Судові рішення

Рішення № 140815633 у справі № 644/5607/26 від 21.10.2026

Рішення від 21.10.2026 у цивільній справі № 644/5607/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин»). Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова, суддя Баронін Д. Б.

Справа№ 644/5607/26
СудІндустріальний районний суд міста Харкова
СуддяБаронін Д. Б.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із сімейних відносин
Дата ухвалення21.10.2026
Надійшло до реєстру22.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140815633

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 644/5607/26

Провадження № 2/644/4305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

представника позивача Кіслової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернулася через свого представника до Індустріального районного суду м. Харкова з двома позовними заявами до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Провадження у справах за обома позовними заявами було об`єднано ухвалою суду від 14.07.2026.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що між сторонами 05.12.1987 було укладено шлюб. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 06.04.2023 шлюб розірвано. У період шлюбу між сторонами було набуто у власність майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. У 1992 році за спільні кошти сторін був побудований житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок було зареєстровано за відповідачем.

Крім того, вищевказаний житловий будинок було побудовано на земельній ділянці, яку ОСОБА_1 отримав у власність в порядку безоплатної приватизації.

Враховуючи викладене, позивачка звернулася з цим позовом до суду та просить з урахуванням змінених позовних вимог поділити майно, яке є спільною сумісною власністю, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку вищевказаного будинку та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:04:058:0005, площею 0,1122 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

1.2. Ухвалою суду від 14.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку, відкрито провадження у справі та витребувано певні докази. Цією ж ухвалою було зменшено розмір судового збору для позивачки та відстрочено його сплату.

Ухвалою суду від 14.05.2026 накладено арешт на спірний житловий будинок в порядку забезпечення позову.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова Бугери О.В. від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки, а також звільнено позивачку від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова Бугери О.В. від 04.08.2026 об`єднано в одне провадження справи № 644/5607/26, провадження №2/644/4305/26 (головуючий суддя Баронін Д.Б.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та №644/8518/26, провадження №2/644/5357/26 (головуючий суддя Бугера О.В.) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки.

Ухвалою суду від 14.08.2026, яка відображена у протоколі судового засідання, підготовче судове засідання закрито та призначеного справу до розгляду по суті.

1.3. У судових засіданнях позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило. Заява відповідача від 08.08.2026 про проведення без його участі судового засідання стосується лише одного засідання, яке відбулося 14.08.2026.

1.4. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представниця позивачки та позивачка не заперечували проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 07.10.2026.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Згідно з рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 06.04.2023, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 09.05.2023. В рішенні вказано, що шлюб між сторонами був зареєстрований 05.12.1987 відділом РАЦС Орджонікідзевського РВК м. Харкова, актовий запис №969.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16.01.2026 Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 16.01.2026 знову зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , актовий запис №28.

2.2. Згідно з рішенням виконавчого комітету Пономаренківської сільської ради №76 від 09.07.1991, виділено ОСОБА_1 в довічне успадковуване володіння із земельного фонду Пономаренківської сільської ради земельну ділянку площею 1722 кв.м. в АДРЕСА_2 , під будівництво індивідуального житлового будинку на 4 житлові кімнати, житловою площею 61,99 кв.м. та господарських споруд.

Згідно з договором про надання земельної ділянки в довічне успадковане володіння для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого державним нотаріусом Харківської нотаріальної контори від 01.09.1991, виконком Пономаренківської сільської ради в особі заступника голови Пономаренківської сільської ради згідно з рішенням Пономаренківської сільської ради від 09.07.1991 № 76 надав ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1772 кв.м. в довічне успадковуване володіння для будівництва будинку АДРЕСА_3 , площею 1772 кв.м.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 25-94-40113 від 19.03.1996, ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Пономаренківської сільської ради від 12.03.1996 № 36 є власником земельної ділянки площею 0,1722 га, що розташована на території Пономаренківської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_3 , та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію права власності, виданого 01.04.2015 реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за № 35745308, право власності на земельну ділянку площею 0,1722 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:058:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426767726 від 14.05.2025, власником земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:04:058:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1122 га є ОСОБА_1 на підставі державного акту від 19.03.1996, а власником іншої земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер [номер приховано]:04:058:0004, площею 0,06 га, є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 23.06.2016.

2.3. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Пономаренківської сільської ради 14.10.2011, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 . Загальна площа будинку 179,70 кв.м., житлова площа 82,70 кв.м. Об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку, навісу, гаражу, сараю, душу, вбиральні, огорожі, водопроводу, каналізаційної ями.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав №31657415, виданого 14.10.2011 КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 14.10.2021.

У відповіді від 15.06.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано, що житловий будинок садибного типу загальною площею 179,1 кв.м., житловою площею 82,5 кв.м. зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.10.2011.

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний будинок складається з наступного: А-2 житловий будинок, а1 - веранда ІІ поверх, а - ганок, ап - погріб, В - навіс, Г - гараж, Д - сарай, Е - душ, Ж - вбиральня, № 1 - огорожа, № 2 - огорожа, № 3 - ворота з хвірткою, К - водопровід, К1 - каналізаційна яма.

У довідці про технічну характеристику вищевказаного будинку та інших господарських споруд, яка була складена 31.07.2025 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», вказано, що житловий будинок та господарські споруди побудовані у 1992 році.

2.4. Згідно з витягом з додатку 4 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про зміну та впорядкування адрес об`єктам нерухомого майна на території, що включена до меж міста Харкова» від 24.04.2013 №271, адреса АДРЕСА_4 змінена на АДРЕСА_1 .

Згідно з додатком до рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про зміну впорядкування адрес земельних ділянок» від 26.02.2014 №1463/14, новою адресою земельної ділянки в АДРЕСА_2 , є АДРЕСА_1 .

3. Релевантні джерела права

3.1. Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

3.2. Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю (тут і далі - в редакції, яка була чинною протягом 1922-1996 років, коли згідно з технічною документацією було збудовано спірний будинок та набуто право власності відповідача на земельну ділянку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з ч. 1 ст. 24 вищевказаного Кодексу майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 вищевказаного Кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

3.3. У частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на 14.10.2011, коли за відповідачем було зареєстровано право власності на спірний житловий будинок) вказано, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1, 4 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на 14.10.2011, коли за відповідачем було зареєстровано право власності на спірний житловий будинок) визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

3.4. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року по справі № 654/4518/18.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 вказано, що відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації в 1996 році спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Разом з тим, виходячи зі ст. 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться. Такі самі норми містяться в нині чинних ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд зауважує, що сторони перебували у шлюбі в період з 05.12.1987 до 09.05.2023. Спірний житловий будинок згідно з інвентаризаційною та технічною документацією було побудовано в 1992 році, а прав власності на житловий будинок було зареєстровано на ім`я відповідача 14.10.2011, тобто в період перебування сторін у шлюбі.

До суду не було надано доказів того, що житловий будинок, набутий подружжям за час шлюбу, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач, який був обізнаний про факт розгляду цієї справи в суді, не надав ані доказів, ані заперечень, які б спростовували презумпцію спільної сумісної власності подружжя на спірний будинок.

Отже, існують достатні та законні підстави для визнання за відповідачкою права власності на 1/2 частину спірного будинку в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Стосовно тверджень, які відповідач висловив у поданій до суду заяві від 25.06.2026, суд зазначає, що повторне укладення шлюбу між сторонами 16.01.2026 не впливає на можливість поділу судом спільної сумісної власності подружжя. Факт реєстрації місця проживання дочки та онуки відповідача у спірному житловому будинку також не спростовує можливості поділу судом спільної сумісної власності подружжя шляхом визначення ідеальних часток у об`єкті права власності.

Розподіл заборгованості за комунальні платежі, оформлення нових особових рахунків для сплати комунальних платежів, оформлення нового технічного паспорту, на які посилається відповідач, не є предметом або підставою позовних вимог, у зв`язку із чим суд не надає оцінки цим обставинам та роз`яснює, що ці питання можуть бути вирішені сторонами у позасудовому порядку. Крім того, суд роз`яснює, що це рішення стосується визнання за відповідачкою ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на об`єкти майна, а не виділу частки з майна в натурі. Тобто, це рішення саме по собі не є підставою для фізичного розподілу житлового будинку на два окремі об`єкти нерухомого майна з окремим системами водо-, тепло-, електро-постачання.

4.2. Щодо земельної ділянки, яка була набута відповідачем у власність в порядку приватизації у березні 1996 року, суд зазначає, що відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації в 1996 році спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Разом з тим, зі змісту статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, в редакціях, які були чинними станом на час реєстрації за відповідачем права власності на спільний сумісний будинок сторін, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення. Тобто, після будівництва та реєстрації права власності подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникло у обох з подружжя як учасників спільної сумісної власності на ці будівлі та споруди.

Таким чином, існують достатні та законні підстави для визнання за відповідачкою права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

4.3. В підсумку суд вважає, що всі заявлені у двох об`єднаних справах позовні вимоги підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною квитанцією від 09.06.2026 про сплату судового збору за подання позову в сумі 1331,20 грн., а також квитанцією від 09.06.2026 про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 665,60 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги та заява про забезпечення позову були задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки суму понесених судових витрат в загальному розмірі 1996,80 грн.

5.2. Стосовно клопотання КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради про відшкодування витрат за надання доказу до суду (а.с. 84) суд зазначає наступне.

Відповідно до листа від 05.06.2026 та рахунку на оплату від 03.06.2026 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за надання копій з матеріалів з інвентаризаційної справи на виконання ухвали суду про витребування доказів у цій справі виставило рахунок на суму 368,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Отже, особа, яка надала доказ на вимогу суду, дійсно має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Такі витрати мають бути реальними та об`єктивно необхідними для надання певного доказу.

На думку суду, в даному випадку витрати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за надання копій матеріалів з інвентаризаційної справи обсягом 75 сторінок дійсно могли складати 368,60 грн. Вказаний розмір витрат є співмірним і доказів на користь протилежного до суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради суму витрат за подання доказу до суду в розмірі 368,60 грн.

5.3. Згідно із ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, з урахуванням задоволення позову, підстав для скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою суду від 15.06.2026 у справі № 644/5607/26 станом на час ухвалення цього рішення суд не вбачає.

Керуючись ст.12,81,89,200,206,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Здійснити поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 179,1 кв.м., житловою площею 82,5 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:058:0005, площею 0,1122 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівницва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1996 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (місцезнаходження: майдан Павлівський, 4, м. Харків, код в ЄДРПОУ 03355057) судові витрати в сумі 368 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.06.2026 Ухвала № 137380435 Індустріальний районний суд міста Харкова
15.06.2026 Ухвала № 137380434 Індустріальний районний суд міста Харкова
26.05.2026 Ухвала № 136815346 без тексту Індустріальний районний суд міста Харкова
14.05.2026 Ухвала № 136508780 без тексту Індустріальний районний суд міста Харкова

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03355057. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг