УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 127/3580/25
провадження № 61-12717ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жовмір Олександр Васильович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
02 жовтня 2026 року, через підсистему Електронний суд, представник ОСОБА_1 - адвокат Жовмір О. В. подав касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року (повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року) у справі № 127/3580/25.
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того аналіз положень статті 389 ЦПК України свідчить, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.
Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.
Таким чином особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом (частиною другою статті 389 ЦПК України).
Однак касаційна скарга ОСОБА_1 не містить зазначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 127/3580/25 із визначенням підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Загальне посилання на те, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не свідчить про дотримання вимог ЦПК України щодо коректного зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Заявник має самостійно зазначити у касаційній скарзі з яких підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, він оскаржує судові рішення.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо будуть усунені обставини, які стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 2, 12, пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жовмір Олександр Васильович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 127/3580/25 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а також особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович