ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2026 р. Справа №910/4486/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від прокуратури: Левицька Н.В.
від позивача: не з`явився
від відповідача-1: Пономаренко М.А.
від відповідача-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 (повний текст складено 31.07.2026)
у справі №910/4486/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаужитслужби
до 1) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи та технології"
про визнання недійсним договору та стягнення 1 071 969, 96 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Північно-східного офісу Держаужитслужби звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи та технології" (далі - ТОВ "Сучасні системи та технології") про визнання недійсним договору від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ, укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Сучасні системи та технології", а також стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошових коштів у розмірі 1 071 969,96 грн, а з останнього одержані ним за рішенням суду грошові кошти у наведеній сумі в дохід держави, в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між відповідачами договору від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ з порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання його недійсним із застосуванням частини 3 статті 228 ЦК України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не довів, що під час проведення закупівлі за ідентифікатором UA-2018-02-27-001405-с та укладання спірного договору порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Таким чином, на переконання місцевого господарського суду, договір від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ не суперечить положенням частини 1 статті 203 ЦК України, а факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, під час участі у закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального (статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 15, 16, 203, 215, частини 3 статті 228 ЦК України) та процесуального права (статей 13, 73, 76-79, 86, 236 ГПК України), а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову.
Так, скаржник вважає, що укладення договору за результатами процедури закупівлі, проведеної за відсутності реальної конкуренції між учасниками, суперечить принципам добросовісної конкуренції, порушує інтереси держави та суспільства і не забезпечує ефективного використання бюджетних коштів. За таких обставин відповідний правочин підлягає оцінці з позиції статей 203, 215 та 228 ЦК України як такий, що може бути визнаний недійсним.
Також апелянт зазначає, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2026 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №910/7314/23, з огляду на наявність виключної правової проблеми щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах. Передача зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду свідчить про відсутність на сьогодні усталеного підходу до застосування вказаної норми права та необхідність формування єдиного правозастосовного підходу щодо визначення підстав і меж застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, зокрема у спорах, пов`язаних із укладенням договорів за результатами процедур публічних закупівель.
На переконання скаржника, застосування до ТОВ "Сучасні системи та технології" санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не виключає можливості визнання недійсним укладеного за результатами процедури закупівлі договору від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства та був вчинений з умислом однієї зі сторін.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково поклав на прокурора обов`язок доведення конкретного розміру збитків. Для застосування частини 3 статті 228 ЦК України достатньо встановити умисел та спрямованість правочину на досягнення мети, що суперечить інтересам держави, зокрема усунення конкуренції. При цьому доведення конкретного розміру збитків або переплати не є обов`язковою умовою застосування наслідків недійсності такого правочину, оскільки сама протиправність укладення договору внаслідок усунення конкуренції під час проведення закупівлі свідчить про порушення публічного інтересу та є достатньою підставою для судового втручання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі №910/4486/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4486/25. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 задоволено заяву представника АТ "Укрзалізниця" Пономаренко М.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4486/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
08.09.2026, через систему "Електронний суд", АТ "Укрзалізниця" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 - без змін.
Так, у відзиві відповідач-1 зазначає, що прокуратурою не надано жодного доказу, який би підтверджував суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам, чи спрямованість спірного правочину на посягання на суспільні, економічні або соціальні основи держави і суспільства, або обвинувальний вирок, який мав би преюдиційне значення для цієї справи, відсутній. Спірний правочин має реальний характер, ціна договору не перевищує ціну закупівлі, що визначена відповідачем-1 у відповідному оголошенні, а умови оспорюваного договору виконано в повному обсязі. Відтак, за результатами виконання оспорюваного прокуратурою правочину в повній мірі досягнуто мету публічної закупівлі, зокрема, сторона замовника отримала зазначені в специфікації до договору послуги на визначених в тендерній документації умовах.
Також, АТ "Укрзалізниця" вказує, що в межах цієї справи інтереси держави у дотриманні встановленої процедури закупівлі та принципів добросовісної конкуренції вже захищені уповноваженим на здійснення відповідних функцій державним органом - Антимонопольним комітетом України шляхом визнання у справі №3/01-184-21 рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 №70/149-р/к факту вчинення ТОВ "Сучасні системи та технології" та ТОВ "Авіс Прінт" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведеного відповідачем-1 на закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (послуг з заправки та технічного обслуговування картриджів), а також накладення на зазначених учасників закупівлі за вчинене порушення штрафів по 68 000,00 грн.
На переконання відповідача-1, судом першої інстанції цілком обґрунтовано, з врахуванням висновку Об`єднаної палати, в рішенні зазначено про відсутність в цій судовій справі причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого, послідовного та правомірного рішення про відмову в задоволенні позову прокуратури у цій судовій справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
16.09.2026, через систему "Електронний суд", прокуратурою подані заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких остання стверджує, що доводи, наведені у відзиві АТ "Укрзалізниця", не спростовують позицію прокуратури, викладену у апеляційній скарзі.
Скаржник стверджує, що в діях ТОВ "Сучасні системи та технології" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим договір від 13.04.2018 П/НА-18615/НЮ підлягає визнанню недійсним, на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 та частини 3 статті 228 ЦК України.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 07.10.2026 з`явилися прокурор та представник відповідача-1.
Позивач та відповідач-2 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, позивач та відповідач-2 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/4486/25 розглядається за їх відсутності.
Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.03.2018 АТ "Укрзалізниця" в електронній системі публічних закупівель "ProZorro" опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі "Послуги з ремонту та технічного обслуговування персональних комп`ютерів" (ідентифікатор закупівлі №UA-2018-02-27-001405-c). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 801 926,44 грн (без ПДВ).
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, участь у вказаній закупівлі взяли два суб`єкти:
- ТОВ "Сучасні системи та технології" з пропозицією 799 998,00 грн;
- ТОВ "Авіс Прінт" з пропозицією 801 900,00 грн.
Протоколом засідання тендерного комітету АТ "Укрзалізниця" із закупівлі товарів, робіт та послуг по напрямках фінансування капітальні інвестиції, ремонти та інші від 26.03.2018 №3 ТОВ "Сучасні системи та технології" визнано переможцем відкритих торгів.
13.04.2018 між АТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "Сучасні системи та технології" (виконавець) укладено договір №П/НА-18615/НЮ про закупівлю товару на суму 799 998,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 133 333,00 грн.
Розділом 1 договору встановлено, що виконавець на свій ризик, на власній території та із свого матеріалу зобов`язується у 2018 році надавати замовнику послуги по ДК 021:2015-50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів, Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація), згідно зі специфікацією №1 (додаток №1).
Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець повинен надавати замовнику послуги із заправки або регенерації картриджів до лазерних принтерів та копіювальних апаратів, якість яких відповідає умовам цього договору.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору, строк надання послуг за договором становить з моменту підписання до 31.12.2018. Місце надання послуг - за місцем знаходження виконавця.
Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).
Згідно з додатковою угодою №1 від 28.12.2018 строк дії договору продовжено до 31.03.2019.
Відповідно до листа АТ "Ощадбанк" від 12.03.2025 №46/12-11/29787/2025/БТ спірний договір виконаний обома сторонами у повному обсязі на суму 1 071 969,96 грн.
Пунктом 28 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 №70/149-р/к (далі - рішення Комітету від 07.08.2024) визнано, що ТОВ "Авіс Прінт" та ТОВ "Сучасні системи та технології" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених АТ "Укрзалізниця" на закупівлю "ДК 021:2015:50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація)" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-02-27- 001405-c).
Прокуратурою, під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді щодо визнання недійсним договору від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ щодо закупівлі послуг - ремонту та технічного обслуговування персональних комп`ютерів (закупівля №UA-2018-02-27-001405-c), укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Сучасні системи та технології", як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ "Сучасні системи та технології", та застосування наслідків його недійсності.
Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що прокурором доведено наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.
Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Поняття "інтереси держави і суспільства" має оціночний характер. Під час вирішення конкретного спору суд повинен установити не лише факт порушення певної законодавчої заборони, а й те, у чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета правочину, яка зі сторін мала відповідний умисел, як було виконано договір та які наслідки настали для охоронюваного законом публічного інтересу.
Ознаками правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України, є його спрямованість на порушення правового господарського порядку та наявність умислу сторони або сторін, які усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність договору, суперечність його мети публічним інтересам і прагнули або свідомо допускали настання відповідних протиправних наслідків (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18).
Не будь-яке порушення законодавства, допущене під час проведення закупівлі або укладення договору, автоматично означає, що зміст і мета самого правочину завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Відповідна кваліфікація потребує оцінки конкретних обставин, наслідків договору та пропорційності заявленого втручання у майнову сферу його сторін.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час розгляду цієї справи визначальним є правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 (до закінчення перегляду якої місцевим господарським судом зупинялось провадження у даній справі №910/4486/25), яким уточнено підходи, сформульовані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/934/23 та від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, таким чином:
"При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили) або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції".
Отже, вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, суд має враховувати що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 1 статті 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
У пункті 104 зазначеної постанови від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що, незважаючи на тривалу публічну критику, частина 3 статті 228 ЦК України так і не була виключена з ЦК України, хоча її аналог у ГК України (стаття 208) втратив чинність у зв`язку з втратою чинності цим Кодексом в цілому у 2025 році. Крім того, питання щодо існування цієї норми наразі знаходиться на вирішенні законодавця (проект рекодифікації ЦК України) - за таких умов втручання суду у вирішення цього питання не може вважатися доцільним.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень (справи "Isaia and Others v. Italy", "Isaia and Others v. Italy", "Imeri v. Croatia", "Gogitidze and Others v. Georgia", "Garofalo and Others v. Italy", "Arcuri and Others v. Italy", "Balsamo v. San Marino", "AGOSI v. United Kingdom", "Air Canada v. The United Kingdom", "Kurban v. Turkey").
Місцевим господарським судом вірно встановлено, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження притягнення уповноважених осіб ТОВ "Сучасні системи та технології" до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, за наслідками вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів "ДК 021:2015:50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з технічного обслуговування картриджів (заправка, регенерація)" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-02-27- 001405-c).
Як зазначалось вище, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що норма частини 3 статті 228 ЦК України не може бути застосована як правова підстава для визнання договору недійсним та застосування санкції, передбаченої цією нормою, у випадку порушення суб`єктом господарювання норм законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Дійсно, рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 №70/149-р/к у справі №3/01-184-21 (пункт 28 резолютивної частини рішення) ТОВ "Сучасні системи та технології" та ТОВ "Авіс Прінт" визнано винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель "Prozorro", проведених АТ "Укрзалізниця" з використанням електронної системи "Prozorro" на закупівлю "ДК 021:2015-50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів (Послуги з заправки та технічного обслуговування картриджів)" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-02-27-001405-c) та накладено штраф на ТОВ "Сучасні системи та технології" та ТОВ "Авіс Прінт" в розмірі 68 000,00 грн з кожного.
Під час розгляду адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи №3/01-184-21 встановлено обставини:
- використання одного і того ж електронного майданчика та однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання тендерних пропозицій та входу до аукціонів (пункт 4.1 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к);
- синхронність дій під час подання тендерних пропозицій у торгах (пункт 4.2 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к);
- синхронність дій під час перерахунку коштів на рахунок оператора електронного майданчика (пункт 4.3 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к);
- використання однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до електронних банківських кабінетів для здійснення операцій на рахунках (пункт 4.4 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/ к);
- використання одних і тих же засобів зв`язку під час здійснення господарської діяльності (пункт 4.5 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к);
- наявність сталих господарських взаємовідносин (пункт 4.6 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к);
- невідповідність тендерних пропозицій ТОВ "Авіс Прінт" вимогами тендерних торгів №2 (пункти 4.7, 4.7.10 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к);
- цінова поведінка під час участі в аукціоні (пункти 4.8, 4.8.10 рішення від 07.08.2024 №70/149-р/к).
За інформацією адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, наданою до прокуратури листами від 04.12.2024 №70-02/4690е та від 10.12.2024 №70-02/4766е, рішення адміністративної колегії до суду не оскаржувалось.
Застосовуючи вище наведені висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у межах справи №922/3456/23 до обставин цієї справи, місцевий господарський суд слушно зазначив, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні частини 3 статті 228 ЦК України.
Рішення Комітету від 07.08.2024 №70/149-р/к є належним доказом вчинення ТОВ "Сучасні системи та технології" та ТОВ "Авіс Прінт" порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас предметом зазначеного рішення було встановлення поведінки учасників торгів та спотворення конкуренції, а не дослідження цивільно-правової мети договору, розміру можливих збитків завданих державі, ринкової вартості виконаних робіт/послуг чи їх якості.
Предметом договору від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ було виконання послуг із ремонту і технічного обслуговування персональних комп`ютерів та картриджів.
Така господарська мета сама по собі є правомірною та спрямованою на задоволення потреб замовника. Крім того, як стверджує відповідач-1 закупівля №UA-2018-02-27-001405-c здійснена останнім за власні обігові кошти.
Спірний договір виконано, передбачені ним роботи прийнято та оплачено (лист АТ "Ощадбанк" від 12.03.2025 №46/12-11/29787/2025/БТ), що не заперечується самими сторонами (відповідачами).
В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину та його виконання держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала послуги неналежної якості.
За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (пункт 96 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23).
Судом першої інстанції також враховано, що законодавство про захист економічної конкуренції передбачає самостійні заходи відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, зокрема штраф, а законодавство про публічні закупівлі обмеження щодо участі суб`єкта господарювання у наступних закупівлях. Застосування на додаток до таких заходів конфіскації всієї суми, одержаної за виконаним договором, потребує особливої перевірки співмірності, що не доведено прокуратурою.
Отже, прокурор не довів, що під час проведення закупівлі за ідентифікатором UA-2018-02-27-001405-с та укладання договору від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади.
Таким чином, судова колегія вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що договір від 13.04.2018 №П/НА-18615/НЮ не суперечать положенням частини 1 статті 203 ЦК України, а факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, під час участі у закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та інші судові рішення, в яких застосовано частину 3 статті 228 ЦК України, у зв`язку зі спотворенням торгів, не спростовують наведених висновків, оскільки відповідний підхід був уточнений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, яка прямо стосується співвідношення антиконкурентних узгоджених дій і конфіскаційних наслідків недійсності договору та була прийнята пізніше.
Також, колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №910/7314/23, з огляду на наявність виключної правової проблеми щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд та ухвалою від 22.07.2026 повернула справу №910/7314/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Крім того слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 22.09.2026 касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/7314/23 з подібних правовідносин про визнання недійсними рішення, договору та стягнення коштів залишено без змін.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4486/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/4486/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 19.10.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов