МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 р. № 400/7779/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідача Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,54006,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі-відповідач) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 ;
зобов`язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме з транспортного засобу марки «Nissan», модель «Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був накладений за вих. № 10217 від 06.03.2014 (вхід. № 4356 від 13.03.2014).
ІІ. Виклад позицій учасників справи
В обґрунтування позову позивач послалася на те, що їй на праві власності належить автомобіль марки Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 . З відповіді ТСЦ МВС №4841 на своє звернення позивачка встановила, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів наявні відомості щодо накладене обмеження на це майно Заводським ВДВС Миколаївського МУЮ вих. № 10217 від 06.03.2014, вхід. №4356 від 13.03.2014. Разом з тим, відповідач повідомив, що за результатом перевірки по пошуку даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, електронного архіву та спецрозділу АСВП у Заводському відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не встановлено накладення вищезазначених обтяжень. Також встановлено, що за результатом перевірки станом на 21.01.2026 у відділі відносно позивачки виконавчі провадження не здійснюються. Відтак, позивачка вважає бездіяльність відповідача щодо незняття арешту належного їй автомобіля протиправною.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву суду не надав.
ІІІ. Рух справи
Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та зазначити дату, коли саме стало відомо відомості про щодо накладання арешту на майно.
Ухвалою суду від 15.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.08.2026 витребувано у Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, Територіальний сервісний центр МВС № 4841 докази щодо накладення обмеження Заводським ВДВС Миколаївського МУЮ, вих № 10217 від 06.03.2014, вхід. № 4356 від 13.03.2014 на транспортний засіб марки NISSAN MICRA, номерний знак НОМЕР_1 .
Від Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, Територіальний сервісний центр МВС № 4841 надійшов лист, в якому зазначено інформація щодо наявності документів та матеріалів, пов`язаних із внесенням зазначеного обмеження знаходиться у ТСЦ МВС №4845.
Ухвалою від 06.10.2026 суд витребував у ТСЦ МВС №4845 докази щодо накладення обмеження Заводським ВДВС Миколаївського МУЮ, вих № 10217 від 06.03.2014, вхід. № 4356 від 13.03.2014 на транспортний засіб марки NISSAN MICRA, номерний знак НОМЕР_1 .
Відомості на виконання ухвали від 06.10.2026 надійшли до суду 23.10.2026
Справу розглянуто в письмовому провадженні в строк, з урахуванням періоду перебування судді ОСОБА_2 в щорічних відпустках з 20.07.2026 по 31.07.2026 відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду № 161-б від 06.07.2026, з 07.09.2026 по 21.09.2026 відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду № 202-б від 17.08.2026.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником автомобіля марки NISSAN MICRA, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія
НОМЕР_2 листа Територіального сервісного центру МВС №4845 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30/4845-13438-2026 від 16.10.2026 суд встановив, що за відомостями архівної інформаційної бази БД "АРЕШТ" Снігурівським МРЕВ УДАІ УМВС України в Миколаївській області накладено обмеження (відчуження) у 2014 році щодо транспортного засобу марки NISSAN MICRA, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до картки обліку у БД «АРЕШТ» арешт у вигляді «відчуження заборонено» накладено за ініціативою ВДВС Заводського РУЮ м. Миколаїв (вихідний № 10217 від 06.03.2014, вхідний № 4356 від 13.03.2014).
Листом № 5029/18.10-34/1 від 21.01.2026 у відповідь на звернення позивачки щодо зняття арешту Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, повідомив, що перевіркою по пошуку даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, електронного архіву та спецрозділу АСВП у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не встановлено накладення вищезазначених обтяжень. Згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, станом на 21.01.2026 жодних заборон відносно ОСОБА_3 , не встановлено. Додатково повідомлено, перевіркою по пошуку даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 21.01.2026 у відділі відносно ОСОБА_3 , виконавчі провадження не здійснюються.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту позивачка звернулась до суду.
V. Джерела права
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на дату відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах регулювались Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону №606-XIV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону №606-XIV було встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 57 Закону №606-XIV, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені у статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
02 червня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно із статтею 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Згідно з частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи відсутність в даному випадку підстав для зняття арешту, встановлених частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що згідно архівної інформаційної бази даних "АРЕШТ" ВДВС Заводським РУЮ м. Миколаїв листом № 10217 від 06.03.2014 направлено Снігурівському МРЕВ УДАІ УМВС України в Миколаївській області вимогу про накладення обмеження (відчуження) щодо транспортного засобу марки NISSAN MICRA, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Разом з тим, листом № 5029/18.10-34/1 від 21.01.2026 Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заперечив накладення обтяжень і повідомив, що перевіркою по пошуку даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, електронного архіву та спецрозділу АСВП у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України встановлено, що станом на 21.01.2026 у відділі відносно ОСОБА_3 , виконавчі провадження не здійснюються.
Тобто, відповідач не вказав на наявність законних підстав для існування на цей час обтяжень автомобіля позивачки, а заперечив сам факт такого обтяження.
Водночас, судом з огляду на необхідність офіційного з`ясування обставин справи, ініційовано витребування доказів в Територіального сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, які підтверджують, що обтяження було застосовано в 2014 році на підставі листа відповідача.
При цьому, станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна боржника.
Судж враховує, що відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень стосовно позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на її майно арешту.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до суду виконавчі документи на виконанні не перебувають.
Іншого відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, відзиву на позов також не надано.
Суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи (в даному випадку, його спадкоємця) на мирне володіння майном.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21 та в постанові від 29 травня 2024 року по справі № 643/5147/23.
Суд також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Незняття державною виконавчою службою арешту з майна боржника саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з майна боржника.
Суд враховує, що накладення арешту на майно боржника, свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.
VII. Висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України, а саме підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп).
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,54006 ЄДРПОУ 34993162) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з транспортного засобу марки «Nissan», модель «Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 на праві власності, накладеного відповідно до листа № 10217 від 06.03.2014.
3. Зобов`язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме з транспортного засобу марки «Nissan», модель «Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був накладений відповідно до листа № 10217 від 06.03.2014.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,54006 ЄДРПОУ 34993162) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп) грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев`янко