ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про забезпечення позову
"19" жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/3527/20(916/4275/26)
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,
розглянувши заяву (вх. ГСОО №4-75/26 від 16.10.2026р.) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» (65031, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 23, код ЄДРПОУ 41634828) про забезпечення позову до подання позовної заяви відносно осіб, які можуть отримати статус учасника справи (відповідач):
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» (68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40017905)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерсько-експедиційна компанія СТС» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 23, оф. 216, код ЄДРПОУ 38478924)
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Одеської області від 23.03.2021р. у справі №916/3527/20 (суддя Лепеха Г.А.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023р. у справі №916/3527/20 (суддя Лепеха Г.А.) ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Багінського А.О.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Одеської області №441 від 18.12.2025р. призначено автоматичний розподіл справи №916/3527/20 на підставі 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею розгляду справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, справу №916/3527/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Імпорт" передано на розгляд судді Райчевій С.І.
16.10.2026 до господарського суду надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2059333251101), право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОКЕРСЬКО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ СТС» (код ЄДРПОУ: 38478924);
- заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим органам та особам, які виконують функції державного реєстратора) здійснювати будь-які реєстраційні дії (зокрема державну реєстрацію переходу права власності, внесення змін до записів, реєстрацію обтяжень, іпотек, оренди тощо) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер: 2059333251101).
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» арбітражний керуючий Багінський Артем Олександрович готує до подання до Господарського суду Одеської області позовну заяву до ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» та ТОВ «БРОКЕРСЬКО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ СТС» про:
1) визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2026 року (посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 227), як фраудаторного правочину, вчиненого на шкоду ТОВ "ФРУКТУС ІМПОРТ" (кредитору);
2) відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2059333251101).
При цьому, за посиланнями заявника, вчинений правочин відчуження квартири має всі очевидні ознаки фраудаторності (вчинення правочину на шкоду кредиторам, статті 3, 13 ЦК України; постанова КГС ВС від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
На думку заявника, обидві сторони договору купівлі-продажу № 227 діяли узгоджено, в інтересах одних і тих самих бенефіціарів, достеменно усвідомлюючи факт судового спору та штучно створюючи видимість переходу титулу до «нового власника»; майно відчужено за ціною, яка більш ніж у 2,3 раза нижча за її дійсну ринкову вартість, що унеможливлює кваліфікацію таких дій як добросовісної господарської операції та є класичним свідченням фраудаторного виведення цінного активу.
Отже, заявник вважає, що перебування майна у формальній власності відповідача-2 створює пряму й очевидну небезпеку його наступного відчуження на користь сторонніх фізичних/юридичних осіб, внесення до статутного капіталу або передачі в іпотеку третім фінансовим установам; у такому разі захист майнових інтересів кредиторів та ліквідаційної маси ТОВ «Фруктус Імпорт» стане практично неможливим.
При цьому заявник вказує, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/3527/20 про банкрутство ТОВ «Фруктус Імпорт», в межах провадження якої розглядається відокремлена позовна заява ліквідатора до ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» про визнання договору поставки недійсним, повернення майна та стягнення 3 869 089,74 грн (справа № 916/3527/20(916/4440/24)). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 року у справі № 916/3527/20(916/4440/24) було накладено арешт на спірну двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер: 2059333251101), що належала ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія». Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.09.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у задоволенні позову ліквідатора було відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову. Скориставшись скасуванням арешту за судовим актом, який не набув остаточного значення у зв`язку з правом на касаційне оскарження, ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» вже 02.02.2026 відчужило спірну квартиру за договором купівлі-продажу № 227 на користь ТОВ «БРОКЕРСЬКО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ СТС» за ціною 893 750,00 грн без ПДВ.
В подальшому, як зазначає заявник, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2026 касаційну скаргу ліквідатора задоволено: постанову апеляційного суду від 14.01.2026 та рішення господарського суду від 08.09.2025 скасовано повністю, а справу № 916/3527/20(916/4440/24) передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 24.08.2026 Господарським судом Одеської області було видано виконавчий документ - ухвалу № 916/3527/20(916/4440/24) про накладення арешту на квартиру. 08.09.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б. було відкрито виконавче провадження № 81915929. Проте того ж дня, 08.09.2026, постановою приватного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що майно вже вибуло з власності боржника внаслідок реєстрації права за ТОВ «БЕК СТС».
Відтак, заявник вважає, що накладення арешту на спірну квартиру та встановлення заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії безпосередньо стосується предмета майбутнього віндикаційного/реституційного спору, зберігає статус-кво майна до ухвалення остаточного судового рішення, не блокує господарську діяльність сторін та повністю відповідає балансу інтересів учасників справи.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУзПБ всі майнові спори, стороною в яких є боржник, щодо його майна тощо вирішує господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі №921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23, від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Відповідно до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Основним, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Згідно з п.п.1-4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Визначення таких понять, як арешт майна та заборона на відчуження майна, містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу, за загальним правилом, власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
У п.4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, згідно з яким за змістом п.1 ч.1 ст.137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі №925/77/20).
Водночас Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зауважив, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Окрім того, згідно з правовим висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, надаючи оцінку необхідності забезпечення позову з наведених заявником підстав, господарський суд враховує, що предметом майбутнього позову, який заявник просить забезпечити шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна, є немайнові вимоги про визнання недійсним правочину з підстав його фраудаторності, а також майнова вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» спірного нерухомого майна.
Відтак, із врахуванням майбутніх позовних вимог немайнового характеру про визнання недійсним договору, приймаючи до уваги правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, господарський суд погоджується із заявником, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутись до господарського суду, у разу задоволення позовних вимог, оскільки буде відсутня змога їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Так, можливість подальшої передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокерсько-експедиційна компанія СТС» спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, тобто безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, які не беруть участь у судовому процесі, значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову на користь ліквідатора боржника, а відтак існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційній дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення господарського суду у разі задоволення майбутніх позовних вимог.
На думку господарського суду, запропоновані заявником заходи забезпечення позову спрямовані передусім на збереження фактичного і юридичного стану спірного нерухомого майна до вирішення спору між сторонами, а відтак заявлені заходи забезпечення позову є адекватними, співмірними та достатніми для запобігання порушенню прав позивача, за захистом яких він має намір звернувся до суду та дозволять виконати рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2059333251101), право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОКЕРСЬКО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ СТС» (код ЄДРПОУ: 38478924) та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим органам та особам, які виконують функції державного реєстратора) здійснювати будь-які реєстраційні дії (зокрема державну реєстрацію переходу права власності, внесення змін до записів, реєстрацію обтяжень, іпотек, оренди тощо) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири № 5а за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Кутузакія Олександра, буд. 1 (реєстраційний номер: 2059333251101).
При цьому господарський суд зауважує, що:
1) заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23 та від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21);
2) правова позиція щодо обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно та заборони суб`єктам реєстрації здійснювати реєстраційні дії щодо такого майна при зверненні з позовними вимогами про визнання правочину недійсним з підстав його фраудаторності міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.05.2025 у cправі № 910/5056/22 (910/11654/24), від 29.07.2025 у cправі № 910/2736/22 (910/3040/24), від 11.08.2026 у справі №916/4099/25(916/1075/26).
Водночас господарський суд також зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
При цьому, господарський суд також зауважує, що відповідно до ч.3 ст.138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву (вх. ГСОО №4-75/26 від 16.10.2026) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
2. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2059333251101), право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОКЕРСЬКО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ СТС» (код ЄДРПОУ 38478924).
3. Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим органам та особам, які виконують функції державного реєстратора) здійснювати будь-які реєстраційні дії (зокрема державну реєстрацію переходу права власності, внесення змін до записів, реєстрацію обтяжень, іпотек, оренди тощо) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер: 2059333251101).
Стягувач: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Імпорт» (65031, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 23, код ЄДРПОУ 41634828) арбітражний керуючий Багінський Артем Олександрович ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокерсько-експедиційна компанія СТС» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 23, оф. 216, код ЄДРПОУ 38478924).
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирала законної сили 19 жовтня 2026р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Райчева Світлана Іванівна