ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2452/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача-1 - не з`явився,
позивача-2- Задорожний Ю. В.,
відповідача- Мудрик І. В., Зусько І. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство ЮКОН" та заяви про приєднання до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Самуляка Романа Ярославовича
на рішення Господарського суду Львівської області від 18 березня 2026 року (суддя Король М. Р.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ржепецький В. О., судді: Іванчук С. В., Міліціанов Р. В.)
у справі № 914/2452/25
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство ЮКОН", 2. Фізичної особи-підприємця Самуляка Романа Ярославовича
до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство ЮКОН" (далі - ТОВ "Юридичне агентство ЮКОН"; позивач-1) та Фізична особа-підприємець Самуляк Роман Ярославович (далі - ФОП Самуляк Р. Я.; позивач-2) звернулися до господарського суду з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК; Комітет; відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Відділення АМК від 29 травня 2025 року № 63/94-р/к, прийнятого у справі № 63/1-01-42-2023.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів статей 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року № 2210-III (далі - Закон № 2210-III) оскаржуване рішення Відділення АМК підлягає визнанню недійсним, оскільки при його прийнятті не доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Позивачі вважають, що оскаржуване рішення містить лише припущення, без жодних переконливих доказів узгодженості дій, а доводи мають переважно ймовірний характер. На переконання позивачів, викладені в оскаржуваному рішенні відповідача висновки вказують лише на можливість вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а не свідчать про те, що вони фактично мали місце. Крім того, вказано на те, що господарські відносини між позивачами є звичайним видом ведення господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, однак не є свідченням узгодженості дій між ними.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відділення АМК прийняло рішення в межах своїх повноважень, на підставі достатньої сукупності доказів, які свідчать про узгоджену поведінку позивачів під час участі в аукціоні (спільні IP-адреси, електронна пошта, телефонні контакти, господарські зв`язки та інші обставини). Суд зазначив, що позивачі не спростували висновків Відділення АМК і не довели наявності підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210-III для скасування рішення. При цьому суд наголосив, що не вправі підміняти Відділення АМК у питаннях оцінки доказів і кваліфікації антиконкурентних узгоджених дій, а перевіряє лише законність прийнятого рішення.
5. З висновком суду першої інстанції погодився апеляційний господарський суд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Юридичне агентство ЮКОН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
7. Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
9. Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18 серпня 2026 року № 32.2-01/1537 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/2452/25 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В.
10. Відповідно до протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18, 19, 20 та 21 серпня 2026 року призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
11. Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2026 року справу № 914/2452/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
12. Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача-1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
13. Ухвалою від 29 вересня 2026 року Верховний Суд приєднав заяву ФОП Самуляка Р. Я. про приєднання до касаційної скарги позивача.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною 2 статті 300 ГПК України визначено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. На обґрунтування підстави касаційного оскарження позивач-1 посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 серпня 2019 року у справі № 910/12487/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 918/390/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 910/701/17, від 16 листопада 2023 року (провадження № 11-228сап21), від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
17. Скаржник посилається на таке: специфікою вищевказаного аукціону є також відкритість цінових пропозицій учасників у процесі торгів; зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди в повному обсязі не з`ясували наявність / відсутність підстав для визнання недійсним і скасування рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону № 2210-III; не надали вмотивованої оцінки аргументам, які наводилися щодо наявності підстав для задоволення позову (не дослідили зміст заяв свідків, поданих позивачами; судами попередніх інстанцій не було належним чином встановлено зміст телефонних розмов, електронного листування чи будь-якої іншої інформації, яка могла передаватися відповідними каналами зв`язку; відсутність родинних зав`язків).
Доводи інших учасників справи
18. Відповідач звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, наведених у відзиві.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. Суди попередніх інстанцій встановили, що 29 травня 2025 року Відділенням АМК прийнято рішення, згідно якого позивачів визнано такими, що вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів електронного аукціону за активом: "Будівлі, загальною площею 782,9 кв. м за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Заводська, 10", проведених регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (ідентифікатор аукціону UA-PS-2022-10-09-000006-3) та накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн на кожного з позивачів.
20. Відповідачем встановлено антиконкурентні узгоджені дії, які охарактеризовано такими обставинами: наявністю господарських відносин; наявністю телефонних з`єднань; використанням спільної електронної поштової скриньки; використанням спільних IP - адрес під час подання електронної податкової звітності; використанням спільних IP - адрес в аукціоні; наявністю спільних властивостей файлів.
21. Позивачі не погоджуються з притягненням їх до відповідальності, оскільки вважають, що в цьому випадку, не доведена антиконкурентна узгоджена їх поведінка. Вважають, що наявні матеріали справи № 63/1- 01- 42-2023 не містять беззаперечних доказів, які підтверджують негативний вплив на стан конкуренції у вигляді настання певних негативних наслідків для іншого суб`єкта господарювання, зокрема, приведення до спотворення результатів аукціону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
22. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою позивача-1 є рішення Господарського суду Львівської області від 18 березня 2026 року та постанова Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року.
23. Перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї касаційної скарги з огляду на таке.
24. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення Відділення АМК недійсним.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет" (далі - Закон № 3659-XII) АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
27. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
28. У статті 1 Закону № 2210-III визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
29. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2210-III узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.
30. За змістом статті 6 Закону № 2210-III антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої цієї статті). Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
31. Статтею 35 Закону № 2210-III передбачено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
32. Згідно з частинами першою, другою статті 37 Закону № 2210-III у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
33. Частиною першою статті 48 Закону № 2210-III визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 50 Закону № 2210-III порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
35. Статтею 59 Закону № 2210-III передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
36. За змістом частини першої статті 60 Закону № 2210-III заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
37. Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово зазначав таке:
- господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними / скасування рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності (див. постанову від 15 серпня 2023 року у справі № 910/5111/21);
- для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. 8.63. З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як антиконкурентні узгоджені дії. 8.64. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів аукціону (через узгодження поведінки учасниками аукціону). 8.65. Узгоджена поведінка учасників аукціону не відповідає його суті. 8.66. Господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. 8.67. Закон № 2210-III не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах/аукціонах/конкурсах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. 8.68. Верховний Суд виходить з того, що суди під час розгляду справ про визнання недійсним / скасування / зміну рішення АМК, згідно з яким особі інкриміноване порушення антимонопольного законодавства у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій згідно з пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, мають дослідити та оцінити наведені АМК докази, у порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України (як кожен доказ окремо, так і вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності) і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків, викладених у такому рішенні. 8.69. Вказаний висновок ґрунтується на пункті 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III, який передбачає, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. 8.70. Верховний Суд враховує саму суть процедур торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, які виключають узгодження поведінки їх учасниками, оскільки останнє не відповідає змісту змагальності. Змагальність забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедур торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. 8.71. Норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III), та про неправильне застосування яких, зазначає скаржник, є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення суб`єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів/аукціонів/конкурсів (див. постанову від 03 лютого 2026 року у справі № 916/565/25);
- змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210. Як правильно встановив та зазначив апеляційний господарський суд у рішенні АМК встановлено факт повторюваних збігів мережевих ідентифікаторів, у тому числі таких, що не мають очевидного зв`язку з місцезнаходженням учасників торгів. У свою чергу ці обставини у сукупності із встановленими Комітетом обставинами щодо співпадіння часу та характеру здійснюваних операцій, у т.ч. і в нічний час безпосередньо вказують та підтверджують факт використання спільного або контрольованого ІТ-ресурсу. Наведене, у свою чергу, свідчить про організаційно-технічну взаємопов`язаність суб`єктів господарювання. Саме ці обставини і спростовують доводи позивача та висновки суду першої інстанції поверхневе пояснення та зазначення про те, що всі збіги IP-адрес були обумовлені виключно розташуванням офісів відповідачів в одному бізнес-центрі (див. постанову від 22 вересня 2026 року у справі № 910/8679/25, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на частину 4 статті 300 ГПК України);
- для визнання АМК вчиненого порушенням законодавства про захист економічної конкуренції достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки до участі в аукціоні та безпосередньо під час аукціону, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час аукціону. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів аукціону (відмова від реальної конкуренції через узгодження поведінки учасників). Узгоджена поведінка учасників аукціону не відповідає його суті: підтримання реального балансу між інтересами організатора - продаж за максимальною ціною - та інтересами учасників - придбання за мінімальною ціною в умовах вільної конкуренції з іншими учасниками з різними можливостями. При цьому добровільна участь в аукціоні має свідчити про відповідний намір - придбання об`єкту - із свідомим ставленням до наявності елементу непередбачуваності, що змушує покупців змагатись за придбання шляхом підняття ціни. У такому випадку вільна конкуренція слугує дієвим механізмом підвищення ціни продажу та визначення реальної ринкової ціни об`єкту продажу. Разом з тим узгоджена поведінка учасників аукціону зменшує для них можливі ризики, підвищує прогнозованість та можливу дохідність, проте й викривляє процедуру визначення ринкової ціни та, будучи спрямованою виключно на зниження ціни придбання, не відповідає самому сенсу аукціону, що спотворює його результати, та є порушенням правил ринкової поведінки - конкуренції. Змагання у проведенні аукціону забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників аукціону з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої цінові пропозиції у вигляді ставок окремо, без обміну інформацією. Отже, аукціон передбачає здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця. Змагальність учасників таких процедур ґрунтується на тому, що кожен з них, не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умови, в цьому випадку - щодо ціни. У разі коли учасники домовляються між собою щодо умов своїх цінових пропозицій, усувається невпевненість, а отже, і конкуренція між ними. Така домовленість проявляється обміном інформацією, шляхом спільної підготовки та документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту, пов`язаністю суб`єктів господарювання та наявністю у них спільних працівників тощо. Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції. Таким чином, узгодження учасниками аукціону своєї поведінки усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а, отже, спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише реальної конкуренції (див. постанову від 16 червня 2026 року у справі № 904/3566/25);
- сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (див. постанови від 19 вересня 2024 року у справі № 910/13422/23, від 03 лютого 2026 року у справі № 916/565/25).
38. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України). При цьому докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
39. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження висновку, покладеного в основу оскаржуваного рішення Відділення АМК, відповідачем подано такі докази: відомості про телефонні з`єднання між абонентськими номерами, які використовувалися позивачами у господарській діяльності, що, на думку відповідача, підтверджують комунікацію між ними в період підготовки та проведення аукціону; відомості про використання спільної електронної поштової скриньки під час здійснення банківського обслуговування, що, за висновком відповідача, свідчить про спільне інформаційне середовище ведення господарської діяльності; інформацію щодо використання позивачами однакових IP-адрес під час подання податкової звітності, використання однакових IP-адрес під час участі в електронному аукціоні, що, свідчить про координацію поведінки учасників; результати аналізу електронних документів, поданих позивачами, відповідно до яких файли мають спільні технічні властивості (метадані, параметри створення PDF-документів та інші характеристики).
40. Таким чином, сукупність наведених обставин, за висновком відповідача, свідчить про відсутність самостійної та незалежної поведінки позивачів під час участі в аукціоні та підтверджує узгодження ними своїх конкурентних дій.
41. Водночас позивачами на спростування зазначених обставин, подано суду такі докази: договір підряду від 05 січня 2021 року № 05/1, укладений між ТОВ "Юридичне агентство "ЮКОН" та ФОП Самуляком Р. Я., акти виконаних робіт від 22 лютого 2021 року та 17 березня 2023 року, які підтверджують фактичне виконання ФОП Самуляком Р. Я. робіт за укладеним договором підряду; письмові заяви (заяви свідків) власників телефонних номерів, якими, за твердженням позивачів, спростовуються припущення відповідача щодо змісту телефонних розмов та їх зв`язку з проведенням аукціону; документи та відомості щодо належності телефонних номерів конкретним особам, подані для ідентифікації відповідних абонентів; документи, що підтверджують види господарської діяльності сторін, а саме здійснення ТОВ "Юридичне агентство "ЮКОН" діяльності зі здавання нерухомого майна в оренду та здійснення ФОП Самуляком Р. Я. діяльності з виконання ремонтно-оздоблювальних робіт; письмові пояснення щодо використання електронної поштової адреси, відповідно до яких спільна електронна адреса належала Хоменко В. Ю. та використовувалася нею як представником сторін виключно при взаємодії з банківською установою; письмові пояснення щодо технічних характеристик електронних документів, відповідно до яких схожість окремих метаданих обумовлена використанням типового програмного забезпечення.
42. Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень та доводів скаржника, колегія суддів погоджується з доводами останнього про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неможливості дослідження та оцінки ним додаткових пояснень і доказів сторін (позивачів), спрямованих на підтвердження або спростування обґрунтованості кваліфікації органом АМК відповідних дій як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, виключно з огляду на те, що такі пояснення та докази не подавалися органу АМК під час розгляду ним справи про порушення.
43. Водночас колегія суддів враховує, що, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку. Зокрема, суд апеляційної інстанції дослідив докази, на які посилалося Відділення АМК на підтвердження узгодженості дій Товариства та ФОП Самуляки Р. Я., а саме: наявність між ними господарських відносин і телефонних зв`язків, використання спільної електронної пошти та однакових IP-адрес під час подання податкової звітності та безпосередньої участі в аукціоні, а також схожість технічних властивостей поданих ними електронних документів. Водночас судом надано оцінку й доказам, які були подані та на які посилалися позивачі на спростування висновків органу АМК.
44. За результатами оцінки зазначених доказів у їх сукупності суд апеляційної інстанції встановив наявність в діях позивачів обставин, які свідчать про усунення конкуренції під час проведення аукціону та узгодження ними своєї поведінки. Суд також установив, що сукупність цих обставин виключає випадковий характер відповідної поведінки позивачів та свідчить про координацію їхніх дій, несумісну з принципами самостійної та незалежної конкурентної поведінки.
45. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання суду першої інстанції та відповідача на окремі правові висновки Верховного Суду, сформульовані у справах щодо процедур публічних закупівель, самі по собі не свідчать про застосування до спірних правовідносин Закону України "Про публічні закупівлі". Такі висновки могли бути враховані судом при застосуванні норм конкурентного законодавства, оскільки у відповідних справах предметом доказування також було встановлення наявності або відсутності антиконкурентних узгоджених дій учасників конкурентної процедури. При цьому колегія суддів зазначає, що диспозиція пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III поширюється на узгоджені дії суб`єктів господарювання, що беруть участь, зокрема, у торгах, тендерах та аукціонах.
46. Отже, хоча висновок суду першої інстанції про неможливість дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами на підтвердження чи спростування встановленого органом АМК порушення, є помилковим, однак така помилка не вплинула на правильність вирішення спору, оскільки суд апеляційної інстанції усунув зазначений недолік і у порядку статті 86 ГПК України дослідив наявні у справі докази та встановив обставини, необхідні для правильного вирішення цього спору.
47. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин колегія суддів погоджується з їхніми висновками про відмову в задоволенні позову. Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III та відповідають вимогам статті 236 ГПК України. Натомість доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі і встановлення інших обставин, ніж ті, що встановили суди попередніх інстанцій, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на статтю 300 ГПК України.
48. Водночас як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
49. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
50. Велика Палата Верховного Суду у пункті 60 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначила, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
51. Разом з тим вказаною підставою для касаційного оскарження - пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 274/1477/20). Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).
52. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України покладається на скаржника.
53. Як убачається із матеріалів касаційної скарги, скаржник, не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 серпня 2019 року у справі № 910/12487/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 918/390/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 910/701/17, від 16 листопада 2023 року (провадження № 11-228сап21), від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
54. Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень і постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке:
- у постанові від 19 серпня 2019 року у справі № 910/12487/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-Рітейл" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Верховний Суд зазначив, що згідно з висновками судів, у рішенні № 315-р доведено порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210-III. Відповідно до Законів № 3659-XII, № 2210-III кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК;
- у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 918/390/20 за позовом ФОП Веремеєнко С. А. до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення Верховний Суд зазначив, що для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією;
- у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 910/701/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Верховний Суд виснував, що рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили, зокрема, належність, допустимість кожного наявного у справі доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи, припустившись у зв`язку з цим порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності. ;
- у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19 за позовом Приватного підприємства "Полтавабудцент" до АМК про визнання недійсним в частині та скасування рішення Верховний Суд зазначив, що Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. Тобто, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку. Місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права та з наведенням у рішенні необхідного мотивування, надавши оцінку всім встановленим обставинами справи відповідно до вимог статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін, дослідивши доводи Комітету, які покладені в обґрунтування висновків, що під час підготовки та участі в процедурах закупівель 1-17, які проведені у 2017 році замовником - Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради за кодом ДК 021:2015: 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), за допомогою системи електронних торгів "Prozorro", ПП "Полтавабудцент" вчинило антиконкурентні узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів, з урахуванням повноважень органів АМК щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, встановивши, що доводи Комітету не спростовані позивачем, - дійшов обґрунтованого висновку про прийняття Комітетом рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання рішення АМК недійсним.
55. Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків, зроблених у рішенні першої інстанції і постанові апеляційного господарського суду, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Навпаки висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із вищенаведеними висновками Верховного Суду щодо застосування статті 6 Закону № 2210, статей 86, 236 ГПК України. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, чого скаржником у цьому випадку не було доведено. Посилаючись на відповідні постанови Верховного Суду, скаржник фактично тлумачить викладені в них висновки на свою користь. Крім того, у справі № 910/12487/18 Верховним Судом перевірялася підставність застосування судами попередніх інстанцій частини 3 статті 6 Закону № 2210-III, яка не регулює спірні правовідносини у справі № 914/2452/25 і не застосовувалася судами попередніх інстанцій, тобто у цих справах різна кваліфікація порушення.
56. Щодо посилання скаржника на постанову від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, то у ній Верховний Суд перевіряв правильність застосування судами попередніх інстанцій статей 136, 137 ГПК України, які не регулюють спірні правовідносини у справі, яка переглядається. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2023 року (провадження № 11-228сап21) здійснювала аналіз рішення Вищої ради правосуддя, що також не є предметом перегляду цієї справи № 914/2452/25. Тобто вказані справи і справа № 914/2452/25, яка переглядається не є релевантними.
57. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування рішення і постанови з цієї підстави.
58. Суд наголошує, що посилання скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів, до якої суд касаційної інстанції вдаватися не може, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Законодавець у частині 1 статті 236 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
60. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
61. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу та заяву про приєднання ФОП Самуляка Р.Я. необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного господарського суду, ухвалені відповідно до статті 236 ГПК України - без змін.
Судові витрати
62. Згідно з статтею 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство ЮКОН" та заяву Фізичної особи-підприємця Самуляка Романа Ярославовича про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18 березня 2026 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року у справі № 914/2452/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова