УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №380/18832/25
адміністративне провадження № К/990/45062/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Академія, відповідач, скаржник) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Академії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов`язано Академію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.07.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Академія оскаржила його в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 у задоволенні клопотання Академії про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Академії про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 380/18832/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 17.12.2025.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені у заяві Академії, апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені у заяві Академії про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у задоволенні цієї заяви та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 380/18832/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені скаржникомпідстави для поновлення цього строку, на переконання суду апеляційної інстанції, не є поважними.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 06.10.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 06.10.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 07.10.2026 о 06 год 24 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
08.10.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла уточнена касаційна скарга та докази направлення копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши доводи уточненої касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінюючи поважність причин пропуску процесуального строку, суд має виходити з того, що такими причинами можуть бути лише обставини, які об`єктивно унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, виникли незалежно від волевиявлення особи протягом строку, який пропущено, та підтверджені належними і допустимими доказами.
При вирішенні питання про поновлення процесуального строку суд має оцінювати обставини, якими обґрунтовується його пропуск, у взаємозв`язку з тривалістю такого пропуску, поведінкою учасника справи, своєчасністю вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію права на оскарження, та наявністю об`єктивних перешкод для виконання процесуальних обов`язків.
Саме по собі право на апеляційне оскарження не звільняє учасника справи від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом строків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення спрямоване на забезпечення принципу юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Водночас поновлення пропущеного процесуального строку не є безумовним обов`язком суду, а здійснюється за результатами оцінки наведених заявником обставин та доказів на їх підтвердження.
У постановах від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, від 07.09.2023 у справі № 120/3679/22 та від 04.09.2024 у справі № 520/30207/23 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено за умови одночасного дотримання таких критеріїв:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося в межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах установленого процесуальним законом строку або впродовж розумного строку після отримання ухвали про повернення первісної апеляційної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження та вжив усіх можливих і залежних від нього заходів для усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, і ці недоліки фактично усунуто на момент повторного звернення;
- доведено, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося з причин, незалежних від особи, яка оскаржує судове рішення, зумовлених об`єктивними та непереборними обставинами, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції;
- наявність таких обставин підтверджено належними та допустимими доказами.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, рішення Львівського окружного адміністративного суду ухвалено 17.11.2025. Уперше Національна академія звернулася з апеляційною скаргою в межах установленого процесуальним законом строку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18.12.2025 через підсистему «Електронний суд».
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з неусуненням її недоліків, що полягали в несплаті судового збору.
Повторно Національна академія звернулася з апеляційною скаргою 20.03.2026, тобто після спливу встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 повторно подану апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження та надано десятиденний строк для зазначення інших підстав його поновлення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2026 наведені Національною академією підстави пропуску строку апеляційного оскарження визнано неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження став висновок про те, що повернення первісної апеляційної скарги та тривала затримка з повторним зверненням були пов`язані з відсутністю коштів для сплати судового збору та необхідністю їх виділення і погодження в межах бюджетного фінансування Національної академії.
В уточненій касаційній скарзі Національна академія не погоджується з такими висновками та зазначає, що несвоєчасне повторне звернення з апеляційною скаргою зумовлене обставинами, які не залежали від її волевиявлення, а саме відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору внаслідок перерозподілу фінансування Міністерства оборони України на заходи, пов`язані з відсіччю збройній агресії проти України.
На підтвердження зазначених доводів скаржник посилається на положення статей 3, 15 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» та пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких фінансування Національної академії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України через відповідних розпорядників бюджетних коштів.
Крім того, скаржник посилається на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 № 220/13/9088, яким у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору рекомендовано під час звернення до суду подавати клопотання про відстрочення його сплати.
Національна академія стверджує, що неодноразово зверталася до вищого довольчого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 - із заявками на виділення відповідних бюджетних асигнувань, проте необхідні кошти були виділені лише 18.03.2026, після чого судовий збір сплачено та повторно подано апеляційну скаргу.
Зазначені обставини, на переконання скаржника, свідчать про вжиття всіх залежних від нього заходів для реалізації права на апеляційне оскарження, а тому відмова у відкритті апеляційного провадження є проявом надмірного формалізму та непропорційного обмеження доступу до суду.
З цього приводу Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, від 21.09.2023 у справі № 160/15387/22, від 09.11.2023 у справі № 560/11237/22 та від 20.11.2023 у справі № 120/18501/21-а, наголошував на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення відповідного процесуального строку.
Необхідність дотримання внутрішніх процедур виділення та погодження бюджетних коштів для сплати судового збору, так само як і тимчасова відсутність таких коштів, належать до обставин організації діяльності відповідного державного органу та самі собою не свідчать про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного виконання процесуального обов`язку.
Держава, діючи через свої органи та установи, зобов`язана дотримуватися принципу належного урядування й не може отримувати переваги в судовому процесі внаслідок недотримання встановлених нею правил та процедур.
Отже, відсутність у кошторисі Національної академії відповідних бюджетних асигнувань, необхідність їх погодження з вищим розпорядником бюджетних коштів та очікування виділення фінансування самі собою не є достатніми обставинами для обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому посилання скаржника на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 № 220/13/9088 не усуває необхідності наведення в касаційній скарзі мотивованих аргументів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції відповідних норм процесуального права, оскільки зазначений лист стосується організації фінансування та рекомендацій щодо звернення з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору.
Як убачається зі змісту оскаржуваних ухвал, суд апеляційної інстанції вирішував заявлене Національною академією клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху із зазначенням конкретного способу усунення її недоліку.
Водночас подання скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору та повідомлення про намір сплатити його після надходження бюджетних асигнувань не звільняли Національну академію від обов`язку виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції у встановлений строк.
Посилаючись на те, що кошти на сплату судового збору були виділені лише 18.03.2026, після чого його сплачено та 20.03.2026 повторно подано апеляційну скаргу, скаржник не обґрунтував, яким чином ці обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 295, 298, 299 КАС України з урахуванням установлених обставин повернення первісної апеляційної скарги та тривалості періоду до повторного звернення.
Не змінюють наведеного й доводи скаржника про своєчасне первісне звернення з апеляційною скаргою, оскільки така обставина сама собою не надає права на повторне звернення після повернення первісної апеляційної скарги у будь-який довільний строк.
При цьому скаржник у касаційній скарзі фактично повторює обставини, якими обґрунтовував заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, проте не наводить належних аргументів щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції про відсутність об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного виконання процесуальних обов`язків.
Реагуючи на доводи уточненої касаційної скарги щодо впливу воєнного стану на можливість своєчасного апеляційного оскарження, Суд зазначає про таке.
Верховний Суд у постанові від 12.08.2026 у справі № 500/4151/25 зазначив, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило, а в окремих випадках унеможливило повноцінне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.
Водночас введення на території України воєнного стану не зупиняє перебігу процесуальних строків у судових справах. Саме по собі запровадження воєнного стану без наведення обґрунтування того, яким чином конкретні обставини унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання процесуальних обов`язків відповідного учасника справи, та без підтвердження таких обставин належними і допустимими доказами не може слугувати достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з воєнним станом необхідно враховувати, зокрема, місцезнаходження учасника справи, фактичні умови його діяльності, наявність бойових дій чи інших обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальних дій, тривалість пропуску строку, поведінку учасника справи та заходи, вжиті ним для реалізації свого процесуального права.
Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 160/25830/25, від 06.08.2026 у справі № 380/4462/25 та від 09.07.2026 у справі № 160/6860/25.
Як убачається зі змісту уточненої касаційної скарги, Національна академія пов`язує вплив воєнного стану на дотримання строку апеляційного оскарження насамперед із перерозподілом бюджетних коштів на потреби оборони та відсутністю відповідних асигнувань для сплати судового збору.
Водночас наведені скаржником доводи не містять обґрунтування того, які саме обставини, зумовлені введенням воєнного стану, безпосередньо унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання Національною академією процесуальних обов`язків упродовж строку апеляційного оскарження та після повернення первісної апеляційної скарги, окрім зазначених фінансових і організаційних труднощів.
Посилання на належність Національної академії до структури Збройних Сил України та її фінансування за рахунок Державного бюджету України саме собою не розкриває, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час оцінки поважності причин пропуску строку.
Наведені скаржником посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного доступу до суду також не супроводжуються обґрунтуванням того, у чому саме суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 295, 298, 299 КАС України, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження.
Отже, наведені в уточненій касаційній скарзі доводи щодо своєчасного первісного звернення з апеляційною скаргою, відсутності бюджетних асигнувань, вжиття заходів для їх отримання, подання клопотань про відстрочення сплати судового збору та повторного звернення після його сплати не містять належного обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело до постановлення оскаржуваної ухвали.
Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 06.10.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов А.Г. Загороднюк