ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 372/4508/21
провадження № 61-11071св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Терновий Руслан Богданович, на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року в складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень.
Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належить спірне нерухоме майно. Діями відповідачів порушується її право власності з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 незаконно, поза її волею, набув право власності на майно позивачки та передав це майно в іпотеку відповідачу ОСОБА_3 .
Так, у жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (справа № 372/4917/13-ц) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області), приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь» (далі - ТОВ «Аптекарь»), Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лезіс» (далі - ТОВ «Фірма «Лезіс»), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Щур Н. Р., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Гринько А. П., про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколів, свідоцтв, актів, договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов у справі № 372/4917/13-ц був обґрунтований тим, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фірма «Лезіс» укладено генеральний кредитний договір № GCREF.2011101093, за умовами якого банк відкрив ТОВ «Фірма «Лезіс» невідновлювальну відкличну кредитну лінію зі встановленням кредитного ліміту в розмірі 3 100 000,00 грн строком повернення до 26 жовтня 2016 року.
27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фірма «Лезіс» укладено кредитний договір № REF.2011101094, за умовами якого ТОВ «Фірма «Лезіс» отримало кредит у розмірі 2 305 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою 19,4% за користування кредитом. Цього ж дня між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фірма «Лезіс» укладено кредитний договір № BDL.2011101095, за умовами якого ТОВ «Фірма «Лезіс» отримало кредит у розмірі 795 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою 20,2% за користування кредитом.
Також 27 жовтня 2011 року на забезпечення виконання ТОВ «Фірма «Лезіс» зобов`язання за кредитним договором, між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, на підставі якого позивачка передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: аптеку, загальною площею 483,7 кв. м, будівлю комерційних послуг, загальною площею 191,1 кв. м, земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 39,8 кв. м, земельну ділянку, загальною площею 0,0049 га, що розташовані на АДРЕСА_2 .
04 квітня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Сергеєвим О. О. за договором іпотеки від 27 жовтня 2011 року вчинено виконавчий напис № 354 про звернення стягнення на вказане нерухоме майно в рахунок стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 3 192 725,80 грн.
17 квітня 2012 року вказаний виконавчий напис пред`явлено до виконання до УДВС ГУЮ в Київській області, у зв`язку з чим державним виконавцем Токарем Д. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого напису.
30 січня 2013 року проведено прилюдні торги з реалізації належного позивачці на праві власності нерухомого майна. Переможцем торгів стала ОСОБА_4 (третя особа у справі) згідно з протоколами про проведення прилюдних торгів та затвердженими державним виконавцем актами про реалізацію предмета іпотеки.
06 лютого 2013 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щур Н. Р. видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Згодом, без волі, позивачки власники спірного майна неодноразово змінювалися, а майно незаконно відчужувалося та передавалося в оренду.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2015 року у справі № 372/4940/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Сергеєв О. О., ТОВ «Фірма «Лезіс», Управління державної виконавчої служби, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Виконавчий напис вчинений 04 квітня 2012 року приватним нотаріусом Сергеєвим О. О., зареєстрований у реєстрі за № 354 визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 35 Закону України «Про іпотеку», інших норм чинного законодавства.
Прилюдні торги були проведені з порушенням норм законодавства, а відчуження ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу придбаного на прилюдних торгах майна здійснено з порушенням вимог закону, позивачка звернулася до суду та просила визнати недійсними результати прилюдних торгів, протоколи, свідоцтва, акти та договори і витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року у справі № 372/4917/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня 2013 pоку, з продажу аптеки під літерою «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлі комерційних послуг під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, площею 0,0600 га, розташованої за цією ж адресою, що належали на праві власності ОСОБА_1 .
Визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня 2013 pоку, з продажу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки, площею 0,004979 га, розташованої за вказаною адресою, з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164, що належали на праві власності ОСОБА_1 .
Визнано недійсним протокол від 30 січня 2013 pоку № 1-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , затверджений заступником директора ПП «СП «Юстиція» Кривенко O. A. 30 січня 2013 року.
Визнано недійсним протокол від 30 січня 2013 pоку № 2-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , затверджений заступником директора ПП «СП «Юстиція» Кривенко O. A. 30 січня 2013 року.
Визнано недійсним акт № НОМЕР_1/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки 05 лютого 2013 pоку, затверджений начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області Штепою С. О. 05 лютого 2013 року.
Визнано недійсним акт № НОМЕР_1-1/2 державною виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 лютого 2013 року, затверджений начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області Штепою С. О. 05 лютого 2013 року.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щур Н. Р., щодо аптеки під літерою «А», загальною площею 483,7 кв. м та будівлі комерційних послуг під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,0600 га, що розташована за вказаною адресою, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щур Н. Р., щодо магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки, площею 0,004979, що розташована за вказаною адресою, з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, виданий ОСОБА_4 .
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,004979 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням земельної ділянки - для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164, виданий ОСОБА_4 .
Витребувано на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , орендарів - ТОВ «Аптекарь», ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі Відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк» у місті Обухів, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 :
- аптеку під літерою «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлю комерційних послуг під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, що розташована за цією ж адресою;
- магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку, площею 0,004979 га, з цільовим призначенням - для комерційного використання, кадастровий номер: [номер приховано]:01:099:0164, що розташована за цією ж адресою.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13-ц рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року.
Позивачка у цій справі зазначила, що у листопаді 2019 року під час примусового виконання виконавчих листів у справі № 372/4917/13-ц про витребування на її користь із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , орендарів: ТОВ «Аптекарь», ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі Відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк» у місті Обухів, фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 , аптеки під літ. «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлі комерційних послуг під літ. «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, що розташована за цією ж адресою, їй стало відомо, що новим власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_2 . Перебування спірного нерухомого майна у власності ОСОБА_2 унеможливило виконання судового рішення у справі № 372/4917/13-ц.
Крім того, зазначене нерухоме майно передано ОСОБА_2 в іпотеку на підставі укладеного між ним та ОСОБА_3 договору іпотеки від 28 березня 2015 року.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України, статей 5, 17 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_1 просила суд:
- витребувати у ОСОБА_2 на її користь об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2[телефон приховано] - нежитлове приміщення, а саме: приміщення аптеки, загальною площею 483,7 кв. м, будівля комерційних послуг, загальною площею 191,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2[телефон приховано] - земельну ділянку, на якій розміщене це нежитлове приміщення, кадастровий номер: [номер приховано]:01:098:0023, загальною площею 0,06 га;
- визнати недійсним договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області (далі - приватний нотаріус) Мельник М. В., зареєстрований у реєстрі за № 947;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Мельник М. В. про державну реєстрацію обтяження прав та їх обтяжень №№ 20352078, 20351868, 20352268, 283783634 від 28 березня 2015 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 27 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Витребував у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2[телефон приховано] - нежитлове приміщення, а саме: приміщення аптеки, загальною площею 483,7 кв. м, будівлю комерційних послуг, загальною площею 191,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2[телефон приховано] - земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, загальною площею 0,06 га.
Визнав недійсним договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мельник М. В., зареєстрований у реєстрі за № 947.
Скасував рішення приватного нотаріуса Мельник М. В. про державну реєстрацію обтяження прав та їх обтяжень №№ 20352078, 20351868, 20352268, 283783634 від 28 березня 2015 року.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано так.
ОСОБА_4 не мала права відчужувати (дарувати) спірне нерухоме майно, що набуте нею у ОСОБА_5 , від якої це майно витребувано на користь ОСОБА_10 у межах справи № 372/4917/13-ц.
Обставини щодо набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно безвідплатно (на підставі укладеного із ОСОБА_4 договору дарування від 25 лютого 2015 року) не спростовують права власника такого майна - ОСОБА_10 на витребування цього майна у порядку статті 388 ЦК України, а тому суд дійшов висновку про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірного нерухомого майна.
Суд взяв до уваги, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі № 2-1316-12 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у тому числі, спірне нежитлове приміщення та земельну ділянку. Доказів поділу цього майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у натурі матеріали справи не містять. Суд вважав, що питання щодо реалізації ОСОБА_2 права спільної власності на 1/2 частини вказаного нерухомого майна на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі №2-1316-12 не може бути вирішене без повернення такого майна титульному володільцю - ОСОБА_1 , та відновлення попереднього стану.
Установивши, що дійсний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_10 не надавала згоду на передачу такого майна в іпотеку, суд дійшов висновку, що договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, статті 5 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення, одночасно підлягають скасуванню рішення приватного нотаріуса Мельник М. В. про державну реєстрацію обтяження прав та їх обтяжень №20352078, 20351868, 20352268, 283783634 від 28 березня 2015 року.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка не пропустила строк звернення до суду з цим позовом та не вбачав підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності. Суд врахував, що ухвалені у справи № 372/4917/13-ц судові рішення не містять відомостей про розірвання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також про подальшу передачу ОСОБА_4 у дар ОСОБА_2 спірного нерухомого майна, ОСОБА_10 не пред`являла позовних вимог до кінцевого власника спірного майна ОСОБА_2 , останнього не було залучено як учасника справи № 372/4917/13-ц, що свідчить про те, що про належність спірного майна ОСОБА_2 позивачці стало відомо лише під час виконання рішення № 372/4917/13-ц, тобто після видачі виконавчих листів у цій справі, а саме 08 листопада 2019 року, яке не могло бути виконаним саме через зміну власника, а отже, відомості щодо перебування спірного майна у власності ОСОБА_2 відображені у справі № 372/4917/13-ц лише під час виконання рішення суду.
Київський апеляційний суд постановою від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року скасував і ухвалив нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими, однак не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском позовної давності. Договір дарування, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно, укладений 25 лютого 2015 року, і починаючи з 26 лютого 2015 року позивачка могла та повинна була довідатися про зміну власника спірного майна і в будь-якому випадку довідалася про порушення її права, починаючи з 30 грудня 2015 року (30 грудня 2015 року державним реєстратором зареєстровано обтяження - арешт спірного нерухомого майна), а до суду з позовом про витребування майна у ОСОБА_2 звернулася у листопаді 2021 року, тобто з пропуском позовної давності.
Також апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 28 березня 2015 року на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.
Водночас апеляційний суд зазначив, що договір іпотеки є забезпечувальним договором, який не є договором відчуження майна, з яким закон пов`язує правові наслідки при витребуванні майна з чужого незаконного володіння. Позивачка не оспорювала договір позики, на забезпечення якого укладався договір іпотеки та передавалося в іпотеку нерухоме майно його законним власником - ОСОБА_2 .
Верховний Суд постановою від 12 березня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тернового Р. Б. задовольнив частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що встановивши на підставі преюдиційних фактів незаконність вибуття з власності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про витребування нерухомого майна на користь позивача. Але, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачкою позовної давності, залишив поза увагою обставини, якими остання обґрунтовувала строк звернення до суду із позовом у цій справі, які викладені у її заяві про поновлення позовної давності на звернення до суду, поданій до суду першої інстанції 01 червня 2022 року (а. с. 206-208, т. 1). Апеляційний суд у цій справі не надав доводам позивачки належної правової оцінки та не встановив обставин щодо початку перебігу позовної давності.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 22 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності, необхідно врахувати, що поважними визнають лише ті обставини, які є об`єктивно не непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк. Той факт, що суд касаційної інстанції № 372/4917/13-ц зупинив виконання рішення апеляційного суду, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, до закінчення касаційного перегляду справи, не може бути поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки як встановлено судом, позивачка дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав ще в грудні 2015 року, тому могла вирішити вказане питання в рамках іншої справи шляхом ініціювання процесуального правонаступництва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Терновий Р. Б., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у цій справі, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої
діє адвокат Терновий Р. Б., посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження №14-252цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12-ц (провадження № 14-194цс19, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19), від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження №14-396цс19), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (№ 12-50гс20), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) та у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 372/2962/21 (провадження № 61-9429св23), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).
Заявник указує на те, що суд апеляційної інстанції не встановив належним чином обставин незаконності вибуття спірного майна із власності позивачки і не звернув уваги на те, що майновий інтерес останньої підлягає захисту. До спору у цій справі позивачка вимушена захищати своє право в іншій справі № 372/4917/13-ц, яка розглядалася із 2013 року по липень 2019 року. Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року залишено без змін рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано у її власність спірне майно у відповідачів. Лише у серпні 2020 року під час примусового виконання судового рішення у вказаній справі позивачка дізналася, що відповідачами її нерухоме майно відчужено ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обізнаності позиваки про набуття права власності на спірне майно ОСОБА_2 раніше, ніж під час виконання судового рішення у справі № 372/4917/13-ц, у якій позивачка захищала своє порушене право власності.
Щодо початку перебігу позовної давності для захисту її порушеного права на майно Верховний Суд уже викладав висновок у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 372/2962/21 (провадження № 61-9429св23), ухваленій за ідентичних обставин вибуття майна з власності ОСОБА_1 . У цій постанові Верховний Суд указав на об`єктивну необізнаність власника з неодноразовим перепродажем майна та розірванням договорів купівлі-продажу з метою відновлення права власності попереднього реєстраційного власника, неможливість дізнатися про набуття іншою особою права власності на спірне майно до видачі виконавчих листів у справі № 372/4917/13-ц. При цьому зазначив про відсутність у судових рішеннях, ухвалених у вказаній справі, встановлених обставин продажу спірного нерухомого майна на користь інших осіб (у цій справі - на користь ОСОБА_2 ).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду, ОСОБА_2 , в особі адвоката Козловського Б. О., просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.
У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2026 року справу призначив до судового розгляду.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08 жовтня 2026 року для цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий - Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20 листопада 2003 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю (аптека), загальною площею 483,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Обухівської міської ради від 28 жовтня 2003 року.
25 жовтня 2005 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 грудня 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, - для комерційного використання, за адресою: АДРЕСА_1 . Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023.
27 червня 2007 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 2-784/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю комерційних послуг, загальною площею 224,10 кв. м, та ганок площею 20,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою цього суду виправлено помилку в резолютивній частині цього рішення суду та вказано площу будівлі комерційних послуг -191,1 кв. м.
27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платінум Банк» та ТОВ «Фірма «Лезіс» укладено кредитні договори № GCREF.2011101093, № REF.2011101094, № BDL.2011101095, за умовами яких банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію зі встановленням кредитного ліміту в розмірі 3 100 000,00 грн, зі строком повернення кредиту до 26 жовтня 2016 року, а також надав позичальнику кредит у розмірі 2 305 000,00 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою 19,4 % за користування кредитом та кредит у розмірі 795 000,00 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою 20,2 % за користування кредитом.
Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між ПАТ «Платінум Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку, зокрема, вказану нежитлову будівлю, будівлю комерційних послуг та земельну ділянку.
04 квітня 2012 року приватним нотаріусом Сергеєвим О. О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 354, про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на нежитлову будівлю, будівлю комерційних послуг та земельну ділянку в рахунок стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 3 192 725,80 грн.
17 квітня 2012 року державним виконавцем Токарем Д. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вказаного виконавчого напису.
30 січня 2013 року за результатами проведених прилюдних торгів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 реалізовано, зокрема, спірні нежитлову будівлю, будівлю комерційних послуг та земельну ділянку. Переможцем торгів стала ОСОБА_4
03 березня 2013 року державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірні нежитлову будівлю та будівлю комерційних послуг відкрито розділ і сформовано один реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (2[телефон приховано]), а також на земельну ділянку і відкрито розділ та сформовано реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2[телефон приховано]. 12 березня 2013 року державним реєстратором зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на спірні нежитлове приміщення та земельну ділянку.
29 липня 2013 року ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Гринько А. П., зареєстрованих у реєстрі за №№ 864, 865, відчужила на користь ОСОБА_5 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0600 га, за цією ж адресою, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023.
На підставі договорів про розірвання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки від 29 грудня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвали укладені 29 липня 2013 року договори купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0600 га за цією ж адресою, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, внаслідок чого було відновлено за ОСОБА_4 право власності на це нерухоме майно.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року у справі № 372/4917/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, ПП «СП «Юстиція», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Аптекар», ПАТ «Креді Агріколь Банк» у м. Обухів, фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 , треті особи: ПАТ «Платинум Банк», ТОВ «Фірма «Лезіс», приватний нотаріус Щур Н. Р., приватний нотаріус Гринько А. П., про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсними протоколів, свідоцтв, актів, договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
25 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договори дарування, за якими ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0600 га за цією ж адресою, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023.
28 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мельник М. В., зареєстрований у реєстрі за № 947, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором позики від 28 березня 2015 року ОСОБА_2 передав в іпотеку ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0600 га за цією ж адресою, кадастровий номер: [номер приховано]:01:098:0023.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2015 року у справі № 372/4917/13-ц накладено арешт та заборонено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Аптекарь», ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі Відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Обухів, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 або/та будь-яким іншим уповноваженим ними особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі прав власності до третіх осіб на таке майно: нежитлове приміщення - аптеку під літ. «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлю комерційних послуг під літ. «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023; нежитлове приміщення - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під літ. «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,004979 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням земельної ділянки - для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 61-11606св18), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яким:
визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня 2013 pоку, з продажу аптеки під літерою «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлі комерційних послуг під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, площею 0,0600 га, розташованої за цією ж адресою, що належали на праві власності ОСОБА_1 ;
визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня 2013 pоку, з продажу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки, площею 0,004979 га, розташованої за вказаною адресою, з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164, що належали на праві власності ОСОБА_1 ;
визнано недійсним протокол від 30 січня 2013 pоку № 1-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , затверджений заступником директора ПП «СП «Юстиція» Кривенко O. A. 30 січня 2013 року;
визнано недійсним протокол від 30 січня 2013 pоку № 2-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , затверджений заступником директора ПП «СП «Юстиція» Кривенко O. A. 30 січня 2013 року;
визнано недійсним акт № НОМЕР_1/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки 05 лютого 2013 pоку, затверджений начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області Штепою С. О. 05 лютого 2013 року;
визнано недійсним акт № НОМЕР_1-1/2 державною виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 лютого 2013 року, затверджений начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області Штепою С. О. 05 лютого 2013 року;
визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щур Н. Р., щодо аптеки під літерою «А», загальною площею 483,7 кв. м та будівлі комерційних послуг під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,0600 га, що розташована за вказаною адресою, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023.
визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щур Н. Р., щодо магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки, площею 0,004979, що розташована за вказаною адресою, з цільовим призначенням земельної ділянки: для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164;
визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, виданий ОСОБА_4 ;
визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,004979 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням земельної ділянки - для комерційного використання, кадастровий номер [номер приховано]:01:099:0164, виданий ОСОБА_4 ;
витребувано на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , орендарів - ТОВ «Аптекарь», ПАТ «Креді Агріколь Банк» в особі Відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Креді Агріколь Банк» у місті Обухів, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 :
- аптеку під літерою «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлю комерційних послуг під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, що розташована за цією ж адресою;
- магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» під літерою «А», загальною площею 39,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку, площею 0,004979 га, з цільовим призначенням - для комерційного використання, кадастровий номер: [номер приховано]:01:099:0164, що розташована за цією ж адресою.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановами приватного виконавця Яцишина А. М. від 28 серпня 2020 року, від 25 вересня 2020 року виконавчі листи з виконання вказаного судового рішення щодо боржників ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТОВ «Аптекарь» повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у боржників майна.
28 вересня 2020 року виконавчий лист № 372/4917/13-ц, виданий 08 листопада 2019 року на виконання вказаного судового рішення щодо боржника АТ «Креді Агріколь Банк», виконано.
Актом вилучення та передачі майна стягувачу від 28 вересня 2020 року частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв. м, яке фактично займав боржник, передано стягувачу ОСОБА_1
10 серпня 2021 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Литовченко Т. О. відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на спірні нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023 площею 0,0600 га, за цією ж адресою.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Спірні правовідносини стосуються захисту права власності на нежитлові приміщення, а саме: приміщення аптеки, будівлю комерційних послуг, та на земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення.
Щодо позовних вимог про витребування майна
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з положень зазначених статей, власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема шляхом подання віндикаційного позову.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах від 24 червня 2015 року № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року № 6-2233цс16.
У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 206/5891/16-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 741/1523/20, від 27 липня 2023 року у справі № 201/12927/17.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірне нерухоме майно належало на праві власності позивачкою було передано нею в іпотеку ПАТ «Платинум Банк» та вибуло з її володіння в результаті проведення прилюдних торгів у процесі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 04 квітня 2012 року № 354 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2015 року у справі № 372/4940/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 61-11606св18), визнано недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 30 січня 2013 року, з продажу аптеки під літ. «А», загальною площею 483,7 кв. м, та будівлі комерційних послуг під літ. «Б», загальною площею 191,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:098:0023, площею 0,0600 га, що розташована за цією ж адресою, які належали на праві власності ОСОБА_1 , а також протокол № 2-284/12/ПР-І проведення прилюдних торгів, акт № НОМЕР_1-1/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 лютого 2013 року, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 06 лютого 2013 року ОСОБА_4 , державний акт на право власності на земельну ділянку. Витребувано спірне майно на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).
Встановивши на підставі преюдиційних фактів незаконність вибуття з власності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про витребування нерухомого майна на користь позивачки.
Щодо застосування позовної давності
Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності визначається у статті 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Тобто за статтею 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п`ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право.
Відмовити у позові у зв`язку з пропуском позовної давності можна лише за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц).
Таким чином, якщо позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропуску, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму) (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 738/1781/18).
У постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (пункти 7.17, 7.20, 7.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16).
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірне нерухоме майно до ухвалення рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року (позов про витребування спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 ), двічі відчужено (договори про розірвання договорів купівлі-продажу від 29 грудня 2014 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; договори дарування від 25 лютого 2015 року, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 )).
Постановами приватного виконавця Яцишина А. М. від 28 серпня 2020 року, від 25 вересня 2020 року виконавчі листи з виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц щодо боржників ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТОВ «Аптекарь» повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у боржників майна.
З позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння позивачка звернулася до суду у листопаді 2021 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що вона дізналася про те, що спірне нерухоме майно ще до ухвалення рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі № 372/4917/13-ц відчужене двічі і передано в іпотеку, під час примусового виконання виконавчих листів у серпні 2020 року.
Крім того, щодо початку перебігу для ОСОБА_1 позовної давності для захисту її порушеного права на майно Верховний Суд уже викладав висновок у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 372/2962/21 (провадження № 61-9429св23), ухваленій за аналогічних обставин вибуття майна з власності ОСОБА_1 . У цій постанові Верховний Суд указав на об`єктивну необізнаність власника з неодноразовим перепродажем майна та розірванням договорів купівлі-продажу з метою відновлення права власності попереднього реєстраційного власника, неможливість дізнатися про набуття іншою особою права власності на спірне майно до видачі виконавчих листів у справі № 372/4917/13-ц.
При цьому Верховний Суд зазначив про відсутність у судових рішеннях, ухвалених у справі № 372/4917/13-ц, встановлених обставин продажу спірного нерухомого майна на користь інших осіб (у цій справі - на користь ОСОБА_2 ).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд дотримується свого сталого та послідовного висновку про те, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Сіл проти Сполученого Королівства» (Seal v. The United Kingdom), заява № 50330/07)), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Дачія С.Р. Л. про ти Моодови» (Dacia S.R.L. v. Moldova) за заявою № 3052/04));
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) за заявою № 55555/08));
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Фінікаріду проти Кіпру» (Phinikaridou v. Cyprus) за заявою № 23890/02)).
Суд апеляційної інстанції у цій справі на указане вище уваги не звернув, не врахував належним чином положення чинного законодавства, які регулюють застосування позовної давності, не взяв до уваги ту обставину, що з 2013 року по липень 2019 року ОСОБА_1 захищала в судовому порядку своє право власності на спірне майно у справі № 372/4917/13-ц, яке було порушено іншими особами (відповідачами в указаній справі), в якій не було встановлено факту спірного відчуження цього майна на користь ОСОБА_2 .
Апеляційний суд у справі, яка переглядається, не надав належної оцінки доводам позивачки про те, що про порушення свого права саме ОСОБА_2 позивач дізналась у серпні 2020 року під час примусового виконання виконавчих листів, виданих у справі № 372/4917/13-ц, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені під час попереднього касаційного перегляду цієї справи, що призвело до ухвалення судового рішення про відмову в позові, яке не відповідає вимогам закону.
Натомість суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши незаконність вибуття з власності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, його неодноразове незаконне відчуження без волі останньої та тривалий процес відновлення ОСОБА_1 її порушеного права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна давність під час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у справі, яка переглядається, позивачкою пропущена з поважних причин, а тому правильно виснував про задоволення позову. При цьому суд першої інстанції також правильно зазначив, що за фактичних обставин цієї справи, які викладені вище, строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 не пропустила.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується, оскільки такий висновок узгоджуються з вимогами закону, матеріалами справи, висновками судів, викладеними в інших справах щодо спірного нерухомого майна, стороною яких була позивачка, а також відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За положеннями пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року - скасуванню, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року слід залишити в силі.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на те, що ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 22 700,00 грн, на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 350, 00 грн з кожного.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Терновий Руслан Богданович, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року скасувати, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року залишити в силі.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 11 350,00 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 11 350,00 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Сердюк
Судді І. Ю. Гулейков
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович