Справа № 909/1149/26
У Х В А Л А
16.10.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 8178/26 від 08.09.2026),
за участю:
боржника: ОСОБА_1 ,
представника боржника: Хохленка Антона Олександровича (в режимі відеоконференції),
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2026, для розгляду справи призначено суддю Михайлишина В. В.
Ухвалою від 11.09.2026 суд залишив заяву без руху, встановивши заявнику десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення виявлених недоліків заяви.
22.09.2026 за вх. № 17550/26 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, якою усунуто недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 25.09.2026, суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 8178/26 від 08.09.2026); підготовче засідання по розгляду заяви призначив на 16.10.2026.
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та подані документи, заслухавши заявницю та її представника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд констатує таке.
Обґрунтовуючи звернення до суду, ОСОБА_1 посилається на неможливість виконання кредитних зобов`язань у зв`язку з погіршенням матеріального становища, відсутністю офіційного працевлаштування, припиненням фінансової допомоги з боку колишнього чоловіка та необхідністю самостійного утримання малолітньої дитини.
Заявниця зазначає, що загальний розмір її кредиторської заборгованості становить 588 974, 45 гривень, з яких 377 618, 12 гривень - прострочена заборгованість. Також повідомляє про припинення погашення кредитних зобов`язань із травня 2026 року.
На підтвердження викладених обставин заявницею подано, зокрема, конкретизований список кредиторів, кредитні документи, відомості Українського бюро кредитних історій, документи щодо отримання кредитних коштів і здійснення платежів, декларації про майновий стан, проєкт плану реструктуризації боргів та документи щодо сімейного і матеріального становища.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом.
Згідно зі статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, установлених Книгою четвертою Кодексу.
Частиною 1 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до частини 2 статті 115 цього Кодексу, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
За змістом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов`язаний викласти у заяві обставини, що стали підставою для звернення до суду.
Частиною 3 статті 116 цього Кодексу передбачено обов`язок боржника подати, зокрема, конкретизований список кредиторів і боржників, опис майна, відомості про рахунки, декларації про майновий стан, а також інші документи, які підтверджують наявність підстав для звернення до суду.
За правилами частини 1 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи та з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 119 цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття такого провадження.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Водночас провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи має особливу правову природу, оскільки передбачає можливість реструктуризації зобов`язань та звільнення боржника від частини боргів, що безпосередньо впливає на майнові права кредиторів.
Тому законодавець покладає на фізичну особу, яка ініціює власну неплатоспроможність, спеціальний обов`язок повного та достовірного розкриття відомостей про її фінансовий і майновий стан.
У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 (пункти 62, 63) сформульовано принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у вказаній постанові (пункти 106, 107) наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
У постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 Верховний Суд наголосив на необхідності повного декларування майнового стану боржника та визначених Кодексом членів його сім`ї.
У постанові від 20.05.2026 у справі № 917/1999/25 Верховний Суд підкреслив, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
Таким чином, обов`язок боржника надати повні та достовірні відомості не обмежується формальним поданням документів, передбачених статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства, а передбачає можливість перевірити на підставі цих документів дійсний склад грошових зобов`язань, джерела доходів, майно та майнові права боржника.
З урахуванням наведеного суд оцінює подані ОСОБА_1 відомості та документи не лише з погляду їх формальної наявності, а й щодо повноти, достовірності, взаємної узгодженості та достатності для встановлення фактичного фінансового стану заявниці.
Як убачається із заяви, ОСОБА_1 визначила загальний розмір кредиторської заборгованості в сумі 588 974, 45 гривень, з яких 377 618, 12 гривень становить прострочена заборгованість.
Водночас згідно з кредитним звітом Українського бюро кредитних історій від 04.09.2026 за боржницею обліковуються 34 відкриті кредитні зобов`язання, з яких за 32 відображено прострочення.
За відомостями зазначеного звіту загальна заборгованість становить 942 452, 18 гривень, а прострочена - 655 380, 37 гривень. Отже, різниця між загальним розміром заборгованості, зазначеним у заяві, та відомостями кредитного звіту становить 353 477, 73 гривень, а між сумами простроченої заборгованості - 277 762, 25 гривень.
Зазначені розбіжності є істотними, оскільки стосуються основного показника, на який заявниця посилається на підтвердження свого фінансового стану.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, конкретизований список кредиторів і боржників повинен містити, зокрема, загальну суму грошових вимог кредиторів, суму заборгованості за основним зобов`язанням, суму неустойки (штрафу, пені) окремо, підстави виникнення зобов`язань та строки їх виконання.
Згідно із частиною 3 статті 115 цього Кодексу, до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Суд ураховує, що кредитний звіт Українського бюро кредитних історій має інформаційний характер і сам собою не встановлює безспірності всіх відображених у ньому вимог.
Відмінність наведених сум може бути зумовлена різними датами розрахунків, відступленням прав вимоги, повторним відображенням окремих зобов`язань, здійсненими платежами або включенням до загального розміру заборгованості фінансових санкцій.
Водночас наявність таких можливих причин не усуває обов`язку заявниці надати узгоджені відомості про склад кредиторів, розмір зобов`язань та їх правову природу станом на день звернення до суду - 08.09.2026.
Суд бере до уваги, що заявницею подано кредитні документи, підтвердження отримання коштів, здійснення платежів, а також додаткові документи разом із заявою про усунення недоліків від 22.09.2026.
Зокрема, у зазначеній заяві ОСОБА_1 виправила раніше наведені відомості щодо відсутності банківських кредитів та повідомила про кредитні зобов`язання перед АТ "Юнекс Банк" за договором № 81.57386.0526.1 від 24.05.2026.
Проте сама наявність кредитних договорів, окремих розрахунків, платіжних документів та кредитного звіту не звільняє заявницю від необхідності узгодити відомості про розмір заборгованості за відповідними зобов`язаннями.
Кредитний договір підтверджує погоджені сторонами умови кредитування, однак не в усіх випадках підтверджує фактичне отримання коштів, здійснені платежі та залишок заборгованості на конкретну дату. Відповіді кредиторів і розрахунки заборгованості також підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами.
Отже, подані заявницею документи не усувають усіх істотних суперечностей щодо складу та розміру її грошових зобов`язань.
Суд не ототожнює виявлені розбіжності з доказом відсутності заборгованості або умисного надання недостовірної інформації. Водночас відсутність належного документального пояснення різниці між наведеними сумами свідчить про недостатню узгодженість відомостей, на яких ґрунтується заява про відкриття провадження.
При цьому, із заяви та доданих документів убачається, що ОСОБА_1 повідомила про відсутність офіційного працевлаштування з березня 2021 року. Разом із тим, заявниця зазначила, що отримує дохід від неофіційної діяльності в розмірі орієнтовно 15 000, 00 гривень - 20 000, 00 гривень щомісячно.
Однак належних документів, які б дозволяли встановити джерело, розмір, періодичність та сталість отримання саме такого доходу, заявницею не надано.
Також заявниця повідомила про щомісячні витрати на оренду житла в сумі 3 000, 00 гривень та оплату комунальних послуг у сумі 3 000, 00 гривень, а також про припинення фінансової допомоги з боку колишнього чоловіка.
Суд ураховує, що заявниця самостійно утримує малолітнього сина, який має інвалідність, а тому зазначені обставини є істотними для оцінки її матеріального становища.
Водночас такі обставини не усувають необхідності достовірного встановлення фактичних джерел доходів і витрат заявниці.
Відповідно до частини 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Вимоги до змісту плану реструктуризації визначені статтею 124 цього Кодексу.
Поданий заявницею проект плану передбачає погашення вимог кредиторів у сумі 84 805, 20 гривень та списання заборгованості в сумі 504 169, 25 гривень протягом п`яти років.
При цьому в проекті не передбачено виконання зобов`язань боржниці третіми особами або конкретних заходів, спрямованих на покращення її майнового стану.
За відсутності належного підтвердження регулярного доходу, на який посилається заявниця, суд не має достатніх підстав для достовірної оцінки джерел виконання запропонованого проекту плану реструктуризації.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі № 917/1999/25 звернув увагу на значення обґрунтованості джерел доходів, зазначених боржником у проекті плану реструктуризації, та необхідність їх належного підтвердження.
Суд зазначає, що відсутність офіційного працевлаштування або документально підтвердженого регулярного доходу сама собою не виключає наявності неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності. Водночас повідомлення про фактичне отримання доходу без достатнього підтвердження його розміру та джерел має значення для оцінки повноти й достовірності розкриття заявницею свого фінансового стану.
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Отже, заявниця повинна подати декларації за 2023, 2024, 2025 роки та станом на 01.08.2026.
Згідно із абзацом 2 частини 5 статті 116 цього Кодексу, до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
У постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 Верховний Суд наголосив на значенні повного розкриття відомостей про майновий стан членів сім`ї боржника, зокрема батьків, незалежно від факту їх спільного проживання.
Як убачається з матеріалів справи, заявниця повідомила про відмову батьків надавати відомості про належне їм майно та доходи.
На підтвердження цього до заяви про усунення недоліків від 22.09.2026 долучено письмові відмови батьків.
Відповідно до пунктів 8 - 10 Приміток до форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри).
У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім`ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк "-".
У декларації зазначається вартість майна боржника та членів його сім`ї на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою. Якщо вартість майна не відома боржнику або членам його сім`ї і її не може бути визначено на підставі правовстановлювальних документів, під час заповнення відповідного рядка декларації зазначається "Не відомо".
Таким чином, відповідна форма декларації допускає відображення факту ненадання інформації членом сім`ї, однак передбачає необхідність урахування можливості її отримання з офіційних джерел.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 922/2788/21 зазначив, що боржник має надати відповідні пояснення щодо відсутності інформації про майно і доходи членів сім`ї в офіційних джерелах та надати відповідні докази звернення до членів сім`ї стосовно надання відповідної інформації. Це буде запорукою зловживань з боку боржників, які лише заявляють про те, що член сім`ї не надав інформацію.
Отримання інформації щодо членів сім`ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім`ї та і з офіційних джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств та інших (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/1307/24).
Суд бере до уваги письмові відмови батьків заявниці, а також повідомлені нею обставини щодо труднощів з отриманням відповідних відомостей.
Водночас подані матеріали не підтверджують належним чином вжиття заявницею заходів для отримання всієї інформації, яка могла бути законно отримана нею з доступних офіційних джерел.
Крім того, суд ураховує, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.12.2025 у справі № 346/4692/25, яке набрало законної сили 20.01.2026.
Відтак відомості про колишнього чоловіка заявниці мають значення для заповнення декларацій відповідно до частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що подані декларації та додаткові пояснення не забезпечують повного з`ясування майнового стану членів сім`ї заявниці в межах інформації, яку вона зобов`язана зазначити відповідно до вимог Кодексу.
Суд також ураховує, що ухвалою від 11.09.2026 заявниці було запропоновано подати уточнені декларації про майновий стан, однак до заяви про усунення недоліків від 22.09.2026 таких декларацій не долучено.
При цьому ухвалою від 25.09.2026 заяву прийнято до розгляду, а тому зазначена обставина оцінюється судом не як самостійний формальний недолік заяви, а в сукупності з іншими доказами щодо повноти та достовірності розкриття майнового стану боржниці.
Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за колишнім чоловіком заявниці - ОСОБА_2 .
Відповідно до наданих відомостей зазначену квартиру придбано 23.10.2018, тобто під час перебування заявниці та ОСОБА_2 у шлюбі.
Зазначена квартира відображена в поданих деклараціях про майновий стан як майно колишнього чоловіка заявниці.
За приписами статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, презюмується об`єктом права спільної сумісної власності.
Згідно із частиною 1 статті 68 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Отже, державна реєстрація права власності на квартиру за одним із подружжя сама собою не виключає можливості існування майнових прав іншого з подружжя.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що з позовом про поділ майна подружжя не зверталася у зв`язку з відсутністю коштів на оплату правової допомоги.
Суд бере до уваги зазначені пояснення та враховує, що законодавство не покладає на особу безумовного обов`язку звернутися з позовом про поділ майна подружжя до ініціювання провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас неподання такого позову не припиняє можливих майнових прав заявниці на майно, набуте під час шлюбу, та не усуває необхідності розкриття відомостей про ці права в межах, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
При цьому презумпція спільної сумісної власності є спростовною, а встановлення правового режиму квартири залежить від обставин її набуття та інших юридично значущих обставин.
За наявними матеріалами суд не встановлює належності заявниці конкретної частки у праві власності на зазначену квартиру.
Разом із тим, подані документи та пояснення не дають змоги достовірно з`ясувати, чи має заявниця майнові права на квартиру, придбану під час шлюбу, та чи враховані такі можливі права при розкритті її майнового стану.
Зазначена обставина оцінюється судом у сукупності з іншими доказами щодо повноти розкриття заявницею відомостей про своє майно та майнові права і сама собою не свідчить про недобросовісність заявниці або наявність у неї майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості.
Судом також ураховано пояснення заявниці щодо припинення фінансової допомоги з боку колишнього чоловіка, на яку вона посилається як на одну з причин погіршення свого матеріального становища.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі статтею 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину можуть визначатися за домовленістю між ними, а за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
З огляду на те, що заявниця пов`язує погіршення свого фінансового становища, зокрема, із припиненням матеріальної допомоги колишнього чоловіка, обставини виконання ним обов`язку щодо утримання спільної дитини мають значення для з`ясування фактичних джерел забезпечення потреб дитини та відповідних витрат заявниці.
Водночас суд зазначає, що незвернення особи із позовом про стягнення аліментів саме собою не свідчить про її недобросовісність та не є передбаченою Кодексом України з процедур банкрутства підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Крім того, кошти, призначені для утримання дитини, не можуть автоматично розглядатися як вільний дохід боржниці, що підлягає спрямуванню на погашення вимог кредиторів.
Отже, зазначені обставини підлягають урахуванню виключно в межах оцінки повноти відомостей про фактичне матеріальне становище заявниці та її витрати на утримання дитини.
Відтак, оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд ураховує, що ОСОБА_1 повідомила про значну кредиторську заборгованість, відсутність офіційного працевлаштування, обмежені соціальні надходження, необхідність утримання малолітньої дитини та припинення фінансової допомоги з боку колишнього чоловіка.
Наведені обставини можуть свідчити про істотні фінансові труднощі заявниці та не залишаються поза увагою суду.
Водночас звернення фізичної особи із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачає не лише повідомлення про фінансові труднощі, а й належне виконання встановленого Кодексом обов`язку повного та достовірного розкриття обставин, які характеризують її фінансовий і майновий стан.
У постанові від 20.05.2026 у справі № 917/1999/25 Верховний Суд, перевіряючи законність відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, погодився з необхідністю оцінки не лише формальної наявності документів, а й їх достатності для підтвердження заявленої заборгованості, майнового стану боржника та добросовісності його поведінки.
Зазначений правовий підхід узгоджується з принципом добросовісності, сформульованим Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
З урахуванням викладеного, дослідивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, у тому числі подані на усунення недоліків, перевіривши дотримання вимог статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та оцінивши докази в їх сукупності, суд установив істотні суперечності у відомостях про склад і розмір кредиторської заборгованості, недостатнє підтвердження фактичних джерел доходів заявниці, неповноту розкриття майнового стану членів її сім`ї та невизначеність можливих майнових прав боржниці на нерухоме майно, придбане під час шлюбу.
Наведені обставини, оцінені з урахуванням принципу добросовісної поведінки боржника - фізичної особи та правових висновків Верховного Суду, зокрема викладених у постанові від 20.05.2026 у справі № 917/1999/25, свідчать про неповне та недостатньо достовірне розкриття заявницею істотних обставин свого фінансового і майнового стану, що перешкоджає належній перевірці заявлених нею підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність належно встановлених підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та необхідність відмови у його відкритті, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно із приписами статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Сабури Світлани Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 1, 8, 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 7, 74, 76, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Відмовити фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Заяву арбітражного керуючого Сабури Світлани Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність - залишити без розгляду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства строки та порядку.
4. Повний текст ухвали складено - 19.10.2026.
Суддя В. В. Михайлишин