ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 м.Дніпро Справа № 904/3277/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 про відмову у видачі судового наказу (головуючий в першій інстанції Красота О.І.)
у справі за наслідками розгляду заяви: Комунального підприємства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» Дніпровської міської ради
до боржника: Горожеєвої Наталії Миколаївни
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення (ухвали) суду першої інстанції
У червні 2026 року Комунальне підприємство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» Дніпровської міської ради (надалі - КП «Дніпровський метрополітен» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Горожеєвої Наталії Миколаївни (надалі - ОСОБА_1 ) заборгованості за договором оренди № 378-ДРА/20 від 26.06.2020 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, та договором про надання послуг № НДВ-137/19-3 від 01.08.2019 у розмірі 18356,47 грн за період з 01.03.2021 по 07.08.2023.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наявність безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед КП «Дніпровський метрополітен» у вищезазначеному загальному розмірі, що виникла на підставі договору оренди № 378-ДРА/20 від 26.06.2020 та договору про надання послуг № НДВ-137/19-З від 01.08.2019. При цьому вказує, що факт існування заборгованості та її точний розмір підтверджуються не лише первинними обліковими документами, а й власноручно складеною боржником заявою від 29.07.2021 про розстрочення сплати вказаної заборгованості. Вказане, на переконання заявника, свідчить про визнання боржником свого грошового зобов`язання із кінцевим терміном погашення 31.12.2021. Незважаючи на припинення ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця з 31.08.2021, розгляд цієї вимоги, на переконання заявника, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду спори, що виникли з правочинів, укладених у зв`язку з провадженням фізичною особою підприємницької діяльності, незалежно від моменту втрати нею відповідного статусу підвідомчі господарським судам, а сам факт припинення статусу підприємця не призводить до автоматичного припинення зобов`язань за укладеними раніше договорами, оскільки фізична особа продовжує нести відповідальність за ними усім належним їй майном. Заявник вважав строк позовної давності не пропущеним, оскільки його перебіг зупинявся на період карантину та на час дії воєнного стану, а фактичне поновлення обчислення цього строку відбулося лише з 04.09.2025, тому трирічний строк спливає не раніше 04.09.2028. Крім того, заявник інформував суд про те, що ним вже здійснювалося звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з аналогічною заявою 26.05.2026, однак ухвалою суду від 29.05.2026 у справі № 904/3064/26 у видачі судового наказу було відмовлено виключно через невідповідність заяви вимогам ст.150 ГПК України щодо ненадання документа, який підтверджує наявність рахунка заявника в банку, при цьому зазначена відмова згідно з ч.1 ст.153 ГПК України не є перешкодою для повторного звернення після усунення виявлених недоліків, і на виконання цієї вимоги заявником отримано відповідну довідку від АТ «Ощадбанк», яку подано разом із заявою.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 відмовлено КП «Дніпровський метрополітен» у задоволенні заяви про видачу судового наказу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за положеннями ГПК України видача судового наказу передбачена виключно щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, боржник Горожеєва Н.М. 31.08.2021 припинила статус фізичної особи - підприємця, а отже, станом на дату звернення заявника до суду не була суб`єктом господарювання. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ця особа не може виступати боржником у наказному провадженні, що відповідно до п.4 ч.1 ст.152 ГПК України є самостійною підставою для відмови у видачі судового наказу. Судом роз`яснено заявникові, що така відмова не перешкоджає йому звернутися з аналогічними вимогами до господарського суду в порядку позовного провадження.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеною ухвалою, КП «Дніпровський метрополітен» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 у справі № 904/3277/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, відмову у видачі судового наказу на підставі п.4 ч.1 ст.152 ГПК України з посиланням на ст.175 цього ж Кодексу вважає помилковою, адже припинення статусу фізичної особи-підприємця не є тотожним припиненню юридичної особи або смерті фізичної особи, а тому обставини, передбачені ч.1 ст.175 ГПК України, у цьому випадку відсутні, оскільки боржник є фізичною особою, яка добровільно припинила підприємницьку діяльність. Вказує, що зобов`язання фізичної особи за договорами, укладеними в межах підприємницької діяльності, не припинились і вона продовжує відповідати за ними усім своїм майном. Крім того, апелянт зауважує, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, спори за господарськими договорами за участю фізичних осіб, які втратили статус підприємця, підлягають розгляду в господарських судах, а наказне провадження є спрощеною формою стягнення безспірної заборгованості, визнаної боржником, тому відсутні підстави для відмови у видачі наказу.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Боржник ( ОСОБА_1 ) не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження Горожеєва Н.М. повідомлялася належним чином шляхом направлення за зареєстрованим місцем проживання копії ухвали суду від 29.06.2026 про відкриття апеляційного провадження. Поштова кореспонденція повернулася за зворотною адресою як невручена. Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Дніпровський метрополітен» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 про відмову у видачі судового наказу у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
21.07.2026 до апеляційного суду повернулася поштова кореспонденція, направлена за місцем реєстрації Горожеєвої Н.М.
22.07.2026 матеріали справи № 904/3277/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
Матеріалами справи підтверджується, що 26.06.2020 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та ФОП Горожеєвою Н.М. (орендар) укладений договір № 378-ДРА/20 оренди нерухомого майна, що належить до комунальною власності територіальної громади міста, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 12.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі КП «Дніпровський метрополітен». 26.06.2020 сторонами договору підписаний акт приймання-передачі майна в оренду.
01.08.2019 між КП «Дніпровський метрополітен» (виконавець) та ФОП Горожеєвою Н.М. (замовник) укладений договір № НДВ-137/19-З про надання послуг з прибирання прилеглої території приміщення, який орендує замовник.
29.07.2021 ФОП Горожеєва Н.М. зверталася до КП «Дніпровський метрополітен» із заявою про розстрочення заборгованості у розмірі 18356,47 грн, яка утворилась в період з 26.06.2020 по 30.06.2021 за договорами № 378-ДРА/20 від 20.06.2020 та № 137/19-3 від 01.08.2019, на строк до 31.12.2021.
Згідно з довідкою КП «Дніпровський метрополітен» № 25/24-501 від 02.06.2026, станом на 02.06.2026 від ФОП Горожеєвої Н.М. грошові кошти на погашення заборгованості за договорами від 26.08.2020 № 378-ДРА/20 та від 01.08.2019 № НДВ-137/19-З не надходили.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Горожеєва Наталія Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинала підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що 31.08.2021 вчинено запис № 20224006[телефон приховано].
Частиною 1 ст.12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до п.16 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
За положеннями ст.147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у ч.1 ст.175 цього Кодексу.
Згідно з п.6 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, оскільки боржник станом на момент звернення із заявою про видачу судового наказу не має статусу фізичної особи - підприємця.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, оскільки відмова у видачі судового наказу на підставі п.4 ч.1 ст.152 ГПК України з посиланням на ст.175 цього ж Кодексу є помилковою, адже припинення статусу фізичної особи-підприємця не є тотожним припиненню юридичної особи або смерті фізичної особи, а тому обставини, передбачені ч.1 ст.175 ГПК України, у цьому випадку відсутні, оскільки боржник є фізичною особою, яка добровільно припинила підприємницьку діяльність. Вказує, що зобов`язання фізичної особи за договорами, укладеними в межах підприємницької діяльності, не припинились і вона продовжує відповідати за ними усім своїм майном. Крім того, апелянт зауважує, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, спори за господарськими договорами за участю фізичних осіб, які втратили статус підприємця, підлягають розгляду в господарських судах, а наказне провадження є спрощеною формою стягнення безспірної заборгованості, визнаної боржником, тому відсутні підстави для відмови у видачі наказу.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.147 ГПК України встановлено, що заявником та боржником у наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Зазначена норма є імперативною та не передбачає можливості звернення до суду в порядку наказного провадження до фізичних осіб, які не мають статусу підприємця, незалежно від характеру спірних правовідносин та того, чи виникли спірні правовідносини у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
Як встановлено господарським судом та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Горожеєва Наталія Миколаївна припинила підприємницьку діяльність 31.08.2021, що підтверджується записом про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця № 200224006[телефон приховано].
Отже, на момент звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, боржник припинила підприємницьку діяльність та не мала статусу фізичної особи - підприємця.
Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що наказне та позовне провадження мають різну природу, мету та процедурні спроможності для сторін. Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин правонаступництва, обсягу відповідальності правонаступника, оцінюючи виключно формальні ознаки поданих документів на предмет безспірності вимог.
Натомість у позовному провадженні діє принцип пріоритету суті зобов`язання над його формою, суд має процесуальні можливості встановити усі обставини справи, зокрема, коли та на підставі якого договору виник борг, про стягнення якого заявлено вимогу, чи є цей договір господарським та чи наявні інші ознаки господарського характеру виниклого спору.
Апеляційний суд також зауважує, що наказне провадження відбувається без виклику сторін та без проведення судового засідання, у той час як у позовному провадженні відповідач - фізична особа має повний спектр процесуальних прав, у тому числі право подати відзив та інші заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, заявити про сплив позовної давності, право подати письмові пояснення та особисто взяти участь у розгляді справи у випадку її розгляду з повідомленням учасників.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника фізичну особу, яка припинила підприємницьку діяльність, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо діючих суб`єктів господарювання.
Щодо юрисдикції господарських судів у спорах за участю колишніх ФОП, колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що згідно з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, судовий захист права та інтересу має забезпечити його поновлення. Сама по собі наявність чи відсутність статусу підприємця у фізичної особи не є визначальним критерієм для встановлення юрисдикції спору. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Якщо правовідносини між сторонами є господарськими, спір підлягає розгляду господарським судом, незалежно від того, чи є на момент подання позову відповідач (фізична особа) зареєстрованим як фізична особа - підприємець. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 127/23144/18, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що вказані правові позиції стосуються позовного провадження, а не наказного. Наказне провадження є особливою, спрощеною формою судового провадження, яка має свої специфічні умови застосування, зокрема, щодо суб`єктного складу сторін.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що при постановленні Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 15.06.2026 про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу місцевий господарський суд не врахував вищезазначену правову позицію. Обставини припинення підприємницької діяльності фізичною особою та продовження існування при цьому її зобов`язань за укладеними господарськими договорами мають значення для вирішення спору по суті, проте не впливають на визначення належного процесуального порядку звернення до господарського суду.
Той факт, що фізична особа продовжує нести відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, не розширює коло осіб, що можуть бути учасником справи у наказному провадженні, зокрема, мати процесуальний статус боржника, оскільки ч.3 ст.147 ГПК України пов`язує можливість участі у наказному провадженні виключно з наявністю статусу фізичної особи-підприємця на момент звернення до суду.
За таких обставин, враховуючи припинення у особи, зазначеної боржником у заяві про видачу судового наказу, статусу суб`єкта господарювання, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову КП «Дніпровський метрополітен» у видачі судового наказу на підставі п.4 ч.1 ст.152 ГПК України. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у порядку позовного провадження, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду - в порядку господарського судочинства.
Обмеження кола учасників наказного провадження у господарському судочинстві є свідомим волевиявленням законодавця. На відміну від позовного провадження, де сторонами можуть бути фізичні особи, які не є підприємцями, наказне провадження має звужене коло суб`єктів.
Таким чином, віднесення спору до юрисдикції господарських судів не є достатньою підставою для розгляду господарським судом справи саме в порядку наказного провадження. Для застосування наказного провадження необхідно, щоб боржник на момент звернення до суду мав статус фізичної особи-підприємця. Оскільки Горожеєва Н.М. втратила цей статус 31.08.2021, тобто до звернення заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу, вона не може бути боржником у наказному провадженні.
Колегія суддів зазначає, що застосування п.4 ч.1 ст.152 ГПК України у даному випадку не ототожнює припинення фізичної особи-підприємця зі смертю фізичної особи або припиненням юридичної особи. Вказана норма лише відсилає до обставин, зазначених у ч.1 ст.175 цього Кодексу, серед яких є і припинення суб`єкта господарювання (у розумінні господарського законодавства, що діяло на момент виникнення відповідних правовідносин).
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципу верховенства права. Суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу, діяв у межах повноважень, визначених ст.152 ГПК України, та на підставі встановлених обставин справи.
Відмова у видачі судового наказу не є відмовою у правосудді, оскільки апелянт не позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом у загальному порядку. Як правильно роз`яснив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, відмова у видачі судового наказу в наказному провадженні не перешкоджає зверненню до господарського суду з такими вимогами в порядку позовного провадження.
Колегія суддів зазначає, що обрання апелянтом неналежного способу судового захисту (звернення із заявою про видачу судового наказу замість подання позову) не може бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції. Апелянт має право звернутися до господарського суду з позовом у порядку позовного провадження, де будуть досліджені усі обставини справи, зокрема, й питання щодо припинення чи продовження існування зобов`язань особи після припинення підприємницької діяльності та втрати статусу ФОП.
Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області дав належну правову оцінку правовим підставам для звернення заявника до суду в порядку наказного провадження, правильно застосував норми процесуального права та постановив обґрунтовану ухвалу про відмову у видачі судового наказу, що у відповідності до ст.276 ГПК є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без зміни.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду - без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до помилкового тлумачення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга КП «Дніпровський метрополітен» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 про відмову у видачі судового наказу не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН» Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 про відмову у видачі судового наказу у справі № 904/3277/26 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 про відмову у видачі судового наказу у справі № 904/3277/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 16.10.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
О.І.Кучеренко