ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2379/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від кредитора: Урєкє А.В. (власні засоби);
інші учасники не з`явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.12.2025 (суддя Сушко Л.М., повний текст якої підписаний 12.12.2025) у справі № 908/2379/23
за заявою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків м. Київ
до банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані" м. Запоріжжя
ліквідатор - Шиман Євген Олександрович м. Дніпро
про визнання кредиторських вимог в розмірі 1 020 853 579,96 грн.,
ВСТАНОВИВ:
02.04.2025 до господарського суду в порядку статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 1 020 853 579,96 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.2025 у справі № 908/2379/23 грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані" м. Запоріжжя на суму 1 020 853 579,96 грн. - відхилено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги скаржника в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що сума податкового зобов`язання не була оскаржена та не була сплачена, тому вона набула статусу податкового боргу.
Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звертає увагу на те, що як зазначила Палата Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 (провадження 12-161гс18), заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника що ґрунтуються на зобов`язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності з абзацом 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових) платежів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і не поширюється на поточну заборгованість. Поточні вимоги кредиторів знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Таким чином, у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платникам податків були всі законні підстави для звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог.
Ліквідатор банкрута надіслав до апеляційного суду електронною поштою відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким просить у її задоволенні відмовити, посилаючись при цьому на те, що з аналізу змісту податкових повідомлень-рішень від 04.11.2024 № 2159/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "Р"; від 04.11.2024 № 2160/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС"; від 04.11.2024 № 2161/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС"; від 04.11.2024 № 2163/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПН", що видані Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, вбачається донарахування боржнику податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період фінансово-господарської діяльності платника податків - травень 2024 року, тобто за період після введення ліквідаційної процедури.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.12.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2379/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
02.01.2026 матеріали розгляду заяви у справі №908/2379/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2026 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через подання скарги поза межами строку на її подання, без відповідного клопотання. Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.12.2025 у справі № 908/2379/23; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.06.2026.
03.02.2026 до суду від представника апелянта Урєкє А.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
05.02.2026 до суду від ліквідатора (арбітражного керуючого) Шимана Є.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
02.03.2026 до суду від ліквідатора (арбітражного керуючого) Шимана Є.О. надійшло клопотання про перенесення справи на більш ранній термін, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 02.03.2026.
В судовому засіданні 18.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2023 відкрито провадження у справі №908/2379/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані" (69014, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, 18, код ЄДРПОУ 35625082). Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сіті Груп" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9, код ЄДРПОУ 31901655) до боржника на суму 87 140, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 490 058 533, 20 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича.
22.08.2023 за №71257 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані".
Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича.
02.04.2025 до господарського суду в порядку статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 1 020 853 579,96 грн.
Так, свої грошові вимоги до боржника заявник обґрунтовує наступними обставинами.
Станом на 12.03.2025 за ТОВ "ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІ" обліковується заборгованість у загальній сумі 1 062 069 112,50 грн.
Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звертає увагу суду, що контролюючим органом не було заявлено суму податкового боргу ТОВ "ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХКОМПАНІ" у розмірі 1 020 853 579,96 грн. у справі № 908/2379/23, що обліковується за Боржником.
Оскільки борг виник після відкриття провадження у справі № 908/2379/23 про банкрутство ТОВ "ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІ", а відповідно є поточним зобов`язанням, що виникло з підстав несплати нарахованих штрафних санкцій, а саме:
З податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ккдб 14010100) обліковується податковий борг у сумі 1 020 846 479,96 грн.:
- 255 212 300,00 грн. - борг виник 11.03.2025 - податкове повідомлення-рішення (форма "ПН") № 2163/Ж10/31-00-07-02-02-25 від 04.11.2024, на підставі акта перевірки від 28.08.2023 № 2269/Ж5/31-00-07-02-02-20/35625082, яке підтверджене рішенням ДПС України після адміністративного оскарження про розгляд скарги по суті № 3539/6/99-00-06-01-01-06 від 06.02.2025, яким дане ППР залишено без змін;
- 765 636 900,00 грн. - борг виник 11.03.2025 - податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 2159/Ж10/31-00-07-02-02-25 від 04.11.2024 на підставі акта перевірки від 02.10.2024 № 2269/Ж5/31-00-07-02-02-20;
- 340,00 грн. - борг виник 11.03.2025 - податкове повідомлення-рішення (форма "ПН") № 2161/Ж10/31-00-07-02-02-25 від 04.11.2024, на підставі акта перевірки від 02.10.2024 № 2269/Ж5/31-00-07-02-02-20, яке підтверджене рішенням ДПС України після адміністративного оскарження про розгляд скарги по суті № 3539/6/99-00-06-01-01-06 від 06.02.2025, яким дане ППР залишено без змін.
З адміністративних штрафів та інших санкцій (ккдб 21081101) обліковується податковий борг у сумі 7 100,00 грн.:
- 7 100,00 грн. - борг виник 11.03.2025 - податкове повідомлення-рішення (форма "ПН") № 2160/Ж10/31-00-07-02-02-25 від 04.11.2024, на підставі акта перевірки від 02.10.2024 № 2269/Ж5/31-00-07-02-02-20, яке підтверджене рішенням ДПС України після адміністративного оскарження про розгляд скарги по суті № 3539/6/99-00-06-01-01-06 від 06.02.2025, яким дане ППР залишено без змін.
Враховуючи, що сума податкового зобов`язання не була оскаржена та не була сплачена, вона набула статусу податкового боргу.
У зв`язку з тим, що податковий борг у сумі 1 020 853 579,96 грн. не був сплачений Боржником, та керуючись ст. ст. 4, 61 Господарського процесуального кодексу України, ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП просить суд включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у сумі 1 020 853 579,96 грн.
27.04.2025 від ліквідатора надійшло повідомлення про розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника, у якому зокрема зазначено наступне: з аналізу змісту податкових повідомлень-рішень від 04.11.2024 № 2159/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "Р"; від 04.11.2024 № 2160/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС"; від 04.11.2024 № 2161/Ж10/31- 00-07-02-02-25 за формою "ПС"; від 04.11.2024 № 2163/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПН", що видані Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків вбачається донарахування боржнику податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період фінансово-господарської діяльності платника податків - травень 2024, тобто за період після введення ліквідаційної процедури. Враховуючи правову позицію викладену в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов`язань, які відповідають поняттю "додаткові зобов`язання" в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, за період після визнання ТОВ "Терраскейп-ТехКомпані" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним, а тому ліквідатор вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення кредиторських вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України у розмірі 1 020 853 579,96 грн.
Відхиляючи грошові Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, м. Київ місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені кредиторські вимоги до банкрута на суму 1 020 853 579,96 грн. виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, які прийняті податковим органом після визнання боржника банкрутом, що суперечить ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.
Отже, предметом апеляційного перегляду, в цьому випадку, є правомірність відхилення господарським судом грошових вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в сумі 1 020 853 579,96грн.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.
Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2023 відкрито провадження у справі №908/2379/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані". Введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича.
22.08.2023 за №71257, у встановленому законодавством порядку, оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані", 69014, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, 18, код ЄДРПОУ 35625082.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича.
Наслідки визнання боржника банкрутом визначені положеннями статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до частини першої якої, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
Колегія суддів враховує висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, відповідно до якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань боржника, як легітимних, поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила (п. 10.1 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Таким чином, враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 11.11.2022 за №108650705 (форма "В1"), від 11.11.2022 №108660705 (форма "В3") та від 10.01.2023 за №5720705 (форма "В3").
Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Таким чином, у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється законодавством про банкрутство та, враховуючи вимоги статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 17.01.2024 у справі №903/51/20 зазначив наступне: положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
З аналізу змісту податкових повідомлень-рішень від 04.11.2024 № 2159/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "Р"; від 04.11.2024 № 2160/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС"; від 04.11.2024 № 2161/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС"; від 04.11.2024 № 2163/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПН", що видані Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, вбачається донарахування боржнику податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період фінансово-господарської діяльності платника податків - травень 2024 року, тобто за період після введення ліквідаційної процедури.
Враховуючи вищевикладену правову позицію в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов`язань, які відповідають поняттю "додаткові зобов`язання" в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, за період після визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраскейп-Тех-Компані" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
З огляду на що, колегія суддів приймає до уваги, що Господарський суд Запорізької області рішенням від 25.03.2025 задовольнив позов у справі № 908/2379/23 (908/221/25), скасувавши такі податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків:
- № 2159/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "Р" від 04.11.2024;
- № 2160/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС" від 04.11.2024;
- № 2161/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПС" від 04.11.2024;
- № 2163/Ж10/31-00-07-02-02-25 за формою "ПН" від 04.11.2024.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване законодавчо встановленою забороною донарахування боржнику грошових зобов`язань після визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 908/2379/23 (908/221/25) апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі № 908/2379/23 (908/221/25) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі № 908/2379/23 (908/221/25) залишено без змін.
Таким чином, станом на момент винесення даної постанови скасовано податкові повідомлення-рішення, на підставі яких контролюючим органом подано заяву з кредиторськими вимогами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.12.2025 у справі № 908/2379/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.12.2025 у справі № 908/2379/23- залишити без змін.
Судові витрати Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею Івановим О.Г. 13.10.2026, суддями Верхогляд Т.А. (через перебування у відпустці) та Парусніковим Ю.Б. (через перебування у відрядженні) 19.10.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков