Судові рішення

Рішення № 140840533 у справі № 620/10377/26 від 19.10.2026

Рішення від 19.10.2026 в адміністративній справі № 620/10377/26 (категорія «Податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції)»). Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд, суддя Сергій КЛОПОТ.

Справа№ 620/10377/26
СудЧернігівський окружний адміністративний суд
СуддяСергій КЛОПОТ
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПодатку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції)
Дата ухвалення19.10.2026
Надійшло до реєстру23.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140840533

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/10377/26

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представник позивача Судейкіної І.В.,

представники відповідача Золотаринець В.М., Пашко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" до Чернігівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної митної служби України та просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської митниці від 20.07.2026 № UA102000202626 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ПОЖМАШИНА» суми грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» за основним платежем у розмірі 575 122,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143 780,56 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської митниці від 20.07.2026 № UA102000202627 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ПОЖМАШИНА» суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» за основним платежем у розмірі 115 024,45 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28 756,12 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у порушення норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Чернігівською митницею було винесено податкові повідомлення-рішення від 20.07.2026 № UA102000202626 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ПОЖМАШИНА» суми грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» за основним платежем у розмірі 575 122,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143 780,56 грн. та від 20.07.2026 № UA102000202627 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ПОЖМАШИНА» суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» за основним платежем у розмірі 115 024,45 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28 756,12 грн.

Не погодившись з цим, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З поданих суду доказів убачається, що відповідно до вимог частини шостої статті 346 Митного кодексу України (далі -МКУ) листом митниці від 16.04.2026 №7.11-3/19/13/1375 повідомлено Позивача про те, що згідно з планом-графіком проведення перевірок на підставі норм частини третьої статті 346 МКУ та наказу митниці від 15.04.2026 № 68 з 30 квітня 2026 року буде проводитись документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПК «ПОЖМАШИНА» щодо дотримання ним вимог законодавства України з питань митної справи.

Лист митниці від 16.04.2026 №7.11-3/19/13/1375 отримано Позивачем 24.04.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1758300636563 з відміткою про вручення.

На підставі наказу митниці від 15.04.2026 № 68 була проведена документальна планова виїзна перевірка Позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи стосовно правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів та дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування щодо товарів, ввезених на митну територію України за період з 01.07.2021 по 14.04.2026.

За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки митницею складено Акт перевірки від12.06.2026№ 5/26/19/33742637 (далі - Акт), відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «ПК«ПОЖМАШИНА»(код ЄДРПОУ 33742637):

- вимог пункту 2 частини другої статті 52, пункту 5 частини десятої статті 58, частини першої статті 69, частини першої статті 257 МКУ, статті 29 (1) частини 2 Глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки» розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII, статті 15 (1), 24 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, Додатку Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, частини десятої статті 43, частини першої статті 44 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023), частини десятої статті 41 МКУ(у редакції Закону України від 14.07.2023 №3261 - IX, чинний з 11.08.2023), правила 1, правила 6 Основних правил інтерпретації Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.10.2022 № 2697-IX «Про Митний тариф України», в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за період з 01.07.2021 по 14.04.2026 на загальну суму 596335,42 гривень;

- вимог пункту 2 частини другої статті 52, частини першої статті 257 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті антидемпінгового мита за період з 01.07.2021 по 14.04.2026 на загальну суму 2009,83гривень;

- вимог пункту 2 частини другої статті 52 МКУ, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за період з 01.07.2021 по 14.04.2026 на загальну суму 191142,26 гривень.

Позивач не погодився із результатами документальної планової виїзної перевірки та подав до митниці заперечення від 25.06.2026 № ЮВ-14 на Акт перевірки, на яке митницею рішення від 13.07.2026№ 7.11-2/19/13/2574 про залишення без задоволення заперечень, а висновків Акту - без змін.

Рішення митниці отримано Позивачем 17.07.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №R068125767200 з відміткою про вручення.

На підставі Акту перевірки митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.07.2026 №№UA102000202625, UA102000202626,UA102000202627, відповідно до яких Позивачу:

- за платежем «ввізне мито» збільшено суму грошового зобов`язання на суму 596335,42 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 147600,17 грн.;

- за платежем «антидемпінгове мито» збільшено суму грошового зобов`язання на суму 2009,83 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) урозмірі502,46грн;

- за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» збільшено суму грошового зобов`язання на суму 191142,26 грн. та нараховано штрафні(фінансові) санкції (штрафи) урозмірі47785,57 грн.

Листом митниці від 20.07.2026 № 7.11-2/19/13/2620 на адресу Позивача було направлено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.07.2026 № № UA102000202625, UA102000202626, UA102000202627 та повідомлено про те, що у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується. Лист митниці отримано Позивачем 24.07.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №R068129206148 з відміткою про вручення.

28.07.2026 Позивач сплатив грошові зобов`язання згідно з Актом перевірки від 12.06.2026 №5/26/19/33742637 загальною сумою 789 487,51 грн, а саме:

- 596 335,42 грн - ввізне мито, код 020, п/д 2609;

- 2 009,83 грн - антидемпінгове мито, код 023, п/д 2608;

- 191 142,26 грн - податок на додану вартість, код 028, п/д 2610.

Доказами про сплату грошових зобов`язань Позивачем є виписка по рахунку від29.07.2026 та витяг з АСМО Інспектор «Рух по бюджетних рахунках в розрізі митниць (розшифровка)» за 28.07.2026, які додаються до відзиву.

Відповідно до норм пункту 12 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (із змінами), штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується після прийняття керівником (виконувачем обов`язки (заступником) керівника, уповноваженою особою) відповідного рішення про їх скасування.

Враховуючи сплату платником податків ТОВ «ПК «ПОЖМАШИНА» суми податкового зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкових повідомленнь-рішеннь від 20.07.2026 № UA102000202625, від 20.07.2026 № UA102000202626, від 20.07.2026 № UA102000202627, Відповідачем було прийнято рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій та не нарахування пені.

Рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій прийнято у вигляді резолюції керівника митниці до доповідної записки відділу проведення митного аудиту митниці від 29.07.2026 №19/19/2548.

У пункті 1.6 позовної заяви Позивач зазначає, що ним оскаржуються податкові повідомлення-рішеннявід 20.07.2026 № UA102000202626, від 20.07.2026 № UA102000202627 частково, а саме в частині грошових зобов`язань, донарахованих за епізодом донарахування тарифних преференцій (підпункт 3.3. Акта перевірки), а саме: за ППР №UA 102000202626-участині 575 122,22 грн за основним платежем та 143780,56 грн за штрафними (фінансовими) санкціями за ППР №UA 102000202627- у частині 115 024,45 грн за основним платежем та 28756,12 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

З даного приводу суд зазначае наступне.

З 1 серпня 2023 року набрав чинності Закон України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) доповнено новим підпунктом 69.37.

Зазначеним підпунктом встановлено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

При цьому, абзацом другим та третім підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10розділу ХХ ПК України прямо передбачено, що сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов`язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення- рішення.

Сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.

Отже, законодавцем встановлено спеціальний, відмінний від загального порядку, правовий режим щодо грошових зобов`язань, визначених за результатами відповідних документальних перевірок у період дії воєнного стану.

28.07.2026 Позивач сплатив грошові зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення- рішення загальною сумою 789 487,51 грн, отже, з урахуванням положень підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.

Крім того, 29.07.2026 митницею було прийнято рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій та не нарахування пені.

Отже, вимога Позивача про скасування штрафних (фінансових) санкцій не підлягає задоволенню.

Таким чином, Позивач скористався спеціальним порядком, передбаченим підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10розділу ХХ ПК України, наслідком якого є, з одного боку, скасування нарахованих штрафних (фінансових) санкцій та незастосування пені, а з іншого - встановлена законом неможливість оскарження сплаченої суми податкового зобов`язання.

Застосування, у даному випадку, загальних положень статті 56 ПК України щодо права платника на оскарження рішень контролюючого органу має здійснюватися з урахуванням спеціального правового регулювання, встановленого підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Саме підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10розділу ХХ ПК України є спеціальною нормою, яка на період дії воєнного стану визначає особливий порядок виконання та оскарження грошових зобов`язань, визначених за результатами відповідних документальних перевірок.

Офіційні роз`яснення ДПС також виходять із того, що сума податкового зобов`язання, сплачена у порядку, передбаченому підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, не підлягає оскарженню.

При цьому, митницею вже враховано передбачений підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України спеціальний правовий наслідок щодо фінансової відповідальності Позивача, а саме нараховані штрафні санкції скасовано, а пеня не нараховувалась.

Таким чином, після повної сплати Позивачем у встановлений 30-денний строк суми податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями- рішеннями, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Позивача.

Щодо підстав та порядку застосування тарифної преференції, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 43 МКУ (у редакції, чинній на момент митного оформлення митних декларацій (далі - МД) від 06.07.2023 №UA100320/2023/19052, від 07.07.2023№ UA100320/2023/19044, від 10.07.2023 №UA100320/2023/19808) та відповідно до частин 1-3 статті 41 МКУ (у редакції, чинній на момент митного оформлення МД від 20.12.2023 №UA100320/2023/42723, від 12.03.2024 №UA100320/2024/408069) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Статтею 44 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023) та статтею 42 МКУ (в редакції Закону України від 14.07.2023 №3261-ІХ, чинній з 11.08.2023) передбачено, що у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, зокрема: якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 26 (1) «Сфера застосування» Глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки» розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII (далі - Угода) встановлено, що положення цієї глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей Глави 1 «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди (далі - Протокол І) (стаття 26 (2) Угоди).

Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набрала чинності з 01.02.2018.

З метою застосування положень зазначеної Регіональної конвенції Підкомітетом Україна-ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21.11.2018 № 1/2018 про заміну Протоколу I, яке набрало чинності з 01.01.2019.

Відповідно до статті 1 даного Рішення Протокол I замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Зокрема, з урахуванням статті 1 Додатку до вказаного Рішення, з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні Угоди.

Відповідно до статті 15 Доповнення I товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІа;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку IIIb;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Відповідно до статті 16(2) Доповнення I Регіональної конвенції за заявою експортера митні органи видають сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок бланка якого наведено у Додатку ІІІ а до Доповнення I Регіональної конвенції.

Додатком ІІІ а до Доповнення I Регіональної конвенції визначено технічні вимоги бланка сертифіката EUR.1, зокрема він повинен мати розмір 210 х 297 мм, допуск становить від мінус 5 до плюс 8 мм. Папір має бути білим, відповідного розміру для писання, не повинен містити деревної маси і має важити не менш ніж 25 г/м2. Він повинен мати друкований фон у вигляді зеленого візерунка гильоше, завдяки якому можливо помітити будь-які фальсифікації за допомогою механічних або хімічних засобів.

Згідно із статтею 24 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Статтею 28 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, передбачено:

1. Експортер, який подає заявку на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен зберігати документи, зазначені в статті 16 (3), протягом щонайменше трьох років.

2. Експортер, що складає декларація про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен зберігати примірник цієї декларації походження, а також документи, зазначені в статті 21(5), протягом щонайменше трьох років.

3. Митні органи Договірної сторони - експортера, які видають сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні зберігати бланк заяви, зазначений у статті 16(2), протягом щонайменше трьох років.

4. Митні органи договірної сторони-імпортера повинні зберігати подані до них сертифікати з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, і декларації про походження та декларації про походження EUR-MED протягом щонайменше трьох років.

Відповідно до статті 31 Доповнення 1 до Регіональної конвенції:

1. Митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій про походження та декларацій про походження EUR-MED.

2. З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно зі статтею 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

2. З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Тобто статтею 32(2) Доповнення I Регіональної конвенції передбачена процедура перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 шляхом надіслання його до митного органу країни-експорту товару.

Відповідно до частини десятої статті 43 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023) та частини десятої статті 41 МКУ (у редакції Закону України від 14.07.2023 №3261-ІХ, чинній з 11.08.2023) документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 МКУ.

Згідно частини першої статті 355 МКУ підприємства зобов`язані забезпечувати збереження митних декларацій, документів, передбачених статтею 335 МКУ, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, необхідних для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, протягом строків, передбачених пунктами 44.3 та 44.4 статті 44 ПКУ, та їх відновлення у строки і в порядку, визначені пунктом 44.5 зазначеної статті, у разі їх втрати чи передчасного знищення.

Пунктом 9 частини третьої статті 335 МКУ визначено документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму.

Пунктами 44.3 та 44.4 статті 44 ПКУ передбачено, що:

платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3цієї статті.

Відповідно до частини тринадцятої статті 264 МКУ документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом протягом не менше ніж 1095 днів, крім документів на паперових носіях, що надані митному органу для здійснення митних формальностей та не повернені митним органом після їх виконання. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.

Згідно з частиною першою статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 278 МКУ датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

ТОВ «ПК "ПОЖМАШИНА» за період, що перевірявся, ввезено на митну територію України товари «Частини та пристрої моторних транспортних засобів; вироби з вулканізованої гуми; Ємності для стиснених газів, з чорних металів: Комплектуюча частина для пожежного автомобіля; Товари, що постачаються на безоплатній основі в якості гарантійної заміни; та інші» за 141 МД типу ІМ40ДЕ зі звільненням від сплати ввізного мита на підставі поданихсертифікатів про походження товару форми EUR.1 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 в ході проведення перевірки Позивач надав наявні оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та оригінали інвойсу (декларації походження).

Однак, Позивачем не було надано оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410, що згідно діючого законодавства, не дає змогу перевірити достовірність сертифікатів для підтвердження заявленої країни походження та правомірності застосування преференції за наступними митними деклараціями: МД від 07.07.2023 №UA100320/2023/19044 (сертифікат №А5103239 від 03.07.2023),МД від 06.07.2023 №UA100320/2023/19052 (сертифікат №А1285161 від 03.07.2023), МД від 10.07.2023 №UA100320/2023/19808 (сертифікат №VEN.T 211803 від 07.07.2023),МД від 20.12.2023 №UA100320/2023/42723 (сертифікат №А235393 від 24.11.2023),МД від 12.03.2024 №UA100320/2024/408069 (сертифікат №А5399234 від 07.03.2024).

Під час митного оформлення товарів за вищевказаними МД декларантом самостійно заявлено та застосовано ставку ввізного мита у розмірі 0%, 2%, 5%, 6,5%, 10% (СП 06 нараховано умовно) та сплачено податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, у розмірі 20%. Заявлено країну походження - Європейський Союз EU, Італійська Республіка.

Згідно частини першої статті 44 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023) для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

Для підтвердження законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування робочою групою з проведення перевірки направлено запити Позивачу від 30.04.2026 №1, від 30.04.2026 №3, від 07.05.2026 №5, від 13.05.2026 №7 щодо надання оригіналів вищевказаних сертифікатів або надання письмових пояснень щодо їх відсутності.

Позивачем надано пояснення від 06.05.2026 та від 21.05.2026, зі змісту яких стало відомо, що оригінали сертифікатів станом на дату надання відповідей у нього відсутні.

Митницею направлено запити щодо наявності оригіналів сертифікатів з перевезення товару EUR.1 до митниць оформлення товарів, а саме: Київської митниці (від 04.05.2026 №7.11-2/19/7/1632 та від 08.05.2026 №7.11-2/19/7/1737).

Листами Київської митниці від 06.05.2026 №7.8-4/28-10-01/7/9839 та від 12.05.2026 №7.8-4/28-10-01/7/10271 повідомлено про відсутність оригіналів сертифікатів з перевезення товару ЕиКІу митних органах.

З урахуванням термінів зберігання документів, визначених статтею 355 МКУ, частиною десятою статті 43 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023), не підтверджено преференційне походження товару (відсутні оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1) за 3 МД, а саме: від 06.07.2023 №UA100320/2023/19052, від 07.07.2023 №UA100320/2023/19044, від 10.07.2023 №UA100320/2023/19808, та частиною десятою статті 41 МКУ (у редакції Закону України від 14.07.2023 №3261 - IX, чинний з 11.08.2023) не підтверджено преференційне походження товару (відсутні оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1) за 2 МД, а саме: від 20.12.2023 №UA100320/2023/42723, від 12.03.2024 №UA100320/2024/408069. Тобто відсутні підстави для застосування до товарів тарифної преференції зі сплати ввізного мита, передбаченої пунктом 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу IV Угоди.

Таким чином, за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини дванадцятої статті 354 МКУ Позивачем під час здійснення перевірки товарів за окремими МД не надано оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1, а саме: А5103239 від 03.07.2023, А1285161 від 03.07.2023, VEN.T 211803 від 07.07.2023, А235393 від 24.11.2023, А5399234 від 07.03.2024, які підтверджують походження товарів з Європейського Союзу та, як наслідок, Позивач безпідставно застосував звільнення від сплати ввізного мита, що призвело до несвоєчасного та неповного нарахування та сплати митних платежів.

Перевіркою встановлено порушення статті 29 (1) частини 2 Глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки» розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII, статті 15 (1), 24 Доповнення I «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, Додатку ІІІа до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, частини десятої статті 43 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023), частини першої статті 44 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023), частини десятої статті 41 МКУ (у редакції Закону України від 14.07.2023 №3261 - IX, чинній з 11.08.2023), частини першої статті 257 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 575122,22 грн; вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 115024,45 грн.

Представник Позивача у позовній заяві зазначає, що Позивачем, під час митного оформлення, подано електронні МД, у графі 44 яких зазначено сертифікати про походження товару, та до МД долучені електронні копії сертифікатів, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта.

Отже, факти подання сертифікатів у встановленій законом формі та правомірність застосування преференції на момент митного оформлення, на думку представника Позивача, визнані Відповідачем.

З поданих суду доказів убачається, що під час митного оформлення законодавець передбачив можливість декларанта подати до митного оформлення електронну МД.

При цьому, для застосування преференційного режиму достатньо у графі 44 МД зазначити відомості про документ, який підтверджує преференційне походження товару.

Однак статтею 24 «Подання підтвердження походження» Доповнення І встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни.

Відповідно до статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Відповідно до законодавства України, а саме: частини десятої статті 43 МКУ (у редакції, чинній на момент митного оформлення МД від 06.07.2023 №UA 100320/2023/19052, від 07.07.2023 №UA 100320/2023/19044, від 10.07.2023 №UA 100320/2023/19808) передбачено обов`язок підприємства зберігати документи, що підтверджують походження товару, в порядку та протягом строків, визначених ст. 355 МКУ.

Це було передбачено у зв`язку тим, що відповідно до частини першої статті 44 МКУ (у редакції, чинній на момент митного оформлення МД від 06.07.2023 №UA 100320/2023/19052, від 07.07.2023 №UA 100320/2023/19044, від 10.07.2023 №UA 100320/2023/19808) законодавець надавав право митному органу у передбачених законом випадках вимагати та отримувати оригінали документів про походження товару, зокрема, під час проведення документальних перевірок.

Частиною десятою статті 41 МКУ (у редакції, чинній на момент митного оформлення МД від 20.12.2023 №UA 100320/2023/42723, від 12.03.2024 №UA 100320/2024/408069) передбачено, що документи, які підтверджують походженя товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

Статтею 355 МКУ передбачено, що підприємства зобов`язані забезпечувати збереження митних декларацій, документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, необхідних для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, протягом строків, передбачених пунктами 44.3 та 44.4 т. 44 Податкового кодексу України, та їх відновлення у строки і в порядку, визначені пунктом 44.5 зазначеної статті, у разі їх втрати чи передчасного знищення. У разі невиконання цього обов`язку до підприємств застосовуються норми статті 121 ПКУ.

Положення частини першої цієї статті не стосуються документів на паперових носіях, що були надані підприємством митному органу для здійснення митних формальностей та не були повернені митним органом після їх виконання, а також документів та відомостей, які згідно з цим Кодексом та іншими законами України повинні надаватися митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі».

Підприємство зобов`язано забезпечувати збереження митних декларацій, документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, зокрема, тих, що підтверджують країну походження товару - пункт 7 частини третьої ст. 335 МКУ, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, пов`язаних із застосуванням кінцевого використання, за допомогою будь-яких засобів, доступних і прийнятних для митних органів, протягом не менше як 1095 днів з останнього дня року, в якому митним органом прийнято рішення про завершення кінцевого використання товарів.

Під час проведення перевірки було встановлено, що оригінали сертифікатів про походження товару EUR.1№A5103239 від 03.07.2023, №А1285161 від 03.07.2023, №VEN.T 211803 від 07.07.2023, № А235393 від 24.11.2023, № А5399234 від 07.03.2024 не подавалися Позивачем разом з МД до митних органів, у яких здійснювалося митне оформлення товарів.

Однак частиною другою статті 353 МКУ передбачений обов`язок підприємства, що перевіряється, надати в повному обсязі посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, всі документи, у тому числі в електронній формі, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України.

Тобто під час проведення документальної перевірки Позивач зобов`язаний надати митному органу витребувані оригінали документів про походження товару.

Оригінали сертифікатів про походження товару ЕиКІ витребувані Чернігівською митницею з метою перевірки наявності підстав для застосування преференцій при митному оформленні під час проведення документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності нарахування та сплати митних платежів, оскільки однією з умов надання товару преференційного походження відповідно до МКУ є зберігання оригіналів документів про таке походження.

У разі неотримання від імпортера-платника податків оригіналів преференційних документів відсутні підстави для застосування до товарів тарифної преференції, передбаченої пунктом 1 статті 29 частини 2 розділу IV Угоди.

Умови надання товару преференційного походження чітко визначені в Угоді (стаття 15 Доповнення І). Так само в Угоді (і лише в Угоді) визначений вичерпний перелік документів, на підставі яких можливе застосування до товарів пільги «410»:

- (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІа;

- (Ь) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку ШЬ;

- (с) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR- MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і Ь.

В переліку Угоди не передбачено такої умови для надання преференційного режиму як наявність копій сертифікатів з перевезення товару EUR.1, сертифікатів з перевезення товару EUR-MED або декларацій походження (декларацій походження EUR-MED).

Отже, відповідно до Угоди умовою для надання преференційного походження товару є наявність оригіналу одного з документів, визначених у вказаному переліку, який платник податку відповідно до частини десятої статті 43 МКУ та частини десятої статті 41 МКУ (чинних на момент оформлення МД) зобов`язаний зберігати протягом строку, визначеного ст. 355 МКУ, та на вимогу митного органу надати його під час проведення документальної перевірки.

Копія (засвідчена електронним підписом декларанта) одного з перелічених документів може подаватися лише при митному оформленні. В інших випадках - платникподатку зобов`язаний зберігати та надавати лише оригінал документа.

У разі недотримання Позивачем вказаних обов`язків відсутні підстави для надання товару режиму вільної торгівлі, наслідком чого є обов`язок митного органу донарахувати митні платежі за результатами проведеної документальної перевірки.

Щодо дублікатів сертифікатів EUR.1, наданих Позивачем після проведення документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Представник Позивача зазначає, що митницею безпідставно не враховані надані Позивачем офіційно засвідчені дублікати сертифікатів № А5867619 від 15.05.2026 (дублікат сертифіката № А5103239 від 03.07.2023) та № А1346499 від 10.06.2026 (дублікат сертифіката № А1285161 від 03.07.2023).

Відповідно до статті 22 Доповнення І до Конвенції у випадку викрадення, втрати чи знищення сертифіката з перевезення товарів EUR.1 експортер може подати до митних органів, що видали цей сертифікат, заяву про видачу дубліката, складеного на основі експортних документів, що наявні в них.

Дублікат, виданий відповідно до пункту 1, повинен містити такий напис англійською мовою: "DUPLICATE".

Такий напис зазначається в графі 7 дубліката сертифіката з перевезення товарів EUR.1.

Дублікат має містити дату видачі оригінального сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та вважається дійсним з цієї дати.

В свою чергу, статтею 23 Доповнення І до Конвенції визначений термін дії підтвердження про походження, а саме: підтвердження про походження є дійсним протягом десяти місяців з дати його видачі або складання в Договірній Стороні- експортері і підлягає поданню протягом цього періоду до митних органів Договірної Сторони-імпортера.

Тобто сертифікат з перевезення товарів EUR.1 № А 1346499 від 10.06.2026, виданий як дублікат сертифіката з перевезення товарів EUR.1 № А 1285161 від 03.07.2023, вважається дійсним протягом десяти місяців з 03 липня 2023 року.

Аналогічно сертифікат з перевезення товарів EUR.1 № А 5867619 від 15.05.2026, виданий як дублікат сертифіката з перевезення товарів EUR.1 № А 5103239 від 03.07.2023, вважається дійсним протягом десяти місяців з 03 липня 2023 року.

Отже, вказані дублікати сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 станом на 30.06.2026 (дата надання Чернігівській митниці) вважаються недійсними.

Крім того, сертифікат з перевезення товарів EUR.1 № А5867619 від 15.05.2026, виданий як дублікат сертифіката з перевезення товарів EUR.1 № А5103239 від 03.07.2023, у графі 11 містить невірну дату оригіналу сертифікату 15.05.2026, що суперечить вимогам статті 22 Доповнення І до Конвенції.

Під час проведення документальної перевірки митним органом було встановлено відсутність у Позивача п`яти сертифікатів EUR.1, які підтверджують преференційне походження відповідних товарів.

Водночас, разом із запереченнями на Акт Позивачем надано лише два дублікати сертифікатів.

Отже, навіть з урахуванням поданих документів Позивачем не усунуто встановлену актом перевірки обставину щодо відсутності документального підтвердження походження товару за всіма п`ятьма відповідними поставками.

Представник Позивача у позовній заяві зазначає про те, що Відповідачем безпідставно не ініційована перевірка сертифікатів EUR.1, передбачена ст. 32 Доповнення І до Конвенції та ст. 43 МКУ.

З даного приводу необхідно зазначити наступне.

Законом України від 17 грудня 2024 року № 4148-ІХ «Про ратифікацію Рішення № 1/2023 Спільного комітету Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 07 грудня 2023 року про внесення змін до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Верховна Рада України ратифікувала переглянуту Регіональну конвенцію про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі -Конвенція), яка набрала чинності для України з 01 січня 2025 року.

Порядок направлення документів, що підтверджують преференційне походження товару, визначено у Доповненні І до Конвенції.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 34 Доповнення І до Конвенції (чинна в період проведення документальної планової виїзної перевірки) перевірки підтвердження про походження після митного оформлення здійснюються вибірково або кожного разу, коли митні органи Договірної Сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви щодо достовірності таких документів, статусу походження відповідних товарів або виконання інших вимог цієї Конвенції.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної Сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товарів EUR.1. та рахунок-фактуру, якщо він був виставлений, декларацію про походження або копію цих документів митним органам Договірної Сторони-експортера, вказавши, за необхідності, причини запиту про проведення перевірки.

На підтвердження запиту вони надають всі наявні документи та інформацію, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні про походження.

Відповідач був позбавлений можливості ознайомитися із документами, на підставі яких Позивачу при митному оформленні за МД від 06.07.2023 №UA100320/2023/19052, від 07.07.2023 №UA 100320/2023/19044, від 10.07.2023 №UA 100320/2023/19808, від 20.12.2023 №UA 100320/2023/42723, від 12.03.2024 №UA100320/2024/408069 надані пільги зі сплати митних платежів.

Зважаючи на викладене, у митниці відсутні сумніви щодо дійсності документів або достовірності відомостей, оскільки сертифікати не були подані Позивачем під час перевірки, а тому митний орган позбавлений можливості перевірити чи усі реквізити присутні в оригіналі сертифікату - оригінальність підписів, печаток тощо.

Тобто митний орган не може перевірити те, чого немає в наявності внаслідок ненадання платником податків на запит митного органу запитуваних документів, зокрема, оригіналів сертифікатів про преференційне походження товару.

Крім того, у митного органу відсутній обов`язок перевіряти усі сертифікати про походження товару.

Такі перевірки здійснюються митним органом у довільному порядку.

У даному випадку відсутність оригіналів сертифікатів EUR.1 є окремою підставою для донарахування грошових зобов`язань, яку законодавець не пов`язує із проведенням перевірки преференційного походження шляхом направлення запиту до країни походження товару згідно з поданим до митного оформлення сертифікатом EUR.1.

Відсутність оригіналу сертифікату EUR.1 свідчить про безпідставність митного оформлення спірних товарів із застосуванням пільги «410», оскільки відповідно до Угоди чітко визначений перелік документів, які підтверджують походження, і подання інших документів про походження, ніж ті, які зазначено в Угоді, не передбачено.

При цьому, в Акті перевірки не стверджувалась і не спростовувалась автентичність сертифікатів а, лише зазначено, що відсутні оригінали документів, які підтверджують преференційне походження товарів.

Оскільки Позивач не виконав обов`язку щодо зберігання документів протягом строків, визначених ст. 41 та ст. 355 МКУ, до спірних товарів не може бути застосований преференційний режим.

Щодо відсутності зауважень митниці до поданих документів під час митного оформлення товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МКУ однією з форм митного контролю є проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Вказані перевірки проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ (частина друга статті 345 МКУ).

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань (абзац 2 пункту 46.1 статті 46 ПКУ).

Крім того, статтями 351 МКУ та 54 ПКУ митним органам надано право проводити перевірки та самостійно визначати суму грошових зобов`язань у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, щодо товарів митне оформлення яких завершено.

Таким чином, відсутність у митного органу зауважень до товарів та документів під час здійснення процедур митного оформлення цих товарів не позбавляє митні органи права проводити перевірки та донараховувати обов`язкові платежі, якщо порушення закону було виявлено у подальшому.

Відповідно до статті 345 МКУ документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому:

у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, щоміститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено;

у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску;

у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України;

у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України (частина друга).

Митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, та/або документів та інформації, отриманих від уповноважених органів (організацій) іноземних держав, інформації, заявленій митним органам під час митного контролю, митного оформлення товарів;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Як передбачає ст. 352 МКУ, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані:

1) документи, визначені цим Кодексом;

2) податкова інформація;

3) експертні висновки;

4) судові рішення;

5) отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;

6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ країни контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податку у митних деклараціях.

Так само діє контролюючий орган у разі відсутності у платника податків оригіналів документів, які він повинен зберігати відповідно до норм статей 43 та 355 МКУ.

Згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або не належне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Пунктом 123.2 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Вказаною нормою ПК України встановлено відповідальність за використання сум податків, не сплачених до бюджету внаслідок отримання преференції зі сплати податку всупереч умовам її надання згідно із законом з питань відповідного податку.

Не надавши оригінали сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за 5 МД та не забезпечивши зберігання оригіналів сертифікатів з перевезення товару EUR.1, що підтверджують походження товару в порядку та протягом строків, визначених законодавством України, Позивач, цілеспрямовано не виконав (неналежно виконав) вимоги частини першої статті 15, 24 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, Додатку ІІІа до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, частини першої статті 257 МКУ, частини десятої статті 41 МКУ (у редакції Закону України від 14.07.2023 №3261-ІХ, чинній з 11.08.2023), частини десятої статті 43 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023), частини першої статті 44 МКУ (у редакції Закону України від 29.05.2023 №3124-ІХ чинний з 22.06.2023), статті 355 МКУ.

При цьому, Позивач міг та мав можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, Позивачем не дотримано обов`язок сплатити митні платежів порядку і розмірах, встановлених законом, що вказує на умисні дії, які визначають вину у вчиненні податкового правопорушення.

Враховуючи викладене, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (вул. Миру, 100А,с-ще Ладан,Чернігівська обл., Прилуцький р-н,17583) до Чернігівської митниці Державної митної служби України (просп. Перемоги, 6, м.Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
19.10.2026 Рішення № 140716087 Чернігівський окружний адміністративний суд
28.09.2026 Ухвала № 140116852 Чернігівський окружний адміністративний суд
18.09.2026 Ухвала № 139887652 Чернігівський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 33742637. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг