УХВАЛА
20 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 924/338/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2026
(суддя - Крамар С.І.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026
(головуючий - Кульчій І.М., судді Маціщук А.В., Мамченко Ю.А.)
у справі №924/338/26
за позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Полонської міської ради
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, Державного агентства лісових ресурсів України, Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України
про стягнення 75 115,80 грн,
ВСТАНОВИВ:
У 2026 році на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Полонської міської ради до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 75 115,80 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, що призвело до незаконного вирубування 4-х дерев, як наслідок, завдання шкоди в розмірі 75 115,80 грн грн, які прокурор просить стягнути у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2026 у справі №924/338/26, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026, позов задоволено.
05.10.2026 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2026 у справі №924/338/26.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 для розгляду справи №924/338/26 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Кролевець О.А. - головуючий, судді Баранець О.М., Мамалуй О.О.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.10.2026 №32.2-01/1961 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з днями відпочинку судді Мамалуя О.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 для розгляду справи №924/338/26 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кондратова І.Д.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328,00 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №924/338/26 є стягнення 75 115,80 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2026 рік - 332 800,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, які передбачені пп. пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що справа має виняткове значення для учасника як монополіста з тисячами гектарів земель подвійного призначення, протяжністю колій понад 22 тис. км, сотнями аналогічних незаконних порубок щороку та суперечливою практикою судів, де в одних справах шкоду стягують з АТ «Укрзалізниця», а в інших - на його користь). Окрім того посилається на значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб (лісокористувачів уздовж земель транспорту та інших), оскільки покладення відповідальності за дії третіх осіб створює додаткове фінансове навантаження, заохочує безкарність порушників і негативно впливає на довкілля та безпеку руху. Вказує, що касаційна скарга стосується права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування ст. 25 Закону України «Про залізничний транспорт» (суб`єкт шкоди), співвідношення зі ст. 86 Лісового кодексу України, статусу смуги відведення (землі транспорту чи лісового фонду) та ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу (відсутність затвердженого переліку заходів), з необхідністю відповісти на конкретні правові питання про розмежування правомірної поведінки та протиправної бездіяльності постійного лісокористувача.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Крім того, посилання скаржника, що справа №924/338/26 має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанціїй і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника та значний суспільний інтерес.
Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не можуть вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття таких рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №924/338/26 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2026 у справі №924/338/26 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2026 у справі №924/338/26.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова