ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2808/25 (904/1229/26)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 25.08.2026р. у справі № 904/2808/25 (904/1229/26)
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС", м. Дніпро
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАДРА РС 2025", Київська обл., м. Фастів
відповідача-3 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2 362 254,25 грн, -
в межах справи № 904/2808/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро", м. Самар
до боржника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАДРА РС 2025", відповідача-3: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", в якому просила суд:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" на користь Дніпровської міської ради кошти у розмірі 1 368 653,38 грн. заборгованість за несплату розміру орендної плати за користування у період з 2022 по 13.03.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:270:0042.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАДРА РС 2025" (колишня назва Товариства з обмеженою відповідальністю "АС РЕСУРСИ") на користь Дніпровської міської ради кошти у розмірі 179 060,70 грн. заборгованість за несплату розміру орендної плати за користування у період з 14.03.2025 по 19.05.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:270:0042.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" на користь Дніпровської міської ради кошти у розмірі 814 540,17 грн. заборгованість за несплату розміру орендної плати за користування у період з 20.05.2025 по 01.03.2026 земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:270:0042.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 залишено без розгляду позов Дніпровської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАДРА РС 2025", відповідача-3: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" про стягнення заборгованості за несплату розміру орендної плати.
11.08.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" надійшла заява б/н від 10.08.2026 про розподіл судових витрат, в якій товариство просило стягнути з Дніпровської міської ради на користь ТОВ "ПРОМПОЛІТІКС" витрати за надання правової допомоги в розмірі 60 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026р. у справі № 904/2808/25 (904/1229/26):
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" б/н від 10.08.2026 про розподіл судових витрат - задоволено;
- стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" 60 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
Ухвала мотивована тим, що позов Дніпровської міської ради залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою її представника без поважних причин, що стало підставою для вирішення питання про компенсацію відповідачу-1 витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції, дослідивши подані ТОВ "ПРОМПОЛІТІКС" докази, врахувавши характер та обсяг наданих адвокатом послуг, кількість судових засідань і складність справи, дійшов висновку про документальну підтвердженість, обґрунтованість та співмірність заявлених витрат у розмірі 60 000 грн, у зв`язку з чим задовольнив заяву про їх стягнення.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026р. у справі № 904/2808/25 (904/1229/26) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неналежною оцінкою судом доказів і неспівмірністю стягнутих витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.
Скаржник зазначає про суперечливість висновків суду щодо малозначності справи, відсутність належного мотивування відхилення заперечень позивача, а також доказів фактичної оплати адвокатських послуг на момент постановлення ухвали. Посилається, що справа є типовою, не потребувала значних витрат часу, а сума 60 000,00 грн є завищеною та необґрунтованою. Крім того, вказує, що стягнення зазначених коштів здійснюватиметься за рахунок бюджету територіальної громади.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 15.10.2026р. о 10:00 год.
14.10.2026 у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.
Відповідач-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідачі-2,3 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участі в судовому засіданні на скористалась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи; їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У статті 130 ГПК України встановлено спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.
Так, відповідно до частин 5, 6 зазначеної статті, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).
У справі, що розглядається, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 залишено без розгляду позов Дніпровської міської ради на підставі частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.
Відповідно до частини 4 статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
При цьому, положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15).
У постанові від 05.06.2020 зі справи № 910/16978/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов`язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (постанови Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).
Неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 статті 130 ГПК України. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20.
Залишаючи позов без розгляду місцевий господарський встановив, що позивач - представник Дніпровської міської ради до судових засідань 21.07.2026, 04.08.2026 не з`явився, про час та місце проведення судових засідань позивач був обізнаний, поважних причин неявки суду не вказав, клопотання про розгляд справи без його участі не надав.
Крім того, позивач - Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, однак ухилився від виконання вимог ухвал суду від 02.06.2026 та від 01.07.2026, а саме не подав заяву свідка (оформлену у відповідності до ст. 88 ГПК України), з відповідями та з належним їх підтвердженням у порядку, передбаченому ст.ст. 88, 90 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалами суду від 01.07.2026 та від 21.07.2026 були застосовані до Дніпровської міської ради заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості у розумінні приписів частини 5 статті 130 ГПК України, суд встановив, що саме необґрунтовані дії позивача у вигляді неявки в судове засідання без повідомлення суду поважної причини такої неявки, за відсутності заяви про розгляд справи у відсутності його представника, призвели до залишення позовної зави без розгляду.
За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду, дійшов правильного висновку про наявність у відповідача-1 права заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі частини 5 статті 130 ГПК України.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним як відповідача. Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач з метою ефективного захисту своїх інтересі мав право звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 918/853/20 викладено правовий висновок про те, що як у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що зумовлено залишенням позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, так і у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом не передбачено, відповідач має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини 8 статті 129 ГПК України 5-денного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його порушення вказаного строку належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Попередній розрахунок суми судових витрат відповідача-1, які очікується понести в зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, наведений у відзиві та становить 100 500,00 грн.
Докази понесених витрат на професійну правничу допомогу разом з заявою про ухвалення додатково судового рішення подані у п`ятиденний строк після прийняття судом ухвали про залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.4 Договору про надання правничої допомоги від 09.03.2026 укладеного між ТОВ "ПРОМПОЛІТІКС" (Замовник) та адвокатом Лисенко Станіславом Юрійовичем правнича допомога за цим Договором охоплює, зокрема, представництво інтересів Замовника в усіх судах судової системи України всіх інстанцій (у тому числі в місцевих та апеляційних господарських судах, у Верховному Суді), в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях будь-якої форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами - у статусі позивача, відповідача, третьої особи, заявника, стягувача, боржника, заінтересованої особи чи іншого учасника справи, з усіх питань, пов?язаних із діяльністю Замовника.
Крім представництва, до правничої допомоги за цим Договором належать надання консультацій і роз?яснень з правових питань, правовий аналіз документів і ситуації, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, а також вчинення інших дій правового характеру в інтересах Замовника.
Замовник погоджується оплачувати правничу допомогу Адвоката в обсязі, у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за надання правничої допомоги у справі за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженого відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" - справа №904/2808/25 (904/1229/26) сторони погодили фіксований гонорар Адвоката за стадіями розгляду справи: за представництво та іншу правничу допомогу в суді першої інстанції (Господарський суд Дніпропетровської області) - 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Загальна вартість правничої допомоги у зазначеній справі становить 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок. Гонорар є фіксованим і не підлягає перерахунку залежно від кількості витрачених Адвокатом годин.
Як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) від 07.08.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 09.03.2026 сторонами Договору погоджено, що правничу допомогу надано належним чином і в повному обсязі.
Правнича допомога в суді першої інстанції полягала у наступному: ознайомлення з позовною заявою Дніпровської міської ради та доданими до неї документами, правовий аналіз заявлених вимог і матеріалів справи; надання Замовнику консультацій та узгодження правової позиції; підготовка і подання відзиву на позовну заяву та доказів на його обґрунтування; підготовка і подання заперечень, підготовка процесуальних заяв і клопотань у справі; представництво інтересів Замовника як відповідача в судових засіданнях до ухвалення підсумкового судового рішення у суді першої інстанції.
Замовник претензій щодо обсягу, якості та вартості наданої правничої допомоги не має. Погоджена вартість підлягає сплаті Замовником у строк, визначений пунктом 4.2 Договору (протягом 45 робочих днів з дня підписання цього Акта), і є безумовним грошовим зобов`язанням Замовника перед Адвокатом.
Протягом розгляду справи судом першої інстанції представником ТОВ "ПРОМПОЛІТКІС" адвокатом Лисенко С.Ю. було складено і подано до суду в межах розгляду даної справи відповідні процесуальні документи, зокрема:
- 18.03.2026 подано заперечення б/н від 18.03.2026 на заяву про забезпечення позову до подання позову;
- 22.04.2026 подано відзив б/н від 21.04.2026 на позовну заяву;
- 19.05.2026 подано заперечення б/н від 19.05.2026 на відповідь Дніпровської міської ради на відзив Відповідача-1;
- 03.06.2026 подано клопотання б/н від 02.06.2026 про зобов`язання Позивача надати відповіді на письмові запитання у порядку статті 90 ГПК України та про неврахування пояснень процесуального представника як показань свідка;
- 05.06.2026 подано заяву б/н від 05.06.2026 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді;
- 30.06.2026 подано заяву б/н від 30.06.2026 про застосування до позивача Дніпровської міської ради заходів процесуального примусу,
- взято участь у судових засіданнях, що відбулись 19.05.2026, 02.06.2026, 16.06.2026, 01.07.2026, 21.07.2026, 04.08.2026.
Місцевий суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн, однак колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшти розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У поданому до суду першої інстанції клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу Дніпровська міська рада зазначила, що заявлена ТОВ "ПРОМПОЛІТІКС" сума у розмірі 60 000,00 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим часом, не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та обґрунтованості судових витрат.
Позивач посилався на відсутності доказів фактичної оплати правничої допомоги, оскільки відповідачем-1 надано лише договір та акт приймання-передачі послуг. Зазначав, що погоджений між адвокатом і клієнтом розмір гонорару не є обов`язковим для суду при розподілі судових витрат. Також просив врахувати, що відшкодування здійснюватиметься за рахунок бюджету територіальної громади міста Дніпра.
З огляду на викладене просив зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів співмірності, розумності та дійсності судових витрат.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо відсутності підтвердження безпосередньої оплати витрат на адвоката, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами незалежно від того, чи їх уже фактично оплачено на момент винесення судового рішення, чи клієнт лише має їх сплатити в майбутньому. Відхиляє також обставини фінансування Дніпровської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету, оскільки такі доводи не є підставою для звільнення ради від компенсації обґрунтованих судових витрат іншої сторони.
Натомість, проаналізувавши перелік робіт, наведений в акті та фактично надані послуги, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у суді першої загальною вартістю 60 000, 00 грн. є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку.
Предметом спору у цій справі було стягнення плати за користування земельною ділянкою, права на які не оформлено. Незважаючи на необхідність дослідження правових підстав визначення та нарахування відповідних платежів, матеріали справи не свідчать про наявність виняткової правової складності, що сама по собі обумовлювала б необхідність компенсації відповідачу-1 всього погодженого гонорару.
Суд зазначає, що не всі процесуальні дії, здійснені адвокатом у межах справи, можуть безумовно оцінюватися як такі, що зумовлюють необхідність компенсації їх вартості в заявленому розмірі.
Зокрема, такі дії, як ознайомлення з матеріалами справи, аналіз позову, узгодження правової позиції та підготовка відзиву, за своїм змістом становлять взаємопов`язані елементи формування єдиної правової позиції сторони.
Подані заяви по суті спору відповідача-1 не є значними за своїм обсягом. Також, підготовка окремих клопотань щодо процесуальних обов`язків позивача та заходів процесуального примусу не свідчить про виконання правничої роботи такої складності та обсягу, які обґрунтовували б заявлений загальний розмір компенсації.
Участь адвоката в декількох судових засіданнях не означає, що кожне таке засідання вимагало здійснення нового повного правового аналізу матеріалів справи або формування нової правової позиції. Матеріали справи свідчать, що переважно судові засідання тривали 5-10 хвилин та розгляд справи не здійснювався по суті, більше вказаного часу тривали лише засідання 01.07.2026 та 25.08.2026. Отже, лише кількість проведених засідань без оцінки їх змісту та причин проведення не є достатньою підставою для висновку про співмірність усієї заявленої суми.
Відтак, дана справа є типовою, має сталу практику та не належить до категорії складних спорів, ні за правовим обґрунтуванням, ні за обставинами, також не обтяжена значною кількістю доказів, відповідно підготовка справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи для кваліфікованого юриста.
Визначаючи розмір компенсації, колегія суддів виходить із необхідності відшкодування тієї частини витрат відповідача-1, яка є об`єктивно виправданою для забезпечення його представництва, підготовки основних процесуальних документів і реалізації процесуальних прав у межах спору, розгляд якого припинено без вирішення по суті.
З огляду на сукупність наведених обставин колегія суддів вважає, що розумною, співмірною та обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації ТОВ "ПРОМПОЛІТІКС" за рахунок Дніпровської міської ради, є 10 000,00 грн.
Такий розмір компенсації забезпечує реальне відшкодування відповідачу-1 частини необхідних витрат на захист його прав, одночасно не покладаючи на позивача надмірного фінансового тягаря у вигляді відшкодування всього договірного гонорару адвоката.
Суд не заперечує право адвоката та його довірителя на оцінку вартості та необхідності наданих послуг у розмірі 60 000, 00 грн., але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Також стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про співмірність заявлених витрат, обмежився посиланням на ціну позову, кількість судових засідань та факт подання адвокатом відповідних процесуальних документів.
Однак така оцінка не є достатньою для висновку про обґрунтованість покладення на позивача всього погодженого сторонами гонорару у значному розмірі 60 000,00 грн.
Зокрема, місцевий господарський суд не навів належних мотивів, з яких заявлена сума відповідає фактичному обсягу та складності виконаних адвокатом робіт, не оцінив їх необхідність і пропорційність з урахуванням процесуального результату розгляду справи, а також не надав належної оцінки запереченням позивача щодо завищеного розміру витрат.
При цьому лише факт того, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є достатнім критерієм для визначення розумного розміру витрат на професійну правничу допомогу, не зважаючи на обсяг та необхідність такої допомоги. До того ж не вся сума позову була заявлена до стягнення з відповідача-1.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем-1 в розмірі 10 000, 00 грн за розгляд справи судом першої інстанції.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині стягнутого розміру витрат.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026р. у справі № 904/2808/25 (904/1229/26) - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026р. у справі № 904/2808/25 (904/1229/26) змінити в частині стягнутого розміру витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМПОЛІТІКС" (49041, м. Дніпро, просп. Праці, буд. 2Т, ЄДРПОУ 33808577) 10 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
В решті вимог заяви відмовити.
Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.
Повне судове рішення складено 19.10.2026
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.Г. Іванов