ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3908/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал"
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал"
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 року, суддя в І інстанції Нікітенко С.В., повний текст якого складено 30.05.2025, в м. Одесі
у справі: №916/3908/24
за позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал"
про стягнення 3 315 134,25 грн, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області суму основного боргу у розмірі 633 245,65 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 145 234,62 грн та суму 3% річних у розмірі 72 455,89 грн. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 21 травня 2014 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДВІТ КАПІТАЛ" зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №579. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДВІТ КАПІТАЛ", повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 6,6167 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0009 в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 18820,04 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №916/3908/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24 задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22 584 грн 05 коп.
10.12.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" надійшла заява, в якій останній просить ухвалити додаткову постанову, в якій здійснити розподіл судових витрат щляхом стягнення з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород_Дністровського р-ну Одеської області на користь ТОВ "Едвіт Капітал" 61 000,00 грн грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24; розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит Верховного Суду на матеріали справи №916/3908/24 у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №916/3908/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 зупинено апеляційне провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24 до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції; матеріали справи №916/3908/24 направлено до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2026 у справі №916/3908/24 касаційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 916/3908/24 скасовано у частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.05.2014 та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" повернути земельну ділянку, а також у частині розподілу судових витрат. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24 у цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 916/3908/24 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 428,75 грн судового збору.
25.09.2026 матеріали справи надійшли на адресу суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 поновлено апеляційне провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3908/24.
Головуючий суддя Ярош А.І. перебувала у відпустці з 05.10.2026 по 09.10.2026, згідно наказу голови суду від 22.09.2026 №260-в.
01.10.2026 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.
Позивач наголошує, що у справі №916/3908/24 спір виник унаслідок неправильних дій Відповідача, який припинив виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності. Крім того, відсутні підстави для покладення на Позивача 100 % заявлених Відповідачем витрат. Позов у справі містив три вимоги, з яких за результатами остаточного розгляду дві задоволено, а в одній відмовлено. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас з огляду на обставини виникнення спору та положення частини 9 статті 129 ГПК України витрати Відповідача можуть бути покладені на нього незалежно від результату вирішення спору. Також заявлений Відповідачем розмір витрат є необґрунтованим, завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом і характером наданої правничої допомоги. Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2025 Відповідач заявив 61 000,00 грн, зокрема: 20 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги, 2 000,00 грн за заяви про усунення недоліків, 6 000,00 грн за додаткові пояснення від 15.07.2025, 12 000,00 грн за пояснення від 07.10.2025, 2 000,00 грн за клопотання від 06.11.2025, 10 000,00 грн за пояснення від 09.12.2025 та 9 000,00 грн за участь у трьох судових засіданнях. При цьому доводи апеляційної скарги фактично повторювали правову позицію Відповідача, викладену у відзиві, запереченнях та поясненнях у суді першої інстанції, що ставить під сумнів необхідність заявлених 20 000,00 грн витрат на її підготовку. Витрати у розмірі 2 000,00 грн за підготовку заяв про усунення недоліків також не підлягають відшкодуванню, оскільки необхідність їх подання виникла внаслідок недоліків апеляційної скарги, допущених представниками самого Відповідача. Необґрунтованими є і витрати на додаткові пояснення на загальну суму 28 000,00 грн, оскільки вони фактично дублювали доводи апеляційної скарги та раніше поданих процесуальних документів, не містили нових обставин і не були необхідними для розгляду справи. При цьому Відповідач фактично заявляє до відшкодування витрати за повторне викладення однієї й тієї самої правової позиції у декількох процесуальних документах. Так само не підлягають врахуванню 2 000,00 грн за підготовку клопотання від 06.11.2025, оскільки матеріали справи вже містили документи щодо здійснених Відповідачем платежів, а необхідність подання такого клопотання під час апеляційного перегляду не обумовлювалася обставинами справи. Витрати у розмірі 9 000,00 грн за участь адвоката у трьох судових засіданнях також не підтверджують їх необхідність, оскільки участь Відповідача у цих засіданнях судом обов`язковою не визнавалася. Отже, на переконання позивача, заявлені відповідачем 61 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та неспівмірними, а з огляду на те, що спір виник унаслідок дій Відповідача, підстави для їх стягнення з Позивача відсутні.
З огляду на викладене Позивач просить відмовити у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 61 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та покласти такі витрати на Відповідача.
03.10.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вважає помилковими доводи позивача про те, що у справі заявлено три самостійні позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки були зумовлені вимогою про стягнення заборгованості. При цьому у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості було відмовлено у зв`язку з наявністю у Відповідача права на пільгу зі сплати орендної плати, що підтверджує обґрунтованість його правової позиції. Відтак доводи про недобросовісні дії Відповідача не знайшли підтвердження. Доводи Позивача про необґрунтованість витрат на підготовку апеляційної скарги є безпідставними, оскільки її підготовка була зумовлена необхідністю оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені в ній доводи знайшли підтвердження під час апеляційного та касаційного перегляду справи. Витрати на підготовку заяв про усунення недоліків апеляційної скарги також підлягають врахуванню, оскільки сплата судового збору не є обов`язком адвоката, а підготовка та подання доказів його сплати є складовою правничої допомоги та зафіксована в акті наданих послуг. Додаткові пояснення та клопотання про залучення довідки-розрахунку були враховані судом апеляційної інстанції, що спростовує доводи Позивача про їх недоцільність. Сам Позивач також подавав письмові пояснення під час апеляційного розгляду. Сукупність поданих документів, зокрема апеляційної скарги та додаткових пояснень забезпечила формування правової позиції Відповідача, за результатами якої підтверджено відсутність підстав для стягнення орендної плати за період з 03.03.2022 по 06.05.2023. Отже, надана правнича допомога була пов`язана з розглядом справи та сприяла ефективному захисту прав Відповідача. Посилання Позивача на повторюваність доводів не є підставою для невідшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки визначальним є факт її надання, зв`язок із розглядом справи та результат такого представництва. Відповідач був змушений звернутися до суду апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним рішенням суду першої інстанції. Також ГПК України не ставить можливість відшкодування витрат на участь адвоката у судовому засіданні в залежність від визнання такої участі судом обов`язковою. Доводи Позивача щодо його статусу бюджетної установи не можуть бути підставою для звільнення від компенсації витрат іншої сторони, оскільки ГПК України не передбачає відповідної пільги та встановлює рівність і змагальність сторін. Заявлений розмір витрат не є завищеним з огляду на обсяг виконаної роботи, складність спору та результат наданої правничої допомоги.
Враховуючи наведене, Відповідач просить врахувати додаткові пояснення та задовольнити подану заяву про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.
Розглянувши доводи та вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Приписами пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Загальне правило розподілу судових витрат врегульоване частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З метою підтвердження вказаних вище витрат, Відповідач надав суду копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2023 та акт приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2025.
Пунктом 5.1. договору визначено, що клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню плату на підставі Актів здачі-приймання робіт( надання послуг) із розрахунку 2000 грн за годину роботи адвоката, розрахунок якої буде наведено у відповідному акті. Вартість послуг щодо представництва Клієнта в одному судовому засіданні сторонами погоджено на рівні 3000 грн. Зміна вартості години роботи адвоката погоджується сторонами під час підписання відповідного Акту здачі-приймання робіт.
Відповідно до пункту 5.2 договору факт надання послуг, що є предметом цього договору, в тому числі але не виключно підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, що складається та підписується сторонами після надання послуг.
Так, в акті приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2025 вказано, що Відповідач отримав наступну правову допомогу:
1. Підготовка і подача апеляційної скарги у справі - 10 год. - 20000 грн;
2. Підготовка і подача заяв про усунення недоліків від 06.06.2025 та 18.06.2025 - 1 год. - 2000 грн;
3. Підготовка і подача додаткових пояснень від 15.07.2025 - 3 год. - 6000 грн;
4. Підготовка і подача додаткових пояснень від 07.10.2025 - 6 год. - 12000 грн;
5. Підготовка і подача клопотання від 06.11.2025 про залучення довідки розрахунку - 1 год. - 2000 грн;
6. Підготовка і подача додаткових пояснень від 09.12.2025 - 5 год. - 10000 грн;
7. Участь адвоката в трьох судових засіданнях - 3 год. - 9000 грн.
Всього 61 000 грн.
До закінчення судових дебатів представником ТОВ «ЕДВІТ КАПІТАЛ» заявлено, що докази витрат на правничу допомогу буде надано протягом 5 днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.
Судом також встановлено, що відповідач звернувся з відповідною заявою у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що Відповідачем документально підтверджено факт надання професійної правничої допомоги та понесення витрат на її оплату.
Водночас встановлення факту понесення таких витрат саме по собі не є безумовною підставою для їх стягнення з іншої сторони, оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати результат розгляду спору та правила, встановлені статтею 129 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, Позивач звернувся до суду з трьома позовними вимогами: про стягнення 3 315 134,25 грн заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних; про розірвання договору оренди земельної ділянки; про зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача 633 245,65 грн основного боргу, 145 234,62 грн інфляційних втрат та 72 455,89 грн 3 % річних, розірвано договір оренди та зобов`язано Відповідача повернути земельну ділянку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та у позові відмовлено повністю. Водночас постановою Верховного Суду від 12.08.2026 зазначену постанову скасовано в частині вирішення вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, а рішення суду першої інстанції у цій частині залишено в силі.
В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Таким чином, за результатами остаточного вирішення спору вимоги Позивача про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки задоволені, тоді як у задоволенні майнової вимоги про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних у частині, яка залишилася спірною, відмовлено.
За таких обставин результат розгляду справи свідчить про часткове задоволення позовних вимог, що відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України є підставою для розподілу судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, незважаючи на документальне підтвердження Відповідачем понесення витрат на професійну правничу допомогу, підстави для покладення їх у повному обсязі на Позивача відсутні.
Такі витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до результату вирішення заявлених позовних вимог.
Фактично з урахуванням остаточного розподілу результату спору така частина становить третину від заявлених 61 000,00 грн, тобто 20 333,33 грн.
Судова колегія відхиляє доводи Позивача про те, що спір у справі виник унаслідок неправильних дій Відповідача, а відтак саме на нього мають бути покладені витрати на професійну правничу допомогу.
Звернення Відповідача з апеляційною скаргою було безпосередньо зумовлено необхідністю захисту своїх прав та інтересів у зв`язку з рішенням суду першої інстанції, яким позовні вимоги були частково задоволені. При цьому доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду та в подальшому знайшли підтвердження під час апеляційного і частково під час касаційного перегляду справи. Отже, понесення відповідних витрат було пов`язане з розглядом цієї справи та необхідністю належного захисту Відповідачем своїх прав.
Отже, доводи про недобросовісність дій Відповідача належного підтвердження під час розгляду справи не отримали.
Як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного перегляду Відповідач не обмежився поданням апеляційної скарги, а послідовно обстоював свою правову позицію шляхом підготовки та подання додаткових письмових пояснень, заперечень і клопотань, у яких наводив аргументи щодо застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, аналізував обставини, які, на його переконання, впливали на можливість виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, та обґрунтовував відсутність підстав для задоволення заявлених до нього вимог. Зазначені процесуальні дії вимагали опрацювання матеріалів справи, формування правової позиції з урахуванням доводів іншої сторони та послідовного її обґрунтування на різних етапах апеляційного провадження.
При цьому судова колегія не погоджується з доводами Позивача про те, що повторне викладення окремих правових аргументів у декількох процесуальних документах саме собою свідчить про відсутність необхідності відповідної правничої допомоги, адже послідовне уточнення та додаткове обґрунтування правової позиції може бути зумовлене розвитком процесу, доводами іншої сторони та необхідністю надати суду аргументи щодо окремих аспектів спору.
Слід зазначити, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2026 справу № 916/3908/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України. У зазначеній ухвалі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на доводи Відповідача про обставини, пов`язані з повномасштабною збройною агресією російської федерації, обстрілами території смт Затока, обмеженнями доступу до неї та фактичним припиненням отримання доходів від експлуатації бази відпочинку «Озон».
Судова колегія враховує, що саме по собі передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підтверджує правильності кожного доводу Відповідача та не є самостійною підставою для відшкодування заявлених ним витрат. Водночас ця обставина в сукупності з характером спірних правовідносин, змістом поданих процесуальних документів і необхідністю обґрунтування правової позиції щодо застосування законодавства в умовах воєнного стану підтверджує, що розгляд справи вимагав від представників Відповідача значного обсягу юридичної роботи.
Крім того, за результатами касаційного перегляду постанову суду апеляційної інстанції скасовано лише в частині вирішення вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, а також у частині розподілу судових витрат, тоді як в іншій частині постанову залишено без змін. При цьому рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки залишено в силі.
Таким чином, правова позиція Відповідача отримала підтримку суду апеляційної інстанції щодо майнових вимог, у задоволенні яких було відмовлено, та щодо вимог про припинення орендних правовідносин і повернення земельної ділянки - на стадії апеляційного перегляду. Зазначене підлягає врахуванню при оцінці фактичного обсягу роботи представників Відповідача, хоча й не змінює необхідності здійснити розподіл витрат з урахуванням остаточного результату розгляду справи.
Відхиляючи доводи Позивача про те, що участь адвоката в судових засіданнях не підлягає компенсації через відсутність ухвали про обов`язкову явку представника, судова колегія зазначає, що процесуальне законодавство не пов`язує право сторони на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з визнанням участі її представника обов`язковою. У цій справі участь представника Відповідача в судових засіданнях була одним зі складників здійснення представництва під час апеляційного перегляду.
Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.
Водночас, надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія дійшла висновку про необхідність його зменшення.
Так, згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Суд враховує, що Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав заперечення щодо заявленого Відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, у яких поставив під сумнів їх обґрунтованість, необхідність та співмірність, а також навів конкретні доводи щодо окремих видів заявлених витрат.
Судова колегія погоджується з Позивачем у тій частині, що витрати на підготовку заяв про усунення недоліків апеляційної скарги в розмірі 2 000,00 грн не повинні автоматично покладатися на іншу сторону, оскільки необхідність їх підготовки була зумовлена недоліками процесуального документа, поданого самим Відповідачем.
Так само матеріали справи не містять достатніх підстав для віднесення до витрат, що підлягають компенсації Позивачем, 2 000,00 грн за підготовку клопотання від 06.11.2025 про долучення довідки-розрахунку, оскільки відповідні документи щодо здійснених платежів уже містилися в матеріалах справи, а необхідність подання такого клопотання саме в заявленому обсязі належним чином не обґрунтована.
Отже, оцінюючи заяву Відповідача в сукупності із запереченнями позивача, судова колегія доходить висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в цілому підтверджують фактичне здійснення представництва та значний обсяг виконаної роботи, однак не всі вони можуть бути покладені на Позивача.
З урахуванням остаточного результату розгляду спору, необхідності пропорційного розподілу судових витрат, змісту наданих послуг та виключення витрат, необхідність яких не була належним чином обґрунтована, судова колегія вважає обґрунтованим стягнення з Позивача на користь Відповідача 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Такий розмір компенсації враховує як право Відповідача на відшкодування необхідних витрат, понесених у зв`язку із захистом своїх прав та інтересів, так і необхідність співвіднести їх розмір із результатом остаточного вирішення спору.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВІТ КАПІТАЛ» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВІТ КАПІТАЛ» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, у задоволенні заяви в іншій частині слід відмовити.
Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3908/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1; код ЄДРПОУ 04527307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвіт Капітал" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Корабельна, 3-032Н; код ЄДРПОУ 34379990) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч гривень) грн.
В решті заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький