Постанова № 140697960 у справі № 910/6839/25 від 16.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/6839/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Бестаченко О.Л.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 (повний текст підписано 16.10.2025), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025

у справі №910/6839/25 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд»

до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»

про стягнення 1 587 591,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (далі - ТОВ "Укрмаслотрейд") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - ПрАТ "Київський маргариновий завод") 1 715 858,79 грн, з яких: 1 694 388,80 грн - основний борг, 17 988,37 грн - пеня, 3 481,62 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором поставки №03-04 від 03.04.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.

ПрАТ "Київський маргариновий завод" подало клопотання про відкладення підготовчого засідання, а також заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 225 000,00 грн основного боргу у зв`язку з його добровільною сплатою.

ТОВ "Укрмаслотрейд" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ПрАТ "Київський маргариновий завод": 1 469 388,80 грн основного боргу, 107 772,64 грн пені, 10 429,61 грн 3% річних та 42 104,11 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.05.2025 по 20.07.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 заяву ТОВ "Укрмаслотрейд" про зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду лише в частині основного боргу, пені та 3% річних. Заяву ПрАТ "Київський маргариновий завод" про закриття провадження у справі залишено без розгляду.

ПрАТ "Київський маргариновий завод" подало заперечення, в яких звернуло увагу на необґрунтованості розрахунку пені по подвійній обліковій ставці Національного банку України, у той час, коли пунктом 5.2. Договору пеня розраховується по ставці Національного банку України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/6839/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.04.2025 №03-04, частково прийнято заяву ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про збільшення позовних вимог (прийнята лише в частині вимог про стягнення основної суми заборгованості, пені та 3% річних).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/6839/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, місто Київ, Проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (04053, місто Київ, вулиця Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/20; ідентифікаційний код 39437627) 1 469 388 (один мільйон чотириста шістдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 80 коп. основного боргу, 10 429 (десять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 61 коп. 3% річних, 53886 (п`ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 32 коп. пені та 18 404 (вісімнадцять тисяч чотириста чотири) грн 45 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних.

В частині стягнення пені судом враховано умови п.5.2 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує на письмову вимогу Постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Оскільки Позивачем взято за основу розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, а не облікову ставку НБУ, що призвело до збільшення розміру пені у два рази, за висновком місцевого господарського судуобґрунтований розмір пені становить 53 886,32? грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25 заяву ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Ухвала мотивована лише поданням позивачем окремої заяви про подання доказів понесення таких витрат не до закінчення судових дебатів, а протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 24.10.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.10.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, прийняти в цій частині нове про відмову в позові.

Апелянт (відповідач) вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 року у справі № 910/6839/25 в частині стягнення з Відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи.

За доводами апеляційної скарги відповідач посилається на те, що розділом 6 Договору передбачено порядок дій Сторін по Договору у разі настання форс-мажорних обставин та наслідки їх застосування.

Так, пунктом 6.1. Договору передбачено: «Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо невиконання є наслідком дії форс-мажорних обставин", тому вважає нарахування та стягнення з Відповідача будь-яких санкцій в період дії форс-мажорних обставин (війни) - незаконним.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалами та рішенням, позивач 28.10.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.10.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

«Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/6839/25 в частині відмови про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, починаючи з 21.07.2025 і до дня сплати заборгованості за поставлений товар повністю, але не пізніше 02.11.2025 включно, пені та в її стягненні з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД».

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задовольнити повністю, в тому числі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.07.2025.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00333581, місцезнаходження: 03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39437627, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20) інфляційні втрати у розмірі 42 104,11 грн.

Зазначити про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, починаючи з 21.07.2025 і до дня сплати заборгованості за поставлений товар повністю, але не пізніше 02.11.2025 включно, пені за наступною формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума заборгованості за поставлений Товар; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому не сплачена сума заборгованості за поставлений товар) та стягнення її з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00333581, місцезнаходження: 03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39437627, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20).

Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00333581, місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр-т Науки, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 39437627, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд.14, оф.16/20) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00333581, місцезнаходження: 03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39437627, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20) витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, зокрема, витрати на оплату судового збору, а також професійної правничої допомоги».

ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» категорично не погоджується з оскаржуваними рішеннями, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню з ухваленням нових судових рішень.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного.

1.Позивач не погоджується з відмовою суду першої інстанції у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та зазначає, що у первісній позовній заяві ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» заявляло вимогу про стягнення з ПрАТ «КМЗ» заборгованості за поставлений Товар у розмірі 1 694 388,80 грн., а також про стягнення пені та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Вказує, що посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначало про те, що стягненню з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» підлягає не лише основна сума заборгованості, а й, зокрема, інфляційні втрати, однак з огляду на те, що станом на дату пред`явлення позову минуло лише 25 днів, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» поки не нараховує суму інфляційних втрат (на момент подачі позову не був визначений).

21.07.2025 ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» подано до Господарського суду міста Києва із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій, врахувавши часткове погашення ПрАТ «КМЗ» основної заборгованості за поставлений Товар, зменшило свої вимоги в частині стягнення основної заборгованості та збільшило вимоги на суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат додатково нарахованих на ту саму суму заборгованості за період з дати подання позову по дату подання заяви.

Оскаржуваною ухвалою 1 суд першої інстанції не прийняв збільшені вимоги ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» в частині стягнення інфляційних втрат, мотивуючи це виключно тим, що вимога щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 42 104,11 грн не була заявлена при поданні позову.

Не погоджується з таким висновком суду, оскільки керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК, не змінюючи при цьому ні визначений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 6, 8 ч. 2 ст. 20 ГК України спосіб захисту свого права, ні підстав (ні фактичних, ні юридичних) своїх вимог, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» збільшило кількісні показники своєї первісної вимоги про стягнення заборгованості з ПрАТ «КМЗ» на суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат додатково нарахованих на ту саму суму заборгованості, яка заявлялася у позовній заяві (зменшену на погашену частину) за період з дати подання позову по дату подання заяви.

В той же час, будь-яких підстав для зміни предмету позову, а саме - первісного способу захисту, зокрема, заміни чи доповнення позовних вимог новими ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» не мало, а відтак збільшення заявлення вимоги про стягнення інфляційних втрат не є зміною предметом позову, а є збільшенням розміру первісних позовних вимог.

Посилаючись на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 30.09.2025 у справі №927/1431/23 та від 28.11.2024 у справі №910/11976/23, вважає, що суд першої інстанції помилково відхилив заяву ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «КМЗ» інфляційних витрат та, відповідно, не стягнув такі втрати оскаржуваним рішенням.

2. В частині відмови суду першої інстанції зазначити в оскаржуваному рішенні про нарахування пені до дня сплати заборгованості, зазначає, що всупереч вимог ч. ч. 1, 5 ст. 236, п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції не встановив обставин, що мають істотне значення для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та належним чином не мотивував підстави їх незастосування, у зв`язку з чим ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» вважає, що зазначені положення були неправильно застосовані (а точніше - не застосовані) судом першої інстанції.

При цьому, звертає увагу на те, що положення ч. 10 ст. 238 ГПК України прямо передбачають можливість нарахування пені на період після ухвалення судового рішення до його виконання, у зв`язку з чим, врахувавши небажання ПрАТ «КМЗ» погасити заборгованість в розумні строки, а також вчинення останнім дій щодо затягування розгляду даної справи, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» реалізувало своє право вимагати зазначення в рішенні суду про нарахування та стягнення пені до виконання рішення для отримання належної компенсації зі сторони Відповідача порушення та не виконання ним взятих грошових зобов`язань.

3. В частині залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що в позовній заяві ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» одразу було зазначено про стягнення з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрат на оплату судового збору, а також професійної правничої допомоги.

В ході розгляду справи, зокрема, до завершення судових дебатів, представником ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» неодноразово, в т.ч. 22.07.2025 та 07.10.2025 зазначалося про заявлення ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» вимоги про стягнення з ПрАТ «КМЗ» витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, до завершення судових дебатів ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» неодноразово заявляло про необхідність стягнення з ПрАТ «КМЗ» витрат на професійну правничу допомогу, а відтак постановляючи оскаржуване рішення в силу вимог п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України суд першої інстанції був зобов`язаний вирішити відповідне питання у оскаржуваному рішенні та зазначити про це у резолютивній частині рішення, однак останнє не містить жодного згадування розподілу судових витрат.

13.10.2025, тобто в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6839/25 про стягнення з відповідача судових витрат, понесених ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» у зв`язку з розглядом справи, разом з якою надано:

- Детальний опис послуг від 13.10.2025;

- Копію договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024;

- Копію завдання №6 від 27.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024;

- Копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10.10.2025 до договору від 28.03.2024;

- Копію рахунку-фактури №1 від 10.10.2025 до договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024.

За доводами апелянта, суд першої інстанції, вочевидь, вдаючись до надмірного формалізму та ігноруючи той факт, що питання про розподіл судових витрат в оскаржуваному рішенні ним не вирішено, залишив без розгляду заяву ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу виключно через неподання останнім окремої заяви про подання доказів понесення таких витрат не до закінчення судових дебатів, а протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі 2 не зазначив про те, яким чином своєчасне подання окремої заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами їх понесення, без подання окремої заяви про їх подання саме протягом п`яти днів перешкоджає вирішенню питання про стягнення таких витрат на підставі поданих доказів, зокрема, частина з яких хоч і існувала, однак яка не підлягала дослідженню судом на етапі прийняття оскаржуваного рішення (оскільки відповідне питання взагалі не вирішувалося судом при ухваленні оскаржуваного рішення).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 витребувавано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6839/25.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6839/25.

Матеріали справи №910/6839/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

22.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 22.12.2025) через підсистему «Електронний суд» представником скаржника подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 6993 від 19.12.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633, 60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/6839/25, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2026.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому-судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 28.10.2025 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 витребувавано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6839/25.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6839/25.

Матеріали справи №910/6839/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

19.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.12.2025) через підсистему «Електронний суд» представником скаржника подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію в національній валюті від 19.12.2025 №6306 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 071, 10 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025, на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25.

Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025, на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/6839/25.

Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025, на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25 та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/6839/25 на 23.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026, у зв`язку з відрядженням судді Тищенко А.І. з 18.03.2026 по 31.03.2026, розгляд справи №910/6839/25 призначено на 11.05.2026.

В судовому засіданні 11.05.2026 приймав участь представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, у зв`язку з неякою представника відповідача, відкладено розгляд справи № 910/6839/25 на 22.06.2026.

У зв`язку з виходом суддів Тищенко А.І. та Мальченко А.О. у довготривалу відпустку з 15.06.2026 згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.06.2026 справу №910/6839/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Бестаченко О.Л., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/6839/25. Повідомлено, що розгляд справи №910/6839/25 відбудеться 22.06.2026.

В судове засідання 22.06.2026 представники сторін не з`явились.

22.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

22.06.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для проведення переговорів щодо мирного врегулювання спору та підписання мирової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026, враховуючи неявку сторін та задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи № 910/6839/25 на 05.08.2026.

05.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні колегія суддів ухвалила розпочати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.08.2026 приймав участь представник позивача, надав пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 оголошено перерву у справі №910/6839/25 на 02.09.2026.

02.09.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 розгляд справи № 910/6839/25 призначено на 16.09.2026.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Під час апеляційного провадження від відповідача відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив, в заяві сформованій в системі «Електронний суд» 02.09.2026, відповідач зазначає про оплату 500 000 грн заборгованості та надає копії платіжних інструкцій №2722 від 01.09.2022 на суму 400 000 грн та №2588 від 21.08.2026 на суму 100 000 грн., з призначенням платежу «добровільне часткове погашення заборгованості по договору №03-04 від 03.04.2025».

Від позивача відзив на апеляційну скаргу відповідача не надходив.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.09.2026 представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2026 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

16.09.2026 від представника відповідача в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для мирного врегулювання спору.

Представник позивача категорично заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що відповідач не звертався до позивача щодо мирного врегулювання спору, а таким чином затягує розгляд справи.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та те, що його явка обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

03.04.2025 між ТОВ "Укрмаслотрейд" (за текстом договору - Постачальник) та ПрАТ "Київський маргариновий завод" (за текстом договору - Покупець) було укладено договір поставки №03-04, за умовами якого:

пункт 1.1: Постачальник зобов`язується передати, у власність Покупця олію соняшникову, нерафіновану, невиморожену першого гатунку, (пресова) далі по тексту - Товар, відповідно до специфікації(ій), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору;

пункт 1.2: Товар поставляється партіями. Найменування Товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість Товару, кожної партії, вказуються в Специфікаціях до цього Договору, які набирають чинності з моменту підписання обома Сторонами, і є його невід`ємною частиною;

пункт 2.1: Одиниця виміру Товару - метрична тонна;

пункт 3.3: Оплата проводиться Покупцем в залежності від виконання Постачальником своїх зобов`язань в наступному порядку:

пункт 3.3.1: При наданні Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати, зазначеної у підписаній Сторонами видатковій (товарній) накладній;

пункт 3.3.2: При наданні Постачальником Покупцю в строк понад 5 календарних днів, але не більше 15 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати реєстрації Податкової накладної в ЄРПН;

пункт 3.3.3: У разі, якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування, який збільшує податкові зобов`язання Постачальника, у строк до 15 календарних днів з дати поставки Товару не будуть зареєстровані в ЄРПН (зокрема зупинено реєстрацію, відмовлено в реєстрації тощо) з вини Постачальника, Покупець оплачує Товар не у повному розмірі, визначеному у видатковій накладній, а у розмірі зменшеному на суму ПДВ такої податкової накладної та/або розрахунку коригування. Притримані Покупцем відповідно до цього підпункту частини вартості товару, що становлять суму ПДВ згідно не зареєстрованої податкової накладної, підлягають сплаті ним па користь Постачальника протягом 5-ти банківських днів після реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН та отримання нею статусу документа "Зареєстрована в ЄРПН";

пункт 3.4: Для повної оплати Покупцем відповідної партії Товару обов`язковою є умова, що на момент оплати складання Постачальником та реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної (отримання накладною статусу "Зареєстрована в ЄРПН") та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов`язання Постачальника;

пункт 3.5: за не повну оплату Товару, здійснену у відповідності до підпункту 3.3.3 цього Договору, будь-які штрафні санкції (пеня, штраф тощо) та відповідальність за порушення грошового зобов`язання, зокрема інфляційні втрати, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, до Покупця за таку недоплату не застосовуються, а процент річних підлягає застосуванню в розмірі 0%;

пункт 3.6: У Специфікації Сторони можуть узгодити інші умови оплати відповідної партії Товару. У разі узгодження Сторонами у Специфікації інших умов оплати, оплата відповідної партії Товару здійснюється у порядку визначеному саме у Специфікації;

пункт 4.1: Умови поставки кожної партії Товару, строки (термін) поставки кожної партії Товару обговорюється окремо і вказується в Специфікації;

пункт 4.2: Поставка Товару, за домовленістю Сторін, здійснюється на умовах DDP або згідно інших умов міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, які узгоджуються в Специфікації;

пункт 4.10: Право власності на Товар переходить до Покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та товарно-транспортною накладною на відповідну кількість Товару;

пункт 5.2: У разі несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує на письмову вимогу Постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення;

пункт 7.1: Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У разі, якщо не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

За умовами Специфікації №1 від 03.04.2025 до Договору ТОВ "Укрмаслотрейд" зобов`язалося поставити ПрАТ "Київський маргариновий завод" 50 мт нерафінованої невимороженої першого гатунку (пресованої) соняшникової олії на загальну суму 2 826 000,00 грн (разом із ПДВ) по ціні за 1 мт - 56 520,00 грн (разом із ПДВ).

Згідно пунктів 3, 4 Специфікації №1 від 03.04.2025 строк поставки Товару: партія товару поставляється частинами, автотранспортом Продавця до 14.04.2025 (включно). Оплата Товару здійснюється на умовах, визначених в пункті 3.3. Договору.

ТОВ "Укрмаслотрейд" було передано ПрАТ "Київський маргариновий завод" Товар загальною вартістю 2 863 868,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №1280 від 10.04.2025 на суму 1 369 479,60 грн (у тому числі ПДВ 228 246,60 грн), №1296 від 11.04.2025 на суму 1 494 388,80 грн (у тому числі ПДВ 249 064,80 грн), а також товарно-транспортними накладними №131 від 10.04.2025, №133 від 11.04.2025.

Вищезазначені документи були підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

Також ТОВ "Укрмаслотрейд" було складено податкові накладні №1 від 10.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 228 246,60 грн та №2 від 11.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 249 064,80 грн, які були зареєстровані в ЄРПН 18.04.2025 за №[номер приховано], №[номер приховано] відповідно, що підтверджується відповідними податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію.

Вартість поставленого Товару була частково сплачена ПрАТ "Київський маргариновий завод" у загальному розмірі 1 394 479,6?0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№3909 від 24.04.2025 на суму 190 000,00 грн;

№3910 від 24.04.2025 на суму 60 000,00 грн;

№3914 від 24.04.2025 на суму 400 000,00 грн;

№4031 від 05.05.2025 на суму 270 000,00 грн;

№4049 від 09.05.2025 на суму 249 479,60 грн;

№4455 від 25.06.2025 на суму 75 000,00 грн;

№4188 від 04.06.2025 на суму 150 000,00 грн.

Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.

У зв`язку з несплатою ПрАТ "Київський маргариновий завод" всієї вартості переданого за Договором поставки №03-04 від 03.04.2025 товару, ТОВ "Укрмаслотрейд" звернулося з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційних скаргах

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1 469 388, 80 грн основного боргу сторонами не оскаржується, відповідно в апеляційному порядку згідно ст. 269 ГПК України не переглядається.

За доводами апеляційних скарг позивача та відповідача,

позивач, зокрема, оскаржує ухвалу суду від 22.07.2025 про часткове прийняття заяви ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про збільшення позовних вимог (прийнята лише в частині вимог про стягнення основної суми заборгованості, пені та 3% річних), не прийнята в частині стягнення 42 104,11 грн інфляційних втрат, додатково нарахованих на ту саму суму заборгованості за період з дати подання позову по дату подання заяви, та необхідності зазначення у відповідності до ч.10 ст.238 ГПК України можливості нарахування пені на період після ухвалення судового рішення до його виконання, а також рішення суду в частині необхідності вирішення питання про стягнення заявлених інфляційних втрат,

відповідач оскаржує рішення в частині стягнення 3% річних та пені, також зазначає про безпідставне стягнення інфляційних втрат, в той час як оскаржуване рішення суду не містить висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та перевіривши доводи апеляційних скарг у вказаній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №03-04 від 03.04.2025, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.

Отже, укладення ТОВ "Укрмаслотрейд" та ПрАТ "Київський маргариновий завод" договору №03-04 від 03.04.2025 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

Згідно з пунктом 4.10. Договору право власності на Товар переходить до Покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та товарно-транспортною накладною на відповідну кількість Товару.

Як було раніше встановлено судом, ТОВ "Укрмаслотрейд" було передано ПрАТ "Київський маргариновий завод" Товар загальною вартістю 2 863 868,40 грн, що підтверджується видатковими та товарно-трансопртними накладними, які були підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

За положеннями пункту 3.3.2. договору при наданні Постачальником Покупцю в строк понад 5 календарних днів, але не більше 15 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати реєстрації Податкової накладної в ЄРПН.

Згідно з пунктом 3.4. Договору для повної оплати Покупцем відповідної партії Товару обов`язковою є умова, що на момент оплати складання Постачальником та реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної (отримання накладною статусу "Зареєстрована в ЄРПН") та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов`язання Постачальника.

Як було раніше встановлено судом, ТОВ "Укрмаслотрейд" було складено податкові накладні №1 від 10.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 228 246,60 грн та №2 від 11.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 249 064,80 грн, які були зареєстровані в ЄРПН 18.04.2025 за №[номер приховано], №[номер приховано] відповідно, що підтверджується відповідними податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію.

Таким чином, останнім днем оплати товару було 02.05.2025 (18.04.2025 + 14 календарних днів), а тому вважається, що строк оплати вартості поставленого товару є таким, шо настав.

Однак, вартість поставленого товару була сплачена ПрАТ "Київський маргариновий завод" лише частково у розмірі 1 394 479,6?0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться у матеріалах справи.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "Київський маргариновий завод" своїх зобов`язань за договором поставки №03-04 від 03.04.2025 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 1 469 388,80 грн (2 863 868,40 грн - 1 394 479,6?0 грн), строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність в останнього основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Також у зв`язку із порушенням грошових зобов`язань в частині оплати товару, Позивачем заявлено до стягнення 10 429,61 грн 3% річних, з яких:

363,92 грн, нарахованих за період з 03.05.2025 по 04.05.2025 на суму боргу у розмірі 2213868,40 грн;

639,08 грн, нарахованих за період з 05.05.2025 по 08.05.2025 на суму боргу у розмірі 1943868,40 грн;

3620,89 грн, нарахованих за період з 09.05.2025 по 03.06.2025 на суму боргу у розмірі 1694388,80 грн;

2665,66 грн, нарахованих за період з 04.06.2025 по 24.06.2025 на суму боргу у розмірі 1544388,80 грн;

3140,06 грн, нарахованих за період з 25.06.2025 по 21.07.2025 на суму боргу у розмірі 1469388,80 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання.

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

З огляду на прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий Позивачем розрахунок процентів річних за відповідні періоди, який також не заперечувався Відповідачем, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 10 429,61 грн 3% річних.

У первісній позовній заяві ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» заявляло вимогу про стягнення з ПрАТ «КМЗ» заборгованості за поставлений Товар у розмірі 1 694 388,80 грн., а також про стягнення пені та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

При цьому, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначало про те, що стягненню з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» підлягає не лише основна сума заборгованості, а й, зокрема, інфляційні втрати, однак з огляду на те, що станом на дату пред`явлення позову минуло лише 25 днів, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» поки не нараховує суму інфляційних втрат (а.с.3 зворот) (на момент пред`явлення позову індекс інфляції за відповідний місяць навіть не був визначений).

21.07.2025 ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» подано до Господарського суду міста Києва із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій, врахувавши часткове погашення ПрАТ «КМЗ» основної заборгованості за поставлений Товар, зменшило свої вимоги в частині стягнення основної заборгованості та збільшило вимоги на суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат додатково нарахованих на ту саму суму заборгованості за період з дати подання позову по дату подання заяви.

В свою чергу, оскаржуваною ухвалою суду від 22.07.2025 суд першої інстанції не прийняв збільшені вимоги ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» в частині стягнення інфляційних втрат, мотивуючи це виключно тим, що вимога щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 42 104,11 грн не була заявлена при поданні позову.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23, від 10.04.2025 у справі № 905/950/24, від 28.11.2024 у справі № 910/11976/23, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23, від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, приходив до наступних висновків:

«Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру»

«Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин».

«Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин».

Як вбачається з матеріалів справи, способом захисту прав ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» у даній справі є примусове виконання обов`язку в натурі, а також застосування штрафних санкцій (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 6, 8 ч. 2 ст.20 ГК України), що полягає у стягненні з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» заборгованості за поставлений товар, включаючи відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також пені.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК, не змінюючи при цьому ні визначений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 6, 8 ч. 2 ст. 20 ГК України спосіб захисту свого права, ні підстав (ні фактичних, ні юридичних) своїх вимог, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» збільшило кількісні показники своєї первісної вимоги про стягнення заборгованості з ПрАТ «КМЗ» на суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат додатково нарахованих на ту саму суму заборгованості, яка заявлялася у позовній заяві (зменшену на погашену частину) за період з дати подання позову по дату подання заяви.

Будь-яких підстав для зміни предмету позову, а саме - первісного способу захисту, зокрема, заміни чи доповнення позовних вимог новими ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» не мало, а відтак збільшення заявлення вимоги про стягнення інфляційних втрат не є зміною предметом позову, а є збільшенням розміру первісних позовних вимог.

На підтвердження даного твердження свідчать висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 30.09.2025 у справі №927/1431/23 та від 28.11.2024 у справі №910/11976/23, у яких Верховний Суд визнав не зміною предмета, а саме збільшенням позовних вимог не лише вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, додатково нарахованих на суму заборгованості, заявленої до стягнення у первісному позові, а й стягнення додаткових сум основного боргу, який виник після пред`явлення позову, а також навіть нарахованих на цю суму трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про помилкове відхилення судом першої інстанції заяви ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «КМЗ» інфляційних витрат та, відповідно, не стягнення таких втрат оскаржуваним рішенням.

За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат був визначений за період з 03.05.2025 по 20.07.2025 та складає 42 104,11 грн.

Відповідачем не спростовано правильність розрахунку інфляційних втрат позивачем, як і не подано свого власного розрахунку.

Отже, за висновками колегії суддів ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/6839/25 в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 21.07.2025 слід скасувати, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» про збільшення позовних вимог у справі №910/6839/25 (а.с.55-57) підлягає прийняттю та за результатами її розгляду з відповідача на користь позивача підляє стягненню 42 104,11 грн інфляційних втрат.

Крім цього, у зв`язку із порушенням Відповідачем грошових зобов`язань ТОВ "Укрмаслотрейд" на підставі пункту 5.2. Договору нараховано до стягнення 107 772,64 грн пені, з яких:

3760,54 грн, нарахованих за період з 03.05.2025 по 04.05.2025 на суму боргу у розмірі 2213868,40 грн;

6603,83 грн, нарахованих за період з 05.05.2025 по 08.05.2025 на суму боргу у розмірі 1943868,40 грн;

37415,82 грн, нарахованих за період з 09.05.2025 по 03.06.2025 на суму боргу у розмірі 1694388,80 грн;

27545,13 грн, нарахованих за період з 04.06.2025 по 24.06.2025 на суму боргу у розмірі 1544388,80 грн;

32447,33 грн, нарахованих за період з 25.06.2025 по 21.07.2025 на суму боргу у розмірі 1469388,80 грн.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

У відповідності до положень пункту 5.2. Договору у разі несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує на письмову вимогу Постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Оскільки Позивачем взято за основу розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, а не облікову ставку НБУ, що призвело до збільшення розміру пені у два рази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтований розмір пені становить 53 886,32? грн, з яких:

1880,27 грн, нарахованих за період з 03.05.2025 по 04.05.2025 на суму боргу у розмірі 2213868,40 грн;

3301,92 грн, нарахованих за період з 05.05.2025 по 08.05.2025 на суму боргу у розмірі 1943868,40 грн;

18707,91 грн, нарахованих за період з 09.05.2025 по 03.06.2025 на суму боргу у розмірі 1694388,80 грн;

13772,56 грн, нарахованих за період з 04.06.2025 по 24.06.2025 на суму боргу у розмірі 1544388,80 грн;

16223,67 грн, нарахованих за період з 25.06.2025 по 21.07.2025 на суму боргу у розмірі 1469388,80 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» пені на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції виходив виключно з того, що:

Стягнення такої пені є правом, а не обов`язком суду;

Рішення суду не може прийматись на майбутнє, хоча про можливість зазначення у рішенні про нарахування та стягнення пені на майбутнє прямо передбачено положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України, що підтверджено відповідними висновками Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);

Є завданням господарського судочинства згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачав підстав для застосування вказаної норми ГПК України.

Водночас зазначив, що у разі невиконання рішення у даній справі, ТОВ «Укрмаслотрейд» не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору».

В контексті доводів апеляційної скарги позивача в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З огляду на зазначене, у заяві про збільшення позовних вимог від 21.07.2025, яка була прийнята судом першої інстанції ухвалою від 22.07.2025, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» просило суд зазначити в рішенні суду органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нарахувати, починаючи з 21.07.2025 і до дня сплати заборгованості за поставлений товар повністю, але не пізніше 02.11.2025 включно, пеню за наступною формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С -несплачена сума заборгованості за поставлений Товар; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому не сплачена сума заборгованості за поставлений товар) та стягнути її з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД».

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, застосовуючи положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, частково зацитував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, у якій зазначалося наступне:

« 95. За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

96. Правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

97. Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

98. Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється».

« 129. До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.

Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України.

130. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

131. Наявність обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру відсотків або пені, заявлених до стягнення за неналежне виконання господарсько-правового зобов`язання (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), не може слугувати безумовною підставою для відмови в застосуванні правил частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України) щодо нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду».

Після ж посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 суд першої інстанції зазначив наступне:

«Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

При цьому, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства».

Колегія суддів вважає помилковоми посилання суду першої інстанції на те, що у разі невиконання рішення у даній справі, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору, з огляду на те, що ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» заявляло не про стягнення трьох процентів, а про стягнення саме пені у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача (апелянта), що всупереч вимог ч. 1, 5 ст. 236, п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції не встановив обставин, що мають істотне значення для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та належним

чином не мотивував підстави їх незастосування,

Положення ч. 10 ст. 238 ГПК України прямо передбачають можливість нарахування пені на період після ухвалення судового рішення до його виконання, у зв`язку з чим, врахувавши небажання ПрАТ «КМЗ» погасити заборгованість в розумні строки, а також вчинення останнім дій щодо затягування розгляду даної справи, ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» реалізувало своє право вимагати зазначення в рішенні суду про нарахування та стягнення пені до виконання рішення для отримання належної компенсації зі сторони Відповідача порушення та не виконання ним взятих грошових зобов`язань.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню з визначенням в резолютивній частині рішення про те, що

« Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нарахувати, починаючи з 21.07.2025 і до дня сплати заборгованості за поставлений товар повністю, але не пізніше 02.11.2025 включно, пеню за наступною формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума заборгованості за поставлений Товар; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому не сплачена сума заборгованості за поставлений товар) та стягнути її з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00333581, місцезнаходження: 03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39437627, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20)».

Апелянт (відповідач) вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 року у справі № 910/6839/25 в частині стягнення з Відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи.

За доводами апеляційної скарги відповідач посилається на те, що розділом 6 Договору передбачено порядок дій Сторін по Договору у разі настання форс-мажорних обставин та наслідки їх застосування.

Так, пунктом 6.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо невиконання є наслідком дії форс-мажорних обставин, а тому відповідач вважає нарахування та стягнення з Відповідача будь-яких санкцій в період дії форс-мажорних обставин (війни) - незаконним.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України, а також статтею 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу та ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Судом апеляційної інстанції досліджено умови укладеного між сторонами договору, в розділі 6 «Форс-мажор» якого зазначено про те, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (п.6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли після підписання цього договору, в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, а саме: стихійного лиха, війни чи військової дії, старйки; акти органів державної влади або управління, які мають загальнодержавний масштаб, що роблять неможливим виконання стороною зобов`язань за цим договором.

Згідно п.6.3 договору термін виконання зобов`язань, при настанні форс-мажорних обставин, продовжується на строк дії цих обставин.

Початок і закінчення дії форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України (її регіональними відділеннями). Недотримання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор (п.6.4 договору).

Пунктом 6.5 унормовано, що у разі виникнення форс-мажорних обставин для однієї із сторін, ця сторона зобов`язана повідомити іншу сторону в строк 3 (три) робочі дні, з моменту виникнення таких обставин, про їх виникнення шляхом відправки цінного листа з описом вкладення, з урахуванням умов, викладених у п.6.4 цього договору. У разі прострочення відправки повідомлення в термін, зазначений цим пунктом цього договору, відповідна сторона не може посилатися на такі форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання своїх зобовяань за цим договором.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір 03.04.2025, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як отримувач товару, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи отримання товару, сприяти якнайшвидшому виконанню свого обов`язку з його оплати.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Верховний Суд звертав увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 та від 17.08.2022 y справі №922/854/21, вказав, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести:

1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, що засвідчує ці обставини саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

Однак, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором поставки №03-04 від 03.04.2025.

Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є сертифікатом, виданим Приватному акціонерному товариству «Київський маргариновий завод» відповідно до Закону, який регулює порядок його видачі та умов укладеного договору.

Окрім того, воєнний стан введено на території України 24.02.2022, а договір поставки №03-04 укладено між сторонами 03.04.2025.

Відповідачем не надано жодних доказів безпосереднього впливу на господарську діяльність товариства (блокування, пошкодження активів, тощо), що підтверджувало б неможливість останнього вчасно будь-яким способом передати повідомлення іншій стороні про настання форс-мажорних обставин.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відтак, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору, тому колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань настала внаслідок дії форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

З огляду на викладене, відхиляються доводи відповідача (апелянта) щодо неможливості стягнення з нього 3% річних, інфляційних втрат та пені за порушення строків оплати отриманого від позивача товару.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25 заяву ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Ухвала мотивована лише поданням позивачем окремої заяви про подання доказів понесення таких витрат не до закінчення судових дебатів, а протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В тексті позовної заяви (а.с.3 зворот) позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції він очікує понести в розмірі 40 000 грн.

Позивач вказує, що до завершення судових дебатів, представником ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» неодноразово в т.ч. 22.07.2025 та 07.10.2025 зазначалося про заявлення ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» вимоги про стягнення з ПрАТ «КМЗ» витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, до завершення судових дебатів ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» неодноразово заявляло про необхідність стягнення з ПрАТ «КМЗ» витрат на професійну правничу допомогу.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 07.10.2025 не містить вирішення питання в частині стягнення витрат позивача на правничу допомогу, з огляду на що 13.10.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Укрмаслотрейд" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ПрАТ "Київський маргариновий завод" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

17.10.2025 через систему "Електронний суд" ПрАТ "Київський маргариновий завод" подало заперечення на вищезазначену заяву, в якій просило відмовити у стягненні на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із предметом позову та їх надмірністю.

До заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ "Укрмаслотрейд" долучено такі копії доказів:

- детальний опис послуг від 13.10.2025;

- договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024;

- завдання №6 від 27.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024;

- акту приймання-передачі наданих послуг від 10.10.2025 до договору від 28.03.2024;

- рахунку-фактури №1 від 10.10.2025 до договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024.

При цьому, у заяві зазначалося про те, що ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» не мало можливості подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу раніше, так як відповідно до п. 2.5. Завдання Акт наданих послуг в якому відображено виконану роботу та на підставі якого можливо скласти детальний опис наданих послуг підписано сторонами лише 10.10.2025, після прийняття судом першої інстанції судового рішення за результатами

розгляду справи оскільки неможливо завчасно передбачити всі документи необхідність в складенні яких може виникнути за час розгляду справи, а також яка кількість засідань у ній буде проведена (а.с.97).

В свою чергу, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено про те, що в

порушення приписів процесуального закону позивачем не було не зроблено заяви про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» сплатило або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Крім цього, суд зауважив, що договір про надання правничої допомоги від 28.03.2024 та завдання №6 від 27.05.2025 до зазначеного правочину існували на момент звернення до суду та прийняття рішення судом, однак ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» не наведено поважних причин неможливості їх подання разом із позовною заявою.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до ч.1 ст.124 ГПК України в першій заяві по суті (в позовній заяві) зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 40 000 грн., а протягом п`яти днів з дня прийняття рішення подано докази понесення таких витрат, чим дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для залишення без розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» у справі № 910/6839/25 підлягає скасуванню з направленням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» від 13.10.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №910/6839/25 до суду першої інстанції для розгляду.

В апеляційній скаргі позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6839/25 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Оскільки на момент розгляду апеляційної скарги судом першої інстанції ще не було розглянуто заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу і така заява підлягає розгляду вказаним судом по суті, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення питання про розподіл у справі витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Доводи та міркування скаржників, викладені ними в апеляційних cкаргах, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на викладені обставини, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі № 910/6839/25 слід залишити без задоволення.

В той же час апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі № 910/6839/25, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/6839/25 слід задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/6839/25 скасувати в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 21.07.2025. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» про збільшення позовних вимог у справі №910/6839/25.

За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі № 910/6839/25 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови з підстав та мотивів, викладених в мотивувальній частині.

Також, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/6839/25 підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» у справі № 910/6839/25 - скасуванню, з направленням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» від 13.10.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №910/6839/25 до суду першої інстанції для розгляду.

Розподіл судових витрат

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір в розмірі 7 267, 20 грн. за подання позивачем апеляційної скарги у зв`язку з її задоволенням покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі № 910/6839/25 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі № 910/6839/25, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/6839/25 задовольнити.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/6839/25 скасувати в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 21.07.2025.

4. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» про збільшення позовних вимог у справі №910/6839/25.

5. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі № 910/6839/25 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3 код ЄДРПОУ 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20, код ЄДРПОУ 39437627) 1 469 388 (один мільйон чотириста шістдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 80 коп. основного боргу, 10 429 (десять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 61 коп. 3% річних, 53 886 (п`ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 32 коп. пені, 42 104 (сорок дві тисячі сто чотири) грн 11 коп. інфляційних втрат та 18909 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 71 коп судового збору за подання позовної заяви.

3.В решті позову відмовити.

4. «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нарахувати, починаючи з 21.07.2025 і до дня сплати заборгованості за поставлений товар повністю, але не пізніше 02.11.2025 включно, пеню за наступною формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума заборгованості за поставлений Товар; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому не сплачена сума заборгованості за поставлений товар) та

стягнути її з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00333581, місцезнаходження: 03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАСЛОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39437627, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20)».

6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, місто Київ, пр-т Науки, буд. 3 код ЄДРПОУ 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/20, код ЄДРПОУ 39437627) 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/6839/25 задовольнити частково.

9. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» у справі № 910/6839/25 - скасувати.

10.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» від 13.10.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №910/6839/25 направити до суду першої інстанції для розгляду.

11. Матеріали справи №910/6839/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 19.10.2026.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

О.Л. Бестаченко