ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2026 м.Дніпро Справа № 908/1483/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,
з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,
представника позивача: Науменка М.В.,
представників відповідача (апелянта): Анісімова В.В., Свистунова А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІДЕКС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 (головуючий в першій інстанції Давиденко І.В., повний текст складений та підписаний 15.04.2026)
у справі за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІДЕКС»
про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У травні 2025 року Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - Концерн «МТМ») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІДЕКС» (надалі - ТОВ «Трідекс») про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71202951 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 з 30.04.2024 у розмірі 506937,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами вказаного договору № 71202951 від 01.11.2021, укладеного між ним та ТОВ «Трідекс», відповідач є споживачем комунальної послуги з теплопостачання до належних йому нежитлових приміщень будинку по вул.Рельєфній, 8 у м.Запоріжжі, у період з 01.11.2021 по 30.04.2024 позивач надав відповідачу теплову енергію, проте останній виставлені рахунки оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 506937,43 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Трідекс» на користь Концерну «МТМ» заборгованість в розмірі 23200,23 грн; в іншій частині вимог позову відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 278,40 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем комунальної послуги до належного йому нежитлового приміщення № 97 площею 360,3 кв.м у будинку по вул.Рельєфній, 8 в м.Запоріжжі. Водночас, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2025 у справі № 908/2045/25 визнано недійсними свідоцтва про право власності та скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Трідекс» на приміщення № 98 площею 971,8 кв.м та № 179 площею 822,7 кв.м, які мають статус допоміжних і належать до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тому витрати на їх теплопостачання не можуть покладатися на відповідача. Належними та допустимими доказами суд визнав лише рахунки за приміщення № 97 за січень-квітень 2024 року на загальну суму 23200,23 грн, оскільки решта рахунків, за оцінкою місцевого господарського суду, не дають змоги ідентифікувати конкретне приміщення, за опалення якого вони виставлені, та його площу. Суд зазначав, що контррозрахунок відповідача, здійснений лише за показаннями загального теплолічильника «Суперком 01-1-SKS-3» та не відповідає вимогам Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (надалі - Методики № 315), а надані відповідачем платіжні документи не містять ідентифікації приміщення, за яке здійснено оплату.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Трідекс» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/1483/25 в частині стягнення боргу в розмірі 23200,23 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 278,40 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Апелянт вважає, що вказане судове рішення у частині стягнення 23200,23 грн є помилковим, оскільки суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки усім доказам, зокрема, проєктній документації, технічним умовам, свідоцтвам про повірку приладів обліку, листуванню сторін, та неправильно застосував норми матеріального права. На переконання апелянта, ключовим у спорі є надання правової оцінки наявності теплолічильника «Суперком 01-1-SKS-3», заводський № 005986, який є комерційним вузлом обліку, а не розподільним, оскільки він встановлений на окрему систему опалення нежитлової частини 9-поверхового будинку та обліковує опалення усієї цієї нежитлової частини площею 1207,9 кв.м та допоміжних приміщень площею 971,8 кв.м. Суд першої інстанції, зазначивши у рішенні, що цей лічильник не є розподільним, безпідставно застосував Методику № 315, що призвело до подвійного врахування обсягів теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Крім того, апелянт зазначає, що рішенням загальних зборів ОСББ від 03.09.2009 передбачено, що власники нежитлових приміщень не беруть участі у розподілі витрат на опалення місць загального користування, оскільки їхні системи опалення відокремлені та обладнані окремими вузлами обліку. Апелянт також наголошує, що ТОВ «Трідекс» за весь спірний період оплачувало обсяги, визначені за показаннями цього теплолічильника, тобто за опалення 2179,7 кв.м, а не лише 360,3 кв.м, і за січень-квітень 2024 року перерахувало 55760,19 грн, що більше за стягнуту суму, проте суд першої інстанції не дослідив належним чином платіжні інструкції та супровідні листи. Крім того, на переконання апелянта, між сторонами фактично існували відносини за колективним договором, а не за індивідуальним, а тому застосування Методики № 315 є неправомірним.
В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її в повному обсязі, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Представники апелянта наполягали на тому, що повністю розрахувалися за теплову енергію за спірний період, а суд безпідставно не врахував подані платіжні інструкції. Вважають, що суд безпідставно послався на неможливість встановити, за які саме приміщення сплачувались відповідачем кошти, вказують, що платіжні інструкції містять посилання на листи, з яких чітко вбачається, за що саме сплачувалися кошти. Також представники апелянта зазначили, що кошти сплачували не лише за приміщення № 97, а за всю площу - 2179,7 кв.м, а тому мають переплату, яка перекриває борг і за квітень 2024 року. Також просили врахувати, що так як на приміщення встановлений прилад комерційного обліку, ТОВ «Трідекс» сплачувало за одноставковим тарифом, відповідно, борг за квітень 2024 року, у якому вже було відсутнє теплопостачання, відсутній. Представники апелянта заперечили обов`язок сплачувати абонплату та умовно-постійну складову, просили врахувати рішення ОСББ, яким співвласники вирішили не враховувати обсяги теплопостачання у місцях загального користування.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник Концерну «МТМ» заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, вважаючи оскаржуване рішення законним та таким, що ухвалене з повним з`ясуванням обставин справи. Позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно не врахував докази у підтвердження здійснення окремих оплат, оскільки ці платіжні документи не містили чіткого призначення платежу. Зазначає, що відповідач неправильно тлумачить поняття комерційного та розподільного приладів обліку, вказує, що прилад обліку безпосередньо для приміщення відповідача є розподільним, а для будинку в цілому - комерційним. Також представник позивача звертає увагу, що наразі змінилося законодавство, і відповідач має сплачувати за теплопостачання виключно за двоставковим тарифом, оскільки одноставкові тарифи застосовуються лише для населення як категорії споживачів. Щодо рішення ОСББ про неврахування обсягів теплової енергії місць загального користування, представник позивача зазначив, що вказане рішення ухвалене ще у 2009 році і поширювало свою дію на договори, яка наразі є нечинними, до правовідносин у даній справі це рішення ОСББ не має жодного відношення. Представник позивача погодився з тим, що приміщення № 98 та № 179, про стягнення плати за послуги теплопостачання у які разом з вимогами про стягнення такої плати до приміщення № 97 у даній справі заявлялись позовні вимоги, визнано допоміжними та такими, що належать співвласникам будинку, а не відповідачеві, тому вважає рішення суду щодо стягнення боргу за послуги, надані у період з 01.11.2021 по 30.04.2024 до приміщення № 97, обґрунтованим.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Трідекс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у даній справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Запорізької області.
18.05.2026 матеріали справи № 908/1483/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 призначено справу № 908/1483/25 за позовом Концерну «МТМ» до ТОВ «Трідекс» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «Трідекс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2026 о 15:30 год.
29.05.2026, 19.06.2026 від представників ТОВ «Трідекс» та Концерну «МТМ» надійшли заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які ухвалами суду від 01.06.2026 та 22.06.2026 задоволені.
В судовому засіданні 30.06.2026 оголошувалась перерва до 22.09.2026 о 14:30 год.
У судовому засіданні 22.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
Відповідно до Інформації № 363063515 від 24.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Трідекс» на праві приватної власності належить нежитлове приміщення № 97, Літ. М-9, площею 360,3 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, буд.8, на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 531072 від 08.12.2008, виданого виконкомом Запорізької міської ради.
Згідно з Інформацією № 36307012515 від 24.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Трідекс» на праві приватної власності належало нежитлове приміщення, підвалу (літ. М-9) № 98, площею 971,8 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, буд.8, на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 378024 від 13.11.2009, виданого виконкомом Запорізької міської ради.
Відповідно до Інформації № 363069347 від 24.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Трідекс» на праві приватної власності належало нежитлове приміщення підвалу літ. Н-17, Н1-2.Н2-2, № 179, площею 822,7 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, буд.8, на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 374298 від 13.11.2009, виданого виконкомом Запорізької міської ради.
Концерн «МТМ» здійснює виробничо-технічну діяльність, спрямовану на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше, він є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії», за приписами ст.19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», концерн «МТМ» розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка «Споживачам»).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).
Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Враховуючи, що протягом 30 днів з дня опублікування типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власника приміщення № 97 по вул.Рельєфній, 8 в м.Запоріжжі про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 з ТОВ «Трідекс» укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується позивачем за реквізитами №71202951 від 01.11.2021.
Згідно з п.4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 5 договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п.11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики № 215.
Згідно з п.31 договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п.32 договору).
Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Житловий будинок 8 по вул.Рельєфна в м.Запоріжжі обладнаний приладом обліку теплової енергії «Суперком 01-1 SKS-3», заводський номер 005986, що підтверджується актами про прийняття вузла обліку на абонентський облік та актами обстеження стану вузла обліку теплової енергії. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, 8, до якого надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - житлових та нежитлових. Комунікаційні мережі приміщення відповідача приєднані до внутрішньобудинкової системи житлового будинку та складають його невід`ємну частину, зворотного відповідачем не доведено.
У період з 01.11.2021 по 30.04.2024 позивач постачав до багатоквартирного будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, 8 теплову енергію, про що складені акти про місячні відпуски теплової енергії споживачу. Позивачем були сформовані та виставлені на оплату відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 71202951 від 01.11.2021 за період 01.11.2021 - 30.04.2024. Рахунки на оплату наданих послуг містять інформацію про здійснене нарахування, зокрема, щодо встановлених приладів комерційного обліку, їхніх показів, загальної площі будівлі, опалювальної площі споживача тощо.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, 8 підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023 2023-2024 років, які наявні в матеріалах справи та розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м.Запоріжжі.
Відповідачем на підтвердження оплати теплової енергії надано копії платіжних документів, а також супровідні листи до них.
Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2045/25 від 11.11.2025, яке набрало законної сили 23.12.2025, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.10.2009 № 432/11 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості по вул.Рельєфній, 8 за ТОВ «Трідекс» (ІІ черга будівництва)» в частині об`єктів нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу Літ. М-9, приміщення 98, загальною площею 971,8 кв.м, та нежитлового приміщення підвалу Літ. Н-17, Н1-2, Н2-2, приміщення 179, загальною площею 822,7 кв.м. Цим же рішенням визнано недійсними Свідоцтво про право власності серії САС № 378024 від 13.11.2009 ТОВ «Трідекс» на нежитлове приміщення підвалу Літ. М-9, приміщення 98, загальною площею 971,8 кв.м, Свідоцтво про право власності серії САС № 374298 від 13.11.2009 про право власності ТОВ «Трідекс» на нежитлове приміщення підвалу Літ. Н-17, Н1-2, Н2-2, приміщення 179, загальною площею 822,7 кв.м, розташовані у будинку № 8 по вул.Рельєфній у м.Запоріжжі, видані на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.10.2009 № 432/11, та скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Трідекс» на вказані нежитлові приміщення.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію до приміщень №№ 97, 98 та 179 за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 складає 506937,43 грн.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання. Ця ж норма Закону дає визначення споживача теплової енергії як фізичної або юридичної особи, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч.2 ст.714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.п.20, 23 Правил користування теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ст.20 Закону України «Про теплопостачання»).
Пунктом 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - це плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує усі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, крім енергоносіїв.
За абз.1 п.19 вищезазначених Правил, облік послуги з постачання теплової енергії здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії до приміщення № 97 по вул.Рельєфній, буд.8 у м.Запоріжжі, яке належить відповідачу, за період січень-квітень 2024 року на суму 23200,23 грн.
Апелянт просить переглянути рішення лише в оскаржуваній частині, а саме: щодо стягнення з нього заборгованості за період з січня по квітень 2024 року за постачання теплової енергії до приміщення № 97 за адресою: вул.Рельєфна, 8 в м.Запоріжжя. Зазначає, що суд не врахував надані відповідачем платіжні доручення через відсутність у платіжних документах посилання на конкретне приміщення чи площу, що унеможливило ідентифікацію відповідних платежів як оплати за надану до спірного приміщення у зазначений період теплової енергії. Також апелянт вважає, що суд безпідставно застосував Методику № 315 для обчислення нарахованих платежів, що призвело до подвійного врахування теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Крім того, апелянт вказує, що рішенням загальних зборів ОСББ ухвалено про звільнення власників нежитлових приміщень від участі у розподілі витрат на опалення місць загального користування. ТОВ «Трідекс» наполягає на тому, що за спірний період оплачувало обсяги виключно за показаннями теплолічильника (опалення 2179,7 кв.м), а за січень-квітень 2024 року перерахувало 55760,19 грн, що більше за стягнуту суму.
Заслухавши пояснення представників апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, колегія суддів здійснює перевірку оскаржуваного рішення виключно в межах доводів апеляційної скарги, якими є незгода відповідача зі стягненням 23200,23 грн заборгованості за період січня-квітня 2024 року.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період листопад 2021 року - грудень 2023 року в апеляційному порядку не оскаржується, а тому в силу принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст.14 ГПК України, не є предметом апеляційного перегляду.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач є власником лише нежитлового приміщення № 97 (літ. М-9) площею 360,3 кв.м., оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2025 у справі № 908/2045/25 визнано недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 98 (літ. М-9) площею 971,8 кв.м та № 179 (літ. Н-17, Н1-2, Н2-2) площею 822,7 кв.м і скасовано державну реєстрацію права власності відповідача на ці приміщення. На підставі цього суд першої інстанції визнав належними та допустимими доказами лише ті рахунки на оплату послуг теплопостачання, які стосувалися приміщення № 97 площею 360,3 кв.м., а саме: рахунок за січень 2024 року на суму 9463,86 грн, рахунок за лютий 2024 року на суму 6653,09 грн, рахунок за березень 2024 року на суму 5721,46 грн та рахунок за квітень 2024 року на суму 1361,82 грн. Загалом - 23200,23 грн.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості за січень, лютий та березень 2024 року у загальному розмірі 23200,23 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за спірний період здійснював оплату отриманих послуг, при цьому суд першої інстанції зазначив, що надані відповідачем копії платіжних документів не містять посилання на номер приміщення та його площу, що не дає можливості ідентифікувати, за яке саме приміщення здійснено оплату послуг. Тому суд першої інстанції виснував, що відповідач не надав належних доказів виконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг у період січень-квітень 2024 року, та не спростував доводів позивача в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції разом з платіжними документами було надано супровідні листи, в яких зазначалося призначення кожного платежу. Зокрема, у платіжній інструкції № 2169 від 16.02.2024 на суму 21567,62 грн у призначенні платежу зазначено: за постачання теплової енергії у січні 2024 року, згідно листа № 25 від 16.02.2024. У вказаному листі зазначено, що споживання теплової енергії з боку нежитлових приміщень, за які звітує ТОВ «Трідекс», у січні 2024 року за показаннями засобів обліку вузлу комерційного обліку теплової енергії складає 6,929 Гкал. До листа доданий акт про місячний відпуск теплової енергії споживачу від 25.01.2024, в якому зазначена різниця між попередніми та останніми показаннями приладу обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986, з 26.12.2023 по 25.01.2024 - 6,929 Гкал. Колегія суддів зазначає, що такий самий обсяг теплової енергії (6,929 Гкал) зазначений і у рахунку, виставленому позивачем відповідачу за січень 2024 року. Таким чином, оплату за платіжною інструкцією № 2169 від 16.02.2024 на суму 21567,62 грн, можна однозначно ідентифікувати як здійснену за надане теплопостачання у січні 2024 року до приміщення, обладнаного приладом обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986.
У платіжній інструкції № 2208 від 18.03.2024 на суму 19650,22 грн у призначенні платежу зазначено: за постачання теплової енергії у лютому 2024 року, згідно листа № 40 від 15.03.2024. У вказаному листі зазначено, що споживання теплової енергії з боку нежитлових приміщень, за які звітує ТОВ «Трідекс», у лютому 2024 року за показаннями засобів обліку вузлу комерційного обліку теплової енергії складає 6,313 Гкал. До листа доданий акт про місячний відпуск теплової енергії споживачу від 27.02.2024, у якому зазначена різниця між попередніми та останніми показаннями приладу обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986, з 25.01.2024 по 27.02.2024 - 6,313 Гкал. Колегія суддів зазначає, що такий самий обсяг теплової енергії (6,313 Гкал) зазначений і у рахунку позивача споживачу ТОВ «Трідекс» за лютий 2024 року. Таким чином, оплату за платіжною інструкцією № 2208 від 18.03.2024 на суму 19650,22 можна однозначно ідентифікувати як здійснену за надане теплопостачання у лютому 2024 року до приміщення, обладнаного приладом обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986.
У платіжній інструкції № 2246 від 18.04.2024 на суму 14542,35 грн у призначенні платежу зазначено: за постачання теплової енергії у березні 2024 року, згідно листа № 56 від 16.04.2024. У вказаному листі зазначено, що споживання теплової енергії з боку нежитлових приміщень, за які звітує ТОВ «Трідекс», у березні 2024 року за показаннями засобів обліку вузлу комерційного обліку теплової енергії складає 4,672 Гкал. До листа доданий акт про місячний відпуск теплової енергії споживачу від 01.04.2024, в якому зазначена різниця між попередніми та останніми показаннями приладу обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986 з 27.02.2024 по 01.04.2024 - 4,672 Гкал. Колегія суддів зазначає, що такий самий обсяг теплової енергії (4,672 Гкал) зазначений і у рахунку за березень 2024 року. Таким чином, оплату за платіжною інструкцією № 2246 від 18.04.2024 на суму 14542,35 можна чітко ідентифікувати, що її здійснено за надане теплопостачання у березні 2024 року до приміщення, обладнаного приладом обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що прилад обліку «Суперком-01-1 SKS», № 005986 встановлений на окрему систему опалення нежитлової частини 9-поверхового будинку № 8 по вул.Рельєфній в м.Запоріжжя та обліковує опалення усієї цієї нежитлової частини площею 1207,9 кв.м та допоміжних приміщень площею 971,8 кв.м, у тому числі належного ТОВ «Трідекс» нежитлового приміщення № 97.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Платіжна інструкція як письмовий доказ у розумінні ст.91 ГПК України підтверджує факт перерахування коштів та їх призначення. У сукупності з супровідними листами та актами, які деталізують, за який саме розрахунковий період та за приміщення, обладнане яким саме приладом обліку здійснюється оплата, ці документи є належними та допустимими доказами виконання відповідачем своїх зобов`язань. Суд першої інстанції, залишивши поза увагою зазначені супровідні листи та акти, не надав їм жодної правової оцінки, чим допустив неповне з`ясування обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, встановивши факт перерахування відповідачем коштів у період січень-березень 2024 року, не дослідив належним чином призначення цих платежів та не зіставив суми сплачених коштів із сумами, заявленими до стягнення, що призвело до помилкового висновку про наявність заборгованості за вказані місяці.
Відповідно до п.34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Тобто, за січень 2024 року оплата мала бути здійснена до 29.02.2024, за лютий 2024 року - до 31.03.2024, за березень 2024 року - до 30.04.2024, за квітень 2024 року - до 31.05.2024. Платіжні інструкції № 2169 від 16.02.2024, № 2208 від 18.03.2024 та № 2246 від 18.04.2024 року свідчать про те, що відповідач здійснював оплату своєчасно, у межах встановлених договором строків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за період січня-березня 2024 року було перераховано позивачу 55760,19 грн, що перевищує суму, визначену судом першої інстанції до стягнення за цей період. При цьому колегія суддів зауважує, що розмір оплат за січень, лютий та березень 2024 року охоплює суми, визначені судом першої інстанції як заборгованість за відповідні місяці. Отже, нарахування за січень 2024 року у розмірі 9463,86 грн, за лютий 2024 року у розмірі 6653,09 грн та за березень 2024 року у розмірі 5721,46 грн були повністю сплачені відповідачем шляхом здійснення відповідних платежів, що підтверджується належними доказами.
Колегія суддів критично оцінює доводи суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування наданих відповідачем платіжних документів про здійснення платежів за січень-березень 2024 року через відсутність у них вказівки на номер приміщення, за яке здійснено оплату, з посиланням на ч.2 ст.77 ГПК України.
Частина 1 ст.74 ГПК України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, надавши платіжні інструкції разом з супровідними листами та актами, довів факт виконання своїх зобов`язань у цей період. Позивач, у свою чергу, не надав доказів того, що кошти, перераховані відповідачем, були зараховані позивачем в рахунок погашення інших зобов`язань відповідача, або що між сторонами існувала інша заборгованість, в рахунок якої могли бути зараховані ці кошти.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги. Частиною 1 ст.10 цього Закону встановлено, що вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом. Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що теплолічильник «Суперком 01-1-SKS-3» (заводський № 005986) є вузлом комерційного обліку, який забезпечує загальний облік теплової енергії, спожитої нежитловою частиною дев`ятиповерхового будинку, та не є вузлом розподільного обліку, оскільки останній відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» забезпечує облік споживання теплової енергії в окремому приміщенні. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей лічильник не є розподільним приладом обліку для приміщень відповідача.
Разом з тим, враховуючи, що наданими відповідачем документами підтверджено факт повної оплати нарахованих позивачем платежів за січень 2024 року у розмірі 9463,86 грн, за лютий 2024 року у розмірі 6653,09 грн та за березень 2024 року у розмірі 5721,46 грн, наявність у ТОВ «Трідекс» заборгованості з оплати послуг теплопостачання за цей період до приміщення 97 по вул.Рельєфній, 8 в м.Запоріжжя повністю виключається, отже, вирішення питання необхідності застосування Методики № 315 при визначенні обсягу спожитої відповідачем теплової енергії за цей період за таких обставин перебуває за межами предмету апеляційного перегляду.
Щодо заборгованості за квітень 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до рахунку № 71202951 за квітень 2024 року на суму 1361,82 грн, цей рахунок був виставлений позивачем за опалення приміщення № 97 площею 360,3 кв.м. Доказів оплати цього рахунку відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано. Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за квітень 2024 року у розмірі 1361,82 грн є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Суд першої інстанції правильно встановив наявність заборгованості за цей розрахунковий період, проте помилково включив до загальної суми стягнення також нарахування за січень, лютий та березень 2024 року, які були фактично оплачені відповідачем.
При цьому колегія суддів відхиляє заперечення відповідача про те, що він не має обов`язку сплачувати умовно-постійну складову та абонплату, з яких і складається борг за квітень 2024 року, відповідно, і оплачувати рахунок за квітень 2024 року, через застосування одноставкового тарифу.
Відповідно до пп.2 п.«а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), відноситься до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» зазначено, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання затверджуються органами місцевого самоврядування, крім тарифів для визначених підприємств, які регулюються на загальнодержавному рівні (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). Норму аналогічного змісту містить і ч.2 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 555 від 26.09.2023 для усіх категорій споживачів встановлено Концерну «Міські теплові мережі» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, що діяли до 26.09.2024. Вказаним рішенням для споживачів, до категорії яких віднесено ТОВ «Трідекс» (інші споживачі, відмінні від населення, бюджетних установ та релігійних організацій), встановлено двоставковий тариф на послуги.
Відповідно до п.32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Отже, законодавство розмежовує дві складові двоставкового тарифу: умовно-змінну (плата за фактично спожиту теплову енергію) та умовно-постійну (абонентська плата за приєднане теплове навантаження). Умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця протягом року і не залежить від обсягів фактичного споживання теплової енергії. При цьому умовно-постійна частина тарифу - це плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, і вона нараховується щомісяця.
Запровадження двоставкового тарифу зумовлено тим, що теплопостачальні підприємства несуть витрати протягом усього року, зокрема, і в міжопалювальний період, і застосування такого тарифу забезпечує беззбиткову діяльність підприємства та належну підготовку до опалювального сезону.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на розрахунок за одноставковим тарифом як на підставу для несплати рахунку за квітень 2024 року є безпідставним, а вимога позивача про стягнення 1361,82 грн підлягає задоволенню.
Стосовно посилань апелянта на рішення загальних зборів ОСББ від 03.09.2009, яким звільнено власників нежитлових приміщень будинку № 8 по вул.Рельєфній в м.Запоріжжя від участі у розподілі витрат на опалення місць загального користування, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
Рішення загальних зборів ОСББ не може змінювати порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг, визначений законодавством, зокрема, Методикою № 315, оскільки такі питання врегульовані імперативними нормами. Водночас, колегія суддів зауважує, що незалежно від наявності чи відсутності рішення загальних зборів ОСББ, заборгованість відповідача за січень, лютий та березень 2024 року відсутня внаслідок фактичної оплати цих послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, змісту наданих відповідачем доказів у підтвердження фактичної оплати послуг за січень, лютий та березень 2024 року, що призвело до ненадання цим доказам належної правової оцінки та невідповідності висновків суду обставинам справи в частині визначення розміру заборгованості. Зазначені обставини є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості та розподілу судових витрат.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного перегляду, судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: не досліджено належним чином питання фактичної оплати відповідачем послуг за січень, лютий та березень 2024 року. Суд першої інстанції, встановивши факт перерахування відповідачем коштів у зазначений період, залишив поза увагою надані відповідачем супровідні листи та акти, які деталізують призначення кожного платежу, та не зіставив суми сплачених коштів із сумами, заявленими до стягнення. Це призвело до помилкового висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за січень, лютий та березень 2024 року та, відповідно, до невідповідності висновків суду обставинам справи у частині визначення розміру заборгованості.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт повної оплати відповідачем вартості теплової енергії за січень, лютий та березень 2024 року згідно з наданими позивачем рахунками. Отже, заборгованість за січень, лютий та березень 2024 року, яку суд першої інстанції визнав обґрунтованою, була повністю погашена відповідачем шляхом здійснення відповідних платежів, що підтверджується належними та допустимими доказами. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за цей період не відповідає фактичним обставинам справи.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за квітень 2024 року в розмірі 1361,82 грн, оскільки проведені нарахування є правомірними, а доказів оплати цього рахунку відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано. Заперечення відповідача про відсутність обов`язку сплачувати умовно-постійну складову та абонентську плату у зв`язку з розрахунком за одноставковим тарифом колегією суддів відхиляються як безпідставні.
Враховуючи викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/1483/25 підлягає зміні в частині зменшення загальної суми стягнення з 23200,23 грн до 1361,82 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.
8. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга задовольняється частково (у зв`язку зі зменшенням розміру стягнення), судовий збір за подання позову підлягає перерозподілу пропорційно задоволеній частині вимог, а судовий збір за подання апеляційної скарги - розподілу пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.
Судовий збір за подання позовної заяви, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, становить 16,34 грн, а судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає становить 3420,31 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІДЕКС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/1483/25 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/1483/25 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІДЕКС» (код ЄДРПОУ: 32607851; місцезнаходження: 69065, м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, 8) на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ: 32121458; місцезнаходження: 69091, м.Запоріжжя, вул.Героїв Полку Азов, 137) заборгованість в розмірі 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн 82 к., витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 (шістнадцять) грн 34 к.»
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/1483/25 залишити без змін.
Стягнути з Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ: 32121458; місцезнаходження: 69091, м.Запоріжжя, вул.Героїв Полку Азов, 137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІДЕКС» (код ЄДРПОУ: 32607851; місцезнаходження: 69065, м.Запоріжжя, вул.Рельєфна, 8) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3420 (три тисячі чотириста двадцять) грн 31 к.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 16.10.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
Т.В.Стефанів