ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/28482/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В.)
в адміністративній справі №160/28482/26 за позовом ОСОБА_2 до відповідачів:
відповідача-1: Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
відповідача-2: ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, розпорядження та поновлення на посаді секретаря,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_2 , 11.09.2026 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, відповідача-2: ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, розпорядження та поновлення на посаді секретаря, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року № 01-59/8 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Підгородненської міської ради ОСОБА_3 »;
- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року № 02-59/8 «Про обрання секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області».
- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року № 03-59/8 «Про покладання обов`язків Підгородненського міського голови Дніпровського району Дніпропетровської області на секретаря Підгородненської міської ради».
- визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_1 , який діяв як тимчасово виконуючий обов`язки Підгородненського міського голови, № 01/к/тр від 09 вересня 2026 року «Про початок тимчасового здійснення повноважень міського голови»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_1 , який діяв як тимчасово виконуючий обов`язки Підгородненського міського голови № 02/к/тгр від 09 вересня 2026 року «Про припинення трудового договору», яким припинено трудовий договір з ОСОБА_2 .
- поновити ОСОБА_2 на посаді секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
- стягнути з Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09.09.2026 до дня поновлення на посаді, без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Разом з позовом позивач подала заяву про забезпечення позову, у якій просить :
- зупинити дію рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08.09.2026 №01-59/8 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Підгородненської міської ради ОСОБА_3 » - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
- зупинити дію рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08.09.2026 № 02-59/8 «Про обрання секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області» - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
- зупинити дію рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08.09.2026 №03-59/8 «Про покладання обов`язків Підгородненського міського голови Дніпровського району Дніпропетровської області на секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області» - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
- зупинити дію розпорядження від 09.09.2026 № 01/к/тр «Про початок тимчасового здійснення повноважень міського голови» - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
- зупинити дію розпорядження від 09.09.2026 № 02/к/тр «Про припинення трудового договору» - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що існує реальний ризик того, що подальша реалізація оскаржуваних актів істотно ускладнить ефективне поновлення прав позивачки та відновлення правового стану, який існував до їх прийняття. Позивачка вказує, що існує конкретний та об`єктивно обумовлений ризик подальшої зміни спірних правовідносин до моменту вирішення справи по суті, зокрема, подальше здійснення повноважень секретаря та повноважень, пов`язаних із тимчасовим здійсненням повноважень міського голови, підписання документів та вчинення інших юридично значущих дій у межах відповідних повноважень об`єктивно створюють нові правові наслідки. У разі подальшої реалізації оскаржуваних актів до завершення судового розгляду, у випадку задоволення позову судове рішення матиме бути виконане в умовах уже зміненого правового та організаційного стану. Саме необхідність запобігти такому ускладненню ефективного поновлення порушених прав є підставою для застосування заходів забезпечення позову. Кожна конкретна дія, яка може бути вчинена на виконання оскаржуваних актів, уже вчинена та сам характер спірних повноважень обумовлює можливість їх подальшої реалізації протягом усього часу розгляду справ. На думку позивача, з метою захисту прав останньої подальша реалізація оскаржуваних актів може призвести до накопичення юридично значущих наслідків, які не існували на момент звернення до суду. Збереження існуючого на момент звернення до суду стану до вирішення спору по суті є необхідним саме для того, щоб майбутнє судове рішення не втратило практичної ефективності. Вважає, існує реальна загроза завдання шкоди правам позивача внаслідок не вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у цій справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 р. заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у адміністративній справі № 160/28482/26 за позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень, розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.
Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року №01-59/8 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Підгородненської міської ради ОСОБА_3 ».
Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року № 02-59/8 «Про обрання секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області».
Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року № 03-59/8 «Про покладання обов`язків Підгородненського міського голови Дніпровського району Дніпропетровської області на секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області».
Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію розпорядження ОСОБА_1 від 09 вересня 2026 року № 01/к/тр «Про початок тимчасового здійснення повноважень міського голови».
Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію розпорядження ОСОБА_1 від 09 вересня 2026 року №02/к/тр «Про припинення трудового договору».
Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 року відповідач-2 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 про забезпечення позову у справі №160/28482/26. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №160/28482/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим, враховуючи те, що наведені позивачкою у клопотанні про забезпечення позову доводи не підтверджують передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, а сукупний наслідок п`яти запропонованих нею заходів забезпечення позову не відповідає вимозі співмірності, оскільки прямо змінює чинне правове становище Старосельського М.С. як секретаря міської ради та т.в.о. голови міської ради та створює невизначеність щодо здійснення організаційних, фінансових і представницьких повноважень Підгородненської міської ради до вирішення спору по суті, що має безпосередній вплив на фактичне блокування роботи Підгороднеської міської ради на час розгляду даної справи. Вказує, що саме по собі подання позову не створює підстав для забезпечення. Суд повинен установити хоча б одну із двох передбачених законом обставин: конкретний ризик істотного ускладнення або неможливості виконання рішення чи ефективного поновлення права; або одночасну наявність очевидних ознак протиправності акта і порушення ним прав заявника, чого в даному випадку судом першої інстанції зроблено не було, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) висновків у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача. Відповідно до ч. 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відтак, при одночасному застосуванні п`яти заходів оцінювати необхідно не лише кожен із них окремо, а й їх сукупний правовий та фактичний наслідок для позивачки, ОСОБА_1 , Підгородненської міської ради та Підгородненської територіальної громади.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 11.09.2026 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (ч.1 ст.150 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Згідно з положеннями частин 1 і 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч.6 ст. 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
В той же час під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18.
Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині 2 статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам.
При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта повинно повною мірою узгоджуватися з положеннями частини першої статті 6 Основного Закону України, які встановлюють, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.05.2021 року у справі № 640/29749/20.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка до прийняття оскаржуваних актів була секретарем Підгородненської міської ради.
Згідно наведених позивачкою обставин у зв`язку з достроковим припиненням повноважень міського голови позивачка здійснювала повноваження міського голови на підставі статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Підгородненської міської ради від 28.01.2026 №3727-54/8 «Про покладання обов`язків Підгородненського міського голови Дніпровського району Дніпропетровської області на секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області».
Водночас, 08.09.2026 року Підгородненською міською радою прийнято рішення №01-59/8 про дострокове припинення повноважень позивачки як секретаря міської ради.
Того ж дня прийнято рішення № 02-59/8 про обрання іншої особи секретарем міської ради та рішення № 03-59/8 щодо покладення на секретаря обов`язків із тимчасового здійснення повноважень міського голови.
09.09.2026 року видано розпорядження № 01/к/тр про початок тимчасового здійснення повноважень міського голови та розпорядження № 02/к/тр про припинення трудового договору з позивачкою.
Таким чином, оскаржувані акти є взаємопов`язаними та послідовно формують новий правовий, кадровий та організаційний стан.
Так, Рішення Підгородненської міської ради від 08.09.2026 року № 01-59/8 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Підгородненської міської ради ОСОБА_3 » є первинною ланкою цього механізму, оскільки ним припинено повноваження позивачки як секретаря міської ради.
При цьому, Рішення Підгородненської міської ради від 08.09.2026 року № 02-59/8 «Про обрання секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області» пов`язане з попереднім рішенням тим, що ним визначено іншу особу секретарем міської ради.
Крім того, Рішення Підгородненської міської ради від 08.09.2026 року № 03-59/8 «Про покладання обов`язків Підгородненського міського голови Дніпровського району Дніпропетровської області на секретаря Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області» пов`язане з рішенням Підгородненської міської ради від 08.09.2026 року № 02-59/8, оскільки визначає механізм тимчасового здійснення повноважень міського голови саме секретарем міської ради.
Водночас, Розпорядження ОСОБА_1 від 09.09.2026 року № 01/к/тр «Про початок тимчасового здійснення повноважень міського голови» оформлює початок реалізації такого механізму, тоді як розпорядження ОСОБА_1 від 09.09.2026 року №02/к/тр «Про припинення трудового договору» оформлює припинення трудових відносин із позивачкою.
Отже, між оскаржуваними актами існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок, а заявлені заходи забезпечення безпосередньо пов`язані з предметом позову.
Слід зазначити, що наслідки реалізації оскаржуваних актів не вичерпуються фактом їх прийняття.
Їх подальша реалізація передбачає здійснення іншою особою повноважень секретаря міської ради та повноважень, пов`язаних із тимчасовим здійсненням повноважень міського голови, а також вчинення інших юридично значущих дій у межах таких повноважень.
За таких умов вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження наявного на час подання заяви стану - залишення незмінним правового, кадрового та організаційного стану, що був чинним на момент ухвалення оскаржених рішень, тому немає підстав вважати, що права відповідача будуть порушені, та баланс інтересів порушений.
Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кожен наступний день реалізації оскаржуваних актів потенційно збільшує обсяг правових та організаційних наслідків, які у разі задоволення позову необхідно буде враховувати при виконанні судового рішення та поновленні порушених прав позивачки.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що є доведеним існування реального, а не абстрактного ризику того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивачки.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції такий висновок не ґрунтується на припущенні про протиправність оскаржуваних актів; при цьому, питання їх відповідності закону, дотримання процедури їх прийняття, наявності відповідних повноважень, дотримання встановленого порядку розгляду та голосування, а також правомірності припинення повноважень позивачки підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
У цій же справі достатньою підставою для застосування заходів забезпечення є встановлена судом реальна загроза ускладнення ефективного поновлення прав позивачки внаслідок подальшої реалізації взаємопов`язаних оскаржуваних актів.
Слід зазначити, що суд першої інстанції окремо врахував також обставини, встановлені під час розгляду справи №160/24758/26.
У межах зазначеної справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд уже розглядав питання щодо правового стану, пов`язаного із здійсненням повноважень міського голови Підгородненської міської ради, та застосовував заходи забезпечення позову для недопущення подальшої зміни відповідного правового стану.
Зокрема, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 року у справі №160/24758/26 суд вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та іншим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії щодо зміни відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 05520750) та особу, яка має право діяти від її імені, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
Заявлені заходи забезпечення стосуються виключно актів, які є безпосереднім предметом оскарження у цій адміністративній справі.
Таким чином, вимога пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України щодо недопустимості зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження, у даному випадку не порушується.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції також перевірив співмірність заявлених заходів.
Так, застосування заходів забезпечення позову не призводить до припинення діяльності Підгородненської міської ради, не забороняє проведення нею сесій, прийняття рішень з інших питань, здійснення бюджетних, організаційних чи інших повноважень, які не є предметом цього спору.
Обмеження стосуються лише реалізації конкретних актів, законність яких безпосередньо оспорюється позивачкою.
Отже, обрані заходи мають безпосередній зв`язок із предметом позову та є співмірними з ним.
Водночас наслідки незастосування таких заходів можуть бути істотними, оскільки до моменту вирішення спору по суті продовжуватиметься реалізація правового механізму, законність якого оспорюється, що може ускладнити ефективне поновлення прав позивачки.
Суд відхиляє можливе ототожнення застосування заходів забезпечення із попереднім поновленням позивачки на посаді.
Зупинення дії оскаржуваних актів саме по собі не містить висновку суду про їх протиправність, не встановлює остаточного правового статусу позивачки та не вирішує по суті позовні вимоги про поновлення на посаді.
Так само ця ухвала не визначає остаточного суб`єкта здійснення повноважень міського голови та не встановлює наслідків, які повинні настати за результатами розгляду справи по суті.
Зазначений захід має тимчасовий, превентивний характер і спрямований виключно на збереження існуючого правового та фактичного стану до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Зупиняючи дію оскаржуваних актів, суд не надає остаточної правової оцінки їх змісту, підставам прийняття та відповідності вимогам законодавства, а лише тимчасово унеможливлює реалізацію їх положень з метою забезпечення ефективності майбутнього судового захисту.
Отже, застосування такого заходу не є вирішенням спору наперед та не підміняє собою розгляд позовних вимог по суті.
Оцінюючи обставини, наведені заявницею у заяві про забезпечення позову, судом встановлено, що предметом оскарження є не лише індивідуальний акт про припинення трудових відносин, а взаємопов`язаний комплекс рішень та розпоряджень, якими одночасно змінено статус секретаря міської ради та механізм здійснення повноважень міського голови.
Тому суд оцінив заявлені заходи не ізольовано, а у взаємозв`язку з усім предметом спору та необхідністю збереження можливості ефективного поновлення прав позивачки.
Вказаний підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 280/3901/19, у якій суди виходили з того, що зупинення дії акта може бути запобіжником для ускладнення поновлення порушених прав особи, якщо такий захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору та відповідає вимогам процесуального закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України підстави для забезпечення позову, а саме реальної загрози істотного ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивачки.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність законних підстав для скасування вжитих заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального закону та не підлягає скасуванню.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача-2 спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко