Постанова № 141024757 у справі № 904/4994/25 від 27.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4994/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

прокурор: Щербина Сергій Олександрович (в залі суду) - представник Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 082806 від 06.10.2025р.

від позивача: Поршик Максим Вікторович (власні засоби EasyCon) - представник Кам`янської міської ради, свідоцтво № 4375 від 02.06.2012р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 у справі № 904/4994/25 (суддя Ліпинський О.В., повне рішення складено 21.11.2025)

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, м. Кам`янське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі 756 606,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради (далі - міська рада, позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Ойл» (далі - ТОВ «Ультра Ойл», відповідач) про стягнення 756 606,93 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:021:0051 площею 4,1264 га за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, 251, за період з 15.08.2023 по 29.07.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці комунальної власності розташоване належне відповідачеві нерухоме майно - промислова база бітуму та мастил; рішенням міської ради від 16.06.2023 № 1126-35/VIII ділянку передано відповідачу в оренду з обов`язком укласти договір оренди протягом 60 днів, однак договір не укладено, і у спірний період відповідач користувався ділянкою без правових підстав, зберігши кошти, які мав сплатити як орендну плату (ст. ст. 1212- 1214 ЦК України, ст. 206 ЗК України). Розмір збережених коштів визначено виходячи з нормативної грошової оцінки ділянки 19 279 778,72 грн та ставки орендної плати 4 %. Підставою для представництва прокурор зазначив бездіяльність міської ради, яка, будучи повідомленою про порушення, не звернулася до суду з відповідним позовом (ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 у справі № 904/4994/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРА ОЙЛ" на користь Кам`янської міської ради 756 606,93 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки та на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 10 290,49 грн. витрат зі сплати судового за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що з 22.12.2021 відповідач як власник розташованої на ділянці промислової бази є її фактичним користувачем і мав оформити право користування, а у заявлений період договірних відносин щодо ділянки між сторонами не існувало. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц суд кваліфікував правовідносини з фактичного користування ділянкою без договору оренди як кондикційні (ч. 1 ст. 1212 ЦК України), для яких вина набувача не має значення, а плата за землю вноситься за сам факт користування (ст. 206 ЗК України, ст. 14, 288 ПК України).

Суд перевірив розрахунок прокурора, здійснений на підставі витягу про нормативну грошову оцінку № НВ-120[телефон приховано] та з урахуванням висновку Верховного Суду в постанові від 01.10.2024 у справі № 904/6013/23 щодо застосування ставки 4 % від нормативної грошової оцінки, і визнав його арифметично правильним. Доводи відповідача про передчасність позову до вирішення справи № 904/6013/23 суд відхилив, оскільки дійшов висновку, що вирішення питання про визнання договору оренди укладеним не впливає на правомірність вимог про стягнення коштів за фактичне використання ділянки в період до укладення договору. Судовий збір суд поклав на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням, ТОВ «Ультра Ойл» подало апеляційну скаргу. У ній відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 у справі № 904/4994/25 повністю і залишити позовну заяву без розгляду. Прохання щодо розподілу судових витрат апеляційна скарга не містить.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

ТОВ «Ультра Ойл» вважає, що позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18): міська рада ще у листопаді 2023 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ультра Ойл» про визнання укладеним договору оренди спірної ділянки (справа № 904/6013/23), що, на думку скаржника, виключає її бездіяльність; сама міська рада у листуванні з прокурором вважала кондикційний позов передчасним до вирішення цієї справи.

Скаржник також вважає помилковим висновок суду про те, що результат справи № 904/6013/23 не впливає на кондикційні вимоги, оскільки визнання договору оренди укладеним виключає застосування глави 83 ЦК України (п. п. 71, 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц), а момент виникнення договірних відносин наперед невідомий; крім того, апелянт заперечує визначені прокурором початок (15.08.2023) і кінець (29.07.2024) періоду користування.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Кам`янська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу (вих. № 12-1/26), згідно якого заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не містить доводів про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, і просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 05.01.2026 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/4994/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025р. у справі №904/4994/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

07.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/4994/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025р. у справі № 904/4994/25.Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 09.06.2026 о 10:00 год.

12.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Кам`янської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

03.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Кам`янської міської ради, Поршика Максима Вікторовича, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 заяву представника Кам`янської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

03.06.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл", Пенькова Олександра Юрійовича, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

Відповідно до тексту заяви адвоката Пенькова О.Ю., зареєстрованої в підсистемі «Електроний суд» 03.06.2026р.(вх.№ 7401/26), уповноважний представник скаржника просив засідання, призначене на 09.06.2026 та всі подальші судові засідання у даній справі проводити в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1 від 01.04.2025р., розгляд справи № 904/4994/25, призначеної на 09 червня 2026 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у зв`язку з усуненням зазначених обставин а саме виходом з відпустки судді-доповідача розгляд справи призначено на 27.10.2026 о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 907/26 від 26.10.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2026 справу № 904/4994/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Кощеєв І.М., Соп`яненко О.Ю.

В судовому засіданні 27.10.2026 був присутній прокурор та представник Кам`янської міської ради, інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Уповноважний представник скаржника, адвокат Пенькова О.Ю. в телефоному режимі відмовився доєднуватися до відеоконференції і приймати участь в судовому засіданні, мотивуючи свою позицію перебуванням на лікарняному.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та вишенаведеними рішеннями ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Враховуючи відсутніть з боку апелянта та його представника заяв про відкладення розгляду справи, враховуючи вищенаведене клопотання (вх.№ 7401/26), колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності скаржника

27.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:021:0051 площею 4,1264 га за адресою: м. Кам`янське, вул. Тритузна, 251, перебуває в комунальній власності та сформована з 27.02.2009; з 22.12.2021 ТОВ «Ультра Ойл» на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 (реєстровий № 1510) є власником розташованої на цій ділянці промислової бази бітуму та мастил; рішенням Кам`янської міської ради від 16.06.2023 № 1126-35/VIII «Про припинення права користування на земельну ділянку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та передачі в користування земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «УЛЬТРА ОЙЛ» ділянку передано відповідачу в оренду строком до 30.06.2033 з обов`язком протягом 60 днів після прийняття рішення укласти документи на землекористування; у період з 15.08.2023 по 29.07.2024 договір оренди земельної ділянки між міською радою та відповідачем не укладався, а плата за користування ділянкою відповідачем не вносилася; у листопаді 2023 року міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Ультра Ойл» про визнання укладеним договору оренди цієї земельної ділянки (справа № 904/6013/23); на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 у цій справі рішенням державного реєстратора від 01.08.2024 зареєстровано право оренди ділянки з 30.07.2024; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19 279 778,72 грн (витяг № НВ-120[телефон приховано]); листом від 06.08.2024 № 56-5055ВИХ-24 та подальшими листами прокурор повідомляв міську раду про порушення і пропонував пред`явити позов про стягнення безпідставно збережених коштів; Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради листом від 15.08.2024 № 07-07/1197 повідомив про проведений розрахунок недоотриманої орендної плати, листом від 20.09.2024 № 07-07/1357 про вжиття заходів цивільно-правового характеру, а надалі про недоцільність застосування цивільно-правових заходів до остаточного вирішення спору щодо укладення договору оренди; з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів міська рада до суду не зверталася.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та підстав для стягнення безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що «бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк» (пункт 38); «звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення» (пункт 39); «прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва» (пункт 81). Водночас Велика Палата наголосила, що «прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави» (пункт 45).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 також зазначила, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу місцевого самоврядування про неможливість самостійно звернутися до суду, «сам факт незвернення до суду … з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження» (пункт 6.43). Цей висновок застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/6814/17 (пункт 21).

Як вбачається з обставин, що не оспорюються апелянтом, прокурор листом від 06.08.2024 № 56-5055ВИХ-24 та подальшими листами повідомив Кам`янську міську раду про порушення інтересів територіальної громади і запропонував пред`явити позов про стягнення безпідставно збережених коштів. Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради у листі від 15.08.2024 № 07-07/1197 повідомив про проведений розрахунок недоотриманої орендної плати, тобто факт порушення не заперечував, а в подальших відповідях зазначав про недоцільність застосування цивільно-правових заходів до остаточного вирішення спору щодо укладення договору оренди. З позовом про стягнення безпідставно збережених коштів міська рада до суду так і не звернулася, хоча з моменту першого повідомлення прокурора до відкриття провадження у цій справі (12.09.2025) минуло більше року.

Такі відповіді міської ради не є «аргументованим повідомленням про відсутність порушення» в розумінні пункту 39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18: рада не стверджувала, що відповідач правомірно користувався ділянкою без оплати чи що плату внесено, а лише відкладала стягнення на невизначений строк. Відкладення захисту інтересів територіальної громади до завершення іншого спору є формою неналежного здійснення такого захисту.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апелянта про те, що звернення міської ради у листопаді 2023 року з позовом про визнання укладеним договору оренди (справа № 904/6013/23) саме по собі виключає її бездіяльність, оскільки предметом справи № 904/6013/23 є визнання укладеним договору оренди, тобто врегулювання відносин сторін на майбутнє. Такий позов не спрямований на стягнення плати за фактичне користування ділянкою у період, коли договору не існувало, і не здатний захистити інтерес територіальної громади в отриманні коштів, які відповідач зберіг у цей період. Отже, звернення ради з позовом з іншим предметом не свідчить про здійснення нею захисту того інтересу, за захистом якого звернувся прокурор, а з урахуванням пункту 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 вирішальним є саме незвернення з позовом, здатним захистити відповідний інтерес.

Посилання апелянта на те, що міська рада у листуванні з прокурором вважала кондикційний позов передчасни, з наведених мотивів не спростовує бездіяльності ради. Крім того, у цій справі міська рада підтримала позов прокурора, її представник брав участь у судових засіданнях, а у відзиві на апеляційну скаргу рада просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Отже, прокурор не замінив орган, «який може і бажає захищати інтереси держави», а здійснив захист інтересу, який сам компетентний орган у розумний строк не захистив.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради. Підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і для скасування рішення на підставі пункту 4 частини 1 статті 275, частини 1 статті 278 цього Кодексу (довід 1), немає.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, описавши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, не навів окремих мотивів щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави. Однак відповідно до частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки підстави для представництва прокурора в цій справі наявні, неповнота мотивування в цій частині, яку колегія суддів усуває в цій постанові у межах доводів апеляційної скарги (частина 1 статті 269 цього Кодексу), не призвела до неправильного вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц виснувала, що «у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України…» (пункт 71), і водночас що «до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України» (пункт 94).

У постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що «виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права…» (пункт 38), а до моменту оформлення права оренди відносини з фактичного користування ділянкою є кондикційними (у складі пункту 41).

Таким чином, висновок, викладений у пункті 71 постанови у справі № 629/4628/16-ц, стосується періоду, в якому між сторонами існують договірні відносини, і не означає, що визнання договору оренди укладеним у майбутньому поширює договірний режим на період, що передував укладенню договору. Твердження апелянта про «зворотне» значення цього висновку за своєю природою є помилкою вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів), оскільки, вказуючи на окремі дані, які, як здається апелянтові, підтверджують його позицію, він ігнорує значну частину даних, які їй суперечать.

Станом на дату розгляду апеляційної скарги справа № 904/6013/23 завершена: рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026, договір оренди земельної ділянки визнано укладеним у редакції міської ради, а ухвалою Верховного Суду від 23.06.2026 касаційне провадження за скаргою ТОВ «Ультра Ойл» закрито. Отже, довід апелянта про те, що момент виникнення договірних відносин неможливо знати наперед, на час апеляційного перегляду втратив своє значення. Посилання апелянта на те, що справа № 904/6013/23 перебуває в провадженні апеляційного суду, стану цієї справи на дату розгляду не відповідає.

Договір оренди, визнаний укладеним у справі № 904/6013/23, не міг існувати у спірний період з 15.08.2023 по 29.07.2024: у цей період сторони перебували в переддоговірному спорі, а рішення суду про визнання договору укладеним набрало законної сили лише 23.03.2026. Як зазначила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.05.2018 у справі № 61/341, «у разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення». Апелянт не стверджує і не доводить, що рішенням у справі № 904/6013/23 визначено інший день укладення договору, який припадав би на спірний період. Посилання апелянта на частину 2 статті 644 Цивільного кодексу України (момент прийняття пропозиції укласти договір) цього не змінює, оскільки у спірний період відповідач пропозиції міської ради не приймав, а спір щодо умов договору вирішувався в судовому порядку.

Окремо колегія суддів зазначає, що право оренди ділянки, на підставі рішення від 20.02.2024 у справі № 904/6013/23, було зареєстровано з 30.07.2024, тобто вже після закінчення спірного періоду, а отже, і ця обставина не свідчить про існування договірних відносин у період з 15.08.2023 по 29.07.2024.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вирішення справи № 904/6013/23 не впливає на правомірність вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою у період до укладення договору оренди, а відносини сторін у спірний період є кондикційними (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (пункт 28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17). Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 464/6766/23 зазначив, що «для кондикційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої», а «обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності».

Отже, доводи апелянта про те, що він не звертався з клопотанням про прийняття рішення від 16.06.2023 № 1126-35/VIII і міг дізнатися про нього не раніше 22.11.2023, не мають значення для виникнення кондикційного зобов`язання. Обов`язок плати за землю (стаття 206 Земельного кодексу України) пов`язаний з фактом користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно, а такий факт існує, як встановив суд першої інстанції і що апелянтом не спростовано, з 22.12.2021. Визначення прокурором початку періоду стягнення з 15.08.2023, тобто пізніше дати фактичного користування, є правом позивача на визначення меж своїх вимог; суд не може виходити у своєму рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України), а вибір пізнішої дати прав відповідача не порушує.

Так само доводи апелянта про незаконність реєстрації права оренди з 30.07.2024 на підставі скасованого рішення у справі № 904/6013/23 не свідчать про неправильність визначення кінцевої дати періоду, оскільки така реєстрація не створила договірних відносин, це могло б свідчити лише про продовження кондикційних відносин і після 29.07.2024, однак цей період предметом позову не є. Зменшення суми стягнення ці доводи не обґрунтовують.

Нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ставку, застосовану при розрахунку, та арифметичну правильність розрахунку безпідставно збережених коштів апелянт не оскаржує, а тому з урахуванням частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів не перевіряються.

Доводи відзиву Кам`янської міської ради про те, що апеляційна скарга зводиться до відтворення доводів відзиву на позовну заяву, колегія суддів враховує, однак оцінила кожен із доводів апеляційної скарги по суті. Доводи відзиву щодо зловживання відповідачем процесуальними правами (колегія суддів не оцінює, оскільки вони не впливають на результат перегляду, а заяв про застосування заходів процесуального примусу учасники не подавали.

Інші доводи учасників справи колегією суддів враховані, але не спростовують наведених висновків. Колегія суддів зважає на те, що, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради, а суд першої інстанції правильно встановив, що у період з 15.08.2023 по 29.07.2024 відповідач без достатньої правової підстави користувався земельною ділянкою комунальної власності та зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, і обґрунтовано стягнув з нього 756 606,93 грн на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Ультра Ойл» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 у справі № 904/4994/25 - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 у справі № 904/4994/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 у справі № 904/4994/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 13 618,94 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Ю. Соп`яненко