УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 280/12187/24
адміністративне провадження № К/990/46200/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року
у справі №280/12187/24
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість і пені,-
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2023 року в розмірі 4 002 654,00 гривень та стягнути з Державного бюджету України відповідну заборгованість і пеню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року зазначене рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2026 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишено в силі. В іншій частині судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року в задоволенні позову про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за травень 2023 року в розмірі 4 002 654,00 грн та пеню в розмірі 251 503,12 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіряючи дотримання скаржником вимог до змісту касаційної скарги, Суд виходить із такого.
Касаційне оскарження судових рішень допускається з підстав, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу касаційна скарга повинна містити визначення передбаченої законом підстави касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 200.4-1 статті 200 Податкового кодексу України у випадку, коли право платника на бюджетне відшкодування підтверджене, проте фактичне отримання коштів, на думку контролюючого органу, обмежене законом.
Обґрунтування цієї підстави передбачає визначення конкретного питання застосування норми права, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду, та пояснення його значення для вирішення спору. Відповідні доводи мають бути пов`язані з установленими обставинами справи та мотивами оскаржуваного судового рішення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник пов`язує неможливість виплати бюджетного відшкодування із застосуванням санкцій до акціонерів позивача - Global Steel Investments Ltd., «Київ Секюрітіз Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідланд Кепітал Менеджмент». На переконання скаржника, підтвердження правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування не усуває встановлених законом обмежень щодо її фактичного отримання.
Водночас, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що зазначені акціонери не належать до засновників (учасників) або кінцевих бенефіціарних власників позивача для цілей застосування пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України. Апеляційний суд також урахував відсутність санкцій, застосованих безпосередньо до позивача.
Отже, визначальним для вирішення спору апеляційний суд визнав питання суб`єктного складу правовідносин, на які поширюються відповідні обмеження бюджетного відшкодування.
Проте скаржник не сформулював питання застосування зазначених норм у взаємозв`язку з положеннями законодавства, що визначають правовий статус акціонерів, засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи. Не наведено й правового обґрунтування того, чому встановлений судом апеляційної інстанції статус відповідних осіб як акціонерів позивача зумовлює поширення на спірні правовідносини передбачених податковим законодавством обмежень.
Посилання на сам факт застосування санкцій до власників акцій товариства не розкриває помилки апеляційного суду в тлумаченні кола осіб, визначених пунктами 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України.
Крім того, питання розмежування узгодження суми бюджетного відшкодування та можливості фактичного повернення коштів уже розглядалося Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2026 року в цій справі. Направляючи справу на новий розгляд у частині стягнення бюджетного відшкодування та пені, Верховний Суд указав на необхідність перевірки умов застосування пунктів 200.12-1, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин.
Наведене саме собою не виключає можливості касаційного оскарження судового рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак скаржник мав конкретизувати, яке саме питання застосування норми права залишилося невирішеним та потребує формування висновку Верховного Суду з урахуванням результатів нового розгляду справи. Такого обґрунтування касаційна скарга не містить.
Доводи щодо пріоритетності спеціальних норм, дії закону в часі та відсутності в контролюючого органу повноважень визначати підсанкційних осіб не усувають зазначеного недоліку, оскільки не пояснюють помилковості вирішального висновку апеляційного суду щодо кола суб`єктів, на яких поширюються відповідні обмеження.
Твердження скаржника про неврахування судом наданих пояснень та неповне з`ясування обставин справи також не конкретизовані. У касаційній скарзі не визначено, які саме докази залишилися недослідженими, які юридично значущі обставини внаслідок цього не встановлено та як відповідні порушення пов`язані з передбаченими КАС України підставами касаційного перегляду.
Таким чином, наведені у скарзі доводи не становлять належного обґрунтування заявленої підстави касаційного оскарження. Саме зазначення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та загальне твердження про відсутність висновку Верховного Суду не замінюють викладення відповідної підстави з урахуванням мотивів оскаржуваного судового рішення.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі №280/12187/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість і пені - повернути скаржнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова