ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Справа № 918/771/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача: Гаркавенко І.Г.
відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.26р. у справі №918/771/26, ухвалене суддею Романюком Р.В., повне рішення складено 10.08.26р.
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд"
про стягнення коштів
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 334 466,44 грн пені та 188 811,70 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.08.26р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 334 466,44 грн пені, 188 811,70 грн штрафу та 6 279,34 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.08.26р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить поновити строк Товариству з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області по справі №918/771/26 від 10.08.2026 р. Прийняти до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбут" та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області по справі №918/771/26 від 10.08.2026 р. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області по справі № 918/771/26 від 10.08.2026 року частково та ухвалити нове, яким постановити стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домпромбуд» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пені 167 233,22 грн та штрафу 94 405,85 грн. У решті позовних вимог відмовити. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 10.08.26р. у справі №918/771/26 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги подати докази сплати судового збору у розмірі 4709,51 грн.
15.09.2026р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" надіслало на адресу апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків .
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Домпромбуд» на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026 у справі № 918/771/26. Витребувано у Господарського суду Рівненської області матеріали справи № 918/771/26 та запропоновано Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» подати відзив на апеляційну скаргу в строк до 02.10.2026.
Також в ухвалі зазначено, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026 у справі № 918/771/26 складено цього ж дня, а отже, останнім днем строку на його апеляційне оскарження є 30.08.2026. Оскільки зазначена дата припадала на вихідний день, останнім днем строку для подання апеляційної скарги є наступний за ним робочий день. Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Домпромбуд» сформовано в системі «Електронний суд» 31.08.2026, що підтверджується відомостями, зазначеними в самій апеляційній скарзі.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу подано в межах установленого процесуального строку, а строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржником не пропущено.
24.09.2026р. матеріали справи №918/771/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "15" жовтня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
06.10.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
07.10.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" в якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026 у справі № 918/771/26 залишити без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2026 р. клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/771/26 - задоволено.
Представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, у їх сукупності та взаємозв`язку відповідно до вимог статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про доведеність факту прострочення відповідачем строків поставки товару за Державним контрактом № AV-10142-VDК-26 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 28.01.2026. З огляду на встановлене порушення суд визнав наявними підстави для застосування до відповідача господарських санкцій, передбачених підпунктом 1 пункту 7.2 зазначеного контракту.
Перевіривши подані позивачем розрахунки, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про стягнення з відповідача 334 466,44 грн пені та 188 811,70 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Державним контрактом № AV-10142-VDК-26 від 28.01.2026.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Домпромбуд» зазначає, що специфіка поставки безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI полягає в обмеженості каналів постачання, залежності від умов дистрибуції та необхідності попередньої оплати товару постачальникам. На думку скаржника, такі поставки не можуть розглядатися як звичайні комерційні операції, оскільки їх виконання пов`язане з об`єктивними чинниками, які не завжди перебувають під контролем виконавця. У зв`язку з цим покладення на відповідача повної відповідальності за порушення строків поставки без урахування зазначених обставин, як стверджує апелянт, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості й призводить до непропорційного майнового навантаження.
Обґрунтовуючи вплив умов розрахунків на можливість своєчасного виконання договірних зобов`язань, відповідач посилається на пункт 2.9 Державного контракту, відповідно до якого оплата поставленого товару здійснюється замовником після його поставки протягом 15 робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до Державної казначейської служби України, а в разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом п`яти робочих днів із дати його надходження. При цьому загальна вартість контракту становить 19 266 500,00 грн, а його виконання передбачає закупівлю значного обсягу високовартісної продукції.
На думку апелянта, встановлення умов післяплати фактично покладало на ТОВ «Домпромбуд» обов`язок профінансувати закупівлю товару за рахунок власних або залучених коштів до моменту отримання оплати від замовника. З огляду на специфіку продукції та необхідність її попереднього замовлення й оплати постачальникам, відсутність авансування з боку позивача, як зазначає відповідач, істотно ускладнила організацію закупівлі та вплинула на строки виконання контракту. За таких обставин скаржник вважає, що допущене прострочення було зумовлене сукупністю об`єктивних факторів, пов`язаних із фінансовою моделлю договірних відносин та особливостями постачання товару.
Крім того, відповідач наголошує, що не відмовлявся від виконання взятих на себе зобов`язань, а, навпаки, вживав заходів для забезпечення поставки товару, зокрема здійснював попередню оплату продукції на користь постачальника. На підтвердження послідовності своєї поведінки скаржник посилається також на інформацію постачальника щодо підготовки частини продукції до відвантаження та погодження графіка подальших поставок. На переконання відповідача, зазначені обставини свідчать про його реальний намір виконати контракт у повному обсязі, добросовісність поведінки та відсутність наміру ухилятися від виконання договірних зобов`язань. Відтак, апелянт вважає, що прострочення поставки мало тимчасовий характер і було зумовлене обставинами, які перебували поза межами його контролю.
Окремо ТОВ «Домпромбуд» звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів заподіяння позивачу реальних майнових збитків унаслідок порушення строків поставки. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач не довів понесення додаткових витрат, втрати майна, неодержання доходів чи настання інших негативних майнових наслідків. Також відповідач наголошує, що замовник не здійснював попередньої оплати за контрактом, а тому його кошти не були залучені до фінансування закупівлі товару до моменту поставки. На думку апелянта, відсутність доведених збитків має враховуватися під час оцінки співмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій та вирішення питання про зменшення їх розміру.
Також у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що стягнення пені в розмірі 334 466,44 грн та штрафу в розмірі 188 811,70 грн створює надмірний майновий тягар, який, на його переконання, є неспівмірним із наслідками допущеного порушення. Скаржник вважає, що застосування штрафних санкцій у повному обсязі порушує баланс інтересів сторін, особливо з огляду на відсутність доведених збитків позивача та вжиття відповідачем заходів для виконання контракту.
Крім того, апелянт просить врахувати, що ТОВ «Домпромбуд» здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану, що супроводжується підвищеними економічними ризиками та обмеженнями. За твердженням відповідача, надмірні штрафні санкції можуть негативно вплинути на подальшу діяльність підприємства, збереження робочих місць, сплату податків і можливість участі в забезпеченні потреб держави, зокрема у сфері оборонних закупівель.
З огляду на викладене відповідач вважає, що застосування штрафних санкцій у визначеному судом першої інстанції розмірі не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності й не забезпечує належного балансу інтересів сторін. У зв`язку з цим ТОВ «Домпромбуд» просить змінити оскаржуване рішення, зменшивши розмір пені до 167 233,22 грн, а штрафу - до 94 405,85 грн, та відмовити в задоволенні позовних вимог у решті.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» зазначає, що скаржник безпідставно стверджує про ненадання судом першої інстанції належної оцінки обставинам виконання Державного контракту та неврахування специфіки предмета закупівлі й особливостей діяльності відповідача.
Зокрема, представник позивача звертає увагу, що наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до посилань на те, що ТОВ «Домпромбуд» не є виробником безпілотних авіаційних комплексів, оскільки їх виробником є китайська компанія «DJI» (SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD), яка, за твердженням відповідача, засуджує та обмежує використання своєї продукції у військових цілях. У зв`язку з цим скаржник посилається на складність логістичних маршрутів постачання товару, належне виконання ним зобов`язань за контрактом, наявність позитивного досвіду співпраці з позивачем, а також на порушення балансу інтересів сторін унаслідок стягнення штрафних санкцій. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення неустойки та не з`ясував усіх обставин, які мають значення для справи.
Водночас представник позивача вважає такі доводи необґрунтованими та зазначає, що сам відповідач в апеляційній скарзі посилається на оприлюднені виробником DJI заяви від 21.04.2022 та 03.11.2022 щодо обмеження використання безпілотних літальних апаратів у військових цілях. На думку представника позивача, це свідчить про те, що на момент укладення Державного контракту відповідач був обізнаний із відповідними обмеженнями та особливостями постачання товару з Китайської Народної Республіки, а отже, мав ураховувати такі обставини під час прийняття на себе договірних зобов`язань і визначення строків їх виконання.
Крім того, представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звертає увагу на наявність інших судових справ за позовами цього підприємства до ТОВ «Домпромбуд», пов`язаних із виконанням державних контрактів, зокрема справ № 918/458/26, № 918/500/26, № 918/576/26, № 918/657/26, № 918/746/26, № 918/747/26, № 918/748/26, № 918/771/26 та № 918/1106/26. На думку представника позивача, зазначені обставини свідчать про систематичність порушень відповідачем договірних зобов`язань.
Представник позивача також вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026 у справі № 918/771/26 є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права. На його переконання, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дослідив надані докази та надав належну оцінку доводам учасників справи.
Посилаючись на положення статті 276 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача зазначає, що підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача передбачених контрактом штрафних санкцій.
З огляду на викладене представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Домпромбуд» без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026 у справі № 918/771/26 - без змін.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
28.01.2026 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" (Виконавець) було укладено Державний контракт № AV-10142-VDК-26 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі - Контракт), відповідно до умов п. 1.1., виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.
Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. Контракту, підставою для укладання цього контракту є витяг з переліку та обсягів товарів, робіт і послуг на постачання (розроблення, модернізацію, ремонт) озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та іншого військово-технічного майна і послуг (за КПКВК 2101150 та КПКВК 2101540/2) в інтересах Збройних Сил України на 2026 рік в частині державних контрактів, укладених ДП МОУ "АОЗ" у попередні роки, №220/11/8/дск від 20.01.2026, ідентифікатор закупівлі: UA-2025-12-30-008315-a: лот № 10 (протокольне рішення визначення переможця від 15.01.2026 № 40/2026) та лист Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України від 23.01.2026 № 220/11/319. Сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (із змінами), та станом на дату укладання контракту продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (із змінами).
Згідно п. 2.1. та п. 2.4. Контракту, вартість (ціна) товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі пропозиції, сформованої виконавцем відповідно до вимог законодавства. Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 19 266 500 гривень 00 копійок, згідно специфікації товарів (додаток 1 до контракту). Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату (із обов`язковим зазначенням посади підписантів та розшифрування їх підписів, шляхом зазначення прізвища та ініціалів), до якого додається підписаний сторонами Акт приймання-передачі товару за контрактом, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника) (п. 2.9. Контракту).
За змістом п. 3.4. Контракту, датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата закінчення приймання-передачі товару, яка зазначається отримувачем у видатковій накладній в ІКС замовника. Підписані отримувачем видаткова накладна та акт приймання-передачі товару підтверджує одержання отримувачем товару відповідної кількості, що відповідає вимогам контракту.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Контракту, виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (Додаток 1). В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно до вимог розділу 13 цього Контракту.
Підпуктом 1 пункту 7.2. Контракту сторони погодили види порушень та санкції за них: у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних (п. 11.1. Контракту).
Згідно Специфікації товарів (додаток 1 до державного контракту № AV-10142-VDК-26 від 28.01.2026 року) сторони погодили вартість (ціна) товару, що поставляється за контрактом становить 19 266 500,00 грн, зокрема:
- Безпілотний авіаційний комплекс DJI Matrice 4T кількістю 50 компл., загальною вартістю 9 633 250,00 грн, строк поставки товару - Т0 (дата укладання контракту) + 30 календарних днів;
- Безпілотний авіаційний комплекс DJI Matrice 4T кількістю 50 компл., загальною вартістю 9 633 250,00 грн, строк поставки товару - Т0 (дата укладання контракту) + 60 календарних днів.
Сторонами погоджено та підписано Комплектність товару (додаток 2 до державного контракт № AV-10142-VDК-26 від 28.01.2026 року).
Таким чином, згідно специфікації товарів останній день строку поставки партії № 1 - 27.02.2026 р., партії № 2 - 29.03.2026 р.
Вказаний Контракт та додатки до контракту підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання умов Державного контракту № AV-10142-VDК-26 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 28.01.2026 року відповідачем, з пропуском встановленого контрактом строку, здійснено поставку товару згідно видаткових накладних:
- № 287-1.1.1-В-784(19) від 13.03.2026 р. на суму 9 633 250,00 грн, акт приймання - передачі товару № 572;
- № 287-2.1.1-В-1329(28) від 14.04.2026 р. на суму 6 935 940,00 грн, акт приймання - передачі товару № 1025;
- № 287-2.2.1-В-1812(34) від 08.05.2026 р. на суму 2 697 310,00 грн, акт приймання - передачі товару № 1465.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" з претензією № 22.1-5946 від 06.03.2026 року з проханням належним чином виконати умови державного контракту та сплатити 38 533,00 грн протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії на банківські реквізити, зазначені у претензії.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" з претензією (уточненою) № 22.1-10040 від 14.04.2026 року з проханням належним чином виконати умови державного контракту та сплатити 269 731,00 грн протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії на банківські реквізити, зазначені у претензії.
Враховуючи, що відповідач припустився прострочення поставки товару відповідно до Державного контракту № AV-10142-VDК-26 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 28.01.2026 року, позивач відповідно до п. 7.2. Державного контракту просить суд стягнути з ТОВ "Домпромбуд" пеню у розмірі 334466,44 грн (за період з 28.02.2026 року по 07.05.2026 року, по кожній видатковій накладній окремо) та штраф у розмірі 188811,70 грн (по поставці згідно видаткової накладної № 287-2.2.1-В-11812(34) від 08.05.2026 р. на суму 2 697 310,00 грн).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026р. позов задоволено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, установивши факт порушення відповідачем строків поставки товару за Державним контрактом та врахувавши передбачену пунктом 7.2 Контракту майнову відповідальність постачальника за неналежне виконання договірних зобов`язань, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 334 466,44 грн та штрафу в розмірі 188 811,70 грн.
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не заперечує проти самого факту порушення строків поставки товару, однак вважає визначений судом першої інстанції розмір штрафних санкцій надмірним і неспівмірним із наслідками допущеного порушення. Обґрунтовуючи необхідність зменшення неустойки, скаржник посилається на відсутність доказів понесення позивачем збитків, вжиття ним заходів для виконання контракту, а також на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, що супроводжується підвищеними економічними ризиками та обмеженнями. На переконання відповідача, стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може негативно вплинути на подальшу діяльність підприємства, збереження робочих місць, сплату податків та його участь у забезпеченні потреб держави у сфері оборонних закупівель.
У зв`язку з наведеним ТОВ «Домпромбуд» просить змінити оскаржуване рішення, зменшивши розмір пені до 167 233,22 грн, а штрафу - до 94 405,85 грн.
Оцінивши наведені доводи апеляційної скарги в сукупності з іншими обставинами справи та наявними в її матеріалах доказами, колегія суддів вважає їх недостатніми для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій з огляду на таке.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 звернула увагу на необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора при визначенні обсягу відповідальності за порушення зобов`язання.
Отже, реалізуючи право, передбачене частиною третьою статті 551 ЦК України, суд повинен виходити із загальних засад цивільного законодавства, визначених статтею 3 ЦК України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності, забезпечувати розумний баланс інтересів сторін та водночас не допускати безпідставного звільнення боржника від погодженої сторонами відповідальності за порушення зобов`язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини 3 статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
При цьому, Об`єднана палата зауважила, що можливість зменшення розміру штрафних санкцій залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
Суд не зобов`язаний самостійно встановлювати всі можливі обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює наведені сторонами доводи та подані на їх підтвердження докази. Рішення про зменшення неустойки повинно бути належним чином мотивоване із зазначенням конкретних обставин, які судом враховані, доказів, якими вони підтверджуються, а також аргументів сторін, які судом враховані або відхилені. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, суд має оцінити обставини конкретної справи у їх сукупності, зокрема ступінь виконання боржником зобов`язання, причини його неналежного виконання, тривалість прострочення, наслідки порушення зобов`язання, поведінку боржника, у тому числі вжиття ним заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язання та усунення допущеного порушення, співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки з наслідками порушення, а також інтереси обох сторін та інші обставини, які мають істотне значення.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що сам по собі факт відсутності у кредитора доведених збитків не свідчить про обов`язкову наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності таких збитків. Відсутність збитків може бути врахована судом поряд з іншими обставинами справи під час вирішення питання про застосування частини третьої статті 551 ЦК України, однак не має наперед установленого чи вирішального значення.
Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача збитків колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків. Тому сама по собі відсутність доказів понесення позивачем безпосередніх майнових збитків унаслідок прострочення поставки підлягає врахуванню поряд з іншими обставинами справи, однак сама по собі не є достатньою підставою для зменшення встановленої Контрактом відповідальності.
При цьому колегія суддів враховує характер спірних правовідносин, предмет Державного контракту та мету, для досягнення якої його було укладено.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 07.12.2023 у справі №910/10469/22 звертав увагу на те, що невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту у сфері оборони впливає на ефективність забезпечення обороноздатності держави.
У цьому контексті колегія суддів враховує, що ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" у спірних правовідносинах виступає не як звичайний суб`єкт господарювання, який придбаває товар для власного споживання чи одержання комерційного результату, а як замовник, через діяльність якого забезпечується реалізація визначених державою потреб у сфері оборони.
Відтак належне та своєчасне виконання постачальниками укладених з Агенцією державних контрактів пов`язане з виконанням покладених на неї завдань у сфері оборонних закупівель.
Предметом Державного контракту є поставка товару оборонного призначення, який закуповувався за рахунок бюджетних коштів для забезпечення потреб Збройних Сил України. Таким чином, позивач у спірних правовідносинах виступає не як звичайний суб`єкт господарювання, який придбаває товар для власного споживання чи одержання комерційного результату, а як замовник, через діяльність якого забезпечується реалізація визначених державою потреб у сфері оборони.
Наведена специфіка спірних правовідносин має значення і при оцінці доводів відповідача щодо відсутності у позивача документально підтверджених збитків.
Оскільки придбаний за Контрактом товар призначався не для власних господарських потреб позивача, а для забезпечення потреб Збройних Сил України, наслідки неналежного виконання такого Контракту не обов`язково знаходять своє безпосереднє вираження у зменшенні майнової сфери самого позивача. Тому відсутність доказів прямих майнових втрат позивача не може оцінюватися ізольовано від цільового призначення товару та мети, для якої здійснювалася відповідна закупівля.
Водночас своєчасність поставки товару оборонного призначення має істотне значення для досягнення мети Державного контракту. Неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в умовах якого функціонують органи державної влади у сфері оборони та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в Контракті умовами щодо строків здійснення поставки товару, має негативний вплив на ефективність обороноздатності держави.
Отже, з огляду на предмет Державного контракту, цільове призначення закупленого товару та характер завдань, для виконання яких позивач здійснював відповідну закупівлю, суворе дотримання постачальником погоджених сторонами строків поставки набуває особливого значення.
За таких обставин відсутність доказів понесення позивачем безпосередніх майнових збитків не свідчить про відсутність негативних наслідків неналежного виконання Контракту та сама по собі не є достатньою підставою для зменшення неустойки. Зазначена обставина підлягає оцінці у сукупності з предметом та метою Державного контракту, обсягом і тривалістю допущеного прострочення, ступенем виконання відповідачем зобов`язання та тим, що частина передбаченого Контрактом товару взагалі залишилася непоставленою.
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.04.2026 у справі №910/9544/25, у якій при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за державним контрактом на поставку товарів для потреб оборони враховано специфіку відповідних правовідносин та значення своєчасного виконання такого зобов`язання для організації забезпечення потреб оборонного сектору.
Окремо колегія суддів оцінює доводи відповідача про те, що затримка постачання була зумовлена діяльністю заводу-виробника та через складні логістичні маршрути.
Укладаючи Державний контракт та приймаючи на себе зобов`язання поставити визначену кількість товару у конкретно встановлений строк, відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності мав оцінити реальну можливість своєчасного придбання необхідного товару, умови його постачання, можливість отримання товару від своїх контрагентів, а також ризики, пов`язані із залученням до виконання Контракту третіх осіб.
У цьому контексті колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2026 у справі №910/9544/25, відповідно до яких обачливий та добросовісний учасник закупівлі, який не має предмета поставки у своєму розпорядженні, повинен до прийняття на себе відповідних зобов`язань оцінити пропозиції ринку та ризики, пов`язані з організацією непрямої поставки товару для потреб Сил оборони України. Верховний Суд у зазначеній постанові також врахував ризики, пов`язані з політикою Китайської Народної Республіки щодо відповідного товару, необхідністю залучення третіх осіб для його придбання та співпрацею з ланцюгом контрагентів.
Укладення відповідачем договору з третьою особою для забезпечення виконання Державного контракту не змінює обсягу його власних зобов`язань перед позивачем. Ризики, пов`язані з неналежним виконанням зобов`язань залученими відповідачем постачальниками, перебувають у сфері підприємницького ризику відповідача.
Відтак обставини, пов`язані із затримкою постачання товару заводом-виробником, можуть пояснювати причини виникнення прострочення, однак самі по собі не свідчать про те, що такі обставини перебували поза сферою підприємницького ризику відповідача, та не є достатньою підставою для перекладення негативних наслідків такого ризику на державного замовника шляхом зменшення погодженої сторонами відповідальності.
Щодо посилань відповідача на те, що стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може негативно вплинути на його подальшу господарську діяльність, то колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів збитковості товариства, перебування його у скрутному фінансовому становищі або того, що стягнення нарахованих відповідно до умов Контракту штрафних санкцій у повному обсязі матиме для нього наслідки, непропорційні характеру допущеного порушення.
Тому саме лише посилання на можливий негативний вплив стягнення штрафних санкцій на подальшу господарську діяльність товариства без належного доказового підтвердження не є достатньою підставою для застосування частини третьої статті 551 ЦК України.
Оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, які відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України є достатніми для зменшення неустойки, відсутні підстави для її зменшення. Отже, заявлені позивачем пеня та штраф підлягають стягненню у повному нарахованому розмірі, правомірність нарахування яких встановлена судом першої інстанції та в цій частині учасниками справи не оспорюється.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2026р. у справі №918/771/26- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №918/771/26 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повна постанова складена "19" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.