КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 жовтня 2026 року м.Київ № 320/32808/26
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенка В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ободовського О.В.,
представника позивача: Цветкової К.В.,
представників відповідачів: Холявки І.Я., Помалюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в електронній формі клопотання представників Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНТЕР АГРОЛАЙН» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/32808/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНТЕР АГРОЛАЙН» (далі - позивач, Товариство, ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН») до Головного управління ДПС у Донецькій області та Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області № 5591/13-01-07-07, № 5592/13-01-07-07, № 5593/13-01-07-07 від 25 серпня 2022 року, а також № 6007/13-01-07-07 та № 6008/13-01-07-07 від 06 вересня 2022 року.
Крім того, позивач просить зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2021 року суму 32 347 474,00 грн як суму, узгоджену до відшкодування з бюджету, з дня визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 6007/13-01-07-07 від 06 вересня 2022 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано недостатніми.
02 вересня 2026 року позивач подав заяву на виконання вимог зазначеної ухвали, у якій навів додаткові обставини на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та поновлено позивачу строк звернення до суду.
17 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин на підставі частин третьої, четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. На обґрунтування клопотання Головне управління ДПС у Львівській області зазначає, що предметом спору є п`ять податкових повідомлень-рішень, отриманих позивачем 26 серпня 2022 року та 09 вересня 2022 року. Відповідач зазначає, що позивач не використовував процедуру адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому строк звернення до суду становив шість місяців з дня, коли Товариство дізналося про порушення своїх прав. На думку відповідача, строк звернення до суду щодо податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2022 року сплив 26 лютого 2023 року, а щодо податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2022 року - 09 березня 2023 року. Натомість позов у цій справі подано 05 серпня 2026 року, тобто зі значним пропуском установленого законом строку. Обґрунтовуючи свою позицію, Головне управління ДПС у Львівській області посилається на постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 та від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, у яких сформульовано правові висновки щодо застосування загального шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у спорах про оскарження податкових повідомлень-рішень за відсутності адміністративного оскарження. Відповідач наголошує, що положення пункту 56.18 статті 56 та пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України не встановлюють процесуального строку звернення до адміністративного суду, а строк у 1095 днів має матеріально-правову природу строку давності. За таких обставин, на думку відповідача, застосуванню підлягає загальний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України. Окреме значення відповідач надає постанові Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23, у якій розглядалися позовні вимоги ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень. Як зазначає відповідач, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року позов було задоволено, а постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року рішення залишено без змін. Однак постановою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року зазначені судові рішення скасовано, а позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та недостатністю належного документального підтвердження поважності причин його пропуску. За твердженням відповідача, Верховний Суд уже надав оцінку обставинам, на які позивач посилався для поновлення строку, зокрема запровадженню воєнного стану, пошкодженню майна, відсутності юрисконсульта та скрутному фінансовому стану Товариства. Відповідач вважає, що наведені обставини були визнані недостатніми для поновлення строку звернення до суду, а тому не можуть повторно слугувати достатнім обґрунтуванням поважності причин його пропуску в цій справі без належного підтвердження нових обставин, які істотно відрізняються від уже оцінених Верховним Судом. Також Головне управління ДПС у Львівській області зазначає, що обставини, пов`язані зі службовим розслідуванням, арештом рахунків та зміною керівництва Товариства, виникли після спливу строку звернення до суду, а тому, на думку відповідача, не могли об`єктивно перешкоджати поданню позову в період з вересня 2022 року до березня 2023 року. Крім того, відповідач наводить хронологію попередніх звернень позивача до адміністративних судів із позовами щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що Товариство неодноразово зверталося до суду з відповідними позовами, однак частина позовних заяв поверталася, залишалася без руху або без розгляду з процесуальних підстав. На переконання відповідача, така процесуальна поведінка свідчить про те, що позивач мав фактичну та організаційну можливість звертатися до суду, а тому наведені ним обставини не можуть вважатися достатніми для виправдання тривалого пропуску строку звернення до суду. З огляду на викладене Головне управління ДПС у Львівській області просить залишити позовну заяву ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» без розгляду.
18 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду. У своєму клопотанні Головне управління ДПС у Донецькій області посилається на положення статей 44, 45, 169 та 240 КАС України й зазначає, що позивач уже звертався до суду з позовами щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень, а відповідні позовні вимоги були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 200/2262/23. Відповідач звертає увагу, що пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено обов`язок позивача надати письмове підтвердження того, що ним не подано іншого позову до того самого відповідача або відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також відповідач посилається на пункт 5 частини четвертої статті 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві, якщо ним подано до цього самого суду інший позов до того самого відповідача або відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлено відповідної процесуальної ухвали. Крім того, Головне управління ДПС у Донецькій області посилається на пункт 10 частини першої статті 240 КАС України щодо залишення позову без розгляду у випадку встановлення після відкриття провадження обставин, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 169 КАС України. Відповідач вважає, що позивач уже звертався до суду з тотожними або аналогічними вимогами щодо тих самих податкових повідомлень-рішень, а тому суд повинен урахувати попередню процесуальну історію відповідних спорів під час вирішення питання про можливість подальшого розгляду цього позову. На підтвердження своїх доводів Головне управління ДПС у Донецькій області також посилається на постанову Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій та залишено позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Відповідач зазначає, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм права мають ураховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, а обставини, які вже були предметом судової оцінки в попередній справі, не можуть бути повторно покладені в основу поновлення строку без належного обґрунтування їх відмінності або наявності інших істотних обставин. На думку відповідача, подання позову 05 серпня 2026 року після спливу шестимісячного строку звернення до суду та попередня історія судового оскарження свідчать про відсутність достатніх підстав для визнання причин пропуску строку поважними. З огляду на викладене Головне управління ДПС у Донецькій області просить залишити позовну заяву без розгляду.
28 вересня 2026 року позивач подав письмові заперечення на клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду. У запереченнях позивач не заперечує факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, однак зазначає, що причини такого пропуску були зумовлені сукупністю взаємопов`язаних обставин, які виникали в різні періоди, послідовно накладалися одна на одну та істотно ускладнили можливість Товариства забезпечити належний і послідовний судовий захист. Позивач наголошує, що його виробничі потужності розташовувалися в місті Слов`янську, а діяльність підприємства зазнала безпосереднього впливу повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Зокрема, позивач посилається на призупинення діяльності, пошкодження майна та документації, порушення звичайних управлінських і комунікаційних процесів. Позивач зазначає, що не стверджує про існування протягом усього періоду однієї безперервної обставини, яка фізично унеможливлювала звернення до суду. Його позиція полягає в тому, що низка обставин, які виникали в різний час, у сукупності істотно ускладнила організацію належного судового захисту. Позивач також посилається на зміну керівництва, організацію юридичної роботи та необхідність відновлення фактичної хронології попереднього судового оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначає, що проведене у 2026 році службове розслідування не розглядається ним як самостійна причина, яка перешкоджала зверненню до суду у 2022- 2023 роках. На його думку, матеріали службового розслідування були спрямовані на з`ясування обставин попереднього судового оскарження та документальне підтвердження обставин, які існували раніше й впливали на організацію судового захисту Товариства. Позивач наголошує, що питання поважності причин пропуску строку вже було предметом окремого дослідження суду в межах цієї справи під час вирішення питання про відкриття провадження. На думку позивача, клопотання Головного управління ДПС у Львівській області побудоване переважно на повторній оцінці тих самих фактичних обставин, які були відомі суду на момент постановлення ухвали від 08 вересня 2026 року. Позивач зазначає, що під час вирішення питання про відкриття провадження суду були відомі попередні звернення Товариства до суду, процесуальні недоліки окремих позовних заяв, обставини організації юридичної роботи, наслідки воєнних дій для підприємства, пошкодження майна та документації, зміна керівництва, результати службового розслідування, а також подальша історія оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач звертає увагу, що ухвала від 24 серпня 2026 року про залишення позовної заяви без руху містила зауваження щодо недостатності первісного обґрунтування поважності причин пропуску строку, після чого позивач подав додаткові пояснення, у яких розкрив значення матеріалів службового розслідування не як окремої причини пропуску строку, а як підтвердження обставин, що існували раніше. Позивач також посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності застосування процесуальних норм із дотриманням принципу розумності та уникненням надмірного формалізму, який може перешкоджати практичному й ефективному доступу до суду. У цьому контексті позивач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 580/5209/22 та від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1322/21, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач вважає, що сам факт неодноразових попередніх звернень до суду не свідчить автоматично про відсутність поважних причин пропуску строку, а має оцінюватися разом з іншими обставинами, їх послідовністю та взаємозв`язком. З огляду на викладене позивач просить відмовити в задоволенні клопотань відповідачів.
У судовому засіданні представники Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області підтримали подані клопотання, просили залишити позовну заяву без розгляду з підстав, викладених у них.
Представник позивача проти задоволення клопотань заперечувала, просила врахувати письмові заперечення та зазначила, що питання поважності причин пропуску строку вже було досліджено судом під час відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, клопотання відповідачів, письмові заперечення позивача та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання позову після закінчення встановлених законом строків без заяви про поновлення пропущеного строку або якщо підстави, наведені у заяві, визнані неповажними, позовна заява залишається без руху. При цьому особа має право протягом установленого судом строку звернутися із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для його поновлення.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або наведені нею підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження висновок про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, після відкриття провадження суд вправі повторно оцінити питання дотримання строку звернення до адміністративного суду та поважності причин його пропуску. Однак для застосування передбаченого частиною четвертою статті 123 КАС України процесуального наслідку необхідно встановити, що попередній висновок суду про поважність причин пропуску строку був передчасним, а інших підстав для поновлення строку немає.
Подання відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду або незгода з ухвалою про відкриття провадження не є безумовною підставою для застосування зазначеного процесуального наслідку. Вирішальне значення мають зміст доводів клопотання, наведені докази та їх здатність спростувати висновки, покладені в основу ухвали про відкриття провадження.
Головне управління ДПС у Львівській області обґрунтовує клопотання значним пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, попередньою процесуальною історією оскарження спірних податкових повідомлень-рішень та постановою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23.
Суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що позов подано після спливу встановленого законом строку, а обставини попередніх звернень позивача до суду мають значення для оцінки поважності причин його пропуску.
Водночас суд зазначає, що питання про поновлення строку звернення до суду вже було предметом розгляду в межах цієї справи. Ухвалою від 24 серпня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу можливість уточнити та доповнити обґрунтування причин пропуску строку. Після подання заяви від 02 вересня 2026 року суд повторно оцінив наведені позивачем обставини та ухвалою від 08 вересня 2026 року поновив строк звернення до суду.
Із клопотання Головного управління ДПС у Львівській області вбачається, що відповідач наводить докладнішу хронологію попередніх звернень позивача до суду та надає власну оцінку причин пропуску строку. Однак сама по собі деталізація процесуальної історії попередніх справ не свідчить про те, що під час постановлення ухвали від 08 вересня 2026 року суд не врахував істотних обставин або що його висновок про поважність причин пропуску строку був передчасним.
Суд бере до уваги, що неодноразове звернення позивача до суду з позовами щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень свідчить про наявність у Товариства фактичної можливості ініціювати судові провадження в різні періоди. Ця обставина має значення для оцінки доводів позивача про вплив воєнних дій, пошкодження майна та документації, порушення управлінських процесів та інших обставин на можливість своєчасного звернення до суду.
Разом із тим сам факт попередніх звернень не усуває необхідності оцінити інші обставини, на які посилається позивач, у їх сукупності та взаємозв`язку. Наявність можливості подати окремі позови в певні періоди не означає автоматично, що всі обставини, які впливали на організацію судового захисту, втратили значення для оцінки причин пропуску строку.
Відповідач також посилається на те, що позивач відкликав частину позовних заяв, а окремі провадження завершувалися через неусунення недоліків. Суд ураховує ці обставини, проте зазначає, що вони вже входили до загального контексту процесуальної історії, яку позивач розкривав під час обґрунтування причин пропуску строку.
При цьому питання про те, наскільки належно позивач організував роботу з підготовки та подання попередніх позовів, не є тотожним питанню про наявність поважних причин пропуску строку в цій справі. Такі обставини мають оцінюватися в контексті інших пояснень позивача та доказів, які були подані на виконання ухвали від 24 серпня 2026 року.
Отже, наведені відповідачем аргументи враховуються судом, проте не спростовують висновку, викладеного в ухвалі від 08 вересня 2026 року, та не дають достатніх підстав для висновку про його передчасність.
Суд звертає увагу на те, що Головне управління ДПС у Львівській області вважає, що обставини, на які позивач посилається в цій справі для обґрунтування поважності причин пропуску строку, уже були оцінені Верховним Судом у справі № 200/2262/23 та визнані недостатніми.
Суд бере до уваги, що постановою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, а позов ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та недостатністю належного документального підтвердження поважності причин його пропуску.
Верховний Суд, зокрема, зазначив, що саме по собі запровадження воєнного стану не може бути достатньою підставою для поновлення процесуального строку без наведення конкретних обставин, які перебували в прямому причинному зв`язку з неможливістю своєчасного звернення до суду, та без належних доказів впливу таких обставин на діяльність особи.
Суд ураховує обов`язковість висновків Верховного Суду щодо застосування норм права відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Водночас суд зазначає, що процесуальне рішення у справі № 200/2262/23 було ухвалене в межах іншого судового провадження. Тому під час вирішення питання в цій справі суд має оцінити подані позивачем пояснення та докази з урахуванням правових висновків Верховного Суду, не підміняючи таку оцінку автоматичним перенесенням процесуального результату іншої справи.
Посилання позивача на ті самі загальні обставини не звільняє його від обов`язку підтвердити їх конкретний вплив на можливість своєчасного звернення до суду. Водночас суд повинен ураховувати зміст додаткових пояснень, наданих у цій справі, та те, як вони були оцінені під час вирішення питання про відкриття провадження.
Із матеріалів справи вбачається, що після залишення позовної заяви без руху позивач подав додаткову заяву від 02 вересня 2026 року, у якій уточнив значення обставин, пов`язаних із наслідками воєнних дій для діяльності підприємства, пошкодженням майна та документації, порушенням управлінських і комунікаційних процесів, зміною керівництва та організацією юридичної роботи.
При цьому позивач зазначив, що службове розслідування, проведене у 2026 році, не є самостійною причиною пропуску строку, а мало на меті встановлення обставин попереднього судового оскарження та документальне підтвердження фактів, які існували раніше.
Отже, доводи відповідача щодо постанови Верховного Суду від 07 листопада 2024 року є істотними та підлягають урахуванню, однак вони не звільняють суд від оцінки обставин, наведених позивачем у цій справі, з огляду на зміст заяви від 02 вересня 2026 року та ухвали від 08 вересня 2026 року.
Суд не вважає, що наявність постанови Верховного Суду у справі № 200/2262/23 автоматично зумовлює залишення позовної заяви без розгляду в цій справі. Визначальним є встановлення того, чи спростовують доводи відповідача висновок про поважність причин пропуску строку, зроблений судом після подання позивачем додаткових пояснень.
Головне управління ДПС у Донецькій області у своєму клопотанні посилається на попередні звернення позивача з позовами щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень та на положення пункту 11 частини п`ятої статті 160, пункту 5 частини четвертої статті 169 і пункту 10 частини першої статті 240 КАС України.
Відповідач вважає, що наявність попередніх позовів із тим самим предметом та з тих самих підстав, з урахуванням процесуальної історії справи № 200/2262/23, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд зазначає, що наведені відповідачем положення КАС України регулюють окремі процесуальні ситуації, пов`язані з повторним поданням позову до того самого суду з тим самим предметом та з тих самих підстав за наявності іншого позову, щодо якого на відповідний момент не постановлено передбаченого законом процесуального рішення.
Водночас питання, яке розглядається судом за поданими клопотаннями, стосується насамперед наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження.
Для застосування пункту 10 частини першої статті 240 КАС України необхідно встановити передбачені цією нормою обставини, зокрема наявність іншого позову до того самого відповідача або відповідачів із тим самим предметом та з тих самих підстав, щодо якого на час вирішення питання не постановлено відповідної процесуальної ухвали.
Сам факт існування попередніх судових проваджень щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень не є достатнім для застосування зазначеної норми без установлення всіх передбачених нею умов.
Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23 підтверджує, що позов у тій справі залишено без розгляду. Водночас відповідач не навів у клопотанні достатніх даних, які б свідчили про наявність іншої справи з тотожними вимогами, щодо якої на момент вирішення питання про відкриття провадження у цій справі не було постановлено відповідної процесуальної ухвали, необхідної для застосування пункту 10 частини першої статті 240 КАС України.
З огляду на це суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі зазначеної норми лише з огляду на попередню процесуальну історію спору.
Водночас доводи Головного управління ДПС у Донецькій області щодо пропуску строку звернення до суду та обставин попереднього оскарження податкових повідомлень-рішень суд оцінює в сукупності з доводами, наведеними Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Суд ураховує доводи позивача про те, що причини пропуску строку були зумовлені сукупністю взаємопов`язаних обставин, а не однією обставиною, яка безперервно перешкоджала зверненню до суду протягом усього відповідного періоду.
Позивач посилається на розташування виробничих потужностей у місті Слов`янську, наслідки повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, пошкодження майна та документації, порушення управлінських і комунікаційних процесів, зміну керівництва та подальші заходи з організації юридичної роботи.
Суд зазначає, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23.
Разом із тим у цій справі суд враховує, що під час вирішення питання про відкриття провадження позивач подав додаткові пояснення, в яких розкрив значення відповідних обставин у сукупності, а не як окремих і самодостатніх причин пропуску строку.
Суд також бере до уваги доводи позивача про те, що проведене у 2026 році службове розслідування не розглядалося ним як самостійна причина, яка унеможливлювала звернення до суду в 2022-2023 роках, а було спрямоване на встановлення та документальне підтвердження обставин попереднього судового оскарження.
Таким чином, аргумент відповідачів про те, що службове розслідування було проведене після спливу строку звернення до суду, сам по собі не спростовує пояснення позивача щодо призначення відповідного розслідування. Водночас матеріали такого розслідування не можуть автоматично підтверджувати поважність причин пропуску строку, а їх значення визначається в сукупності з іншими обставинами, на які посилається позивач.
Позивач також звертає увагу, що обставини попередніх звернень до суду, процесуальні недоліки окремих позовів, зміна керівництва, організація юридичної роботи та подальша історія оскарження спірних податкових повідомлень-рішень були відомі суду на момент постановлення ухвали від 08 вересня 2026 року.
Суд ураховує, що частина доводів відповідачів дійсно стосується обставин, які існували до відкриття провадження та були наведені позивачем у поясненнях щодо поновлення строку. Саме по собі повторне викладення таких обставин у клопотаннях відповідачів не свідчить про передчасність попереднього висновку суду.
Разом із тим суд не виходить із того, що ухвала про відкриття провадження виключає можливість подальшого перегляду питання про поважність причин пропуску строку. Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України таке питання може бути повторно оцінене після відкриття провадження, якщо для цього є належні підстави.
Однак у цій справі суд не встановив, що доводи, наведені в клопотаннях відповідачів, у поєднанні з матеріалами справи спростовують висновки, викладені в ухвалі від 08 вересня 2026 року, або дають підстави вважати, що суд не врахував істотних обставин під час поновлення строку.
Суд також ураховує практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумного балансу між принципом правової визначеності та правом на доступ до суду. Встановлені законом процесуальні строки є обов`язковими, однак їх застосування має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, а не лише формального факту пропуску строку.
Зокрема, наведені позивачем посилання на постанови Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 580/5209/22 та від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1322/21, а також практику Європейського суду з прав людини щодо надмірного формалізму суд ураховує в частині необхідності забезпечення практичного й ефективного доступу до суду. Водночас такі правові підходи не звільняють позивача від обов`язку довести поважність причин пропуску строку.
Оцінюючи доводи обох відповідачів у сукупності, суд бере до уваги, що позивач звернувся до суду 05 серпня 2026 року, хоча шестимісячні строки звернення щодо спірних податкових повідомлень-рішень спливли у лютому та березні 2023 року.
Суд також ураховує, що позивач неодноразово звертався до адміністративних судів із вимогами щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, а окремі позовні заяви поверталися або залишалися без розгляду з процесуальних підстав. Зазначені обставини мають значення для оцінки поважності причин пропуску строку.
Водночас вирішуючи питання за частиною четвертою статті 123 КАС України, суд повинен установити не лише факт пропуску строку, який у цій справі не заперечується, а й наявність підстав для висновку, що попередня оцінка поважності причин пропуску строку була передчасною та що інших підстав для поновлення строку немає.
Ухвалою від 08 вересня 2026 року строк звернення до суду було поновлено після подання позивачем додаткових пояснень на виконання ухвали від 24 серпня 2026 року. Підставою для такого висновку стала оцінка наведених позивачем обставин у сукупності, а не визнання будь-якої окремої обставини самостійною та достатньою причиною пропуску строку.
Доводи відповідачів щодо постанови Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23, попередніх звернень позивача до суду та процесуальних недоліків окремих позовних заяв є істотними, однак самі по собі не спростовують висновку, зробленого судом у цій справі після дослідження додаткових пояснень позивача.
Суд не встановив достатніх підстав для висновку, що під час постановлення ухвали від 08 вересня 2026 року судом не було враховано істотні обставини, наведені позивачем, або що оцінка поважності причин пропуску строку була передчасною.
Крім того, наведені Головним управлінням ДПС у Донецькій області положення статей 169 та 240 КАС України не дають підстав для залишення позовної заяви без розгляду лише з огляду на факт попереднього оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень. Для застосування відповідних норм необхідно встановити передбачені ними процесуальні умови, наявність яких у межах розгляду цих клопотань не підтверджена в обсязі, достатньому для залишення позовної заяви без розгляду.
За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання Головного управління ДПС у Львівській області від 17 вересня 2026 року та Головного управління ДПС у Донецькій області від 18 вересня 2026 року не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 160, 165, 240, 243-248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.
Суддя Лисенко В.І.
Повний текст ухвали виготовлено 16 жовтня 2026 року.