ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Справа № 924/66/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Василишин А.Р. , суддя Хабарова М.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №924/66/26,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8»
до відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства «Клепачі»
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро Груп»
про розірвання Договору оренди землі від 16.02.2008; скасування державної реєстрації речового права оренди Селянського (фермерського) господарство «Клепачі» земельної ділянки площею 3,2577 га; скасування державної реєстрації речового права суборенди Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро Груп» земельної ділянки площею 3,2577 га
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2026 у справі №924/66/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8» до відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро Груп» про розірвання Договору оренди землі від 16.02.2008; скасування державної реєстрації речового права оренди Селянського (фермерського) господарство «Клепачі» земельної ділянки площею 3,2577 га; скасування державної реєстрації речового права суборенди Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро Груп» земельної ділянки площею 3,2577 га.
За результатами розгляду вищевказаної апеляційної скарги постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2026 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2026 у справі №924/66/26 залишено без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
21.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача-1 Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У заяві позивач зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу повідомив суд про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення постанови.
На обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до додатка від 27.08.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2026 сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 13000 грн, виплата якого залежить від досягнення визначеного результату розгляду справи. Факт надання правничої допомоги та прийняття відповідних послуг клієнтом підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2026.
Заявник вважає заявлену суму витрат обґрунтованою, співмірною та пропорційною, посилаючись на фіксований характер гонорару, значення справи для позивача та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Також зазначає, що подання доказів після ухвалення постанови зумовлене умовами виплати гонорару успіху, а тому просить ухвалити додаткове рішення про стягнення із Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» на користь ТОВ «ТСК 8» 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2026 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду та постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як вбачається з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.
Так, у частини 3 статті 126 та частині 8 статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.(ч.3 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
В силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Отже, практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
Як встановлено колегією суддів, у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що витрати на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді, складає гонорар успіху у розмірі 13000 грн, докази чого, з огляду на такий його характер, будуть подані протягом п`яти днів з моменту проголошення рішення, оскільки такий гонорар успіху об`єктивно не може виникнути раніше.
Отже, позивач до закінчення судових дебатів заявив про намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та зазначив їх орієнтовний розмір. Після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої долучив докази на підтвердження погодженого сторонами розміру гонорару та факту надання правничої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає дотриманим порядок заявлення та підтвердження відповідних судових витрат, передбачений статтями 124, 126, 129 та 221 ГПК України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування заявлених витрат, колегія суддів дослідила подані ТОВ «ТСК 8» документи на підтвердження обсягу наданої професійної правничої допомоги, її вартості та погоджених сторонами умов оплати.
На підтвердження витрат на послуги адвоката додано: копія додатку від 27.08.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2026; копія акту прийому-передачі наданих послуг від 19.10.2026, копія ордеру на надання правничої допомоги серія ВХ №1116898 від 22.01.2026.
Дослідивши подані ТОВ «ТСК 8» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив, що додатком від 27.08.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2026 визначено, що результатом правничої допомоги із представництва Клієнта у справі 924/66/26 в апеляційному суді з приводу захисту його прав та інтересів є залишення в силі рішення суду першої інстанції, чи ухвалення апеляційним судом будь-якого іншого судового рішення, що буде підставою для скасування у ДРРП державної реєстрації речових прав відповідачів щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:028:0032.
Відповідно з урахуванням такого результату, зміст професійної правничої допомоги включає підготовку необхідних процесуальних документів на розсуд адвоката, а також представництво ним інтересів Клієнта у судових засіданнях.
Розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі визначено у розмірі 13000 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів.
У будь-якому випадку, професійна правнича допомога вважається наданою, а договір про її надання виконаний Адвокатом у разі ухвалення позитивного рішення, що зумовлює визначені у пункті 1 цього Додатку наслідки.
Додатком до договору встановлено, що факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, а Клієнт зобов`язаний виплатити зазначений гонорар адвокату не пізніше трьох місяців з моменту надання допомоги у справі у справі.
На підтвердження виконання умов додатку до договору клієнт прийняв надані адвокатом відповідні послуги, що підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2026.
Відповідно до вказаного акту адвокат надав такі послуги, як попереднє опрацювання скарги та підготовка відзиву, а також участь в судових засіданнях в апеляційному суді.
Гонорар адвоката був встановлений сторонами у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним. З огляду на це подання детального опису виконаних робіт не є необхідним.
Схожий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 у справі 640/18402/19 (див. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93859342).
Отже, поданими документами підтверджуються договірні відносини між адвокатом Ярошем Василем Юрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК 8», визначений сторонами порядок обчислення вартості правничої допомоги, склад та вартість заявлених до відшкодування послуг.
Вказані матеріали є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі у суді апеляційної інстанції адвокатом Ярошем В.Ю. згідно відповідного додатку до договору, що в силу статті 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, постановою суду апеляційної інстанції від 19.10.2026 підтверджено досягнення погодженого сторонами результату надання правничої допомоги, з настанням якого відповідно до умов додатка до договору виник обов`язок ТОВ «ТСК 8» сплатити адвокату гонорар у розмірі 13000 грн, що є підставою для вирішення питання про відшкодування зазначених витрат за рахунок відповідача.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у статті 126 ГПК України визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Так, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 20.05.2026 у справі №911/969/24 розмежувала підстави, за яких суд вправі не присуджувати стороні всі заявлені нею витрати на професійну правничу допомогу:
1) зменшення розміру витрат з підстав їх неспівмірності критеріям, визначеним ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, можливе лише за клопотанням іншої сторони, оскільки за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (п.7.9, 7.10 постанови з посиланням на додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 та від 15.06.2022 у справі №910/12876/19);
2) окремо від цього, керуючись критеріями, визначеними ч.ч.5,7,9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (зокрема обґрунтованістю та пропорційністю розміру витрат до предмета спору), суд може не присуджувати стороні всі її витрати на професійну правничу допомогу і за власним розсудом, тобто незалежно від наявності клопотання іншої сторони про зменшення витрат за ст.126 цього Кодексу.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Перевіривши матеріали справи, дослідивши подані ТОВ «ТСК 8» докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність оцінки заявленої до відшкодування суми, а саме «гонорару успіху» у розмірі 13000 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону - договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як «гонорар успіху», проте апеляційний господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Водночас встановлення сторонами договору фіксованого гонорару, в тому числі «гонорару успіху», не виключає обов`язку суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат оцінити характер та обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги, її необхідність для апеляційного перегляду справи, а також співмірність суми, яка заявлена до відшкодування за рахунок іншої сторони.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу, а представник відповідача брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції 28.09.2026, 12.10.2026 та 19.10.2026.
Проаналізувавши подані представником відповідача на підтвердження понесених витрат документи, доводи заяви про їх розподіл, а також оцінивши співмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх необхідністю та значенням для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із критеріїв реальності, розумності, обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору, про що зазначено, зокрема, у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів встановила, що такі надані адвокатом послуги як підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, а також участь представника в судових засіданнях були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними.
У постанові від 20.11.2020 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 р. року у справі № 910/5410/19.
Апелянт не скористався своїм правом, передбаченим ч.ч.5,6 ст.126 ПК України та не подав жодних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Отже питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом апеляційної інстанції виходячи із наданих у сукупності доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, відсутність заперечень відповідача-1, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №924/66/26 та стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8» 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №924/66/26 задовольнити.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Клепачі» (код ЄДРПОУ 03728897, адреса: 30036, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, село Клепачі, вул. Довга, буд. 73) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК 8» (код ЄДРПОУ 42802832, адреса: 30000, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Славута, вул. Здоров`я, буд.36/4) 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "29" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Хабарова М.В.