П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/6497/26
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
21 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
позивач, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA400000/2026/000061/2 від 25.02.2026.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що виявлені митницею розбіжності та неточності спростовуються первинно поданим комплектом документів, а митну вартість визначено відповідачем на підставі інформації про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, вартість якого було визнано митницею за митною декларацією від 02.12.2025 №25UA40[телефон приховано]U0 на рівні 23841,88 Євро. В свою чергу, до суду першої інстанції відповідна декларація не була надана, що унеможливлювало її аналіз на предмет відповідності спірній поставці.
Крім того, судом в оскаржуваному рішенні не встановлено чи була обрана митна декларація коректною для порівняння за критеріями країни походження, умовами поставки, об`ємами партій тощо, а також чи не була вона оформлена за приписами ст.55 Митного кодексу України та оскаржена у судовому порядку і в подальшому скасована.
Також, апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на використання відповідачем інформації із Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (ЄАІС), без врахування позиції Верховного Суду, який у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів, є помилковим.
Апелянт наголошує, що умовами контракту №06/02//2026 передбачені умови поставки FCA, що означає що експортне митне оформлення покладається на продавця товару, відповідно всі документи оформлялись саме продавцем, покупець не брав участі у їх формуванні, відповідно технічні помилки, у випадку, якщо такі були допущені, знаходяться поза межами впливу покупця. Імпортером сплачено повну контракту вартість транспортних засобів, що підтверджено платіжною інструкцією №220 від 10.02.2026.
Щодо висновків суду першої інстанції стосовно висновка експерта, апелянт зазначає, що вказаний висновок був поданий позивачем добровільно та не є обов`язковим документом, в свою чергу, експерт є сертифікованим працівником, який здійснює свою діяльність на підставі нормативних актів, що регулюють відповідну сферу діяльності.
Щодо висновків суду стосовно того, що копія митної декларації країни відправлення не містить відомості щодо вартості напівпричіпа-цистерни (силос) для транспортування сипучих вантажів марки WELGRO, (VIN): НОМЕР_1 , апелянт просить врахувати, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №813/1350/14, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
Також, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що продавець товару не відповідає його власнику, який зазначений в свідоцтві про реєстрацію на ТЗ, а відтак і про існування ризику незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди.
Однак, апелянт вважає, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу може бути переоформлене покупцем у країні імпорту, що є постійною практикою та не суперечить нормам а ні українського, а ні європейського законодавства та не впливає на рівень вартості такого транспортного засобу.
Аналогічно, на думку апелянта, судом першої інстанції було протиправно надано переваги доводам митниці щодо виявлених невідповідності у калькуляції транспортних витрат, а саме вартість дизельного палива в Німеччині вказана 50 грн/літр - 1 євро, що не відповідає дійсності, так як вартість палива в Німеччині становить від 1,73 євро/ літр, а на автозаправках, що знаходяться на автомагістралях - вища на 10-20%, при тому що позивачем надані пояснення, що у країнах Євросоюзу, як і в Україні є можливість придбати пальне наперед, використовуюся спеціальні паливні картки. Саме такі картки, придбані заздалегідь, були використані позивачем через їх економічну доцільність та вигідну вартість.
Апелянт зауважує, що обов`язок із доведення скоригованої митної ціни товару, покладений на суб`єкта владних повноважень, відповідачем не виконаний.
Відтак, імпортований позивачем товар підлягає митному оформленню за заявленою позивачем митною вартістю, тобто, за ціною договору, у зв`язку з чим рішення Хмельницької митниці про визначення митної вартості товарів №UA400000/2026/000061/2 від 25.02.2026 не відповідає вимогам Митного кодексу України, тобто є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.02.2026 декларантом ТОВ НВА «Перлина Поділля» до відповідача подана митна Декларація №25UА40[телефон приховано]U3 на товар «Напівпричіп-цистерна (силос) для транспортування сипучих вантажів марки WELGRO WSL-33-24, номер кузова НОМЕР_2 , 2014 року випуску бувший у використаний за заявленою митною вартістю за ціною договору 12500 Євро.
Разом з митною декларацією, позивачем, до митного оформлення було подано товаросупровідні документи, перелік яких вказано у графі 44 МД, а саме: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 51924 06.02.2026, Автотранспортна накладна (Road consignment note) A 000361 06.02.2026, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) б/н 20.02.2026, Статус особи, яка подає митну декларацію 2, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 12.02.2026, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 01.04.2014, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 01.04.2014, Банківський платіжний документ, що стосується товару 220 (#2163973035223) 10.02.2026, Калькуляція транспортних витрат б/н 20.02.2026, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією б/н 20.02.2026, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 06/02/2026 06.02.2026, Договір про надання послуг митного брокера 6-Б 09.05.2025, Інші некласифіковані документи Акт фіз. огляду 24.02.2026, Копія митної декларації країни відправлення 26DE535579410119B1 11.02.2026, Сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UA.021.[телефон приховано].02.2026, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 26UA40[телефон приховано]U3 24.02.2026.
Відповідачем в процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 25.02.2026 року посадовою особою Хмельницької митниці було вказано на виявлення розбіжностей та витребування у декларанта додаткові документи.
Листами б/н від 25.02.2026 та №25/02 від 25.02.2026 декларантом було повідомлено, що всі, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, документи надані, надати додаткові документи немає можливості.
Відповідно 25.02.2026 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000061/2 та винесено картку відмови у митному оформленні товарів №UA400030/2026/000023.
Митну вартість визначено на підставі інформації про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, вартість якого було визнано митницею за митною декларацією від 02.12.2025 №25UA40[телефон приховано]U0 на рівні 23841,88 євро.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час опрацювання документів, поданих відповідно до частин другої та третьої статті 53 МК України, митним органом виявлено розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості та свідчать про непідтвердження окремих її складових.
Зокрема, суд зазначив, що заявлена митна вартість товару у розмірі 12 688 євро не відповідала рівню митної вартості ідентичних або подібних товарів, оформлених іншими митницями Держмитслужби. При цьому, Хмельницькою митницею під час аналізу даних ЄАІС враховувалися не лише марка та модель транспортного засобу, а й рік його виготовлення, тип, потужність двигуна, умови поставки, метод визначення митної вартості та наближеність дат митного оформлення. Саму по собі наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість суд не вважав підставою для відмови у застосуванні основного методу, зазначивши, що така інформація є підставою для додаткового аналізу документів та причин відмінності у вартості товарів.
При цьому, суд встановив розбіжності в умовах поставки: у рахунку-фактурі №51924 зазначено умови EXW, тоді як у митній декларації заявлено FCA, що, на думку суду, потребувало підтвердження транспортних витрат до митного кордону.
Крім того, суд зазначив про відсутність у поданих документах відомостей щодо окремих складових митної вартості, зокрема, витрат на страхування, а також комісійної та брокерської винагороди. При цьому, продавець товару - «А-1-Truck GmbH» - не був власником товару, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що, на думку суду, свідчило про можливе надання посередницьких послуг та необхідність включення відповідних витрат до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.
Також, суд звернув увагу на невідповідності у калькуляції транспортних витрат, зокрема щодо вартості дизельного палива в Німеччині, та зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження зазначеної у калькуляції вартості палива. Копія митної декларації країни відправлення також, за висновком суду, не містила відомостей про вартість оцінюваного транспортного засобу.
Висновок експерта суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки він, на думку суду, ґрунтувався на порівнянні з моделями, що мали значно більший строк експлуатації, а застосовані при цьому відсоткові показники не відповідали відповідній методиці.
З огляду на те, що декларантом не було усунуто виявлені розбіжності та документально не підтверджено окремі складові митної вартості, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення митним органом митної вартості із застосуванням резервного методу та, відповідно, про правомірність рішення Хмельницької митниці від 25.02.2026 №UA400000/2026/000061/2.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до положень ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
У разі застосування резервного методу за статтею 64 МК України митний орган повинен зазначити у рішенні про коригування, яким чином визначена митна вартість товару, які складові вплинули на її формування, та навести порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціна якого взята за основу для коригування, а також докладну інформацію та джерела, використані під час визначення митної вартості (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 09.09.2020 у справі № 400/3133/18, від 09.07.2020 у справі № 804/5445/17, від 31.03.2020 у справі № 809/1858/16 та від 15.02.2022 у справі № 826/12901/17.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 25.02.2026 встановлено, що у графі 33 рішення митного органу було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, зокрема, документи, подані згідно з ч.2 та ч.3 ст.53 МКУ містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рішень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару, зокрема:
- заявлена митна вартість - 12 688 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних /подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
-вартість ідентичних/подібних моделей напівпричіпів-цистерн для транспортування сипучих вантажів вища на сайтах продажу ТЗ в ЄС;
-виявлені розбіжності в частині умов поставки, а саме в рахунку-фактурі №51924 зазначені умови поставки EXW;
-у висновку експерт (сторінка № 10 ) посилається на таблицю 5.5. науково-методичних рекомендацій (ЗАТВЕРДЖЕНО: Наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092 (z1074-03 ) (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2009 р. за №724/16740), що суперечить дійсності, так як «Таблиця 5.5. Значення процентного показника Гпч ринкової вартості причепів виробництва країн СНД». А по даній МД здійснюється митне оформлення напівпричіпа-цистерни (силос) для транспортування сипучих вантажів марки WELGRO, тип 97 WSL 33-24, торговельної марки:Welgro. Виробник: Welgro B.V., Нідерланди;
-копія МД країни відправлення не містить відомості щодо вартості напівпричіпа-цистерни (силос) для транспортування сипучих вантажів марки WELGRO, (VIN): НОМЕР_1 ;
- продавець товару не відповідає його власнику, який зазначений в свідоцтві про реєстрацію на ТЗ, отже, існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди;
-в калькуляції на доставку товару вказано, що страхування не проводилось, однак із діючим міжнародним законодавством для країн ЄС транспортний засіб, що рухається своїм ходом (не на евакуаторі чи не на причепі) обов`язково має мати страховий поліс. Рух ТЗ дорогами ЄС без страхового полісу заборонений. Відповідно до законодавства ЄС, зокрема Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування.
-виявлені невідповідності у калькуляції транспортних витрат, а саме вартість дизельного палива в Німеччині вказана 50 грн/літр = 1 євро, що не відповідає дійсності, так як вартість палива в Німеччині становить від 1,73 євро/ літр, а на автозаправках, що знаходяться на автомагістралях - вища на 10%-20 (витяги з офіційних сайтів Німеччини із зазначеною вартістю дизпалива додаються);
-висновок експерта ґрунтується на порівнянні із моделями із значно вищим терміном експлуатації, при цьому % додавання/віднімання вартості не відповідає вищезазначеній методиці;
-подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ витрат на страхування товару; комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.
Як зазначено митним органом, оскільки використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2,3 ст. 58 МК України, відповідачем застосовано другорядні методі, зокрема, другорядний метод відповідно до ст. 64 МК України, тобто, резервний метод.
Джерелом числового значення митної вартості товару є аналогічна модель: "Напівпричіп-цистерна для перевезення сипучих матеріалів, марки FELDBINDER, модель 334ST, бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2013, календарний рік виготовлення 2013, номер шасі НОМЕР_6 , шість секцій об`ємом 49,3 м3, маса в разі максимального навантаження 40000 кг-1шт. Не є товаром подвійного використання та військового призначення. Торговельна марка FELDBINDER Gmbh", який ввозиться з ЄС на умовах поставки FCA та з урахуванням обсягу партії товару 1 шт., терміну експлуатації за рівнем митної вартості 23841,88 грн євро, згідно з якою здійснено митне оформлення в максимально наближений час.
В свою чергу, досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 06.02.2026 №06/02/2026 позивач придбав у фірми «А-1-Truck GmbH» 49456 Bakum, Deutschland Hansawinke 1 4 (Німеччина) сідловий тягач, марки MAN, модель TGX, номер кузова(шасі) НОМЕР_7 , 2019 року випуску(бувший у використані) та напівпричіп - цистерна, марки Welgro, номер кузова(шасі) НОМЕР_1 , 2014 року випуску(бувший у використані). Вартість товару становить 38 000,00 Євро. Згідно договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA, 49456, Бакум. Німечинна (згідно правил Incoterms-2010).
Митна вартість товару згідно рахунку-фактури №51924 від 06.02.2026 на напівпричіп - цистерна, марки Welgro, номер кузова(шасі) НОМЕР_1 , 2014 року випуску (бувший у використані) визначена в розмірі 12500,00 Євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 51924 06.02.2026, Автотранспортна накладна (Road consignment note) A 000361 06.02.2026, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) б/н 20.02.2026, Статус особи, яка подає митну декларацію 2, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу HP 636449 12.02.2026, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 01.04.2014, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 01.04.2014, Банківський платіжний документ, що стосується товару 220 (#2163973035223) 10.02.2026, Калькуляція транспортних витрат б/н 20.02.2026, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією б/н 20.02.2026, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 06/02/2026 06.02.2026, Договір про надання послуг митного брокера 6-Б 09.05.2025, Інші некласифіковані документи Акт фіз. огляду 24.02.2026, Копія митної декларації країни відправлення 26DE535579410119B1 11.02.2026, Сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UA.021.[телефон приховано].02.2026, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 26UA40[телефон приховано]U3 24.02.2026.
Аналізуючи зміст таких документів колегія суддів доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.
Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні №UA400000/2026/000061/2 від 25.02.2026.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Водночас, колегія суддів зазначає, що застосування резервного методу визначення митної вартості не звільняє митний орган від обов`язку належним чином обґрунтувати визначений її розмір, зазначити використані джерела інформації та навести відомості, які дають змогу перевірити обґрунтованість проведеного розрахунку.
За змісту оскаржуваного рішення, джерелом числового значення митної вартості для її визначення за резервним методом митний орган зазначив митну декларацію від 02.12.2025 № 25UA40[телефон приховано]U0, за якою здійснювалося митне оформлення напівпричепа-цистерни для перевезення сипучих матеріалів марки FELDBINDER, модель 334ST, 2013 року виготовлення.
Водночас, предметом митного оформлення у цій справі є напівпричіп-цистерна (силос) для транспортування сипучих вантажів марки WELGRO, тип 97 WSL 33-24, виробництва Welgro B.V., Нідерланди.
Отже, митним органом використано відомості про митну вартість іншого товару, проте в оскаржуваному рішенні не наведено належного обґрунтування зіставності цих транспортних засобів з урахуванням їхніх характеристик та інших обставин, що могли вплинути на їхню вартість. Також не розкрито порядку здійснення необхідних коригувань та не наведено достатніх відомостей, які давали б змогу перевірити правильність визначення митної вартості оцінюваного товару за резервним методом.
За таких обставин саме по собі зазначення митної декларації, використаної як джерело числового значення митної вартості, не підтверджує обґрунтованості проведеного розрахунку, оскільки не дає змоги перевірити правомірність використання відповідних відомостей та правильність визначеної митної вартості, що не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України.
Щодо коригування відповідачем заявленого розміру митної вартості імпортованого позивачем товару за митною вартістю причіпа, задекларованого в МД № 25UA40[телефон приховано]U0 від 02.12.2025, колегія суддів зазначає таке.
Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16, від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не наведено достатнього обґрунтування використання митної вартості товару, оформленого за зазначеною митною декларацією, для визначення митної вартості оцінюваного товару за резервним методом.
Щодо доводів митного органу про розбіжності в частині умов поставки, а саме зазначення в рахунку-фактурі № 51924 та митній декларації країни відправлення умов поставки EXW, колегія суддів зазначає, що згідно з умовами договору купівлі-продажу від 06.02.2026 поставка товару здійснюється на умовах FCA, що також зазначено декларантом у митній декларації.
При цьому, сам факт зазначення умов EXW у рахунку-фактурі та митній декларації країни відправлення, яка оформлюється в межах митних процедур країни експорту та не складається позивачем, не є достатнім для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.
В свою чергу, вирішальним у цьому випадку є встановлення фактичних умов поставки товару та з`ясування того, чи впливають виявлені розбіжності на визначення числових значень складових митної вартості.
Водночас, митним органом не обґрунтовано, у чому саме полягає вплив зазначених розбіжностей на правильність визначення митної вартості товару, зокрема, які витрати, що підлягають включенню до її складу відповідно до статті 58 Митного кодексу України, не були враховані декларантом у зв`язку з такими умовами поставки.
Щодо висновків митного органу стосовно того, що копія МД країни відправлення не містить відомості щодо вартості напівпричіпа-цистерни (силос) для транспортування сипучих вантажів марки WELGRO, (VIN): НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що вказаний документ заповнюється продавцем, а не позивачем, а тому відсутність відомостей про вартість товару сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.
За таких обставин наведені розбіжності без установлення їхнього впливу на визначення митної вартості не є самостійною достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про недостовірність калькуляції транспортних витрат у зв`язку із зазначенням у ній відсутності витрат на страхування.
Посилаючись на обов`язковість страхування цивільної відповідальності під час переміщення транспортного засобу дорогами Європейського Союзу, відповідач не враховує, що наявність такого обов`язку сама по собі не підтверджує ані розміру фактично понесених витрат на страхування, ані належності цих витрат до складових митної вартості оцінюваного товару.
В свою чергу, наявне в матеріалах справи свідоцтво про страхування цивільної відповідальності власників іноземних транспортних засобів та причепів підтверджує оформлення страхування, однак саме по собі не є достатнім доказом розміру страхових витрат та необхідності їх включення до митної вартості товару відповідно до статті 58 МК України.
За таких обставин посилання апелянта на обов`язковість страхування без належного обґрунтування впливу відповідних витрат на числове значення митної вартості не свідчить про недостовірність поданої калькуляції та не є достатньою підставою для коригування митної вартості з цієї причини.
Щодо доводів, що продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в техпаспорті, колегія суддів зазначає, що позивач вказує, що здійснював правовідносини лише з продавцем фірмою "А-1-Truck GmbH", інформації щодо правовідносин між продавцем та іншими особами позивачу не відома. Крім того, на думку суду дана обставина не може слугувати беззаперечним доводом щодо визначення невірної ціни товару.
Щодо виявленої митним органом невідповідності в калькуляції транспортних витрат у частині вартості дизельного пального колегія суддів зазначає таке.
Обґрунтовуючи свої сумніви, відповідач посилається на інформацію з мережі Інтернет щодо роздрібних цін на дизельне пальне в Німеччині, які, за його твердженням, є вищими за зазначені в калькуляції 50 грн за літр, що еквівалентно 1 євро.
Водночас, позивач пояснював, що під час придбання пального використовувалися паливні картки (Tankkarten), картки передплати конкретних мереж автозаправних станцій або мобільні додатки.
За таких обставин, відомості про загальнодоступні роздрібні ціни на пальне самі собою не спростовують пояснень позивача, оскільки не відображають індивідуальних умов придбання пального з використанням зазначених платіжних інструментів.
При цьому, відповідачем не наведено належного обґрунтування того, що вказана в калькуляції вартість пального не відповідає фактичним витратам на перевезення, а також не встановлено, яким чином виявлена розбіжність впливає на правильність визначення митної вартості оцінюваного товару.
Отже, саме лише посилання на вищі роздрібні ціни на дизельне пальне в Німеччині без належного з`ясування обставин його придбання позивачем не є достатнім для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.
Також, Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 по справі № 826/3098/16 зазначив, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Тому, оскільки висновок експерта є субсидіарним документом, та не є документом, що впливає на підтвердження митної вартості товару, посилання представника митного органу на неточності відповідного документа, як підставу для коригування митної вартості, є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.
В межах спірних правовідносин митний орган не довів наявності обставин, які б унеможливлювали визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Колегія судді вважає, що наведені відповідачем сумніви щодо окремих складових митної вартості, зокрема транспортних витрат, з огляду на надані позивачем пояснення та документи, не свідчать самі по собі про недостовірність заявлених відомостей і недостатність поданих документів для підтвердження митної вартості товарів.
Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
При цьому колегія суддів додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивачем подано документи та надано пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товарів, тоді як відповідачем не доведено, що виявлені ним розбіжності перешкоджали перевірці числових значень її складових або встановленню ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає сплаті за товар.
Отже, у митного органу не було належних правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом та застосування іншого методу її визначення. Відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів прийняті без належного обґрунтування та з порушенням вимог митного законодавства України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних рішень, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та належній оцінці доказів у їх сукупності.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 4992,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10749 від 05.08.2026.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 8320,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості №UA400000/2026/000061/2 від 25.02.2026.
Стягнути з Хмельницької митниці (ЄДРПОУ 43997560) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» (ЄДРПОУ 30557165) сплачений судовий збір в розмірі 8 320,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.