Ухвала № 140748951 у справі № 917/2231/25 від 20.10.2026

УХВАЛА

20 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 917/2231/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2026

та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2026

та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026

у справі № 917/2231/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Бердичевської Наталії Григорівни,

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,

про визнання укладеним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.10.2026 надійшла касаційна скарга Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 (повний текст складено 25.09.2026) та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 у справі № 917/2231/25, подана до Суду 14.10.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 у справі № 917/2231/25, підлягають касаційному перегляду через наявність випадків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що зазначена в п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстава касаційного оскарження спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Крім цього, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21.

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм з огляду на наведену ним практику Верховного Суду, проте не містить належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 статті 287 ГПК України, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, а отже не відповідає вимогам ст. 290 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки у касаційній скарзі заявник обґрунтовує підстави касаційного оскарження відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, при цьому не вказує про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та її слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суд звертає увагу, що уточнення до касаційної скарги, подане на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати Суду уточнення до касаційної скарги із належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2026, рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 у справі № 917/2231/25 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.