Ухвала № 140897025 у справі № 398/5038/26 від 23.10.2026

Справа №: 398/5038/26

провадження №: 4-с/398/28/26

УХВАЛА

Іменем України

"23" жовтня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Репело Олександр Вікторович, на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Казанка Володимира Радиславовича, боржник - ОСОБА_2 , в інтересах та від імені якого діє представник адвокат Конарєва Ганна Олегівна, інший учасник справи - Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

встановив:

Зміст скарги

27 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Репело О.В., направила до суду поштою скаргу (надійшла до суду 29 липня 2026 року), в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Казанка В.Р. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14.07.2026 у виконавчому провадженні № 78513738, скасувати цей розрахунок та зобов`язати державного виконавця провести новий розрахунок заборгованості з урахуванням актуального розміру середньої заробітної плати у Кіровоградській області за кожен місяць, починаючи з грудня 2023 року. Одночасно скаржниця просила поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що про оскаржуваний розрахунок їй стало відомо 15 липня 2026 року з матеріалів судової справи № 398/749/26, а державним виконавцем він їй не направлявся.

Скарга обґрунтована тим, що боржник є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому за ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість мала визначатися виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Натомість державний виконавець поклав в основу оскаржуваного розрахунку довідки про заробітну плату, які боржник видав сам собі як фізична особа-підприємець, не зазначивши в них займаної посади, унаслідок чого заборгованість було зменшено з 67 742,31 грн до 1 493,33 грн. Зазначені довідки не містять відомостей про утримані податки і збори та суперечать відповідям Державної податкової служби України, наявним у матеріалах виконавчого провадження, згідно з якими відомості про отримання боржником заробітної плати відсутні, а наявна лише інформація про його доходи як фізичної особи-підприємця. Вони відображають лише нараховану, а не виплачену заробітну плату, що унеможливлює встановлення реального доходу боржника, а відображені в них кошти не були оподатковані як заробітна плата. Скаржниця також зазначала, що розрахунки від 23 жовтня 2025 року та 21 квітня 2026 року, складені виходячи із середньої заробітної плати, боржник не оскаржував.

Письмових заперечень на скаргу боржник не подавав.

Перебіг розгляду скарги

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року скаргу прийнято до розгляду та призначено судовий розгляд на 10 серпня 2026 року; тією ж ухвалою встановлено, що строк звернення до суду, визначений п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаржницею дотримано, а від Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому витребувано копію матеріалів виконавчого провадження № 78513738. За цих обставин заявлене скаржницею клопотання про поновлення строку вирішення не потребує.

Державний виконавець Казанок В.Р. повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги шляхом доставлення судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (за довідкою про доставку електронного документа повістку доставлено до електронного кабінету 03 жовтня 2026 року); у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень не подав.

Представник боржника зазначила, що вважає доцільним заслухати позицію державного виконавця щодо його дій, залишивши вирішення цього питання на розсуд суду; представник скаржниці проти розгляду скарги за відсутності виконавця не заперечував. Керуючись ч. 2 ст. 450 ЦПК України, за якою неявка державного виконавця, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду, суд ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності державного виконавця.

Призначений на 10 серпня 2026 року розгляд скарги було відкладено; у подальшому розгляд відкладався 04 вересня та 02 жовтня 2026 року - за клопотаннями представника боржника. У судовому засіданні 20 жовтня 2026 року представник боржника адвокат Конарєва Г.О. брала участь у режимі відеоконференції.

Представник скаржниці адвокат Репело О.В. у судовому засіданні скаргу підтримав і просив її задовольнити. Пояснив, що боржник є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, що визнала й представник боржника, а тому за ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість мала обчислюватися щомісяця виходячи із середньої заробітної плати для Кіровоградської області, як це й було зроблено у розрахунках від 23 жовтня 2025 року та 21 квітня 2026 року; практика Верховного Суду із цього питання є сталою і винятків із цього правила не містить. Оскаржуваний же розрахунок складено лише на підставі довідок про заробітну плату, складених для подання державному виконавцю, внаслідок чого дохід боржника як фізичної особи-підприємця взагалі не був урахований, хоча виконавчий документ передбачає стягнення з усіх видів заробітку (доходу); відомості цих довідок суперечать відповідям Державної податкової служби України, одержаним на запити державного виконавця.

Представник боржника адвокат Конарєва Г.О. проти задоволення скарги заперечувала. Зазначала, що за ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість визначається з фактичного заробітку (доходу), а середня заробітна плата застосовується лише тоді, коли реальний дохід встановити неможливо; оскільки боржник надав довідки про свій реальний дохід, державний виконавець правомірно здійснив перерахунок. Посилалася на підпункт 16 пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, яким до видів заробітку, з яких провадиться утримання аліментів, віднесено доходи від підприємницької діяльності, як на норму, що конкретизує положення Сімейного кодексу України, і зазначала, що саме цю постанову, а не норми Сімейного кодексу України, застосував державний виконавець. Стверджувала, що на час складання розрахунку державний виконавець не мав відомостей про доходи боржника, не зобов`язаний перевіряти достовірність наданих документів, а тому діяв правомірно; твердження про невідповідність довідок дійсності є припущенням, а практика Верховного Суду, на яку посилається скаржниця, стосується інших фактичних обставин. Підтвердила, що протягом періоду, за який складено оскаржуваний розрахунок, боржник був фізичною особою-підприємцем і перебував на спрощеній системі оподаткування, а за довідками від 21 квітня та 04 травня 2026 року обіймає посаду керівника. Пояснила, що довідки складено для подання державному виконавцю, а відображені в них суми є чистим доходом фізичної особи-підприємця; чинним законодавством довідки про чистий дохід фізичної особи-підприємця не передбачено, а передбачено саме довідку про заробітну плату. На запитання про те, чи відображені в довідках суми до або після утримання податків, повідомила про відсутність у неї такої інформації; причини відсутності відомостей про заробітну плату боржника в органах Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України їй невідомі.

За наслідками з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторонам надано слово для реплік, після чого в судовому засіданні 20 жовтня 2026 року оголошено перерву до 23 жовтня 2026 року для постановлення ухвали.

Заслухавши пояснення представників скаржниці та боржника, дослідивши матеріали справи і виконавчого провадження, суд дійшов таких висновків.

Обставини, встановлені судом

На примусовому виконанні у Фортечному ВДВС у м. Кропивницькому перебуває виконавче провадження № 78513738, відкрите постановою державного виконавця Казанка В.Р. від 04 липня 2025 року на підставі виконавчого листа № 398/6613/23, виданого 09 січня 2025 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за наслідками розгляду справи 25 листопада 2024 року (рішення набрало законної сили 31 грудня 2024 року), про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 28 грудня 2023 року, і до досягнення сином повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У виконавчому листі зареєстрованим місцем проживання боржника зазначено АДРЕСА_1 , а в постанові про відкриття виконавчого провадження адресою боржника - АДРЕСА_2 . Відомостей про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження або про звернення боржника із заявою про передачу виконавчого провадження до іншого органу матеріали не містять.

У заяві до державного виконавця від 04 травня 2026 року боржник власноруч зазначив місцем свого проживання м. Кропивницький. У клопотанні від 15 липня 2026 року, поданому у справі № 398/749/26 Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області представником боржника адвокатом Конарєвою Г.О., копію якого додано до скарги, адресою боржника зазначено: АДРЕСА_2 .

Державним виконавцем послідовно складено чотири розрахунки заборгованості зі сплати аліментів: від 23 жовтня 2025 року - 49 921,56 грн станом на 23 жовтня 2025 року; від 21 квітня 2026 року - 67 742,31 грн станом на 01 квітня 2026 року; від 12 травня 2026 року - 20 946,33 грн станом на 01 квітня 2026 року; та оскаржуваний розрахунок від 14 липня 2026 року - 1 493,33 грн станом на 14 липня 2026 року.

У розрахунках від 23 жовтня 2025 року та 21 квітня 2026 року графу «Розмір доходу / середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» заповнено показниками середньої заробітної плати: 11 658,00 грн за кожен місяць періоду з 28 грудня 2023 року по грудень 2024 року, від 16 653,00 грн до 22 110,00 грн - за місяці 2025 року та 19 996,00 грн - за січень - березень 2026 року.

У розрахунках від 12 травня та 14 липня 2026 року ту саму графу заповнено іншими показниками: 1 290,32 грн за грудень 2023 року, по 10 000,00 грн за січень - жовтень 2024 року, по 8 000,00 грн за листопад 2024 року - грудень 2025 року та по 8 647,00 грн за січень - липень 2026 року. В обох цих розрахунках зазначено, що їх здійснено на підставі заяви боржника від 04 травня 2026 року з урахуванням довідки про заробітну плату.

У матеріалах виконавчого провадження наявні квитанції акціонерного товариства «А-Банк» про перекази боржника на користь стягувачки із призначенням платежу «аліменти»; суми сплачених боржником коштів відображено у графі «Сплачено аліментів» усіх чотирьох розрахунків.

Заявою від 04 травня 2026 року (вхідний № 5542/30.19-08/8) боржник просив долучити до виконавчого провадження довідку про його заробітну плату, здійснити розрахунок за аліментами та видати довідку.

До виконавчого провадження долучено три довідки, складені за формою «Довідка про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням»:

- від 21 квітня 2026 року № 1 - за період з грудня 2024 року по березень 2026 року: по 8 000,00 грн щомісяця за грудень 2024 року - грудень 2025 року та по 8 647,00 грн за січень - березень 2026 року, усього 129 941,00 грн;

- від 04 травня 2026 року № 2 - за період з грудня 2023 року по грудень 2024 року: 1 290,32 грн за грудень 2023 року, по 10 000,00 грн за січень - жовтень 2024 року та по 8 000,00 грн за листопад і грудень 2024 року, усього 117 290,32 грн;

- від 14 липня 2026 року № 2 - за квітень - червень 2026 року по 8 647,00 грн щомісяця, усього 25 941,00 грн.

Усі три довідки видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_2 ; місцезнаходженням підприємця в них зазначено: АДРЕСА_3 . У довідках від 21 квітня та 04 травня 2026 року у графах «Керівник» і «Головний бухгалтер» проставлено підписи, зазначено прізвище « ОСОБА_2 » та відмітку «Право одного підпису»; довідка від 14 липня 2026 року підписів не містить. У графах «Сума страхових внесків та/або єдиного внеску, сплачена застрахованою особою» і «Розмір єдиного внеску» у всіх трьох довідках проставлено прочерки.

Протягом усього виконавчого провадження державний виконавець систематично направляв до Державної податкової служби України запити про джерела та/або суми доходів боржника та одержував на них відповіді, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження та досліджені судом.

Відповідями, одержаними 07 липня 2025 року (запит № 278892756), 19 вересня 2025 року (№ 292883474), 22 жовтня 2025 року (№ 297656852), 05 березня 2026 року (№ 317510195) та 20 березня 2026 року (№ 323107027), інформацію надано. У кожній із них боржник зазначений як фізична особа, яка отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою, а серед джерел і сум отриманих доходів - податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи (першої та другої груп), ознака доходу 512: у відповіді від 07 липня 2025 року - 488 000,00 грн за IV квартал 2024 року; у відповідях від 19 вересня та 22 жовтня 2025 року - 620 000,00 грн за IV квартал 2023 року та 488 000,00 грн за IV квартал 2024 року; у відповідях від 05 і 20 березня 2026 року - 463 000,00 грн за IV квартал 2025 року.

Першу з цих відповідей одержано 07 липня 2025 року, тобто на третій день після відкриття виконавчого провадження.

Відповіддю, одержаною 13 грудня 2025 року (№ 305704119), інформацію надано лише щодо доходу від податкового агента. Єдиним податковим агентом, зазначеним у всіх цих відповідях, є акціонерне товариство «Акцент-Банк» із сумами нарахованого доходу 305,86 грн, 144,26 грн та 623,64 грн. Жодна з відповідей не містить відомостей про нараховану боржнику заробітну плату та не зазначає фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як податкового агента.

Відповідями, одержаними 06 і 07 серпня 2025 року, 18 лютого, 04 і 19 квітня, 04 і 19 травня, 03 червня, 19 червня та 03 липня 2026 року, інформацію не надано з причини її відсутності в Державному реєстрі.

За відповідями Пенсійного фонду України, одержаними 07 липня, 19 вересня та 22 жовтня 2025 року, боржника знайдено в реєстрі застрахованих осіб, але дані про отримання ним доходу відсутні.

Окрім того, 06 і 07 серпня 2025 року, 13 грудня 2025 року, 18 лютого, 05 і 20 березня, 04 і 19 квітня, 04 і 19 травня, 03 червня, 18 червня та 03 липня 2026 року державний виконавець направляв до Державної податкової служби України запити про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, у параметрах яких сам зазначав код типу боржника «3 - фізична особа - підприємець». На ці запити одержано відповіді з переліками відкритих на ім`я боржника рахунків.

Отже, протягом періоду, за який складено оскаржуваний розрахунок, боржник був фізичною особою-підприємцем і перебував на спрощеній системі оподаткування. Ці обставини визнані представником боржника у поясненнях у судовому засіданні та узгоджуються з відповідями Державної податкової служби України; обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання суд не має, а тому вони не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ч. 3 ст. 71 цього Закону сума заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, а за ч. 4 цієї статті виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця та повідомляти про розрахунок стягувача і боржника, зокрема у разі подання заяви стягувачем або боржником. Аналогічні приписи містить п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, за яким розрахунок обчислюється на підставі відомостей, отриманих, зокрема, з інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

Частиною 1 ст. 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Водночас ч. 2 цієї статті передбачає, що заборгованість платника аліментів, який не працював на час її виникнення або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. За ч. 3 цієї статті розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України); доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; такі обставини зазначаються, зокрема, у поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду, які врахував суд

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2022 року у справі № 754/12768/20 (провадження № 61-8097св22) зазначив, що здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, «необхідно проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця». Погоджуючись із судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що, установивши реєстрацію боржника як фізичної особи-підприємця, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець «правомірно здійснив розрахунки виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості».

Такий підхід є усталеним. У постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19) Верховний Суд погодився з висновком судів про неправомірність розрахунку заборгованості, здійсненого виходячи з усіх доходів фізичної особи-підприємця, оскільки державний виконавець «не взяв до уваги те, що зазначені розрахунки заборгованості необхідно було проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 Сімейного кодексу України». У постанові від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-19631св20) Верховний Суд підтвердив, що визначена державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів «виходячи з повного доходу боржника як ФОП, здійснена з порушенням вимог законодавства (частини другої статті 195 СК України)». Аналогічні висновки викладено в постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20 (провадження № 61-6091св21) та від 18 січня 2024 року у справі № 404/2935/19, у якій Верховний Суд зазначив, що «у частині другій статті 195 СК України чітко визначено: заборгованість за аліментами платника аліментів, який … є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості».

У постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-5483св21) Верховний Суд, констатувавши, що «в цій категорії справ існує стала судова практика щодо застосування частини другої статті 195 СК України», підстав для відступу від неї не встановив. Доводи про те, що аліменти розраховуються і сплачуються щомісяця виходячи саме із доходу (заробітку) платника аліментів, Верховний Суд визнав необґрунтованими, «оскільки заборгованість за аліментами платника аліментів, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості». Відхиляючи посилання заявниці на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, зокрема щодо змісту Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, та неприпустимості звуження змісту норм закону положеннями підзаконних актів, Верховний Суд зазначив, що ці висновки «стосуються загальних підходів до визначення розміру аліментів від частки доходу платника та не стосуються правил застосування частини другої статті 195 СК України».

Мотиви суду

Предметом розгляду є правомірність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 липня 2026 року. Доводи сторін зводяться до одного ключового питання: що є базою обчислення заборгованості платника аліментів, який є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, - відомості про його фактичний дохід, подані ним самим, чи середня заробітна плата працівника для даної місцевості. Від відповіді на це питання залежить оцінка решти доводів сторін.

Щодо бази обчислення заборгованості

Частина 2 ст. 195 СК України є спеціальною щодо ч. 1 цієї статті. Загальне правило ч. 1 - обчислення заборгованості з фактичного заробітку (доходу) - застосовується до всіх платників аліментів, крім тих, кого законодавець прямо назвав у ч. 2. Для них, зокрема для фізичної особи-підприємця, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, базою обчислення заборгованості є середня заробітна плата працівника для даної місцевості. Жодного застереження, яке дозволяло б за певних умов відступити від цього правила і повернутися до фактичного доходу платника, ч. 2 ст. 195 СК України не містить.

Тому суд відхиляє доводи представника боржника про те, що середня заробітна плата застосовується лише тоді, коли реальний дохід платника встановити неможливо. Такої умови закон не передбачає. Для платника на спрощеній системі оподаткування ч. 2 ст. 195 СК України пов`язує розмір заборгованості не з його фактичним доходом, а із середньою заробітною платою працівника для даної місцевості, тож подання ним відомостей про свій дохід базу обчислення не змінює. Так само застосовує цю норму і Верховний Суд, який у наведених вище постановах зазначив, що розрахунок заборгованості такого платника здійснюється виходячи із середньої заробітної плати, «а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця» (справа № 754/12768/20), і визнав необґрунтованими доводи про обчислення аліментів саме з його доходу (постанова від 20 вересня 2022 року у справі № 757/35562/18-ц).

Протягом усього періоду, за який складено оскаржуваний розрахунок, боржник був фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування. Цю обставину визнала його представниця, і вона узгоджується з відповідями Державної податкової служби України на запити державного виконавця. Отже, заборгованість за весь цей період підлягала обчисленню виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Саме так державний виконавець і обчислював її в розрахунках від 23 жовтня 2025 року та 21 квітня 2026 року.

З цих самих підстав суд не погоджується з доводом представника скаржниці про те, що в розрахунку мав бути врахований дохід боржника як фізичної особи-підприємця, оскільки виконавчий лист передбачає стягнення аліментів з усіх видів заробітку (доходу). Зазначене формулювання виконавчого листа визначає розмір аліментів як частку від заробітку (доходу) боржника. Порядок же визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), встановлює ст. 195 СК України, і для платника на спрощеній системі оподаткування таким порядком є обчислення виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Отже, ні довідки, подані боржником, ні задекларований ним дохід від підприємницької діяльності базою обчислення заборгованості бути не можуть.

Щодо оскаржуваного розрахунку та довідок, покладених в його основу

В оскаржуваному розрахунку, як і в розрахунку від 12 травня 2026 року, державний виконавець відступив від цього порядку: замість середньої заробітної плати працівника він заповнив відповідну графу сумами з довідок, поданих боржником разом із заявою від 04 травня 2026 року, - від 1 290,32 грн до 10 000,00 грн на місяць. Унаслідок цього заборгованість станом на 01 квітня 2026 року, яка за розрахунком від 21 квітня 2026 року становила 67 742,31 грн, за розрахунком від 12 травня 2026 року, складеним на тій самій підставі, що й оскаржуваний, зменшилася до 20 946,33 грн; за оскаржуваним розрахунком станом на 14 липня 2026 року вона становить 1 493,33 грн.

Довідки, на яких ґрунтується розрахунок, складені самим боржником як фізичною особою-підприємцем на своє ім`я за формою довідки про заробітну плату. За поясненнями представника боржника, відображені в них суми є чистим доходом фізичної особи-підприємця, а форму довідки про заробітну плату використано лише тому, що довідки про такий дохід законодавство не передбачає. Тобто, навіть за позицією самого боржника, ці довідки відображають не заробітну плату, а його дохід від підприємницької діяльності.

Отже, за такого тлумачення поданих боржником довідок під виглядом заробітної плати державний виконавець фактично поклав в основу розрахунку дохід боржника від підприємницької діяльності в розмірі, зазначеному самим боржником, тобто обчислив заборгованість у спосіб, який ч. 2 ст. 195 СК України для такого платника виключає. Цим порушено ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за якою заборгованість визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Доводи скаржниці та її представника про інші вади довідок - відсутність у них відомостей про посаду та утримані податки і збори, відображення нарахованих, а не виплачених сум, - самостійного значення для вирішення скарги не мають, оскільки довідки не могли бути базою обчислення заборгованості незалежно від цих вад. З тієї самої причини суд не досліджує питання про достовірність наведених у довідках відомостей: від його вирішення результат розгляду скарги не залежить, і висновки суду на припущеннях щодо цього не ґрунтуються (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Тому й доводи представника боржника про те, що твердження скаржниці про невідповідність довідок дійсності є припущенням, на висновки суду не впливають.

Щодо доводів про застосування Переліку № 146

Представник боржника посилалася на підпункт 16 пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146. Пунктом 1 цього Переліку встановлено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі (підпункт 16) з доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства. На думку представника боржника, цей підпункт конкретизує положення Сімейного кодексу України, і саме його, а не Сімейний кодекс України, застосував державний виконавець. Суд ці доводи відхиляє з таких підстав.

По-перше, Перелік визначає види заробітку (доходу), з яких утримуються аліменти, і не встановлює порядку визначення заборгованості за аліментами. Такий порядок встановлено ст. 195 СК України, а для фізичної особи-підприємця, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, - частиною другою цієї статті. Саме тому Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 757/35562/18-ц зазначив, що висновки щодо змісту Переліку не стосуються правил застосування ч. 2 ст. 195 СК України.

По-друге, навіть якби підпункт 16 тлумачився так, як пропонує представник боржника, тобто як такий, що дозволяє обчислювати заборгованість такого платника з його доходу від підприємницької діяльності, він суперечив би ч. 2 ст. 195 СК України. У такому разі застосуванню підлягала б норма закону, яка має вищу юридичну силу, адже за ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

По-третє, твердження про те, що державний виконавець застосував постанову Кабінету Міністрів України № 146, а не Сімейний кодекс України, не підтверджується змістом оскаржуваного розрахунку, у якому зазначено, що його здійснено на підставі заяви боржника з урахуванням довідки про заробітну плату. Крім того, якби державний виконавець справді визначав заборгованість не за правилами Сімейного кодексу України, а за підзаконним актом, це саме по собі суперечило б ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів про відсутність у державного виконавця відомостей та обов`язку перевіряти документи

Доводи представника боржника про те, що на час складання розрахунку державний виконавець не мав відомостей про доходи боржника і не зобов`язаний був перевіряти достовірність поданих документів, правомірності розрахунку не підтверджують.

Передусім ці доводи не мають вирішального значення. Базу обчислення за ч. 2 ст. 195 СК України визначає статус боржника, а не наявність у виконавця відомостей про його дохід. Цей статус державному виконавцю був відомий. Про це свідчать його власні розрахунки від 23 жовтня 2025 року та 21 квітня 2026 року, складені виходячи із середньої заробітної плати працівника; п`ять відповідей Державної податкової служби України, одержаних на його ж запити, у яких боржника зазначено як самозайняту особу - платника єдиного податку першої та другої груп, причому першу з них одержано 07 липня 2025 року, на третій день після відкриття виконавчого провадження; а також тринадцять запитів до Державної податкової служби України, направлених у період з 06 серпня 2025 року по 03 липня 2026 року, у параметрах яких державний виконавець сам визначав боржника як фізичну особу-підприємця; останній із них - за одинадцять днів до складення оскаржуваного розрахунку.

Не відповідає матеріалам виконавчого провадження і твердження про те, що державний виконавець не мав відомостей про доходи боржника. Відповіді Державної податкової служби України містили відомості про задекларований боржником дохід платника єдиного податку і не містили жодних відомостей про нараховану йому заробітну плату; за відповідями Пенсійного фонду України дані про отримання боржником доходу відсутні. Відповіді, якими інформацію не надано через її відсутність у Державному реєстрі, засвідчують лише те, що за відповідними запитами відомостей не одержано; раніше одержаних відомостей вони не спростовують і наявності в боржника заробітної плати не підтверджують.

Суд не покладає на державного виконавця обов`язку перевіряти достовірність поданих боржником довідок. Однак виконавець, який зобов`язаний неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження») та визначати заборгованість у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (ч. 3 ст. 71 цього Закону), мав оцінити, чи можуть подані документи взагалі бути базою розрахунку з огляду на відомий йому статус боржника та наявні у провадженні офіційні відомості. Цього він не зробив: відступивши від підходу, застосованого у двох попередніх розрахунках, він не навів жодних мотивів такої зміни і поклав в основу розрахунку документи, які за ч. 2 ст. 195 СК України такою базою бути не могли.

Щодо доводу про іншу практику Верховного Суду

Доводи представника боржника про те, що наведена скаржницею практика Верховного Суду стосується інших фактичних обставин, суд відхиляє. Висновок про те, що заборгованість зі сплати аліментів фізичної особи-підприємця, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, є сталим і викладений, зокрема, у наведених вище постановах Верховного Суду у справах № 754/12768/20, № 464/6206/18, № 757/35562/18-ц, № 521/260/20 і № 404/2935/19, ухвалених саме щодо таких платників аліментів, тобто у правовідносинах, подібних до спірних. Тому відмінності фактичних обставин окремих справ, на які посилалася скаржниця, висновків суду не спростовують.

Щодо способу усунення порушення

За ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Порушене право скаржниці буде поновлено, якщо державний виконавець проведе новий розрахунок заборгованості за весь період з 28 грудня 2023 року - дня, з якого за рішенням суду присуджено аліменти і з якого починається період, охоплений оскаржуваним розрахунком, - обчисливши її щомісяця виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, з додержанням вимог ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржниця просить зобов`язати державного виконавця застосувати середню заробітну плату у Кіровоградській області. Спору щодо місцевості між сторонами немає: розрахунки від 23 жовтня 2025 року та 21 квітня 2026 року, складені, за поясненнями представника скаржниці, за показниками для Кіровоградської області, боржник не оскаржував, а його представник застосування цього показника не заперечувала. Виконавче провадження здійснює Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому; постанову про відкриття виконавчого провадження боржник не оскаржував, із заявою про передачу виконавчого провадження до іншого органу не звертався, а в заяві від 04 травня 2026 року сам зазначив місцем свого проживання м. Кропивницький. Відомості про зареєстроване місце проживання боржника в м. Ізюмі Харківської області самі по собі не свідчать про неправильність застосованого показника. За ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, тобто не лише за зареєстрованим місцем проживання, а й за фактичним місцем проживання чи перебування, яким за наведеними обставинами є м. Кропивницький.

Водночас обчислення заборгованості, у тому числі визначення конкретного статистичного показника середньої заробітної плати за кожен місяць, належить до повноважень державного виконавця (ч. 3 ст. 195 СК України), а неправомірність оскаржуваного розрахунку полягає не у виборі місцевості, а в застосуванні бази обчислення, яку закон виключає. Тому суд формулює обов`язок державного виконавця за критерієм, визначеним ч. 2 ст. 195 СК України, - виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, що з урахуванням наведених обставин відповідає вимозі скаржниці.

Висновки суду

Отже, оскаржуваний розрахунок складено з порушенням ч. 2 ст. 195 СК України, ч. 1 ст. 18, ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»: базою обчислення заборгованості державний виконавець визнав відомості про дохід боржника, які за законом такою базою бути не можуть. Унаслідок цього заборгованість безпідставно зменшено, чим порушено право скаржниці на одержання аліментів у розмірі, визначеному законом. Скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню: дії державного виконавця щодо складання розрахунку слід визнати неправомірними, розрахунок - скасувати, а державного виконавця - зобов`язати провести новий розрахунок.

Витрат, пов`язаних з розглядом скарги, учасниками справи не понесено, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв`язку з чим питання, передбачене ст. 452 ЦПК України, вирішенню не підлягає.

Керуючись ст. 195 СК України, ст. 18, 24, 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 81, 82, 259, 260, 261, 263, 268, 353, 354, 447-1, 450, 451, 452, 453 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Репело Олександр Вікторович, на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Казанка Володимира Радиславовича - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Казанка Володимира Радиславовича щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 78513738.

Скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 78513738.

Зобов`язати державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Казанка Володимира Радиславовича провести новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 78513738 за період з 28 грудня 2023 року, обчисливши його щомісяця виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України та ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Роз`яснити, що про виконання цієї ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Учасники справи:

- скаржниця (стягувач) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Кропивницький, вул. Преображенська, буд. 2, код ЄДРПОУ 34977781;

- державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Казанок Володимир Радиславович.

Суддя В.В. Орловський