Ухвала № 140727749 у справі № 462/9431/26 від 19.10.2026

справа № 462/9431/26

УХВАЛА

19 жовтня 2026 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просить:

1.Визнати недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію, поширену ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у соціальній мережі Facebook, наступного змісту: Рішенням міської ради N?4386 від 31.01.2025 обсяг робіт закладених на 2025-2026 роки був затверджений у сумі 190 тис. грн., а рішенням N?4827 від 20.02.2026 за той самий обсяг робіт за 2025-2026 роки було додатково виділено коштів в сумі 200 тис. грн?»; «Рішенням N? 4827 від 20.02.2026 було незаконно виділено 200 тис. грн. на фінансування програми, яка вже була проплачена у 2025? «Хто ж вносив неправдиві відомості до тексту Програми?.. Мабуть ініціатором внесення неправдивих відомостей (змін до Програми) був міський голова пан ОСОБА_1 »; «Невже гроші через «космос» лягли в кишеню пану ОСОБА_1 .? 200 тис. грн?»; «Міський голова ОСОБА_1 все ховає від людей, що можна сховати? ».

2.Зобов?язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) спростувати інформацію, поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) наступного змісту: «Є недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , який є Глинянським міським головою Львівського району Львівської області інформація яка міститься у моїх публікаціях від 18.06.2026р. під назвою «ЦЕ ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ МІСЬКОЇ РАДИ ДЛЯ РОЗКРАДАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ?» а саме: «Рішенням міської ради N?4386 від 31.01.2025 обсяг робіт закладених на 2025-2026 роки був затверджений у сумі 190 тис. грн., а рішенням N?4827 від 20.02.2026 за той самий обсяг робіт за 2025-2026 роки було додатково виділено коштів в сумі 200 тис. грн?» «Рішенням N? 4827 від 20.02.2026 було незаконно виділено 200 тис. грн. на фінансування Програми, яка вже була проплачена у 2025р. «Хто ж вносив неправдиві відомості до тексту Програми?.. Мабуть ініціатором внесення неправдивих відомостей (змін до Програми) був міський голова пан ОСОБА_1 »; «Невже гроші через «космос» лягли в кишеню пану ОСОБА_1 .? 200 тис. грн? »; «Міський голова ОСОБА_1 все ховає від людей, що можна сховати? ».

3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКІ НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

4. Судові витрати покласти на Відповідача.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшла наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з трьома позовними вимогами, не долучивши квитанції про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Постановою по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 року, Верховний суд роз`яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, Пленум Верховного Суду Україниу постанові від 27лютого 2009року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у пунктах 9-12 роз`яснив судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі «Інтернет» є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (частина третя статті 56 Закону України «Про телекомунікації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену.UA»). ОП «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало Центр компетенції для надання послуг, пов`язаних із фіксацією поширення інформації в Інтернет.

Зазначена інформація та вказана правова позиція судам регулярно доводилися у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19, від 01 грудня 2021 у справі № 742/287/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19 та інших.

Таким чином Верховним судом зобов`язано сторону позивача на встановлення офіційних даних через здійснення запиту до «Український мережевий інформаційний центр» про офіційного власника веб-сайту, на якому розміщено оскаржувану статтю.»

Однак, позивачем не вказано власників веб-сайту та доменних імен на веб-сторінці, не зазначено: кому належать Інтернет ресурс та не визначено їх статус в справі, з урахуванням вимоги щодо поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет. Відсутність вказаних відомостей перешкоджає визначенню суб`єктного складу відповідачів у поданій позовній заяві, що унеможливлює визначення спірності цивільних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем. Таким чином, з урахуванням наведеного, позивачу необхідно уточнити кількість відповідачів, до яких може бути пред`явлений позов.

Враховуючи те, що позивачем подано позов з недоліками, відсутні підстави відкриття провадження по справі, тому необхідно залишити позов без руху, та надати позивачу строк для усунення вищенаведених недоліків.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої заяви - п`ять днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/9431/26. Ухвала 19.10.2026 набрала законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.