Судові рішення

Постанова № 141024708 у справі № 615/1010/20 від 21.10.2026

Постанова від 21.10.2026 у господарській справі № 615/1010/20 (категорія «Щодо припинення права оренди»). Суд: Східний апеляційний господарський суд, суддя Плахов Олексій Вікторович.

Справа№ 615/1010/20
СудСхідний апеляційний господарський суд
СуддяПлахов Олексій Вікторович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЩодо припинення права оренди
Дата ухвалення21.10.2026
Надійшло до реєстру29.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141024708

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 615/1010/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.,

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В. - на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 №072883;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

3-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№1910 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 (суддя Шатерніков М.І., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 19.08.2026)

за позовом: керівника Дергачівської місцевої прокуратури, Харківська область, м. Дергачі,

до 1-го відповідача: ОСОБА_1 , Харківська область, Богодухівський район, м.Валки,

до 2-го відповідача: Валківської міської ради, Харківська область, Богодухівський район, м.Валки,

до 3-го відповідача: Фермерського господарства "Агрофортуна-2021", Харківська область, Богодухівський район, м.Валки,

про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

04.09.2020 керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про:

1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2016 № 10177-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

2) визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду спірної земельної ділянки;

3) скасування державної реєстрації договору оренди від 05.10.2016;

4) зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути ГУ Держгеокадастру у Харківській області (орендодавцю) спірну земельну ділянку шляхом складання акта прийому-передачі, посилаючись на положення статті 216 Цивільного кодексу України, статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 не мав на меті створювати нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого Фермерського господарства "Агрофортуна", засновником і кінцевим бенефіціарним власником якого є 1-ий відповідач, в обхід участі в земельних торгах, як того вимагає закон, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, які отримано ОСОБА_1 в оренду в 2014 році.

Крім того, ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розміру земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку, тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Обґрунтовуючи правову позицію щодо строків позовної давності прокурор вказував, що лист від ГУ Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області лише 29.11.2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

За таких обставин, строк позовної давності для реалізації права прокурора на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави за даним фактом закінчується 29.11.2020 року, тому позов, на думку прокурора, подано з дотриманням вимог ст.257 ЦПК України.

22.10.2020 1-им відповідачем подано до Валківського районного суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх.№5390), в якому просив суд застосувати наслідки пропуску прокурором позовної давності.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №615/1010/20 позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17.01.2022 у справі №615/1010/20 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора залишено без задоволення.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №615/1010/20 частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури; скасовано рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 17.01.2022; провадження в справі № 615/1010/20 за позовом прокурора до ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їхньої реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки цей спір виник щодо користування землями фермерського господарства, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 справу №615/1010/20 направлено за встановленою юрисдикцією до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №615/1010/20 відмовлено в задоволенні позову.

Відповідні висновки місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2016 № 10177-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, з земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, мотивовані тим, що у даній справі прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та визначив відповідачем вказаний орган.

Отже, в частині даної позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області), що не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, та як наслідок свідчить про обрання прокурором неефективного способу захисту, у зв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Судом також було встановлено, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. При цьому, після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах шляхом участі у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки ОСОБА_1 є єдиним засновником ФГ "Агрофортуна" та вже отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства, тобто 29.01.2015 реалізував гарантоване державою право на отримання земельної ділянки на пільгових засадах, то надання останньому в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурентній основі (без проведення земельних торгів) після державної реєстрації ФГ "Агрофортуна" суперечить положенням статей 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Суд також наголосив, що створення 1-им відповідачем нового Фермерського господарства "Агрофортуна 2021" відбулось не впродовж розумного строку, а зі спливом більше 4 років з моменту передачі спірної земельної ділянки в оренду. Крім того, така реєстрація була проведена вже після подання прокурором позову в цій справі.

Разом з тим, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду спірної земельної ділянки, з тих підстав, що оспорюваний договір є нікчемним в силу закону, а вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту та не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки позивач мав звернутися до суду з негаторним позовом, який є ефективним способом захисту порушеного права у наведеному випадку.

Отже, прокурором було обрано неефективний спосіб захисту, наслідком чого є відмова в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 05.10.2016. За наведених обставин, судом також було відмовлено в задоволенні похідних позовних вимог про скасування державної реєстрації оспорюваного договору та про повернення спірної земельної ділянки орендодавцю.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №615/1010/20 частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №615/1010/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про:

1) визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

2) скасування державної реєстрації договору оренди землі від 05.10.2016;

3) зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом складання акта прийому-передачі.

Справу №615/1010/20 передано на новий розгляд в зазначеній частині позову до господарського суду Харківської області.

Направляючи справу на новий розгляд у відповідній частині, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій безпідставно визначивши правову природу договору оренди від 05.10.2016 як нікчемного правочину, який насправді є оспорюваним, та зважаючи на те, що заявлена прокурором на підставі статті 216 ЦК України позовна вимога про зобов`язання орендаря повернути орендодавцю спірну земельну ділянку шляхом складання акта прийому-передачі є вимогою про застосування односторонньої реституції (двостороння реституція в цьому випадку неможлива в силу законодавчої заборони повернення орендної плати, передбаченої частиною 6 статті 21 Закону України "Про оренду землі"), а не негаторним позовом, в подальшому помилково залишили поза увагою дослідження питання застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 05.10.2016, скасування державної реєстрації зазначеного договору та зобов`язання Діжиченка О. М. повернути Управлінню спірну земельну ділянку, про застосування яких (наслідків спливу позовної давності) зазначає орендар у відзиві на позовну заяву та в окремій заяві від 21.10.2020.

Крім того, суди не врахували викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 висновок про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном з позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2024 прийнято справу №615/1010/20 до провадження; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

10.09.2024 2-им відповідачем - ГУ Держгеокадастру у Харківській області подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №615/1010/20 задоволено клопотання представника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (вх. № 28059) про зупинення провадження у справі; провадження у справі №615/1010/20 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1476/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2025 у справі №615/1010/20 провадження у справі №615/1010/20 поновлено; зупинено провадження у справі №615/1010/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/215/19.

11.05.2026 прокурором подано до господарського суду Харківської області клопотання про залучення співвідповідача (вх.№11266), в якому просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Фермерське господарство "Агрофортуна-2021" (ЄДРПОУ 44083201) в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та зобов`язання повернути Валківській міській раді земельну ділянку, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Крім того, 11.05.2026 прокурором подано до господарського суду Харківської області клопотання про заміну сторони її правонаступником (вх. 11271), в якій заявник просив суд замінити Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на процесуального правонаступника Валківську міську раду в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про повернення Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2026 у справі №615/1010/20 поновлено провадження у справі №615/1010/20; призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі №615/1010/20 задоволено клопотання прокурора (вх.11266) про залучення співвідповідача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Фермерське господарство "Агрофортуна-2021" в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та зобов`язання повернути Валківській міській раді земельну ділянку, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; задоволено клопотання прокуратури (вх. № 11271) про заміну первісного відповідача по справі № 615/1010/20 та замінено первісного відповідача у даній справі Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області на належного відповідача - процесуального правонаступника Валківську міську раду в частині позовних вимог про повернення Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 відмовлено в задоволенні позову.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 31, 93, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерські господарства" мотивоване тим, що ОСОБА_1 у 2014 році вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, а тому 1-ий відповідач не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, шляхом повторного звернення у 2016 році для отримання земельних ділянок в спрощеному порядку. Відповідачами не спростовано доводів прокурора про отримання у користування іншої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою.

Отже отримання ОСОБА_1 в подальшому на позаконкурсній основі спірної земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701) суперечить вимогам законодавства, оскільки повторне звернення у 2016 році щодо надання земельної ділянки мало б відбутись на конкурентних засадах через участь у торгах. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, передана 1-му відповідачу з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання спірного договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки у державну власність.

Щодо позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації договору оренди суд вказав, що право орендодавця в даному випадку підлягає судовому захисту за його позовом шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди землі, та відмовив в задоволенні позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі з підстав обрання неефективного способу захисту.

Враховуючи встановлення факту обґрунтованості доводів заяв відповідачів щодо пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку у зв`язку з пропуском останнім строків позовної давності.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, та зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" повернути Валківській міській раді земельну ділянку, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилався на те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском останнім строків позовної давності. Прокурор наголошує, що наявні в матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про те, що органи прокуратури дізнались про порушення інтересів держави лише 29.11.2017 отримавши від ГУ Держгеокадастру Харківської області лист разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №615/1010/20; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

10.09.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 21.10.2026 о 10:00год.

20.10.2026 2-им відповідачем - Валківською міською радою подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (вх.№ 11462).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.10.2026 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, та зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" повернути Валківській міській раді земельну ділянку, площею 9,3252 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Враховуючи, що прокурор з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що в ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Валківського району, Валківським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 8 (вісім) земельних ділянок загальною площею 122,0832га з наступними кадастровими номерами: [номер приховано]:02:000:0335, [номер приховано]:02:000:0333, [номер приховано]:03:000:0799, [номер приховано]:03:000:1798, [номер приховано]:01:000:0649, [номер приховано]:01:000:0650, [номер приховано]:01:000:0648, [номер приховано]:01:000:0644 розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області (т.1 а.с.31-36).

На виконання зазначених наказів між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 22.12.2014 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок загальною площею 122,0832га строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 29.01.2015 ОСОБА_1 одноособово було створено Фермерське господарство "Агрофортуна" (код ЄДРПОУ 39608813). Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ "Агрофортуна", державну реєстрацію якого проведено 29.01.2015 (т.1 а.с.37-40).

Прокурором також було встановлено, що після створення Фермерського господарства "Агрофортуна" ОСОБА_1 знов здійснив дії для отримання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Так, 04.03.2016 отримано позитивний висновок державної землевпорядної документації від 04.03.2016 № 141-16

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2016 № 10177-СГ враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної документації від 04.03.2016 № 141-16, затверджено документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0701, площею 9,3252га, з земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області (т.1 а.с.18-19).

На виконання зазначеного наказу, 05.10.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 9,3252га, з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0701, з земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язської селищної ради Валківського району Харківської області, строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16823013 (т.1 а.с.20-30).

Таким чином, на думку прокурора, ОСОБА_1 після укладення договору оренди земельної ділянки [номер приховано]:03:000:0701 з ГУ Держгеокадастру у Харківській області, не створив фермерське господарство, як це вимагає закон.

Отже, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого ФГ "Агрофортуна", засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він виступає, при цьому без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 на праві оренди.

Крім того, ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розміру земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку, тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення 04.09.2020 керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про:

1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2016 № 10177-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

2) визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду спірної земельної ділянки;

3) скасування державної реєстрації договору оренди від 05.10.2016;

4) зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути ГУ Держгеокадастру у Харківській області (орендодавцю) спірну земельну ділянку шляхом складання акта прийому-передачі, посилаючись на положення статті 216 Цивільного кодексу України, статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (т.1 а.с.2-59).

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №615/1010/20 позов задоволено повністю (т.1 а.с.92-96).

Постановою Харківського апеляційного суду від 17.01.2022 у справі №615/1010/20 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора залишено без задоволення (т.1 а.с.263-272).

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №615/1010/20 частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури; скасовано рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 17.01.2022; провадження в справі № 615/1010/20 за позовом прокурора до ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їхньої реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки цей спір виник щодо користування землями фермерського господарства, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (т.2 а.с.44-46).

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 справу №615/1010/20 направлено за встановленою юрисдикцією до господарського суду Харківської області (т.2 а.с.60-61).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №615/1010/20 відмовлено в задоволенні позову (т.3 а.с.99-114, 203-217).

Постановою Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №615/1010/20 частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №615/1010/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про:

1) визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

2) скасування державної реєстрації договору оренди землі від 05.10.2016;

3) зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом складання акта прийому-передачі.

Справу №615/1010/20 передано на новий розгляд в зазначеній частині позову до господарського суду Харківської області (т.4 а.с.47-57).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у даній справі відмовлено в задоволенні позову, з підстав викладених вище (т.5 а.с.37-52).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, а саме: в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016 та зобов`язання 1-го відповідача - ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку з підстав невірного застосування судом першої інстанції позовної давності.

Положеннями статті 22 Земельного Кодексу України (тут і далі - ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами другою, третьою статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 8 названого Закону встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

В заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо ст. 123 Земельного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин.

В свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21).

В даному випадку в матеріалах прави відсутні будь-які докази, що звертаючись до органу державної влади з заявою про отримання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 обґрунтовано розмір земельної ділянки, яку 1-ий відповідач просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку, не надано доказів, що Діжиченко О.М. надавалися пояснення та докази щодо перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 ЗК України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

За приписами статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19).

Статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що землі фермерського господарства можуть складатись з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19.

Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".

Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому, положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто в період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів,

Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2014 році вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду строком на 49 років на підставі договорів оренди від 22.12.2014 для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, кадастрові номери [номер приховано]:02:000:0335, [номер приховано]:02:000:0333, [номер приховано]:03:000:0799, [номер приховано]:03:000:0798, [номер приховано]:01:000:0649, [номер приховано]:01:000:0650, [номер приховано]:01:000:0648, [номер приховано]:01.000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

В подальшому, 29.01.2015 ОСОБА_1 одноособово було створено Фермерське господарство "Агрофортуна" (код ЄДРПОУ 39608813). Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ "Агрофортуна", державну реєстрацію якого проведено 29.01.2015 (т.1 а.с.37-40).

Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним засновником ФГ "Агрофортуна", який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства, 29.01.2015 він реалізував право, надане статтями 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статтями 121, 123, 134 Земельного кодексу України.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення ГУ Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, що є предметом спору в даній справі, у користуванні ОСОБА_1 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, отримані на позаконкурсній основі, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19).

При цьому, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними, у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини ГУ Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду спірних земельних ділянок, не провело належну перевірку та не пересвідчилось в дійсності волевиявлення заявника, проігнорувало обставини попереднього отримання 1-им відповідачем на позаконкурсній основі земельні ділянки державної власності в оренду, що дозволило 1-мй відповідачу повторно на пільгових умовах отримати в оренду земельні ділянки державної власності за відсутності належних правових підстав.

Тому, враховуючи, що ГУ Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі 1-му відповідачу в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів здійснене з порушенням норм чинного законодавста.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі №917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права, зазначив, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до ч. 2 ст. 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "… передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями ч. 2 ст. 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

Таким чином, Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що наведене свідчить про помилковість висновків суду про те, що договір оренди земельної ділянки є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи громадянин отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, тому визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо застосування зазначеної норми. Однак, Верховний Суд при цьому акцентував, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є оспорюваним.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №629/6198/21, від 21.05.2024 у справі №622/1061/21, від 11.06.2024 у справі №917/1710/23 та від 12.03.2024 у справі №922/3953/21 і підстави для відступу від них відсутні.

Приймаючи до уваги недотримання під час передачі земельних ділянок в оренду Діжиченко О.М. порядку, передбаченого положеннями Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Діжиченком Олександром Миколайовичем про передачу в оренду земельної ділянки площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області

В постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/248/20 зазначено про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном із позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства, оскільки позов про визнання правочину недійсним є самостійним способом судового захисту, передбаченим пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Правовим наслідком визнання договору недійсним є зобов`язання кожної із сторін зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2 статті 216 Цивільного кодексу України).

Водночас, у постанові від 09.04.2026 у справі №922/511/24 Верховний Суд наголосив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції. Заявлена прокурором позовна вимога про зобов`язання орендаря повернути спірну земельну ділянку орендодавцю, тобто стороні договору оренди землі, насправді за своєю процесуальною суттю є таким належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції.

Таким чином, в межах даної справи має місце саме застосування односторонньої реституції, оскільки двостороння реституція неможлива в силу законодавчої заборони повернення орендної плати, передбаченої частиною 6 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи, що договір оренди землі від 05.10.2016 визнаний судом недійсним, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про зобов`язання Діжиченка Олександра Миколайовича повернути Валківській міській раді земельну ділянку площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом складання акта прийому-передачі.

З матеріалів справи також вбачається, що 1-им та 2-им відповідачами було подано до господарського суду Харківської області заяви про застосування позовної давності (т.1 а.с.90, т.4 а.с.66-73), в якій заявники просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором строку звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними ст. 261 Цивільного кодексу України, частина 1 якої пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі №925/461/21.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 914/106/22.

Колегія суддів зазначає, що в разі, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільні, господарські), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

За змістом частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Подібні висновки викладені в Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22.

В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №911/1014/20, від 07.06.2023 у справі №927/432/19.

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, якщо у передбачених законом випадках із позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.

Наведене правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Як було зазначено вище, прокурор просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки площею 9,3252 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0701, а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області (правонаступник - Валківська міська рада)

Колегія суддів зазначає, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі та похідних вимог щодо застосування реституційного повернення майна становить 3 роки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся з відповідним позовом у даній справі 04.09.2020 (згідно штампу відділу документального забезпечення та контролю Валківського районного суду Харківської області т.1 а.с.2), тобто із пропуском строку позовної давності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що про порушення вимог земельного законодавства при наданні спірної земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 органам прокуратури стало відомо лише 29.11.2017, після отримання листа ГУ Держгеокадастру Харківської області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок 1-ому відповідачу у користування.

Проте, колегія суддів не приймає вказані доводи прокурора, з огляду на те, в матеріалах справи вказаний лист відсутній, що унеможливлює надання правової оцінки змісту вказаного документу.

Натомість, в матеріалах справи наявний лист Дергачівської місцевої прокуратури від 13.11.2020 № 40/2-2661-20 наданий на адвокатський запит представника 1-го ОСОБА_1 (т.1а.с.117-118), в якому повідомлено, що матеріали ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 надійшли до Дергачівської місцевої прокуратури 29.11.2017 листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-14,3-15290/0/19-17 від 30.10.2017 на виконання запиту Дергачівської місцевої прокуратури.

За наведених обставин, посилання прокурора на 29.11.2017, як початок перебігу строку позовної давності не відповідає дійсності, оскільки з наведеного вище документу вбачається, що підставою отримання вказаного листа був саме запит органів прокуратури до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про витребування цих документів.

Проте, прокурором не було надано суду вказаного запиту, а також інших документів, які б свідчили про підстави звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з таким запитом, з яких можливо було би встановити коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що дає підстави для висновку про не доведення прокурором тих обставин, що до зазначеної ним дати - 27.11.2017 він об`єктивно не міг дізнатись про порушення права.

Судовою колегією на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також встановлено, що державна реєстрація права оренди за спірними договорами оренди землі була здійснена 08.10.2016.

Отже, саме з моменту державної реєстрації права оренди орендар набуває речове право на земельну ділянку, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення такого права.

Зважаючи на те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відкритими та загальнодоступними, держава в особі компетентних органів, а також прокурор, проявляючи належну обачність, мали об`єктивну можливість дізнатись про можливе порушення інтересів держави саме із цього часу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №917/250/24, від 03.06.2026 у справі №917/676/24 правовідносини в яких є подібними даній справі).

Прокурор, починаючи з моменту реєстрації права оренди за договором оренди землі, не був позбавлений законодавчо визначеної та технічної можливості самостійно перевірити зареєстровані речові права на спірну земельну ділянку шляхом безпосереднього доступу до інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься в Державному реєстрі, яка є відкритою та загальнодоступною. Доказів відсутності такої можливості матеріали справи не містять та по суті прокурором і не заперечуються.

При застосуванні положень законодавства про позовну давність колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, відповідно до якої ці правила пов`язані не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Так, прокурор, приймаючи на себе повноваження представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично бере на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №911/2191/16).

Наведені обставини свідчать про те, що початком перебігу строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельних ділянок є 08.10.2016 (дата державної реєстрації договорів оренди землі), про що також неодноразово наголошувалося Верховним Судом у постановах від 21.01.2022 у справі №308/334/20, від 03.06.2026 у справі №917/676/24, від 03.06.2026 у справі №922/2185/19.

Проте, прокурор звернувся до суду з позовом лише 04.09.2020, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі від 05.10.2016 недійсним та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Згідно з частиною 5 статті 265 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (такий висновок сформульовано у п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

Як встановлено судом, в ході розгляду справи прокурором не було заявлено клопотань про поновлення строку позовної давності та не доведено поважності причин пропуску такого строку.

Посилання прокурора на Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, якими зупиняється перебіг строків позовної давності через введення на території України карантину та воєнного стану, не мають юридичного значення, оскільки відповідно до наведених вище висновків строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі сплив 08.10.2019, тобто ще задовго до моменту введення карантину та воєнного стану.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності, на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, порушене право захисту не підлягає.

Враховуючи встановлення факту обґрунтованості доводів заяв відповідачів щодо пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку у зв`язку з пропуском останнім строків позовної давності.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №615/1010/20 залишити без змін.

Повна постанова складена 29.10.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.10.2026 Постанова № 140789148 Східний апеляційний господарський суд
06.10.2026 Ухвала № 140345388 Східний апеляційний господарський суд
14.09.2026 Ухвала № 139701177 Східний апеляційний господарський суд
08.09.2026 Ухвала № 139550191 Східний апеляційний господарський суд
13.08.2026 Рішення № 139082849 Господарський суд Харківської області
13.08.2026 Рішення № 138986236 Господарський суд Харківської області
31.07.2026 Ухвала № 138680133 Господарський суд Харківської області
09.07.2026 Ухвала № 138142471 Господарський суд Харківської області
02.07.2026 Ухвала № 137961411 Господарський суд Харківської області
11.06.2026 Ухвала № 137498303 Господарський суд Харківської області
11.06.2026 Ухвала № 137374267 Господарський суд Харківської області
11.06.2026 Ухвала № 137335886 Господарський суд Харківської області
18.05.2026 Ухвала № 136626131 без тексту Господарський суд Харківської області
09.02.2026 Ухвала № 133983239 без тексту Господарський суд Харківської області
17.09.2025 Ухвала № 130377174 без тексту Господарський суд Харківської області
06.08.2025 Ухвала № 129582381 без тексту Касаційний цивільний суд Верховного Суду
21.11.2024 Ухвала № 123226122 без тексту Господарський суд Харківської області
24.10.2024 Ухвала № 122569000 без тексту Господарський суд Харківської області
26.09.2024 Ухвала № 121921841 без тексту Господарський суд Харківської області
09.09.2024 Ухвала № 121464383 без тексту Господарський суд Харківської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 39608813. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг