Судові рішення

Ухвала № 140911010 у справі № 924/689/26 від 26.10.2026

Ухвала від 26.10.2026 у господарській справі № 924/689/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із земельних відносин»). Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд, суддя Кульчій І.М.

Справа№ 924/689/26
СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
СуддяКульчій І.М.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із земельних відносин
Дата ухвалення26.10.2026
Надійшло до реєстру26.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140911010

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"26" жовтня 2026 р. Справа № 924/689/26

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Кульчій І.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Летичівської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 вересня 2026 року (повний текст складено 24.09.2026) у справі №924/689/26 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка"

до Летичівської селищної ради

про визнання укладеним (поновленим) договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2026 у справі №924/689/26 позов задоволено.

Визнано укладеним між Летичівською селищною радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кудинка" договір оренди земельної ділянки загальною площею 24,1640 га, (кадастровий номер: [номер приховано]:04:010:0001), в редакції, викладеній в рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, 22.10.2026 Летичівська селищна рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

22.10.2026 до суду від представника СТОВ "Агрофірма "Кудинка" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, у яких позивач зазначає про відсутність поважних причин пропуску Летичівською селищною радою строку на апеляційне оскарження.

Позивач вважає необґрунтованими посилання апелянта на повітряні тривоги, відключення електроенергії та відсутність доступу до мережі Інтернет, оскільки протягом відповідного періоду представники селищної ради брали участь у судових засіданнях та подавали процесуальні документи в інших справах. Крім того, 30.09.2026 відбулося пленарне засідання селищної ради.

На думку позивача, наведені апелянтом обставини не підтверджують наявності об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заявлені апелянтом клопотання та врахувавши доводи поданих позивачем заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги, зокрема, на рішення суду встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З огляду на викладене, Летичівській селищній раді при зверненні до суду з апеляційною скаргою слід було сплатити судовий збір в розмірі 4 992,00 грн (3328,00?150%).

Поряд з цим, суд звертає увагу скаржника на те, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір" та враховуючи те, що апеляційну скаргу Летичівської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2026 у справі №924/689/26 подано засобами електронного зв`язку в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", розмір судового збору, який необхідно було сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги на вказане рішення місцевого господарського суду становить 3 993,60 грн (4992,00?0,8).

Разом з тим, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.

При цьому апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю фінансової можливості здійснити відповідний платіж у зв`язку з особливим порядком фінансування видатків місцевих бюджетів в умовах воєнного стану.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 видатки на сплату судового збору належать до третьої черги платежів, у зв`язку з чим проведення такого платежу наразі є неможливим. Водночас апелянт посилається на реєстрацію 21.10.2026 у територіальному органі Казначейства платіжного доручення № 289 на сплату судового збору.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При цьому навіть за наявності таких умов вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб незалежно від їх майнового стану, а положення пункту 3 цієї норми можуть застосовуватися до юридичних осіб лише у справах, предметом яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом спору у цій справі є визнання укладеним (поновленим) договору оренди земельної ділянки, а тому він не належить до зазначеної категорії справ.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 звернула увагу на необхідність індивідуальної оцінки обставин конкретної справи при вирішенні питання щодо сплати судового збору та врахування фактичної можливості особи виконати відповідний процесуальний обов`язок.

Обґрунтовуючи клопотання, Летичівська селищна рада посилається на особливий порядок здійснення платежів органами Державної казначейської служби України в умовах воєнного стану, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, та віднесення видатків на сплату судового збору до третьої черги платежів.

Разом з тим, встановлена зазначеним нормативно-правовим актом черговість здійснення платежів сама по собі не підтверджує об`єктивної неможливості сплати судового збору та не звільняє орган місцевого самоврядування від виконання відповідного процесуального обов`язку.

Посилання скаржника на реєстрацію 21.10.2026 у територіальному органі Казначейства платежу № 289 свідчить про ініціювання процедури сплати судового збору, однак не підтверджує фактичного проведення такого платежу та зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували відмову органу Казначейства у проведенні зазначеного платежу, неможливість його здійснення протягом певного періоду або існування інших об`єктивних перешкод, які унеможливлюють сплату судового збору.

Саме по собі посилання на відсутність погодження казначейських асигнувань для проведення платежів третьої черги без належного документального підтвердження відповідних обставин не є достатнім для висновку про неможливість виконання скаржником вимог процесуального закону.

Крім того, запровадження воєнного стану на території України та особливого порядку казначейського обслуговування бюджетних коштів не є безумовними підставами для відстрочення сплати судового збору. Такі обставини підлягають оцінці з урахуванням їх конкретного впливу на можливість заявника виконати відповідний процесуальний обов`язок.

Однак скаржником не доведено, що зазначені обставини створили саме для Летичівської селищної ради об`єктивні та непереборні перешкоди для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим обмеженням, зокрема у вигляді обов`язку сплати судового збору.

Отже, враховуючи предмет спору, правовий статус скаржника, наведені ним обставини та подані докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Летичівської селищної ради про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області ухвалено 16.09.2026, повний текст рішення складено 24.09.2026.

Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення суду відповідно до частини першої статті 256 ГПК України було 14.10.2026.

При цьому повний текст оскаржуваного рішення доставлено до електронного кабінету Летичівської селищної ради 25.09.2026, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документа.

Таким чином, двадцятиденний строк із дня вручення повного рішення суду, передбачений пунктом 1 частини другої статті 256 ГПК України, сплив 15.10.2026.

Натомість Летичівська селищна рада звернулася з апеляційною скаргою 22.10.2026, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, у тому числі строку, передбаченого частиною другою статті 256 ГПК України.

Одночасно з апеляційною скаргою Летичівською селищною радою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване наявністю об`єктивних та незалежних від скаржника обставин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану.

Зокрема, апелянт посилається на критичне збільшення кількості та тривалості повітряних тривог у вересні - жовтні 2026 року на території Хмельницької області, постійні відключення електроенергії, тривале перебування працівників в укриттях цивільного захисту, відсутність стабільного доступу до мережі Інтернет та засобів зв`язку, що, за твердженням скаржника, позбавило його технічної та фізичної можливості своєчасно підготувати, належним чином оформити та подати апеляційну скаргу.

Водночас СТОВ "Агрофірма "Кудинка" подало заперечення проти відкриття апеляційного провадження, у яких зазначає про відсутність поважних причин пропуску Летичівською селищною радою строку на апеляційне оскарження.

Позивач вважає необґрунтованими посилання апелянта на повітряні тривоги, відключення електроенергії та відсутність доступу до мережі Інтернет, оскільки протягом відповідного періоду представники Летичівської селищної ради брали участь у судових засіданнях та подавали процесуальні документи в інших судових справах. Зокрема, позивач посилається на здійснення представниками селищної ради процесуальних дій у справах №678/879/26, №678/1366/26, №678/1343/26, №678/1413/26, №678/1335/26 та інших.

Крім того, позивач зазначає, що 30.09.2026 відбулося пленарне засідання Летичівської селищної ради, що, на його думку, також спростовує твердження апелянта про неможливість здійснення відповідних дій у зазначений період.

Посилаючись на відсутність об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, СТОВ "Агрофірма "Кудинка" просить відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження.

Розглянувши клопотання Летичівської селищної ради про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням доводів поданих позивачем заперечень, колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених скаржником причин пропуску строку з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливе лише за наявності поважних причин його пропуску, які мають бути належним чином обґрунтовані та підтверджені заявником.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При цьому ГПК України не пов`язує можливість поновлення пропущеного процесуального строку з певним вичерпним переліком обставин. У кожному конкретному випадку суд оцінює наведені заявником причини пропуску строку, подані на їх підтвердження докази, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії.

Колегія суддів зазначає, що запровадження воєнного стану на території України, повітряні тривоги, відключення електроенергії та інші обставини, пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України, можуть бути підставою для поновлення процесуального строку, якщо вони об`єктивно перешкоджали учаснику справи своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.

Разом з тим сам по собі факт існування таких обставин не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку без встановлення їх безпосереднього впливу на можливість конкретного учасника справи реалізувати відповідне процесуальне право.

Обґрунтовуючи клопотання, Летичівська селищна рада обмежилася загальними посиланнями на збільшення кількості повітряних тривог, відключення електроенергії, перебування працівників в укриттях та відсутність стабільного доступу до мережі Інтернет.

Водночас скаржником не конкретизовано, у які саме дні та протягом якого часу зазначені обставини перешкоджали підготовці та поданню апеляційної скарги, а також не обґрунтовано, чому вони унеможливлювали її подання протягом усього встановленого законом строку.

Зокрема, сам факт оголошення повітряних тривог не свідчить про безперервну неможливість здійснення процесуальних дій, а посилання на відключення електроенергії та відсутність доступу до мережі Інтернет без конкретизації їх тривалості та впливу на діяльність скаржника не підтверджують існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Крім того, колегія суддів враховує доводи позивача щодо здійснення представниками Летичівської селищної ради процесуальних дій в інших судових справах протягом періоду, на який апелянт посилається як на час існування обставин, що унеможливлювали подання апеляційної скарги.

Так, із наведених у запереченнях відомостей вбачається, що представники селищної ради у вересні - жовтні 2026 року брали участь у судових засіданнях, подавали письмові заяви та здійснювали інші процесуальні дії у справах, які розглядалися Летичівським районним судом Хмельницької області.

Зазначені обставини хоча й не виключають можливості виникнення окремих технічних чи організаційних труднощів у діяльності апелянта, однак у сукупності з відсутністю належного обґрунтування конкретного впливу таких труднощів на своєчасне подання апеляційної скарги не дають підстав вважати, що скаржник був об`єктивно позбавлений можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

При цьому Летичівська селищна рада як орган місцевого самоврядування мала можливість організувати здійснення процесуальних дій через уповноважених представників, у тому числі шляхом використання передбачених процесуальним законодавством способів подання документів до суду.

Доказів того, що наведені у клопотанні обставини унеможливлювали використання таких способів протягом установленого законом строку, апелянтом не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, що скаржником не наведено обставин, які б пояснювали неможливість подання апеляційної скарги не лише до закінчення загального строку апеляційного оскарження 14.10.2026, а й протягом двадцяти днів із дня вручення повного тексту рішення, тобто до 15.10.2026.

Таким чином, наведені апелянтом обставини не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв`язку між повітряними тривогами, відключеннями електроенергії, відсутністю доступу до мережі Інтернет та пропуском строку на апеляційне оскарження.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг на судові рішення. Такі обмеження повинні переслідувати легітимну мету та бути пропорційними (рішення у справі "Мушта проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання про поновлення строку на оскарження належить до дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Національні суди повинні перевіряти, чи виправдовують наведені заявником підстави поновлення строку втручання у принцип юридичної визначеності.

Отже, враховуючи наведені апелянтом обставини, подані матеріали та доводи заперечень позивача, колегія суддів дійшла висновку, що Летичівською селищною радою не доведено наявності об`єктивних, непереборних та незалежних від її волевиявлення обставин, які унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги, а відтак наведені Летичівською селищною радою у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).

Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною четвертою статті 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи неподання апелянтом доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення його сплати, а також визнання неповажними наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Летичівської селищної ради без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору та заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами на їх підтвердження.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Летичівській селищній раді в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Летичівської селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2026 у справі № 924/689/26 - залишити без руху.

3. Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки шляхом надання суду:

- доказів сплати судового збору в установлених законом порядку і розмірі;

- заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2026 у справі № 924/689/26 та відповідних доказів на їх підтвердження.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі неподання доказів сплати судового збору у встановлений судом строк апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику відповідно до частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 ГПК України.

5. Роз`яснити скаржнику, що відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України, якщо заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано у встановлений строк або наведені в ній підстави будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кульчій І.М.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.11.2026 Ухвала № 141422876 Північно-західний апеляційний господарський суд
27.10.2026 Ухвала № 140994006 Господарський суд Хмельницької області
16.09.2026 Рішення № 140063972 Господарський суд Хмельницької області
22.07.2026 Ухвала № 138446773 Господарський суд Хмельницької області
01.07.2026 Ухвала № 137884992 Господарський суд Хмельницької області