Справа № 503/903/26
Провадження № 2-з/503/21/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши заяву представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Цибко Ірини В`ячеславівни про забезпечення позову (зустрічного позову) у цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів, та
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення місця проживання дітей з батьком,
встановив:
Позивач через свого представника - адвоката Камочкіну А.Ю. подала до суду вище вказану позовну заяву, в якій просить суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 ; а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому у розмірі частини до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи від дня пред`явлення позову про стягнення аліментів до суду.
Відповідач за первісним позовом через свого представника - адвоката Цибко І.В. подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 ; встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які фактично проживають разом із ним та перебувають на його щоденному піклуванні; а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред`явлення зустрічного позову - 13.07.2026 року до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому у розмірі частини до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.09.2026 року ухвалою суду було виділено в самостійне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_5 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей і стягнення аліментів
23.10.2026 року представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Цибко І.В. подала до суду через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову (зустрічного позову), в якій остання просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на зміну фактичного місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом їх переміщення за межі України.
Заява обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_2 тривалий час проживає за межами України, а саме у Королівстві Швеція, та з матеріалів справи та поданих нею заяв вбачається наявність у неї намірів ініціювати питання щодо вивезення малолітніх дітей за межі України на період осінньо-зимового періоду та/або зміни місця їхнього проживання.
Згідно ч.1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи, а також позовну заяву та додані до неї документи суд встановив наступне.
Заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована правовою підставою, передбаченою пунктом 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України, за яким позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд відзначає, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову. Таким чином обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кордон України не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову.
Аналогічний за своєю суттю висновок зроблений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц (провадження № 61-47217св18) та в подальшому застосований в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19 (провадження № 61-11750св19).
Згідно ч.7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову (зустрічного позову) є необґрунтованою у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149-150, 153, 258-261 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у забезпеченні позову (зустрічного позову) за заявою представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Цибко Ірини В`ячеславівни про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Д.В. Вороненко