Рішення № 140955857 у справі № 240/9158/26 від 13.10.2026

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/9158/26

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Луценко Д.В.,

за участю: Позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - Бреднєва О.О.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Окунь О.М.,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області, Секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

Визнати протиправними дії секретаря Бердичівської міської ради Коляди Б.О., який тимчасово виконував обов`язки Бердичівського міського голови в період прийняття оскаржуваних розпоряджень та рішень, що полягали у:

- недотримані вимог "Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №1386 24.10.2001 року, рішення Бердичівської міської ради №14 від 26.04.2002 "Про створення кадрового резерву в апараті виконкому міської ради, його управліннях, відділах та службах", Регламенту виконавчого комітету затвердженого рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №6 від 28.01.2021 року (щодо формування/створення кадрового резерву на посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради в кількості не менше 2-х осіб на посаду);

- порушені обов`язку щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства при формуванні кадрового резерву на посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради покладеного на нього п. 3 рішення Бердичівської міської ради №14 від 26.04.2002 "Про створення кадрового резерву в апараті виконкому міської ради, його управліннях, відділах та службах".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Бердичівського міського голови №42/05-01/1 "Про затвердження кадрового резерву" від 28.07.2025 року, в частині що стосується посади Директора департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради та включення ОСОБА_3 в список осіб зарахованих до кадрового резерву.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Бердичівського міського голови №66/05-02 від 30.07.2025 "Про ОСОБА_3 ".

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської міської ради №2142 "Про затвердження на посаду заступника Бердичівського міського голови" від 30.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що наявність лише одного кандидата у розпорядженні міського голови про затвердження кадрового резерву на посаду директора Департаменту економічного розвитку прямо суперечить та порушує імперативну норму, зазначену в п.4 Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 №1386 та п. 4 рішення Бердичівської міської ради від 26.04.2002 №14 "Про створення кадрового резерву в апараті виконкому міської ради, його управліннях, відділах та службах", в яких кадровий резерв формується: на посади заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами виконкому, керівників управлінь, відділів та служб виконкому міської ради - не менше двох осіб.

Крім того, відповідачем 2 (т.в.о.Бердичівського міського голови ОСОБА_2 ) грубо порушено п.3.15; п.4.3; п.4.4; п.4.6; п.4.11 Регламенту виконавчого комітету БМР, затвердженого рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 №6 та п.4.1 Інструкції з діловодства у виконавчому комітеті БМР, затвердженої рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 №7 та норми Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ №55 від 17.01.2018, оскільки проєкт оскаржуваного розпорядження не був завізований жодною посадовою особою виконавчого комітету БМР.

Тому вважає, що розпорядження міського голови від 28.07.2025 №42/05-01/1 "Про затвердження кадрового резерву" і на його основі, як похідне, розпорядження міського голови від 30.07.2025 №66/05-02 "Про ОСОБА_3 " є протиправними в частині включення до нього лише однієї особи ОСОБА_3 , оскільки це було зроблено з порушенням встановленої процедури і мало на меті унеможливити законне право позивача на продовження проходження служби в ОМС після скорочення посади першого заступника і стало штучно створеною перешкодою для реалізації його права на працю.

Ухвалою від 24.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 04.06.2026 для належної підготовки справи для розгляду по суті продовжено строк підготовчого провадження терміном на 30 (тридцять) днів.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22.06.2026, закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 01.10.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Бердичівської міської ради від 30.09.2025 №2142 "Про затвердження на посаду заступника Бердичівського міського голови" та третьої особи ОСОБА_4 , у зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Відповідач - Бердичівська міська рада подала відзив на позов, в якому просила у його задоволенні відмовити. Свою позицію мотивує тим, що у позові наведено оціночні судження без належного обґрунтування фактами, а тому усі викладені твердження та аргументи позивача є виключно суб`єктивними та безпідставними. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що зарахування до кадрового резерву на відповідну посаду здійснюється виключно за бажанням посадових осіб місцевого самоврядування шляхом подання відповідної заяви. З 07.07.2025 - дати прийняття рішення Бердичівською міською радою №2045 про перейменування "Управління економічного розвитку Бердичівської міської ради" на "Департамент економічного розвитку Бердичівської міської ради" інших заяв, окрім заяви начальника управління економічного розвитку Бердичівської міської ради від 30.07.2025 про зарахування до кадрового резерву, в тому числі від позивача не надходило. Вважає, що включення одного кандидата до кадрового резерву не є підставою для скасування розпорядження міського голови "Про затвердження кадрового резерву" та не свідчить про незаконне просування по службі ОСОБА_3 , адже основним критерієм для переведення його на посаду директора є відповідність його визначеним кваліфікаційним критеріям для цієї посади.

Відповідач зазначив про безпідставність посилань позивача на те, що йому як першому заступнику Бердичівського міського голови, якому підпорядковується начальник управління економічного розвитку не було відомо про включення ОСОБА_5 до кадрового резерву, оскільки ним же погоджено без жодних зауважень заяву ОСОБА_5 щодо переведення його на посаду, а також ним не висловлено бажання роботодавцю щодо можливості переведення його самого на цю посаду.

Крім того, вказав, що проєкти оскаржуваних розпоряджень було підготовлено та погоджено/завізовано відповідно до вимог чинного законодавства України та Регламенту виконавчого комітету Бердичівської міської ради, що спростовує доводи позивача про їх непогодження, видання одноосібно виконувачем обов`язки міського голови ОСОБА_6 .

Відповідач - Секретар Бердичівської міської ради Житомирської області Коляда Богдана Олександровича в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити. Вказав на необґрунтованість та безпідставність доводів позивача покладених в основу позовних вимог. Підтримав доводи, викладені у відзиві представником відповідача та зазначив, що оскаржувані розпорядження прийняті з дотриманням Регламенту виконавчого комітету БМР, затвердженого рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 №6, Інструкції з діловодства у виконавчому комітеті БМР, затвердженої рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 №7 та Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ №55 від 17.01.2018.

Крім того, пояснив, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2026 у справі №240/24354/25 позивача поновлено на посаді першого заступника Бердичівського міського голови, а тому скасування спірних розпоряджень не призведе до поновлення прав позивача.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що жодне бажання посадової особи не являється підставою для включення її до кадрового резерву на керівну посаду. Заява ОСОБА_3 спростовує перекручування відповідачем наявних в справі фактів, і доводить протиправність та умисність дій відповідача 2. Разом з тим, він, як безпосередній керівник на той час начальника УЕР ОСОБА_7 , не мав змоги погоджувати заяву свого підлеглого про згоду на включення до резерву, оскільки факт пропозиції відповідачем 2 про включення до кадрового резерву і отримання згоди від ОСОБА_3 був не відомий позивачу, а умисно прихований відповідачем 2 від позивача з метою унеможливлення доступу до інформації, а в подальшому перешкоджанню зайняттю даної посади 4 категорії позивачем, як вивільненим працівником, чия посада першого заступника, також 4 категорії була скорочена. До того ж він не був включений і в перелік візуючих осіб самого розпорядження про затвердження кадрового резерву, що доводить умисне і свідоме приховування відповідачем 2 інформації про намір протиправного включення тільки однієї особи в кадровий резерв на посаду директора Департаменту.

Крім того, внаслідок відсутності на офіційному сайті Бердичівської міської ради інформації про розпорядження міського голови про кадровий резерв була відсутня будь яка реальна можливість претендувати на посаду директора департаменту.

Також позивач звернув увагу, що долучена відповідачем копія проєкту розпорядження міського голови "Про ОСОБА_3 " не містить жодного підпису візуючих посадових осіб БМР. Копія проєкту розпорядження міського голови "Про затвердження кадрового резерву", містить два підписи посадових осіб, а саме підпис керуючої справами ОСОБА_8 та посадової особи ОСОБА_9 . Тобто, на вказаних розпорядженнях відсутній підпис позивача, як безпосереднього керівника кандидатів на посади кадрового резерву по департаменту економічного розвитку. Крім того, копія наданого відповідачем проєкту оскаржуваного розпорядження завірена гербовою печаткою виконавчого комітету БМР, керуючою справами БМР. Копія проєкту розпорядження, яку надав позивач, завірена гербовою печаткою за підписом керуючої справами. Дані факти свідчать про вчинення службового підроблення з боку посадових осіб відповідача, які мають на меті введення суду в оману та намагання відповідача знівелювати протиправність своїх дій та протиправність оскаржуваних розпоряджень.

У запереченнях на відповідь на відзив представник Бердичівської міської ради в спростування доводів позивача зазначив, що Богдан Коляда - секретар міської ради пропонував позивачу обійняти посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради, проте він відмовився від переведення його на запропоновану посаду. Також зауважив, що безпідставними є посилання позивача на те, що відповідач зобов`язаний формувати кадровий резерв з такого розрахунку: на посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів міських - не менше двох осіб, оскільки у Типовому порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 №1386 відсутні норми зобов`язального характеру для органів місцевого самоврядування при формуванні кадрового резерву, так як це право відповідного органу.

Третя особа - ОСОБА_10 в поясненнях зазначив, що сам факт перебування особи у статусі вивільненого працівника не створює безумовного права на зайняття будь-якої посади в органі місцевого самоврядування та не породжує автоматичного права вимагати призначення на конкретну посаду. Рішенням Бердичівської міської ради від 07.07.2025 було здійснено перейменування Управління економічного розвитку Бердичівської міської ради на Департамент економічного розвитку Бердичівської міської ради. У спірних правовідносинах фактично мало місце не первинне призначення особи, яка раніше не працювала в даному структурному підрозділі, а кадрове переведення керівника існуючого органу на посаду керівника його правонаступника після перейменування та зміни структури. Позивач фактично підміняє право бути повідомленим про вакансію та право бути розглянутим роботодавцем на право вимагати призначення на конкретну керівну посаду, що не передбачено законодавством України.

Крім того, вказав, що формальні порушення при прийнятті спірних розпоряджень не можуть бути підставою для їх скасування, оскільки фактично призведуть до його звільнення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Що стосується посилань позивача на те, що у юрисконсультів Бердичівської міської ради відсутні повноваження на представництва окрім міської ради Секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича, суд зазначає, що по перше відзив у справі поданий та підписаний спеціалістом-юрисконсультом Орел Л.І. як представником Бердичівської міської ради.

Крім того, відповідно до посадової інструкції начальника юридичного відділу виконкому Бердичівської міської ради начальник відділу має право представляти у встановленому порядку інтереси Бердичівської міської ради, Бердичівського міського голови та виконкому міської ради в судах усіх інстанцій з правом здійснювати усі процесуальні дії від імені довірителя. (п.3.3 розділ 3).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довіреності від 01.01.2026 Окунь О.М. - начальнику юридичного відділу виконкому Бердичівської міської ради доручено від імені Бердичівської міської ради, виконавчого комітету, Бердичівського міського голови здійснювати повноваження на ведення справ у судах всіх інстанцій.

Відтак, з даного приводу суд відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень у представника, як безпідставні.

Крім того, секретар Бердичівської міської ради Житомирської області Коляда Богдан Олександрович скористався правом та висловив свої заперечення на позов в усному порядку, що узгоджується з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника Бердичівського міського голови з 14.12.2020.

Рішенням Бердичівської міської ради від 11.06.2025 №1412 "Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів" (зі змінами)" була скорочена посада першого заступника міського голови.

30.09.2025 року рішенням Бердичівської міської ради №2135 "Про ОСОБА_11 " позивач звільнений з посади першого заступника Бердичівського міського голови в зв`язку з скороченням штату працівників з 03.10.2025.

Відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 07.07.2025 №2045 "Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів (зі змінами)" здійснено перейменування Управління економічного розвитку Бердичівської міської ради на Департамент економічного розвитку Бердичівської міської ради.

Розпорядженням в.о. Бердичівського міського голови Богдана Коляди від 23.07.2025 №61/05-01 затверджено структуру Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради та введено в дію з 01.08.2025 посадові оклади і затверджено штатний розпис Департаменту економічного розвитку.

Розпорядженням в.о. Бердичівського міського голови Богдана Коляди від 28.07.2025 №42/05-01/1 затверджено кадровий резерв по Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради.

Розпорядженням в.о. Бердичівського міського голови Богдана Коляди від 30.07.2025 №66/05-02 "Про ОСОБА_3 " з 01 серпня 2025 року ОСОБА_3 призначено на посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду за переведенням за його згодою, звільнивши його з посади начальника управління економічного розвитку Бердичівської міської ради.

Позивач вважає, що оскаржувані розпорядження Бердичівського міського голови заблокували/порушили його право, як працівника, чия посада була скорочена, на першочергове продовження праці в органі місцевого самоврядування на рівнозначних посадах та грубо порушили його конституційні та трудові права, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним діям та розпорядженням, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначені в Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III).

Статтею 1 цього Закону України передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

За правилами статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

При цьому, статтею 3 вказаного Закону визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Право на службу в органах місцевого самоврядування законодавчо закріплено також у ст. 5 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", якою визначено, що таке право мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою.

Водночас ст. 10 цього Закону визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

- на посади керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що на посаду до органу місцевого самоврядування особа може бути прийнята шляхом виборів, на конкурсній основі та в іншому порядку, який прямо передбачена законом.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування в органах місцевого самоврядування" встановлюються категорії посад, зокрема:

- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

Таким чином, посада начальника Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради відноситься до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Предметом оскарження в даній справі є дії та розпорядження Бердичівського міського голови №42/05-01/1 "Про затвердження кадрового резерву" від 28.07.2025, в частині, що стосується посади директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради та рішення Бердичівської міської ради №2142 "Про затвердження на посаду заступника Бердичівського міського голови" від 30.09.2025.

Зокрема, позивач вказує, що в списки осіб, зарахованих до кадрового резерву Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради на посаду директора Департаменту економічного розвитку зарахована всього лиш одна особа - ОСОБА_10 , що є протиправним, так як порушує процедуру включення до кадрового резерву, яка передбачає, що кадровий резерв на посади керівників формується з розрахунку не менше двох осіб, визначену Типовим порядком формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001. Крім того, зазначає, що відповідачем грубо порушено п.3.15; п.4.3; п.4.4; п.4.6; п.4.11 Регламенту виконавчого комітету БМР, затвердженого рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 №6 та п.4.1 Інструкції з діловодства у виконавчому комітеті БМР, затвердженої рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 №7 та норми Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ №55 від 17.01.2018, оскільки проєкт оскаржуваного розпорядження не був завізований жодною посадовою особою виконавчого комітету БМР.

Надаючи оцінку даним доводам, суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах, зокрема, підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 цього Закону за рішенням органу місцевого самоврядування створюється кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі, який затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради.

До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і мають відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її.

Кадровий резерв формується з:

- посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною комісією на вищі посади;

- державних службовців, які бажають перейти на службу в органи місцевого самоврядування;

- спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю.

Порядок формування та ведення кадрового резерву посадових осіб визначається відповідною радою.

Примірний порядок формування кадрового резерву розробляється і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Типовий порядок формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 24 жовтня 2001 року (далі - Типовий порядок).

Відповідно до п.1-3 цього Порядку кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі створюється за рішенням органу місцевого самоврядування.

Формування кадрового резерву передбачає добір працівників, які:

спроможні запроваджувати демократичні цінності правової держави та громадянського суспільства, відстоювати права людини і громадянина;

мають професійні навички, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях і аналітичних здібностях, для прийняття та успішного виконання управлінських рішень.

Кадровий резерв формується з:

посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною комісією на вищі посади;

державних службовців, які бажають перейти на службу в органи місцевого самоврядування;

спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників вищих навчальних закладів відповідного профілю, у тому числі зарахованих на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління.

До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування, мають відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її.

Зарахування до кадрового резерву проводиться за згодою особи, яка виявила бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування. Про зарахування до кадрового резерву повідомляється керівництво за місцем роботи такої особи.

Пунктом 4 Типового порядку передбачено, що, зокрема, на посади працівників органів місцевого самоврядування кадровий резерв формується з такого розрахунку: на посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та на посади керівників відділів, управлінь виконавчого апарату районної і обласної ради - не менше двох осіб.

Аналогічні норми відображені в Порядку формування та ведення кадрового резерву служби в апараті виконкому міської ради і його управліннях, відділах та службах, який затверджений рішенням Бердичівської міської ради від 26.04.2022 №14.

Системний аналіз положень зазначених вище порядків, свідчить, що зарахування особи до кадрового резерву ґрунтується на її добровільному волевиявленні. До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання зайняти відповідну посаду, а саме зарахування здійснюється за їхньою згодою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бердичівської міської ради від 07.07.2025 №2045 "Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів (зі змінами)" здійснено перейменування Управління економічного розвитку Бердичівської міської ради на Департамент економічного розвитку Бердичівської міської ради.

Розпорядженням в.о. Бердичівського міського голови Богдана Коляди від 23.07.2025 №61/05-01 затверджено структуру Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради та введено в дію з 01.08.2025 посадові оклади і затверджено штатний розпис Департаменту економічного розвитку.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що у зв`язку із створенням посади директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради, з метою виконання рішення ради №2045 та забезпечення належного функціонування і безперебійної роботи громади, створено кадровий резерв на заміщення цієї посади.

28.07.2025 третьою особою - ОСОБА_12 на ім`я в.о. Бердичівського міського голови Богдана Коляди подана заява про надання згоди на зарахування до кадрового резерву на посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради на 2025 рік.

Розпорядженням в.о. Бердичівського міського голови Богдана Коляди від 28.07.2025 №42/05-01/1 затверджено кадровий резерв по Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради. Підставою для прийняття цього розпорядження є, зокрема, заява ОСОБА_3 .

В той же час, в ході розгляду справи не встановлено подання ОСОБА_1 заяви чи надання ним в інший спосіб згоди на зарахування до кадрового резерву на відповідну посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради, тому доводи про те, що відповідач не забезпечив йому можливості бути зарахованим до такого резерву, є безпідставними.

При цьому, слід зазначити, що положення Типового порядку не покладають на орган місцевого самоврядування обов`язку, так само як і не закріплюють права зараховувати особу до кадрового резерву за відсутності її волевиявлення або самостійно ініціювати отримання такої згоди.

Доводи позивача про те, що йому не було відомо про формування кадрового резерву через неповідомлення роботодавцем, суд оцінює критично.

Так, із матеріалів справи вбачається, що будучи першим заступником Бердичівського міського голови та координуючи роботу Департаменту економічного розвитку, він наклав резолюцію про погодження на заяві третьої особи - ОСОБА_3 від 30.07.2025 про призначення на вказану посаду, в якій останній прямо посилався на зарахування до кадрового резерву як на підставу призначення. Зміст заяви та резолюція свідчать, що на час розгляду питання про призначення третьої особи на посаду директора Департаменту економічного розвитку позивач був обізнаний із фактом зарахування третьої особи до кадрового резерву і тим, що саме ця обставина була підставою звернення. При цьому будь яких зауважень щодо цього питання зі сторони позивача ця заява не містить.

З огляду на координаційні повноваження позивача як першого заступника Бердичівського міського голови, ці обставини також дають підстави вважати, що про формування такого резерву йому могло бути відомо, а посилання лише на відсутність окремого повідомлення цього не спростовує.

Крім того, згідно п.5 Порядку формування та ведення кадрового резерву служби в апараті виконкому міської ради і його управліннях, відділах та службах, який затверджений рішенням Бердичівської міської ради від 26.04.2002 №14, визначено, що зарахування до кадрового резерву затверджується розпорядженням міського голови. Якщо для призначення на посади, на які формується кадровий резерв, передбачається погодження кандидатур з відповідними органами виконавчої влади, зарахування до резерву проводиться після такого погодження.

Пунктом п.4.1 Інструкції з діловодства, затвердженої рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради міської ради №7 від 28.01.2021 передбачено, що проєкти розпоряджень з кадрових питань (особового складу) візуються головним спеціалістом з питань кадрової роботи та нагород, який створив документ, спеціалістом юридичного відділу та керуючим справами виконавчого комітету, а також залежно від видів розпоряджень головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції, відділом бухгалтерського обліку та звітності, іншими посадовими особами, яких стосується документ.

Тобто, вказаними нормами Порядку та Інструкції не передбачено обов`язку погоджувати з позивачем персональний склад кадрового резерву. Сам факт координації роботи Управління та Департаменту економічного розвитку не свідчить про наявність у позивача таких повноважень чи обов`язкової його участі у формуванні резерву. Тому ці доводи не підтверджують ані відсутності обізнаності позивача, ані порушення порядку формування кадрового резерву та не заслуговують на увагу в цій частині.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що третя особа - ОСОБА_13 не висловив бажання бути зарахованим до кадрового резерву, а лише погодився на нібито пропозицію в.о. Бердичівського міського голови зайняти цю посаду.

Так, зміст заяви ОСОБА_3 від 28.07.2025, де зазначено "надаю згоду на зарахування мене до кадрового резерву", свідчить про його власне добровільне та однозначне волевиявлення. В даному випадку вирішальним є зміст заяви в цілому, а не саме формулювання, тому розмежування "згода" і "бажання", на думку суду, є штучним і не відповідає фактичному змісту документа. Крім того, матеріали справи не підтверджують існування попередньої пропозиції в.о.міського голови, відповіддю на яку нібито була ця заява. Заява третьої особи є належним підтвердженням його самостійного наміру та добровільного бажання бути зарахованим до кадрового резерву, а доводи позивача про відсутність такого волевиявлення є безпідставними.

Щодо доводів позивача про формування кадрового резерву в кількості менше ніж дві особи, суд зазначає таке.

Пунктом 4 Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року № 1386, передбачено, що кадровий резерв на посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів міських рад формується в кількості не менше двох осіб. Отже, формування кадрового резерву на посаду директора Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради лише з однієї особи свідчить про недотримання відповідачем встановленої кількісної вимоги. Відсутність інших претендентів чи заяв сама по собі не скасовує цієї вимоги та не є передбаченим Типовим порядком винятком із неї.

Водночас пункт 1 Типового порядку визначає кадровий резерв як засіб для зайняття посад і просування по службі. Тому, оцінюючи значення допущеної невідповідності, суд має врахувати не лише формальне дотримання кількісної вимоги, а й те, чи вплинув цей недолік або чи міг він вплинути на результат призначення та чи порушив права позивача.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18. У вказаній справі Верховний Суд зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно спричиняти правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Процедурний дефект може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень за умови, що він вплинув або міг вплинути на правильність цього рішення. Визначальними є характер порушення та його наслідки, зокрема те, чи призвело воно до істотної помилки й ухвалення незаконного рішення.

Як встановлено судом, на час прийняття спірних розпоряджень посада директора Департаменту економічного розвитку була вакантною, а Департамент мав розпочати роботу з 01 серпня 2025 року.

Так, в судовому засіданні відповідач та представник відповідача пояснили, що призначення керівника до цієї дати було необхідним для своєчасного забезпечення роботи нового виконавчого органу Бердичівської міської ради та зумовлено виконанням рішення ради від 07.07.2025 №2045.

В той же час, матеріали справи не містять відомостей про інших осіб, які подали заяви про зарахування до кадрового резерву для призначення цю посаду. Позивач такої заяви також не подавав. Отже, до резерву було зараховано єдину особу, яка виявила бажання зайняти посаду та кандидатуру якої було подано для призначення.

Крім того, на час вирішення питання про призначення третьої особи позивач обіймав посаду першого заступника Бердичівського міського голови та координував діяльність Департаменту. На заяві третьої особи - ОСОБА_3 про призначення, у якій прямо зазначалося, що він просить призначити його як особу, зараховану до кадрового резерву, позивач висловив погодження щодо цієї кандидатури. Ця обставина сама по собі не доводить, що позивач знав про фактичну кількість осіб у резерві на момент його формування, і не звільняє уповноважених осіб від обов`язку дотримуватися встановленого порядку. Однак вона підтверджує, що на час розгляду питання про призначення позивач був обізнаний із посиланням третьої особи на кадровий резерв, мав можливість порушити питання щодо його кандидатури та не висловив заперечень проти призначення саме цієї особи.

З огляду на сукупність встановлених обставин суд доходить висновку, що формування кадрового резерву лише з однієї особи було процедурною невідповідністю кількісній вимозі Типового порядку. Водночас, судом не встановлено, що цей недолік вплинув або міг вплинути на вибір кандидатури, призвів до усунення від розгляду іншого конкретного претендента чи спричинив призначення особи, яка не відповідала вимогам до посади. Тому саме по собі формування резерву в кількості однієї особи за наведених обставин не є достатньою підставою для висновку про незаконність і скасування розпорядження про затвердження кадрового резерву.

Щодо доводів позивача про не проходження третьою особою стажування суд зазначає, що пункт 2 Типового порядку передбачає стажування як один із способів підготовки до вищої посади.

Під час розгляду справи відповідач, представник відповідача та третя особа не заперечували, що окремого стажування не проводилося, тому цей факт оцінюється у сукупності з іншими обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Бердичівського міського голови від 30.08.2021 №115/05-02 ОСОБА_10 з 01 вересня 2021 року призначений на посаду начальника управління економічного розвитку Бердичівської міської ради як такого, що пройшов за конкурсом за переведенням.

В судовому засіданні представник відповідача та третя особа пояснили, що ОСОБА_3 було призначено начальником управління економічного розвитку ще у 2021 році і після того він протягом близько чотирьох років безпосередньо виконував обов`язки керівника цього напряму, набув необхідних знань і практичного досвіду, ознайомилася зі специфікою діяльності виконавчого органу та міг виконувати функції його керівника.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що на момент призначення третя особа мав тривалий практичний досвід керівництва підрозділом того самого напряму. З огляду на це, відсутність інших заяв, а також свободу розсуду відповідача у кадрових питаннях і необхідність укомплектувати новостворений департамент у стислий строк, не проведення окремого стажування саме по собі не спростовує професійної відповідності третьої особи та не вплинуло на правильність рішення про призначення. Тому ця обставина, на думку суду, не є достатньою підставою для визнання розпорядження про призначення незаконним і його скасування.

Щодо доводів про порушення п.3.15; п.4.3; п.4.4; п.4.6; п.4.11 Регламенту виконавчого комітету БМР, п.4.1 Інструкції з діловодства у виконавчому комітеті БМР та норм Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ №55 від 17.01.2018, щодо не погодження проєкта розпорядження Бердичівського міського голови №42/05-01/1 "Про затвердження кадрового резерву" від 28.07.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до п.56-57 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ №55 від 17.01.2018 (в редакції на час видання спірного розпорядження) погодження документа у разі потреби може здійснюватися як в установі (внутрішнє), так і за її межами іншими заінтересованими установами (зовнішнє). Внутрішнє погодження документа оформлюється шляхом проставляння візи. Віза включає особистий підпис, власне ім`я і прізвище особи, яка візує документ, дату візування із зазначенням у разі потреби найменування посади цієї особи.

Згідно п.3.15 Регламенту виконавчого комітету Бердичівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету БМР від 28.01.2021 (далі - Регламент) організація роботи з документами у виконавчому комітеті міської ради здійснюється відповідно до Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінет Міністрів України від 17.01.2018 № 55.

Проекти розпоряджень візують керівники структурних підрозділів, які готували документ, начальник фінансового управління (з фінансових питань), перший заступник Бердичівського міського голови, заступники Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів, начальник юридичного відділу та головний спеціаліст- юрисконсульт юридичного відділу. У розпорядженні зазначаються конкретні строки виконання намічених завдань, відповідальні за виконання та контроль. (п.4.3 Регламенту).

Проект розпорядження з усіма візами, додатками, списком адресатів, яким слід направити розпорядження, подається на розгляд керуючому справами виконавчого комітету, після візування керуючим справами виконавчого комітету розпорядження подаються на підпис Бердичівському міському голові (п.4.4)

Пунктом 4.6 Регламенту визначено, що погоджений проєкт розпорядження візується у такому порядку: - безпосередній виконавець; - керівник структурного підрозділу; - начальник загального відділу; - заступник Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органі ради (згідно з розподілом обов`язків); - начальник юридичного відділу виконавчого комітету (головний спеціаліст - юрисконсульт); начальник фінансового управління (за необхідністю); - начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності (за необхідністю); - керуючий справами виконавчого комітету. Відповідальність за якість підготовки документа несуть всі посадові особи, що його візують.

Розпорядження підписує Бердичівський міський голова або заступник Бердичівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, який його заміняє на період відсутності (п.4.7).

Оригінали розпоряджень повертаються виконавцями проектів до загального відділу разом із матеріалами, списком розсилки, електронним варіантом і друкованим примірниками розпорядження у наступній кількості: до справи - 1 прим., для оформлення контрольної картки (у разі, якщо за виконанням розпорядження передбачено контроль) - 1 прим. Додаткові примірники розпорядження друкуються у необхідній кількості відповідно до підписаного керівником структурного підрозділу, що готував проєкт розпорядження списку розсилки. Відповідальність за ідентичність електронного та паперового варіантів проєктів та виданих розпоряджень Бердичівського міського голови покладається на безпосередніх виконавців, що їх готували.

Відповідно до п.4.1 Інструкції з діловодства у виконавчому комітеті Бердичівської міської ради, затвердженої рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської рад від 28.01.2021 № 7, розпорядження Бердичівського міського голови видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії розпорядження Бердичівського міського голови видаються з основної діяльності виконавчого комітету Бердичівської міської ради, адміністративно-господарських та кадрових питань. Проєкти розпоряджень з кадрових питань (особового складу) візуються головним спеціалістом з питань кадрової роботи та нагород, який створив виконавчого комітету, а також залежно від видів розпоряджень головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції, відділом бухгалтерського обліку та звітності, іншими посадовими особами, яких стосується документ.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що візування - це внутрішнє погодження проєкту розпорядження перед підписом міського голови. Воно підтверджує відповідність змісту документа вимогам у межах компетенції причетних посадових осіб і готовність проєкту до внесення на підпис.

Судом встановлено, що розпорядженням в.о.Бердичівського міського голови Богдана Коляди від 28.07.2025 №42/05-01/1 затверджено кадровий резерв по Департаменту економічного розвитку Бердичівської міської ради.

З наявної в матеріалах справи копії вказаного розпорядження вбачається, що його проєкт погоджений Котнюк Л.А., Кухар О.І., ОСОБА_14 ..

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що Котнюк Л.А. є керуючою справами виконавчого комітету Бердичівської міської ради, Кухар О.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу виконавчого комітету БМР, Фіщук А.Д. - головний спеціаліст з питань кадрової роботи та нагород виконавчого комітету Бердичівської міської ради.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що кадрове та юридичне опрацювання спірного розпорядження було здійснено, оскільки його погодили керуючий справами, юрисконсульт і спеціаліст з кадрової роботи. В той же час, позивач, який координував роботу Департаменту економічного розвитку, раніше погодив заяву щодо призначення третьої особи на посаду директора. При цьому, суд вважає, що відсутність візи позивача на самому розпорядженні не спростовує проведеного опрацювання, оскільки ця обставина не свідчить про істотне порушення порядку погодження, не доводить впливу на зміст розпорядження, а отже не є самостійною підставою для його скасування.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність віз погодження на первісно наданій йому на запит засвідченій копії проєкту вказаного розпорядження, суд зазначає, що ця обставина сама по собі не підтверджує відсутності таких віз на час прийняття розпорядження та не свідчить про невідповідність примірника, долученого до матеріалів справи, оригіналу документа.

Як вбачається з матеріалів справи, надалі на адвокатський запит представника позивача позивачеві, а також суду було надано примірник того самого проєкту з візами посадових осіб. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що зміст наданих примірників відрізняється або, що візи були проставлені пізніше. Отже, відсутність віз на первісно наданій позивачеві копії розпорядження свідчить про неповноту відображення документа саме в цій копії, однак не спростовує факту погодження проєкту та не є достатньою підставою для висновку про недопустимість наданої суду копії як доказу у цій справі.

Щодо доводів про відсутність в розпорядженні від 30.07.2025 №66/05-02 "Про ОСОБА_3 " інформації про категорію посади, до якої відноситься посада директора Департаменту і економічного розвитку; про ранг посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_3 , який відповідає категорії займаної посади, суд зазначає таке.

Статтями 14, 15 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III визначено категорії посад і передбачено присвоєння рангу при призначенні на відповідну посаду.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що посаду, на яку призначено третю особу, передбачено структурою та штатним розписом. Тому суд вважає, що сама по собі відсутність таких даних у тексті розпорядження не означає невизначеності правового статусу посади чи особи та не заперечує, що призначення відбулося на посаду, передбачену структурою та штатним розписом.

За таких обставин, приходить до висновку, що відсутність цих відомостей у тексті розпорядження є недоліком його оформлення, який сам по собі не доводить незаконності призначення та не є самостійною підставою для визнання розпорядження протиправним і його скасування. При цьому, позивач не пояснив яким чином відсутність вказаної інформації у спірному розпорядженні порушує його права та законні інтереси.

Згідно ч.1-2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи судом встановлено наявність окремих процедурних недоліків під час формування кадрового резерву та прийняття спірних розпоряджень. Водночас суд не встановив, що ці недоліки вплинули або могли вплинути на правильність прийнятих рішень чи призвели до порушення прав позивача.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18, згідно з якою не кожне порушення процедури є підставою для скасування акта: формальні недоліки, які не вплинули й не могли вплинути на правильність рішення, самі по собі не зумовлюють його протиправності. Отже, встановлені у справі процедурні недоліки, на думку суду, не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних актів.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів особи, а судовий захист має забезпечувати реальне поновлення права, яке особа вважає порушеним.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 вересня 2020 року у справі №9901/145/20 зазначила, що індивідуальний акт може бути оскаржений особою, якої він стосується, або особою, чиї права, свободи чи інтереси він безпосередньо зачіпає; порушення має бути реальним та стосуватися індивідуально визначеного права чи інтересу.

У справі, що розглядається, спірні розпорядження стосувалися формування кадрового резерву та призначення на посаду третьої особи - ОСОБА_3 . На думку суду, саме припущення позивача про те, що за інших обставин його могли б призначити на цю посаду, не свідчить про безпосереднє порушення його права оскаржуваними актами. Перебування позивача протягом певного часу після призначення третьої особи на посаді першого заступника Бердичівського міського голови саме по собі не доводить ані його згоди з таким призначенням, ані відмови від наміру обійняти цю посаду; водночас ця обставина не підтверджує, що скасування спірних розпоряджень саме по собі забезпечить його призначення або поновить його право.

При цьому судом враховується, що на час вирішення цього спору позивач на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2026 у справі №240/24354/25 поновлений на посаді першого заступника Бердичівського міського голови, що сторонами не заперечується. Відтак обраний ним спосіб захисту сам по собі не забезпечує реального поновлення його права.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваних дій та розпоряджень протиправними та їх скасування.

При цьому судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Бердичівської міської ради Житомирської області (пл. Центральна, 1,м. Бердичів,Житомирська обл., Бердичівський р-н,13301 РНОКПП/ЄДРПОУ: 13576960), Секретаря Бердичівської міської ради Житомирської області Коляди Богдана Олександровича (пл. Центральна, 1,м. Бердичів,Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13301 РНОКПП/ЄДРПОУ: 13576960), третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 26 жовтня 2026 року

13.10.26