УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №160/22939/25
адміністративне провадження №К/990/46786/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 160/22939/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13 вересня 2024 року № 1769 к у частині застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23 вересня 2024 року № 1021 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді слідчого відділення поліції № 10 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, яку рахувати з 24 вересня 2024 року до дати фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 07 вересня 2026 року та 23 вересня 2026 року повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14 жовтня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 160/22939/25.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 329 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 11 серпня 2026 у порядку письмового провадження, а з касаційною скаргою скаржник звернувся через підсистему «Електронний суд» 14 жовтня 2026 року.
Водночас в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого останній зазначає про те, що вже звертався до суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто ухвалами Верховного Суду від 07 вересня 2026 року та 23 вересня 2026 року. Скаржник зазначає, що як первинну касаційну скаргу, так і повторну касаційну скаргу було подано в межах строку, встановленого статтею 329 КАС України. Також скаржник зазначає про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду. Крім того, скаржник зазначає, що після отримання ухвали Верховного Суду від 23 вересня 2026 року він аналізував матеріали справи, зокрема матеріали службового розслідування, та опрацьовував практику Верховного Суду щодо меж предмета службового розслідування й оцінки пом`якшуючих обставин з метою належного обґрунтування касаційної скарги відповідно до вимог статей 328, 330 КАС України. За твердженням скаржника, час, витрачений на зазначені дії, був зумовлений необхідністю належного усунення недоліків попередньої касаційної скарги, а не небажанням реалізувати право на касаційне оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак ухвалами Верховного Суду від 07 вересня 2026 року та 23 вересня 2026 року їх було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Крім того, установлено, що копію ухвали про повернення повторно поданої касаційної скарги (провадження № К/990/41945/26) скаржником отримано у своєму Електронному кабінеті 23 вересня 2026 року.
Однак із третьою касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду лише 14 жовтня 2026 року.
Зазначене свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до касаційного суду з касаційною скаргою.
Оцінюючи наведені скаржником пояснення щодо необхідності додаткового опрацювання матеріалів справи та судової практики, Суд зазначає, що аналіз матеріалів справи, формування правової позиції та опрацювання судової практики є складовими підготовки касаційної скарги, які мають бути забезпечені скаржником до її подання. Необхідність виконання зазначених дій сама по собі не свідчить про наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному повторному зверненню до суду касаційної інстанції.
Водночас обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося зволікання з поданням чергової касаційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги, скаржник не наводить.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Повернення раніше поданої касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що своєчасне первинне та повторне подання касаційної скарги не означає, що після її повернення звернення до суду втретє можливе в будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, установлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки касаційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 160/22939/25 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також у разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов