Ухвала № 140700133 у справі № 127/31613/26 від 15.10.2026

Справа № 127/31613/26

Провадження 2/127/8928/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

12 жовтня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, уточнену позовну заяву, документи щодо оцінки майна та документи про доплату судового збору.

Водночас, перш ніж вирішувати питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити, чи належить розгляд цієї справи до територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області.

Зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати спільною сумісною власністю подружжя нерухоме та рухоме майно, здійснити його поділ із визначенням конкретного майна, яке має перейти у власність кожного з подружжя, стягнути грошову компенсацію та припинити право спільної сумісної власності на відповідне майно.

Заявлені вимоги стосуються, зокрема, земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а також низки транспортних засобів.

Згідно з наданими позивачем документами про оцінку, вартість земельної ділянки становить 637 014 грн, житлового будинку - 10 137 049 грн, квартири - 7283 592,94 грн.

Загальна ціна позову, визначена позивачем з урахуванням вартості майна, щодо якого заявлено вимоги про поділ, становить 22 380 191,94 грн.

Оцінюючи питання територіальної підсудності, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Водночас правила загальної територіальної підсудності застосовуються лише за відсутності спеціальних правил, установлених процесуальним законом для певної категорії спорів.

Так, частиною першою статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Зазначена норма встановлює виключну територіальну підсудність справ, які виникають з приводу нерухомого майна. Її застосування не залежить від того, чи заявлено вимогу про визнання права власності, витребування майна, усунення перешкод у користуванні ним або поділ майна, якщо предметом судового розгляду є права та обов`язки сторін щодо нерухомого майна.

У цій справі позивач заявляє вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Вирішення цих вимог передбачає визначення правового режиму нерухомого майна, встановлення належності відповідних об`єктів до спільної сумісної власності подружжя та визначення того, кому з подружжя належатиме кожен із таких об`єктів після поділу.

Отже, спір безпосередньо виник з приводу нерухомого майна, а тому територіальна підсудність має визначатися за правилами частини першої статті 30 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 грудня 2024 року у справі № 369/15932/21, провадження № 61-2204св24. У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на особливий правовий режим нерухомого майна, його сталий зв`язок із землею та необхідність застосування правил виключної територіальної підсудності у спорах, що виникають з приводу такого майна.

Верховний Суд також наголосив, що майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна як об`єкта цивільних прав. Тому при визначенні підсудності необхідно враховувати зміст спірних правовідносин та характер вимог, а не лише формулювання позовної вимоги.

Крім того, у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11, провадження № 61-18680св19, Верховний Суд зазначив, що перелік позовів, для яких законом установлено виключну підсудність, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

У цій справі застосування частини першої статті 30 ЦПК України зумовлене саме тим, що позовні вимоги безпосередньо стосуються поділу декількох об`єктів нерухомого майна. Отже, суд не може визначати територіальну підсудність виключно за зареєстрованим місцем проживання відповідача чи за загальними правилами підсудності, не перевіривши передусім наявність підстав для застосування спеціального правила.

Зміст частини першої статті 30 ЦПК України свідчить, що у випадку одночасного пред`явлення пов`язаних вимог щодо декількох об`єктів нерухомості законодавець визначив спеціальний критерій вибору суду - місцезнаходження об`єкта, вартість якого є найвищою.

Таким чином, для вирішення питання підсудності необхідно встановити, які саме об`єкти нерухомого майна є предметом заявлених вимог, визначити вартість кожного з них, порівняти відповідні показники та встановити місцезнаходження об`єкта з найвищою вартістю.

При цьому загальна ціна позову не є самостійним критерієм визначення територіальної підсудності за частиною першою статті 30 ЦПК України. Вона може включати вартість як нерухомого, так і рухомого майна, а тому сама по собі не дає відповіді на питання, за місцезнаходженням якого об`єкта нерухомості має розглядатися справа.

З цієї ж причини для визначення підсудності не підлягає врахуванню вартість транспортних засобів, які також є предметом поділу. Транспортні засоби належать до рухомого майна, а отже, їхня вартість не може впливати на визначення об`єкта нерухомості, який має найвищу вартість у розумінні частини першої статті 30 ЦПК України.

Також не підлягає сумуванню вартість різних об`єктів нерухомості для порівняння їхньої сукупної вартості з вартістю іншого об`єкта. Законодавець прямо визначив, що у випадку заявлення пов`язаних вимог щодо декількох об`єктів нерухомого майна вирішальним є місцезнаходження саме того об`єкта, вартість якого є найвищою. Отже, порівнювати необхідно вартість кожного окремого об`єкта нерухомого майна.

З наданих позивачем документів про оцінку вбачається, що вартість земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 637 014 грн.

Вартість житлового будинку за тією самою адресою становить 10 137 049 грн.

Вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , становить 7 283 592,94 грн.

Порівняння зазначених показників свідчить, що вартість житлового будинку 10 137 049 грн та земельної ділянки 637 014 грн є вищою за вартість квартири 7 283 592,94 грн.

Отже, серед об`єктів нерухомого майна, щодо яких заявлено пов`язані позовні вимоги, найвищу вартість має житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянкка, на якій він розташований.

При цьому визначення такого об`єкта як основного для цілей територіальної підсудності не означає, що суд на цій стадії вирішує питання про належність будинку до спільної сумісної власності подружжя, обґрунтованість вимог щодо його поділу або правильність визначення вартості майна по суті спору. Для вирішення питання підсудності суд бере до уваги заявлені позовні вимоги та надані документи про оцінку виключно з метою встановлення критерію, прямо передбаченого частиною першою статті 30 ЦПК України.

За таких обставин місцезнаходження житлового будинку з найвищою вартістю визначає територіальну підсудність усієї справи, оскільки вимоги щодо зазначеного будинку, земельної ділянки, квартири та іншого майна заявлені в межах одного спору про поділ спільного майна подружжя та є пов`язаними між собою.

З огляду на те, що зазначені земельна ділянка та житловий будинок розташовані у с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, справа належить до територіальної юрисдикції Вінницького районного суду Вінницької області, а не Вінницького міського суду Вінницької області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Таким чином, установивши, що предметом спору є декілька об`єктів нерухомого майна, а найвищу вартість серед них має житловий будинок, розташований у с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, суд дійшов висновку, що ця справа не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області та підлягає передачі за територіальною підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.

Керуючись статтями 30, 31, частиною дев`ятою статті 187 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя передати на розгляд за територіальною підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області. (вулиця Володимира Винниченка, 29, м. Вінниця, 21000).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється після закінчення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення апеляційної скарги без задоволення.

Суддя