Постанова № 140716181 у справі № 757/37279/24 від 14.10.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14835/2026

Справа № 757/37279/24-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року, ухвалене в складі судді Григоренко І.В. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» про захист прав споживачів та відшкодування шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати ТОВ «Готельний комплекс «Русь» винним у порушенні прав споживача ОСОБА_1 , стягнути на його користь суму 500000 грн. в якості компенсації за моральну шкоду, а також матеріальну шкоду, а саме втрачений заробіток 90000 грн. згідно договору № 111-ТУ з Громадським рухом «Віра, Надія, Любов».

Позов мотивував тим, що 18 грудня 2023 року він поселився до 1311 номеру готелю ТОВ «ГК «Русь» за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4. При вселенні він виявив у номері готелю пил, зафіксував це на фото та відео, надіслав на сторінку готелю у мережі «Фейсбук», після чого працівники готелю почали переселяти його до інших номерів. При цьому адміністратор готелю не зміг надати пояснення щодо описаної вище ситуації, а після звернення до директора готелю, останній пообіцяв, що він зможе виселитися із номеру ввечері без доплати та наступного разу його безкоштовно заселять у готель зранку або ввечері.

Вказував, що 07 травня 2024 року він прибув на міжрегіональну робочу зустріч із закладами охорони здоров`я проекту «Reach 95». До цього він уклав договір про надання послуг з Громадською організацією «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» (м. Одеса) (далі - ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов») № 111-ТУ, на виконання проекту у межах м. Києва 16 закладів охорони здоров`я мали отримувати його послуги за 15000 грн. на місяць. Він підійшов до рецепції і почав вимагати письмових пояснень з приводу наявності пилу у номері, вважав, що працівники сервісу поскаржились його керівництву, оскільки після цих подій його керівництво прийняло рішення розірвати з ним договір, через те, що ТОВ «Готельний комплекс «Русь» не допускає його до конференц-залу для участі у робочій зустрічі, яка була обов`язковою. Через це він отримав повідомлення № 158 від 13 травня 2024 року про розірвання договору про надання послуг, у зв`язку із чим він втратив заробіток у розмірі 90000 грн. Крім того, відповідач завдав шкоди його діловій репутації як надійного партнера.

Зазначав, що готель півроку ігнорував його письмові та усні звернення, пропозиції та зауваження, і лише через півроку, коли він особисто прибув до готелю і наполегливо вимагав отримання письмової відповіді, надав таку відповідь, на якій відсутні дата та підпис.

Через вказані вище події йому було заподіяно моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 500000 грн., неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо тимчасового розміщення в готелі (неналежне надання послуги) відповідно до ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу таким неналежним наданням послуги.

Посилаючись на ч. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2, 4, 16, 23, 633, 638 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про туризм», позивач звернувся до суду з указаним позовом.

У виправленій позовній заяві, поданій до суду в порядку усунення недоліків, ОСОБА_1 зазначив, що Український жіночий фонд також намагався забронювати йому номер, і наявна роздруківка з месенджера, де у березні 2024 року він запитав у готелю, чи йому забронювали одномісний або двомісний номер, не отримав відповіді, але наступного дня стало відомо, що в бронюванні номеру відмовлено і сказано, що він у «чорному» списку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року та постановою Верховного Суду від 01 липня 2026 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Готельний комплекс «Русь» стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5800 грн.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року, задовольнити його позовні вимоги та заборонити відповідачу втручання в його професійну діяльність та особисте життя.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що у нього наявні докази та відомості, які мають істотне значення для справи, серед яких - повідомлення його партнерів про те, що готель «Русь» втручається в його особисте життя, використовуючи своє службове становище, телефонуючи організаторам заходу, тобто орендарям приміщення, та ставить умови, що вони не хочуть його бачити.

Вказував, що втручання в особисте життя фізичних та юридичних осіб передбачає кримінальну відповідальність, зокрема ст. 182 КК України за порушення недоторканності приватного життя. Готель «Русь» телефонує його партнерам та розповідає неправдиві відомості, фактично втручається в приватні справи, адже орендовані приміщення використовуються орендарями на власний розсуд.

Вказував, що право на приватне життя гарантоване ст. 32 Конституції України, яка гарантує захист особистого та сімейного життя, і що будь-яке втручання у побут чи простір орендаря без дозволу вважається порушенням закону.

Посилався на те, що ЦК України чітко визначає межі поведінки фізичних та юридичних осіб. Згідно зі ст. 273 ЦК України, ніхто не може порушувати особисті немайнові права інших осіб, а ст. 275 ЦК дає право на захист, зокрема шляхом звернення до суду. Посилався на зміст ст. 162, 163 КК України і санкції цих норм.

Зазначав, що оскільки ЦК України гарантує право фізичної особи на недоторканність її особистого життя та на таємницю про стан її здоров`я, сімейне життя тощо, і потерпіла сторона має право вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої таким втручанням, а порушення правил роботи з персональними даними може також тягнути за собою адміністративну відповідальність, вважав, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Стверджував, що рішення було ухвалене без вивчення його заяв та клопотань, які були долучені до справи після винесення ухвали. Крім цього, він надає докази, які мають істотне значення та впливають на всю справу в цілому.

Просив урахувати, що ним були подані докази, які він зміг отримати лише 10 листопада 2025 року, коли представники ТОВ «Русь» телефонували організаторам заходу та втручались в його особисте життя, збирали про нього дані та розповсюджували третім сторонам, а саме організаторам заходів, які орендують в них приміщення. На його думку, це спричиняє йому репутаційну шкоду, зважаючи на суть позову, через дії відповідача він вже і так втратив значні кошти, довелось відмовитись від участі в інших заходах.

До цієї дати прямих доказів втручання відповідача в його професійну діяльність він не мав, адже роботодавці з Громадської організації «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» відмовились співпрацювати та навіть надали листи відповідачу, що начебто нічого не знали про їх конфлікт. Саме ці докази мають суттєве значення, адже стає зрозумілим, що через втручання відповідача в його діяльність з метою покарання його за розповсюджене відео в YouTube, яке вони всіма методами блокують, ОСОБА_1 втратив контракт на 90000 грн. та поніс інші витрати.

Повідомляв, що він не працює та вимушено закрив ФОП, однак суд ще присудив стягнення з нього судових витрат на правничу допомогу на адвоката, який в них же і працює.

04 січня 2026 року ОСОБА_1 направив до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, зазначивши, що він був офіційно запрошений третіми особами - організаторами масового заходу - для участі у заході в межах виконання своїх трудових (службових) обов`язків, його участь у зазначеному заході була обов`язковою умовою трудових відносин, про що позивач був належним чином повідомлений роботодавцем. Зазначений захід проводився у приміщенні готелю відповідача, при цьому позивач мав законні підстави для участі в заході як запрошений учасник, що підтверджується відповідними запрошеннями та службовим статусом.

Разом із тим, відповідач (готель) без наявності передбачених законом підстав, без пояснення причин та без посилання на будь-які положення договору, внутрішніх правил або вимоги безпеки, безпідставно обмежив позивачу доступ до участі у зазначеному заході, фактично унеможлививши виконання позивачем його трудових обов`язків.

Звертав увагу, що готель є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність на підставі договорів та публічної оферти, і має право встановлювати внутрішні правила лише в межах чинного законодавства та укладених договорів. Жодними нормами законодавства України не передбачено право готелю свавільно обмежувати доступ запрошеного учасника масового заходу, організованого та оплаченого третіми особами, за відсутності порушень з боку такого учасника, загроз безпеці або чітко визначених та доведених правил, з якими учасник був завчасно ознайомлений. Факт участі позивача у масовому заході не пов`язувався з отриманням готельних послуг, він не порушував громадський порядок, не створював загроз іншим особам та не суперечив чинному законодавству України.

Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач не зміг взяти участь у заході, що було розцінено його роботодавцем як невиконання обов`язкових трудових функцій, у результаті чого позивач втратив роботу та джерело доходу. Таким чином, між протиправними діями відповідача та негативними наслідками для позивача існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Вважав, що дії відповідача порушують принципи добросовісності, розумності та справедливості, суперечать положенням чинного законодавства України, призвели до завдання позивачу істотної майнової та немайнової шкоди.

15 липня 2026 року ОСОБА_1 направив до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, в яких повідомив про неповне з`ясування обставин справи Печерським районним судом м. Києва. Повідомив, що звертаючись до суду з даним позовом, він зазначив, що 07 травня 2024 року представники відповідача заборонили йому допуск до конференц-залу, в якому проходила міжрегіональна робоча зустріч з представниками закладів охорони здоров`я в рамках проекту «Reach 95», участь у якій для нього, як для надавача послуг закладам охорони здоров`я, була обов`язковою. Обов`язковість участі в таких заходах була передбачена договором про надання послуг з Громадською організацією «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» № 111-ТУ. Причин недопуску ОСОБА_1 на вказаний захід 07 травня 2024 року представниками відповідача йому не було роз`яснено. Проте невиконання обов`язкових умов договору призвело до того, що 13 травня 2024 року ним було отримано від Громадської організації «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» повідомлення № 158 про розірвання договору про надання послуг, в зв`язку з чим він втратив заробіток у 90000 грн.

Зазначеним подіям передувало те, що 18 грудня 2023 року він вселився до 1311 номеру готелю ТОВ «ГК «Русь», у подальшому виявив у номері готелю пил, зафіксував це на фото та відео, надіслав на сторінку готелю у мережі «Фейсбук», після чого працівники готелю почали переселяти його до інших номерів, адміністратор готелю не зміг надати пояснення щодо даної ситуації, а після звернення до директора готелю останній пообіцяв, що ОСОБА_1 зможе виселитися із номеру ввечері без доплати та наступного разу його безкоштовно заселять у готель зранку або ввечері. Тобто ні про які списки небажаних гостей не йшлося, він був впевнений, що все добре і він отримає навіть в якості компенсації раннє поселення в наступний раз. Ним до матеріалів справи було додане листування з адміністрацією готелю щодо скарг на незадовільний стан номерів готелю під час проживання у період з 17 грудня по 19 грудня 2023 року. Проте, як було встановлено під час розгляду справи, відповідно до службової записки начальника служби прийому і розміщення готелю ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ «ГК «Русь» від 18 грудня 2023 року його було запропоновано внести до чорного списку. Таким чином, відповідач офіційно підтвердив факт своєї протиправної поведінки та порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач у своїх запереченнях фактично визнав обставини позову, зазначивши, що вимога залишити публічне місце та відмова у наданні послуг відбулися внаслідок неуважності персоналу, тобто більше ніж півроку ОСОБА_1 не мав інформації, всі його звернення, прохання були проігноровані, також достеменно не відомо, скільком саме його партнерам було зателефоновано і наскільки його репутація насправді постраждала, також це можна вважати додатковими його втратами, адже як додаткове благо він був позбавлений можливості бути розміщений в номерах готелю за рахунок запрошуючої сторони, з харчуванням та іншими благами.

Зазначав, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач грубо порушив вимоги закону, збираючи та використовуючи його персональні дані без його відома. Не була надана оцінка тому факту, що протягом півроку відповідач ігнорував його запити щодо причин недопуску до готелю. ТОВ «ГК «Русь» протягом цього значного часу ігнорував законні вимоги ОСОБА_1 про надання інформації щодо обробки його персональних даних та внесення до внутрішніх списків обмеження доступу. Будь-які внутрішні «чорні списки» готелів вважав незаконними, якщо вони обмежують доступ людини до публічного місця та дискримінують споживача.

Наголошував на неспівмірності витрат на правничу допомогу, посилався на своє скрутне матеріальне становище, наголошував, до докази прямого втручання відповідача (дзвінки організаторові заходів) були отримані ним лише 10 листопада 2025 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції. Ці факт підтверджують зловживання з боку ТОВ «ГК «Русь» та роблять вимогу про оплату їхнього адвоката за рахунок позивача безпідставною.

Щодо обґрунтування моральної шкоди, зазначав, що через вказані події йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 500000 грн. Відповідач у своїх запереченнях намагався зобразити інцидент як випадкову неуважність персоналу, заперечуючи наявність умислу та завдану моральну шкоду, проте характер дій відповідача свідчить про системне ігнорування законодавства України. ОСОБА_1 , як законний споживач та незалежний ФОП, став жертвою свавілля відповідача. Внесення його до протиправних «внутрішніх списків небажаних гостей», ігнорування його запитів протягом півроку та подальше примусове видворення з публічного місця є прямим продовженням незаконних методів роботи відповідача. Це поставило під удар його ім`я, змусило виправдовуватися перед іншими бізнес-партнерами, призвело до глибоких морально-психологічних страждань і тривалого стресу, що повністю обґрунтовує його вимогу про стягнення моральної шкоди. Крім цього, зазначені незаконні дії відповідача призвели до банкрутства ОСОБА_1 .

Наголошував на безпідставності вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, невідповідність критерію реальності та співмірності.

23 липня 2026 року від відповідача ТОВ «Готельний комплекс «Русь» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, покласти на позивача судові витрати за надання правничої допомоги.

Наводив спростування доводів позивача про те, що 07 травня 2024 року мали місце якісь дії працівників готелю щодо скарг керівництву позивача і шантажу керівництва позивача, а також щодо недопускання позивача до приміщень конференцзалу, що нібито стало причиною розірвання договору між позивачем і громадською організацією і спричинення позивачу матеріальної і моральної шкоди.

Надавав пояснення щодо подій, які мали місце під час проживання ОСОБА_1 у готелі в період з 17 по 19 грудня 2023 року.

Наводив спростування доводів позивача про його необізнаність щодо внесення до списку небажаних гостей, і що насправді він був обізнаний про це ще 17 березня 2024 року.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, що протягом півроку відповідач нібито ігнорував запити позивача щодо причин недопуску до готелю, надання інформації щодо обробки його персональних даних та внесення до внутрішніх списків обмежень, повідомляв, що жодного запиту ОСОБА_1 про надання зазначеної ним інформації матеріали справи не містять, а всі персональні дані ОСОБА_1 готель використовував на законній підставі та з дозволу самого позивача.

Наголошував, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права як споживача готельних послуг на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», і вже на стадії апеляційного оскарження позивач вже висуває додаткову підставу позову, а саме втручання відповідача у його приватне життя, і керуючись приписами ч. 6 ст. 367 ЦПК України, відповідач вважає, що аргументи і докази позивача в цій частині не підлягають розгляду апеляційним судом, оскільки не були предметом розгляду суду першої інстанції. Вважав, що позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення його прав як споживача готельних послуг, що надаються ТОВ «Готельний комплекс «Русь», яке призвело до спричинення позивачу майнової шкоди у розмірі 90000 грн. Також вважав недоведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди і необґрунтованою суму компенсації.

Наголошував, що нові докази, надані позивачем на стадії апеляційного оскарження, свідчать про обставини, які виникли вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, і взагалі не стосуються предмету даного спору. Намагання позивача розширити підстави позову мають бути залишені поза увагою суду апеляційної інстанції в силу ч. 6 ст. 367 ЦПК України.

Надавав пояснення щодо витрат відповідача на надання правничої допомоги в суді першої інстанції.

Вважав, що оскільки позивач використовував перебування в готелі для здійснення своєї підприємницької діяльності, то він не може у даних правовідносинах вважатися споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та посилатися на норми цього закону як на правову підставу свого позову, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Повідомляв, що відповідач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді даної апеляційної скарги в попередньо визначеному розмірі 4200 грн.

23 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просив задовольнити його апеляційну скаргу, у задоволенні вимог ТОВ «Готельний комплекс «Русь» про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4200 грн. відмовити через їх фіктивність та недоведеність понесених витрат, скасувати додаткове рішення Печерського районного суду через недоведеність витрат та маніпуляції з юридичним статусом представника відповідача.

Повторно викладав доводи щодо безпідставності витрат на правничу допомогу та штатний статус юриста, а також відсутність фактично понесених витрат на момент розгляду справи.

Вказував, що за твердженнями відповідача, ОСОБА_1 нібито мав знати про своє перебування у чорному списку ще з березня 2024 року, оскільки вони усно по телефону відмовили в його поселенні третім особам (його партнерам). Наголошував, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і що жодного офіційного письмового пояснення на свою адресу як суб`єкта персональних даних готель не надіслав. Крім того, ним надані докази, що лише в листопаді його повідомили про цей факт. Його підпис про ознайомлення з правилами поселення в готель не звільняє відповідача від відповідальності за незаконні дії, такі як збирання інформації та передача її третім особам з метою помсти.

Щодо банкрутства позивача не у день виселення, а лише в червні 2025 року, пояснював, що руйнування ділової репутації та втрата партнерів є тривалим процесом, і що саме таємне ведення «чорних списків» готелем та раптові телефонні відмови його партнерам створили у контрагентів враження про ОСОБА_1 як про «проблемного» суб`єкта, через якого зриваються всеукраїнські медичні заходи. Це запустило ланцюгову реакцію розірвання діючих договорів, втрату замовлень і врешті призвело до фінансового краху та ліквідації ФОП у 2025 році.

Звертав увагу, що готель підтверджує вимогливу поведінку ОСОБА_1 під час конфлікту в грудні 2023 року, оскільки він голосно вимагав надати письмові пояснення. При цьому готель приховував інформацію півроку і надав письмову відповідь лише у травні 2024 року.

Вказував, що твердження відповідача, що нібито ОСОБА_1 наполегливо намагався заселитись, спростовуються матеріалами справи, оскільки його заселяли партнери та замовники для участі в робочих зустрічах, а він прибував туди виключно для виконання зобов`язань за договорами, його вимога в холі готелю полягала виключно у законній вимозі надати письмові пояснення, на якій підставі йому відмовлено в поселенні.

Наводив доводи щодо незаконності додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неналежного надання відповідачем готельної послуги, а суд не встановив, що діями відповідача порушено права позивача, внаслідок чого йому була заподіяна матеріальна шкода у вигляді втраченого заробітку.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено, у чому саме вона полягає, не обґрунтовано її розмір, не доведено, що шкода була завдана саме протиправними діями відповідача, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так, з матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ТОВ «ГК «Русь» здійснює діяльність з надання готельних послуг, послуг харчування, організації конгресів тощо та відповідає вимогам категорії «три зірки», що підтверджується випискою з ЄДРПОУ із інформацією про види економічної діяльності та свідоцтвом серії КВ № 141 про встановлення категорії готелю чи іншому об`єкту, що призначається для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), виданим на підставі протоколу засідання комісії із встановлення категорій готелям від 29 грудня 2021 року № 23 та наказу Державного агентства розвитку туризму України від 29 грудня 2021 року № 306 (а. с. 62 - 63 т. 1).

Відповідно до реєстраційної картки від 27 вересня 2023 року № 4837875 ОСОБА_1 проживав у готелі ТОВ «ГК «Русь» з 27 вересня 2023 року по 29 вересня 2023 року, при вселенні розписався у реєстраційній картці про те, що ознайомлений та погоджується з «Правилами проживання у готельному комплексі «Русь» (а. с. 64 т. 1). Оплата за надання позивачу готельних послуг надійшла до готелю від замовника ФОП «Кий Авіа» (а. с. 66 - 67 т. 1).

Згідно з реєстраційною карткою від 17 грудня 2023 року № 4856608 ОСОБА_1 проживав у готелі ТОВ «ГК «Русь» з 17 грудня 2023 року по 19 грудня 2023 року, при вселенні розписався у реєстраційній картці про те, що ознайомлений та погоджується з «Правилами проживання у готельному комплексі «Русь» (а. с. 65 т. 1). Оплата за надання позивачу готельних послуг надійшла до готелю від замовника ФОП ОСОБА_3 (а. с. 68 - 69 т. 1).

Матеріали справи містять скріншоти листування ОСОБА_1 з адміністрацією готелю «Прем`єр Готель Русь» щодо скарг на незадовільний стан номерів готелю під час його проживання у період з 17 грудня 2023 року по 19 грудня 2023 року (а. с. 10 - 11 т. 1).

На а. с. 8 т. 1 знаходиться копія заяви ОСОБА_1 на ім`я директора готелю «Русь», датованої 18 грудня 2023 року, у якій він просив направити на його електронну пошту роз`яснення, чому навіть з третього разу його не поселили у прибраний та чистий номер. Просив надати копію картки гостя, у якій він розписався при поселенні, та правила проживання в готелі.

Відповідачем долучено до матеріалів справи скріншоти службового листування по електронній пошті 18 грудня 2023 року між працівниками центрального відділу бронювання ( ОСОБА_4 ) та працівниками служби продажу і маркетингу готелю ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), та служби прийому і розміщення ( ОСОБА_7 ) після отримання скарг від ОСОБА_1 з приводу якості прибирання номеру, які він також виклав у месенджері Facebook (а. с. 78 т. 1), в ході листування було вирішено для уникнення конфлікту переселити ОСОБА_1 в номер вищої категорії без доплати, а також надано без оплати послугу пізнього виїзду (а. с. 70 - 76 т. 1).

До позову долучено оптичний диск з фото- та відеофіксацією позивачем стану готельного номеру 1311 (а. с. 23 т. 1).

Відповідач долучив до відзиву на позовну заяву оптичний диск з відеофіксацією позивачем стану іншого готельного номеру 0618, у який його було переселено 17 грудня 2023 року, на якій зафіксовано коментар ОСОБА_1 «Переселили у більш нормальний номер... видно, що тут прибрано, ремонт більш свіжий» (а. с. 118 т. 1).

Згідно Правил проживання у готелі «Русь», затверджених наказом Директора ТОВ «ГК «Русь» від 29 травня 2017 року, ці Правила розроблені на підставі Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19, та регламентують процедуру та порядок надання гостям готельних послуг у готелі «Русь», розповсюджуються на всіх фізичних та юридичних осіб, що здійснюють бронювання та користуються готельними послугами, які надає готель (а. с. 83 т. 1).

Згідно визначень цих Правил, готельна послуга - дії (операції) готелю з розміщення гостя шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов`язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються гостю при розміщенні та проживанні в готелі.

Основні послуги - надання номера (місця) для тимчасового проживання та надання послуг харчування (сніданок), вартість яких включається до ціни номера (місця) і надається гостю відповідно до його замовлення або договору. Додаткові послуги - послуги, що не належать до основних, замовляються та використовуються гостем на власний розсуд поряд з основними, надаються безкоштовно або підлягають оплаті відповідно до діючих у готелі тарифів.

Згідно п. 7.2.3 Правил, при виявленні недоліків у наданій послузі, невідповідності послуги присвоєній категорії готелю, гість має право висловити свої зауваження, претензії або пропозиції готелю та надсилати їх на електронну адресу [пошта прихована].

Згідно п. 8.1 Правил, готель зобов`язаний вжити заходів щодо усунення недоліків наданої послуги з моменту пред`явлення гостем відповідної вимоги.

Згідно п. 8.2.5, 8.2.6 Правил, готель має право вести список небажаних гостей та відмовити у поселенні у випадку, якщо гість внесений до списку небажаних гостей готелю. Згідно п. 3.7 Правил, готель має право відмовити у здійснені бронювання у разі, голи гість занесений до списку небажаних гостей.

Питання внесення гостя до списку небажаних гостей, а саме підстави та порядок надання особі статусу небажаного гостя, порядок відмови гостю в бронюванні та поселенні, регулюються Правилами роботи з небажаними гостями та правилами їх унесення до чорного списку (Restricted List), затвердженими наказом директора ТОВ «ГК «Русь» від 15 лютого 2016 року (а. с. 96 - 100 т. 1).

Відповідно до службової записки начальника Служби прийому і розміщення готелю ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ «ГК «Русь» від 18 грудня 2023 року, було запропоновано внести ОСОБА_1 до чорного списку (а. с. 101 т. 1).

На а. с. 9 т. 1 знаходиться копія листа ТОВ «ГК «Русь», яким ОСОБА_1 повідомлено, що він знаходиться у статусі «Небажаний гість» у ТОВ «ГК «Русь» згідно п. 8.2.5 «Правил проживання у «Готелі «Русь» в зв`язку з неодноразовими випадками непорядної поведінки з його сторони, що мало прояв у наступному: нецензурна лексика, спрямована на персонал готелю у гостьових зонах готелю, гучна сварка з криками та намагання привернути до себе увагу присутніх поряд гостей готелю, публічне приниження людської гідності працівників Служби прийому та розміщення, порушення публічного порядку, що спричинило дискомфорт і незручності гостям готелю, повне ігнорування зауважень і вимог співробітників Служби безпеки готелю щодо припинення дій, які порушують публічний порядок. Зважаючи на викладені факти, готель вимушений відмовити ОСОБА_1 у наданні готельних та будь-яких інших послуг у ТОВ «ГК «Русь».

Також до матеріалів справи долучено копію договору № ІІІ/-ТУ про надання послуг від 01 квітня 2024 року, укладеного ФОП ОСОБА_1 , із ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов», за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику соціальні послуги, передбачені умовами цього договору, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх. Згідно п. 4.1 договору вартість одного дня послуг складає 750 грн. без ПДВ. Вартість послуг за цим договором не повинна перевищувати 90000 грн. Згідно додатку № 1 до договору, яким є технічне завдання, виконавець надає замовнику послуги, серед яких, зокрема: участь у місцевих робочих зустрічах, збір та аналіз інформації, необхідної для успішної реалізації проекту (а. с. 12 - 19 т. 1).

На а. с. 20 т. 1 знаходиться скріншот електронної розсилки, за змістом якого на електронну пошту ОСОБА_1 від асистента проекту «Reach 95» надійшла інформація щодо робочої зустрічі 7-8 травня в готелі «Русь» по вул. Госпітальна, 4 .

Листом від 06 грудня 2024 року ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» повідомило на адвокатський запит про те, що ОСОБА_1 мав мандат на участь у Міжрегіональній робочій зустрічі, що відбувалася у готелі «Прем`єр Готель Русь» з 07 травня по 08 травня 2024 року. Відвідування ОСОБА_1 вищевказаної зустрічі було бажаним для налагодження співпраці між учасниками команди. Проте це не передбачало декларованого обов`язку, невиконання якого могло б спричинити відповідальність сторін у рамках договору. Організація не володіє інформацію про час та обставини, за яких ОСОБА_1 припинив свою участь у зустрічі. Також відсутня інформація про факти конфліктів за його участі під час зустрічі. Пунктом 8.3. договору про надання послуг від 01 квітня 2024 року № 111/ТУ встановлено право замовника на односторонню відмову від договору (а. с. 105 т. 1).

Листом від 10 січня 2025 року представником міжнародною організації PATH в Україні на адвокатський запит повідомлено, що ОСОБА_1 був запрошений до участі у міжрегіональній робочій зустрічі, що мала місце 07 - 08 травня 2024 року у готелі «Прем`єр Готель Русь» у м. Києві. Заявку на його участь в указаному заході надавала ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов». Розклад заходу: 07 травня з 14:00 до 18:00, 08 травня з 09:00 до 13:00. ОСОБА_1 був присутній на першому дні протягом частини зустрічі. Він з`явився під час реєстрації 07 травня, одразу після реєстрації покинув залу і не був присутній на заході кілька годин, потім повернувся знову, зайшов в залу, ходив по конференцзалу, заважаючи іншим учасникам. PATH попросив організацію ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов», його роботодавця, втрутитися та попросили його залишити зустріч. Згодом він залишив залу з власної волі. Загалом він провів на зустрічі не більше 30 хвилин. PATH невідомі факти конфліктних ситуацій за участі ОСОБА_1 під час проведення заходу 07-08 травня 2024 року у готелі «Прем`єр Готель Русь» (а. с. 141 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме роздруківку електронного листування ОСОБА_1 за листопад-грудень 2025 року (а. с. 102 - 105 т. 2).

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання цих доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2398/18, від 25 травня 2022 року у справі № 520/4451/15-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21, від 17 січня 2024 року у справі № 161/12732/14, від 28 травня 2025 року у справі № 648/2602/21, від 13 липня 2026 року у справі № 754/14258/23).

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд не вправі надавати оцінку тим доказам, які не існували станом на час розгляду справи та не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

За законодавством України обов`язок доведення протиправності поведінки заподіювача, факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками, існування вини відповідача у їх завданні, покладається на позивача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють свою діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають в готелях або мають намір скористатися готельними послугами) та готелями, виконавцями цих послуг регламентуються Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19 (далі - Правила).

Згідно з п. 3.1 Правил готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.

Відповідно до п. 3.6. Правил надання готельних послуг договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі: - найменування готелю, його реквізити; - прізвище, ім`я та по батькові споживача; - інформацію про номер (місце в номері), що надається; - ціну номера (місця в номері); - інші необхідні дані на розсуд готелю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про туризм» туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про туризм» договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу.

Згідно п. 2. Правил надання готельних послуг готель зобов`язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги.

Відповідно до п. 1.12. Правил надання готельних послуг, готель повинен мати внутрішні правила проживання у готелі.

Згідно ч. 1 ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частинами 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити ї у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця, згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Наведені положення знайшли детальне відображення у Правилах надання готельних послуг, пункт 5.4 яких містить норму про те, що споживач при виявленні недоліків у наданій послузі, невідповідності послуги присвоєній категорії готелю має право за своїм вибором вимагати: усунення недоліків безоплатно та у визначений термін; відповідного зменшення ціни за надану послугу. Готель повинен ужити заходів щодо усунення недоліків наданої послуги протягом години з моменту пред`явлення споживачем відповідної вимоги. Споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг і відповідно до чинного законодавства вимагати повного відшкодування збитків, якщо готель в установлений термін не усунув недоліки.

Судом першої інстанції встановлено, що готелем надано ОСОБА_1 вичерпну інформацію про готельні послуги, про що свідчить підпис позивача на реєстраційних картках. ОСОБА_1 заповнив реєстраційну картку та погодився з внутрішніми правилами проживання готелю шляхом їх підписання та відмітки про ознайомлення з Правилами проживання у готельному комплексі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2023 року після звернення ОСОБА_1 щодо виявлених недоліків у номері 1311, його було переселено в інший номер цієї ж категорії 0618. Згідно розміщеного ОСОБА_1 відеоролика в месенджері Facebook на сторінці готелю, із коментарем « Переселили у більш нормальний номер... видно, що тут прибрано, ремонт більш свіжий», зауважень щодо стану цього номера у нього не виникло.

18 грудня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла по телефону скарга до портьє щодо незадовільного стану номера 0618, після чого позивача було пересено до номеру вищої категорії «Прем`єр» 911 без доплати різниці у вартості номерів, запропоновано послугу пізнього виїзду 19 грудня 2023 року без оплати, додатково надано упаковку бутильованої води, чай та каву.

ОСОБА_1 погодився на запропоноване покращення без доплати категорії номеру та скористався без оплати послугою пізнього виїзду 19 грудня 2023 року, що не заперечувалося ним у позові.

Разом із тим, відповідно до службової записки начальника Служби прийому і розміщення готелю ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ «ГК «Русь» від 18 грудня 2023 року, мотивованої тим, що ОСОБА_1 після усунення недоліків готельних послуг розміщувались тексти образливого характеру з елементами ненормативної лексики в месенджері Facebook в профілі готелю, при зверненні до працівників готелю він використовував ненормативну лексику, принижуючи почуття їх людської гідності, в публічних зонах готелю не реагував на зауваження співробітників служби безпеки, що створювало незручності для проживання інших гостей було запропоновано внести ОСОБА_1 до чорного списку (а. с. 101 т. 1).

ТОВ «ГК «Русь» було в письмовому вигляді повідомлено ОСОБА_1 , що він знаходиться у статусі «Небажаний гість» у ТОВ «ГК «Русь» згідно п. 8.2.5 «Правил проживання у «Готелі «Русь» в зв`язку з неодноразовими випадками непорядної поведінки з його сторони, що мало прояв у наступному: нецензурна лексика, спрямована на персонал готелю у гостьових зонах готелю, гучна сварка з криками та намагання привернути до себе увагу присутніх поряд гостей готелю, публічне приниження людської гідності працівників Служби прийому та розміщення, порушення публічного порядку, що спричинило дискомфорт і незручності гостям готелю, повне ігнорування зауважень і вимог співробітників Служби безпеки готелю щодо припинення дій, які порушують публічний порядок. Зважаючи на викладені факти, готель вимушений відмовити ОСОБА_1 у наданні готельних та будь-яких інших послуг у ТОВ «ГК «Русь» (а. с. 9 т. 1).

Про обставини внесення до чорного списку ОСОБА_1 був обізнаний з березня 2024 року, що особисто підтверджується ним у позовній заяві в редакції 19 жовтня 2024 року (а. с. 33 т. 1).

Також, як встановлено з матеріалів справи, ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» своїм листом від 06 грудня 2024 року підтвердила, що ОСОБА_1 мав мандат на участь у Міжрегіональній робочій зустрічі, що відбувалася у готелі «Прем`єр Готель Русь» з 07 травня по 08 травня 2024 року. Відвідування ОСОБА_1 вищевказаної зустрічі було бажаним для налагодження співпраці між учасниками команди. Проте це не передбачало декларованого обов`язку, невиконання якого могло б спричинити відповідальність сторін у рамках договору. Організація не володіє інформацію про час та обставини, за яких ОСОБА_1 припинив свою участь у зустрічі. Також відсутня інформація про факти конфліктів за його участі під час зустрічі. Пунктом 8.3. договору про надання послуг від 01 квітня 2024 року № 111/ТУ встановлено право замовника на односторонню відмову від договору (а. с. 105 т. 1).

Крім того, представник міжнародною організації PATH в Україні у листі від 10 січня 2025 року повідомив, що ОСОБА_1 був присутній на першому дні протягом частини зустрічі, з`явився під час реєстрації 07 травня, одразу після реєстрації покинув залу і не був присутній на заході кілька годин, потім повернувся знову, зайшов в залу, ходив по конференцзалу, заважаючи іншим учасникам. PATH попросив організацію ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов», його роботодавця, втрутитися та попросили його залишити зустріч. Згодом він залишив залу з власної волі. Загалом він провів на зустрічі не більше 30 хвилин. PATH невідомі факти конфліктних ситуацій за участі ОСОБА_1 під час проведення заходу 07-08 травня 2024 року у готелі «Прем`єр Готель Русь» (а. с. 141 т. 1).

З урахуванням вищевикладеного, є правильними висновки суду першої інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неналежного надання відповідачем готельної послуги, а суд не встановив, що діями відповідача порушено права позивача, внаслідок чого йому була заподіяна матеріальна шкода у вигляді втраченого заробітку.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, зважаючи на те, що під час проживання ОСОБА_1 у готелі 17 - 19 грудня 2023 року він отримав від готелю вичерпну інформацію про готельні послуги, за що розписався у реєстраційній картці. ОСОБА_1 також погодився з внутрішніми правилами проживання готелю шляхом їх підписання та відмітки про ознайомлення з Правилами проживання у готельному комплексі.

В свою чергу, отримавши скаргу ОСОБА_1 , відповідач ТОВ «ГК «Русь» своєчасно вжив заходи щодо усунення недоліків у розумінні п. 5.4 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення, при цьому позивач не скористався правом розірвати договір про надання готельних послуг і відповідно вимагати повного відшкодування збитків.

Крім того, оскільки доказами, наявними у справі, не підтверджено, що 07 травня 2024 року відповідач ТОВ «ГК «Русь» не допускав ОСОБА_1 до конференц-залу, натомість представник міжнародною організації PATH в Україні підтвердив, що позивач зайшов в залу і залишив її з власної волі, оскільки внесення ОСОБА_1 до «чорного списку» готелю ТОВ «ГК «Русь» на підставі доповідної записки від 18 грудня 2023 року не завадило у подальшому ОСОБА_1 відвідати робочу зустріч, яка відбулась в конференцзалі готелю 07 травня 2024 року, та оскільки ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов» повідомила, що відвідування ОСОБА_1 вищевказаної зустрічі було бажаним, але не обов`язковим, при цьому у неї відсутня інформація про факти конфліктів за участі ОСОБА_1 під час зустрічі, і що пунктом 8.3. укладеного з позивачем договору про надання послуг встановлено право замовника на односторонню відмову від договору,

апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач не зміг взяти участь у заході, що було розцінено його роботодавцем як невиконання обов`язкових трудових функцій, в результаті чого позивач втратив роботу і джерело доходу.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, що протягом півроку відповідач ігнорував його запити щодо причин недопуску до готелю, про надання інформації щодо обробки його персональних даних та внесення до внутрішніх списків обмеження доступу, відхиляються апеляційним судом, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем таких запитів, змісту вимог і дат їх направлення.

Оскільки суд першої інстанції не встановив протиправності поведінки ТОВ «ГК «Русь» під час обох розглянутих епізодів, підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди також були відсутні.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постанові Верховного Суду від 02 березня 2026 року у справі № 757/34767/23).

Так, у позові ОСОБА_1 зазначив, що моральної шкоди йому завдано внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо тимчасового розміщення в готелі (неналежне надання послуги), проте зазначені обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду.

Також апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що у порушення процесуального обов`язку позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено, у чому саме вона полягає, не обґрунтовано її розмір, не доведено, що шкода була завдана саме протиправними діями відповідача, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що готель «Русь» втручається в його особисте життя, використовуючи своє службове становище, телефонуючи організаторам заходу, тобто орендарям приміщення, та ставить умови, що вони не хочуть його бачити, оскільки такі аргументи не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, а заявлені в зв`язку із поданням позивачем нових доказів, у прийнятті яких було відмовлено з підстав, передбачених ч. 3 ст. 367 ЦПК України, та враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості доказів, яких не існувало на момент прийняття рішення суду першої інстанції.

Крім того, оцінюючи доводи апеляційної скарги, зосереджені на доказуванні втручання відповідача в особисте життя ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права саме як споживача готельних послуг на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», і така підстава позову, як втручання відповідача у його приватне життя, ним у позові не заявлялась.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 також посилався на внесення його відповідачем до протиправних, на думку позивача, внутрішніх списків небажаних гостей, як додатковий фактор заподіяння моральної шкоди, однак у самому позові цієї підстави заявлено не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, доводи позивача в наведеній частині апеляційної скарги відхиляються як безпідставні.

Доводи обох сторін щодо стягнення витрат ТОВ «ГК «Русь» на правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, а також вимогу ОСОБА_1 у відповіді на відзив на апеляційну скаргу скасувати додаткове рішення Печерського районного суду через недоведеність витрат та маніпуляції з юридичним статусом представника відповідача, апеляційний суд відхиляє, з огляду на те, що додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року, яким вирішено питання стягнення таких витрат, вже переглядалося судами вищих інстанцій і не є предметом даного апеляційного перегляду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що рішення було ухвалене без вивчення заяв та клопотань позивача, які були долучені до справи після винесення ухвали, апеляційний суд враховує, що у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині зазначені заяви і клопотання, та відхиляє вищенаведені доводи ОСОБА_1 як необґрунтовані.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні та додатковому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.