УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 191/4861/25
провадження № 61-6393 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
1. У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженні, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
2. Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 20 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2026 року про виправлення описки, позов задовольнив.
2.1. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
2.2. Допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
2.3. Стягнув з ОСОБА_1 в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.
3. Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Авалян Є. В., задовольнив частково.
3.1. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року змінив, виключив з його резолютивної частини фразу: «та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку».
3.2. В іншій частині залишив рішення без змін.
4. 11 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
6. 05 червня 2026 року до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, у яких ОСОБА_1 додатково зазначив підставу касаційного оскарження визначену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
7. Верховний Суд ухвалою від 09 червня 2026 року витребував матеріали цивільної справи № 191/4861/25 із суду першої інстанції та відклав вирішення питання про залишення без руху, повернення, відкриття або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року.
8. Касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню в силу вимог частини третьої статті 389 ЦПК України, тобто на судові рішення у малозначній справі, оскільки пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів, однак Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника, викладеним у касаційній скарзі, дійшов висновку про відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки убачається наявність правової проблеми щодо розгляду подібних справ, зокрема, у частині визначення ціни позову в аналогічних справах.
9. Також у касаційній скарзі заявник посилається на існування випадку визначеного підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, а сума, яка підлягає стягненню з нього на підставі оскаржуваного судового рішення, є для нього значною.
10. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
11. Частиною першою статті 394 ЦПК України встановлено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
12. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
13. Доводи касаційної скарги, з урахуванням доповнень, містять підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
14. Також касаційна скарга містить обґрунтоване посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого, є необхідність відкриття касаційного провадження умалозначній справі, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine), заява № 4909/04, п. 58).
16. З огляду на наведену практику ЄСПЛ, Верховний Суд не убачає необхідності надавати розгорнутої відповіді стосовно необґрунтованості доводів заявника щодо наведеного випадку, передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки дійшов висновку про обґрунтованість підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, визначеною підпунктом «а» частини третьої статті 389 ЦПК України.
17. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статей 390 і 392 ЦПК України.
18. З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
19. Крім цього заявник у доповненнях до касаційної скарги заявив клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
20. Обґрунтовуючи подане клопотання заявник зазначає, що у разі стягнення на підставі оскаржуваної постанови заборгованості зі сплати аліментів у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі, сума до стягнення становитиме близько 700 000,00 грн, яка є значною для відповідача, а також те, що у подальшому може бути ускладнено поворот виконання судового рішення.
21. У жовтні 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, у якому він просить запинити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року з огляду на наведені у попередньому клопотанні обставини, а також те, що головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дєдовою-Осипенко В. Ю. винесено постанову від 02 вересня 2026 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію. стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої з відповідача належить стягнути заборгованість за виконавчим листом у цій справі на суму 1 175 649,10 грн.
22. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
23. Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
24. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
25. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання (дії) судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови.
26. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
27. Предметом касаційного перегляду у цій справі є законність судового рішення суду апеляційної інстанції про стягнення аліментів на утримання дитини. Сам обов`язок щодо утримання дитини та сплати аліментів боржником не заперечується. Доводи заявника про незгоду з установленим розміром стягуваних аліментів в частині граничної суми не є самостійною підставою для зупинення виконання. Ризики обмеженого повороту виконання у разі стягнення аліментів не можуть превалювати над базовим правом дитини на забезпечення її життєдіяльності та розвитку.
28. Забезпечення найкращих інтересів дитини є першочерговим завданням держави та суду. Своєчасне та безперервне отримання аліментів спрямоване на захист права дитини на належний рівень життя та утримання.
29. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 45).
30. Відповідно до вимог частин сьомої - дев`ятої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
31. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).
32. Наведеною нормою права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань, зокрема, щодо забезпечення дитині необхідний рівень життя для повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
33. Принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лиш потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє.
34. Отже, цей принцип підлягає застосуванню і у справах про стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини.
35. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
36. На підставі Резолюції № 2 про правосуддя, дружнє до дітей, що прийнята на 28?й Конференції європейських міністрів юстиції (Лансароте, 25-26 жовтня 2007 року), 17 листопада 2010 року Комітетом міністрів Ради Європи були прийняті «Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей».
37. Керівними було визначено п`ять основних принципів: «Участь», «Найкращі інтереси дитини», «Гідність», «Захист від дискримінації» та «Верховенство права», які мають застосовуватися до кримінального, цивільного та адміністративного права під час відправлення правосуддя та на інших стадіях взаємодії дитини з будь-яким адміністративним органом влади, незалежно від її статусу або правоздатності.
38. За приписами керівних принципів, правосуддя, дружнє до дітей, відноситься до систем правосуддя, які гарантують повагу та ефективне здійснення прав усіх дітей на найвищому рівні і з належним урахуванням рівня зрілості та розуміння дитини, а також обставин справи.
39. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).
40. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
41. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).
42. Зупинення виконання судового рішення про стягнення аліментів означало б позбавлення дитини належного матеріального забезпечення на тривалий час судового розгляду, що є неприпустимим порушенням її прав.
43. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотань заявника про зупинення виконання (дії) постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 124, 389, 390, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року.
2. Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення виконання (дії) постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року.
3. Надіслати копію цієї ухвали скаржнику та учасникам справи, яким додатково надіслати копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
4. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров