Рішення № 141072141 у справі № 140/5510/26 від 30.10.2026

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/5510/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, відповідач) про:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку, та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні: щодо виплати грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку - в сумі 12114,9 грн., а щодо грошової компенсації за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій - в сумі, розрахованій з урахуванням фактичних днів затримки з 02.12.2025 і до дати винесення судом рішення по суті даного позову;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, та компенсацією втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з листопада 2015 року по день її фактичної виплати;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, та компенсацією втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з листопада 2015 року по день її фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/ змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, за період з 11.11.2024 по 01.12.2025;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, за період з 11.11.2024 по 01.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи грошового забезпечення, передбаченого абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988;

- зобов`язати ГУНП у Волинській області включити до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплату за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та здійснити належне нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 25.05.1998 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - службу в Національній поліції України. Наказом ГУНП у Волинській області від 01.12.2025 №729о/с його звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Уважає, що під час звільнення відповідач не провів із ним повного розрахунку, оскільки не нарахував та не виплатив усі належні суми грошового забезпечення, компенсацій і доплат, а також не врахував окремі складові грошового забезпечення під час визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Як зазначає позивач, фактично з наказом про звільнення його ознайомлено 03.12.2025. Водночас у наказі було зазначено про виплату компенсації за 178 діб відпустки, стаж служби для визначення надбавки за вислугу років та розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, проте конкретних сум і видів належних виплат не наведено.

Після звернення до ГУНП у Волинській області позивач отримав листи від 10.02.2026 №19223-2026 та від 11.02.2026 №19760-2026, з яких дізнався, що грошове забезпечення за один день служби у грудні 2025 року нараховано в сумі 1 172,42 грн, компенсацію за 178 діб невикористаної відпустки - у сумі 215 647,12 грн, а одноразову грошову допомогу при звільненні за 27 календарних років служби - у сумі 245 327,20 грн. Виплату грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку здійснено 12.12.2025, а одноразової грошової допомоги - 13.12.2025.

Крім того, на звернення ОСОБА_1 відповідач надав інформацію про нарахування індексації, доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, доплати за службу в нічний час та підвищення посадового окладу. Уважає, що наведені відомості підтверджують неповноту проведеного розрахунку, а також наявність інших невиплачених складових грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій зазначає, що відповідно до листа ГУНП у Волинській області від 11.02.2026 №19760-2026 за період проходження служби в поліції йому було надано додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій за 2021 рік, а за 2025 рік компенсацію за невикористану додаткову відпустку виплачено під час звільнення.

Водночас за 2022, 2023 та 2024 роки відповідні відпустки йому не надавалися, а грошову компенсацію за них під час звільнення не нараховано та не виплачено. Таким чином, за твердженням позивача, залишилися невикористаними 42 календарні дні додаткової відпустки - по 14 днів за кожен із зазначених років.

Обґрунтовуючи право на отримання компенсації, позивач посилається на положення Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтю 92 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260.

На думку ОСОБА_1 , відсутність у спеціальному законодавстві прямого регулювання питання компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій за минулі роки не позбавляє його права на таку компенсацію при звільненні. Вказує, що при звільненні поліцейського, який має статус учасника бойових дій, компенсація виплачується за всі невикористані дні належної йому додаткової відпустки.

За таких обставин уважає протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати компенсації за 42 календарні дні додаткової відпустки за 2022-2024 роки й просить зобов`язати ГУНП у Волинській області здійснити відповідні нарахування та виплату, виходячи з належного розміру грошового забезпечення.

Щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні вказує, що його звільнення зі служби 01.12.2025 відбулося без виплати всіх належних сум, оскільки грошове забезпечення та компенсацію за невикористану відпустку було виплачено лише 12.12.2025, тобто з порушенням строку остаточного розрахунку. Крім того, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки взагалі не була нарахована та виплачена.

На обґрунтування цієї вимоги посилається на статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України, якими передбачено обов`язок провести розрахунок із працівником у день звільнення та відповідальність за затримку виплати належних сум. Уважає, що відповідні положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині, не врегульованій спеціальним законодавством про проходження служби в поліції.

Також зазначає, що відповідно до листа відповідача від 10.02.2026 №19223-2026 грошове забезпечення та компенсацію за невикористану відпустку виплачено 12.12.2025. Виходячи з нарахованого місячного грошового забезпечення в сумі 36 344,77 грн, ОСОБА_1 визначає середньоденний розмір у сумі 1 211,49 грн та вважає, що за затримку розрахунку з 02.12.2025 до 12.12.2025, яка становила 10 днів, йому належить виплатити 12 114,90 грн.

Крім того просить нарахувати та виплатити середній заробіток за період затримки розрахунку в частині компенсації за 42 календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, визначивши його розмір з урахуванням фактичного періоду затримки з 02.12.2025 до дня ухвалення судового рішення.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017 вказує, що ГУНП у Волинській області не здійснило індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017. При цьому відповідач, за викладом позивача, обґрунтовував свою позицію тим, що зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якими передбачено поширення його дії на поліцейських, внесено лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782.

Позивач не погоджується з таким підходом, оскільки, на його переконання, обов`язок індексувати грошове забезпечення поліцейських випливає безпосередньо із Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Переконаний, що положення законів мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконним нормативно-правовим актом, а відсутність до жовтня 2017 року відповідних змін до Порядку №1078 не є підставою для позбавлення його права на індексацію.

Посилаючись на практику Верховного Суду стверджує, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації за наявності передбачених законом підстав, а право на відповідну державну гарантію не залежить від прийняття додаткових рішень суб`єктом владних повноважень.

У зв`язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, зобов`язати відповідача здійснити її нарахування та виплату, а також виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, і компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - за весь період затримки до дня фактичної виплати індексації.

Щодо додаткової доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 зауважує, що в період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню COVID-19, виконував службові обов`язки на посадах, пов`язаних із забезпеченням правопорядку та безпеки громадян, а отже, на його думку, мав право на додаткову доплату до грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.

Зокрема, у період з 17.03.2020 до 27.07.2020 ОСОБА_1 тимчасово виконував обов`язки начальника Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області. Він зазначає, що характер і зміст посадових обов`язків протягом цього періоду були незмінними та передбачали забезпечення життєдіяльності населення і безпосередній контакт із ним.

Вказує, що ГУНП у Волинській області здійснив нарахування та виплату доплати за постановою №375 за липень 2020 року в сумі 10 181,08 грн, проте не нарахував її за період з 17.03.2020 до 30.06.2020, посилаючись на те, що позивач не залучався до заходів, за які встановлювалася така доплата. На переконання ОСОБА_1 , це пояснення необґрунтованим, оскільки протягом відповідного періоду виконував ті самі службові обов`язки, що й у липні 2020 року.

Крім того, у період з 27.07.2020 до 28.07.2023 позивач проходив службу на посаді заступника начальника відділу дізнання ГУНП у Волинській області. За його твердженням, доплату було нараховано за серпень-грудень 2020 року та січень-лютий 2021 року, однак за період з 17.02.2021 до 28.07.2023 її не виплачували. Відповідач пояснював це відсутністю асигнувань за відповідною бюджетною програмою.

Відсутність бюджетного фінансування не може сама собою бути підставою для невиконання встановлених законодавством зобов`язань щодо виплати належних сум. З огляду на це він просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його нарахувати й виплатити додаткову доплату в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за періоди з 17.03.2020 до 30.06.2020 та з 17.02.2021 до 28.07.2023 з урахуванням фактично відпрацьованого часу й нарахованого в кожному місяці грошового забезпечення.

Щодо підвищення посадового окладу за службу в поліції особливого призначення зазначає, що з 12.06.2024 до 01.12.2025 проходив службу на посаді командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Волинській області. За його твердженням, починаючи з 11.11.2024, після завершення фахового навчання, він безпосередньо та на постійній основі виконував функції із забезпечення громадського порядку й безпеки громадян, зокрема брав участь у здійсненні заходів, пов`язаних із забезпеченням правового режиму воєнного стану та обороною України.

Позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та Порядок №260, якими передбачено можливість підвищення посадового окладу поліцейським, які проходять службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку й безпеки громадян, до 100 відсотків посадового окладу.

Як зазначає ОСОБА_1 , листом від 06.04.2026 №45318-2026 відповідач повідомив, що відповідне підвищення йому не встановлювалося, оскільки до ГУНП у Волинській області не надходило мотивоване подання керівника. Відсутність такого подання не може бути підставою для позбавлення його належного грошового забезпечення, оскільки оформлення відповідних документів належало до повноважень службових осіб відповідача.

З огляду на характер виконуваних ним завдань, рівень ризику та складність служби, він мав право на підвищення посадового окладу в розмірі 100 відсотків за період з 11.11.2024 до 01.12.2025. У зв`язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати такого підвищення і зобов`язати здійснити відповідні нарахування та виплати.

Щодо доплати за службу в нічний час зазначає, що протягом періоду з 01.01.2022 до 01.12.2025 не отримував доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину такої служби, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №988 та Порядком №260.

Згідно з наданою відповідачем інформацією, у період з 01.01.2022 до 01.06.2023 позивач 12 разів залучався до несення добового чергування, а в період з 01.06.2023 до 12.06.2024 - ще 10 разів ніс службу в складі добового наряду слідчо-оперативної групи. Загальну тривалість відповідної служби в нічний час позивач визначає в 132 години, не враховуючи додаткових чергувань у період проходження служби в батальйоні поліції особливого призначення з 12.06.2024 до 01.12.2025, відомості про які, за його словами, відповідач не надав.

ГУНП у Волинській області пояснило відсутність виплат тим, що довідки обліку несення ним служби в нічний час не надходили до фінансового підрозділу. Проте, оформлення таких довідок належало до обов`язків службових осіб відповідача та не залежало від його волі. Тому неналежне ведення внутрішньої документації не може бути підставою для позбавлення його доплати за фактично виконану службу.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за період з 01.01.2022 до 01.12.2025 та зобов`язати здійснити відповідні нарахування й виплати. Крім того, він просить витребувати у відповідача документи, що підтверджують виконання ним службових обов`язків у нічний час у період з 12.06.2024 до 01.12.2025.

Щодо надбавки за роботу в умовах режимних обмежень вказує, що протягом проходження служби в ГУНП у Волинській області мав оформлений допуск до державної таємниці різних форм. Зокрема, за інформацією, наданою відповідачем листом від 07.04.2026 №45642-2026, допуск за формою 2 діяв до 18.04.2017, за формою 3 - з 18.04.2017 до 12.05.2020, за формою 2 - з 12.05.2020 до 13.10.2020, а за формою 3 - з 13.10.2020 і надалі.

Водночас надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, за твердженням позивача, виплачувалася йому лише з січня 2022 року до 27.07.2023 у розмірі 10 відсотків посадового окладу. За інші періоди служби відповідних нарахувань та виплат не здійснювали.

Обґрунтовуючи своє право на надбавку, позивач посилається на Закон України «Про державну таємницю», постанову Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 та пункт 7 розділу II Порядку №260. На його думку, наявність допуску до державної таємниці разом із характером функціональних обов`язків, що передбачали роботу із секретною інформацією, свідчить про необхідність роботи в умовах режимних обмежень і, відповідно, про право на встановлену законодавством надбавку.

Також вважає, що відсутність наказів про встановлення надбавки або неналежне документальне оформлення відповідних обставин не можуть бути достатньою підставою для її невиплати, якщо фактично існували передбачені законодавством умови для її отримання.

У зв`язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у таких розмірах і за такі періоди: 15 відсотків посадового окладу з 20.02.2017 до 18.04.2017; 10 відсотків посадового окладу з 18.04.2017 до 12.05.2020; 15 відсотків посадового окладу з 12.05.2020 до 13.10.2020; 10 відсотків посадового окладу з 13.10.2020 до 31.12.2021; 10 відсотків посадового окладу з 28.07.2023 до 01.12.2025, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати.

Щодо включення окремих складових грошового забезпечення до розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні повідомляє, що під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач визначив місячне грошове забезпечення без урахування окремих виплат, які, на його переконання, входять до його складу.

Зокрема вважає, що до розрахункової величини належало включити підвищення посадового окладу в розмірі 100 відсотків за службу в поліції особливого призначення, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, доплату за службу в нічний час, а також додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на період дії воєнного стану.

На думку позивача, оскільки зазначені виплати є складовими грошового забезпечення, вони повинні враховуватися під час визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні. Невключення цих сум призвело до заниження розміру належних йому виплат під час звільнення.

За таких обставин просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення зазначених складових до розрахунку, зобов`язати ГУНП у Волинській області визначити належний розмір грошового забезпечення, провести перерахунок компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні й виплатити відповідні суми з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що ГУНП у Волинській області не забезпечило повного та своєчасного розрахунку при звільненні, не нарахувало йому окремі передбачені законодавством складові грошового забезпечення та компенсації, а також не врахувало належні виплати під час визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки й одноразової грошової допомоги, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-15).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 32-33).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 29.05.2026 представник ГУНП у Волинській області позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що грошове забезпечення позивачу нараховано та виплачено відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначає, що наказом ГУНП у Волинській області від 01.12.2025 № 729 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Під час звільнення йому нараховано компенсацію за 178 календарних днів невикористаних відпусток у розмірі 215 647,12 грн, виплачену 12.12.2025, та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 245 327,20 грн, виплачену 13.12.2025. Відповідач наголошує, що розрахунок здійснено з урахуванням складових грошового забезпечення, визначених законодавством.

Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки зазначає, що спеціальне законодавство, яке регулює проходження служби в поліції, передбачає компенсацію за невикористані дні відпустки за рік звільнення. Позивачу виплачено компенсацію за 14 календарних днів такої відпустки за 2025 рік, а підстави для її виплати за попередні роки відсутні.

Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку відповідач вважає свої дії правомірними, посилаючись на те, що ГУНП є бюджетною установою, фінансування якої залежить від доведених бюджетних асигнувань. На думку відповідача, несвоєчасна виплата належних сум була зумовлена відсутністю необхідного фінансування, а тому правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, немає.

З приводу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017 відповідач зауважує, що в період з 07.11.2015 до 20.02.2017 ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП в Івано-Франківській області, яке й повинно відповідати за відповідні виплати. Водночас за період з 20.02.2017 до 31.10.2017 відповідач заперечує право позивача на індексацію, оскільки, за його позицією, положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо поліцейських почали застосовуватися після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782 від 24.10.2017. Надалі індексація позивачу нараховувалася та виплачувалася.

У частині доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 зазначає, що позивач не надав доказів безпосереднього залучення до заходів, які передбачають право на таку доплату, та виконання відповідних завдань у заявлені періоди. Крім того, за період з 17.02.2021 до 28.07.2023 відповідні бюджетні асигнування не виділялися, а наказ про встановлення доплати позивачу не видавався. Наголошує, що розмір доплати до 50 відсотків грошового забезпечення не є гарантованою виплатою, оскільки її встановлення залежить від фактичного виконання відповідних завдань, визначення кола працівників та наявного фінансування.

Заперечуючи вимогу про встановлення підвищення посадового окладу до 100 відсотків за службу в підрозділі поліції особливого призначення, посилається на положення нормативних актів, відповідно до яких таке підвищення встановлюється індивідуально, у розмірі до 100 відсотків, на підставі мотивованого рапорту керівника та відповідного наказу. Оскільки щодо позивача такі документи не видавалися, відповідач вважає відсутніми підстави для здійснення відповідних виплат.

Щодо доплати за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу відповідач зазначає, що її нарахування здійснюється на підставі затверджених графіків чергувань та довідок обліку нічних годин, які подаються до фінансового підрозділу. Оскільки за заявлений період такі документи до фінансового підрозділу не надходили, підстав для нарахування та виплати відповідної доплати не було.

З приводу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень відповідач пояснює, що її встановлення потребує не лише наявності допуску до державної таємниці, а й фактичного виконання обов`язків, пов`язаних із роботою з відповідними відомостями, за умови наявності належних подань керівництва та наказу про встановлення надбавки. ОСОБА_1 така надбавка виплачувалася в період з серпня 2021 року до грудня 2021 року та з січня 2022 року до 27.07.2023. За інші заявлені періоди відповідних подань і документального підтвердження виконання робіт, що дають право на надбавку, не було.

У частині вимоги про включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначає, що така винагорода має тимчасовий характер, залежить від виконання визначених умов та виплачується на підставі відповідних наказів. Тому, на його думку, вона не належить до щомісячних постійних складових грошового забезпечення, які враховуються під час відповідних розрахунків. Аналогічно відповідач заперечує включення інших спірних виплат, право на які позивача належним чином не підтверджено.

З огляду на викладене ГУНП у Волинській області вважає, що правових підстав для перерахунку грошового забезпечення, виплати заявлених надбавок і доплат, а також зміни розміру компенсації за невикористані відпустки та одноразової допомоги при звільненні немає, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (арк. спр. 36-49).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 підтримав позицію, викладену в позові та вказав щодо пропуску представником відповідача строку подання відзиву на позовну заяву (арк. спр. 72-75).

Стосовно дотримання представником відповідача встановленого п`ятнадцятиденного строку, з дня отримання копії ухвали, для подачі відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження від 11.05.2026 була надіслана ГУНП у Волинській області в електронний кабінет та була доставлена 12.05.2026 о 23:24 (арк. спр. 35).

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною першою статті 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отож, враховуючи наведені норми, суд зауважує, що останнім днем для подачі відзиву на позовну заяву є 28.05.2026, тоді як представником ГУНП у Волинській області такий подано 29.05.2026, тобто з пропуском одного дня, що, на думку суду, не є істотним порушенням процесуальних норм, яке саме по собі є достатньою підставою для неврахування поданого відзиву під час розгляду справи. Відтак, з огляду на незначну тривалість пропуску встановленого строку, суд вважає за можливе врахувати наведені у відзиві доводи під час вирішення справи по суті.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 01.12.2025, шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші поважні причини пропуску цього строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження (арк. спр. 78-82).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено строк звернення до суду із даним позовом та розгляд справи продовжено (арк. спр. 93-96).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (арк. спр. 99).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу дводенний строк для усунення недоліків позовної заяви, в частині позовних вимог про необхідність нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні щодо виплати грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку - в сумі 12114,90 грн, шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші поважні причини пропуску цього строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження (арк. спр. 106-108).

На адресу суду від представника ГУНП в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву від 26.10.2026, у якому представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки самі лише посилання на загальні періоди часу без їх деталізації та відповідного документального обґрунтування є недостатніми для встановлення факту існування заборгованості з індексації грошового забезпечення за весь заявлений період.

Зауважує, що 11.10.2016 позивача було звільнено зі служби в поліції, а в подальшому відповідний наказ скасовано за судовим рішенням із поновленням позивача на посаді. При цьому постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №803/1647/16 уже вирішено питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 38 276,60 грн.

Позивач фактично поширює свої вимоги на весь період з 07.11.2015 по 19.02.2017 без належного розмежування часу фактичного проходження служби та періоду вимушеного прогулу, щодо якого вже відбулося судове вирішення питання про виплату грошового забезпечення (арк. спр. 122-124).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Визнано причини пропуску строку звернення до суду неповажними та позов ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області, ГУНП в Івано-Франківській області про необхідність нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні щодо виплати грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку - в сумі 12114,90 грн - залишено без розгляду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2026 продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області, ГУНП в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2026 у задоволенні клопотання представника ГУНП в Івано-Франківській області про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області, ГУНП в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковнику поліції ОСОБА_1 , у період з 07.11.2015 по 20.02.2017 позивач проходив службу в ГУНП в Івано-Франківській області та з 20.02.2017 по 30.04.2018 та з 20.02.2017 по 01.12.2025 - в ГУНП у Волинській області (арк. спр. 24-25).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.06.2019 (арк. спр. 29).

Наказом ГУНП у Волинській області від 01.12.2025 №729 о/с «По особовому складу», відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пункту 7 (за власним бажанням) (арк. спр. 16).

Листом ГУНП у Волинській області від 07.04.2026 №45748-2026 повідомлено, що індексація грошового забезпечення залежить не від займаної посади, а від базового місяця, тобто місяця, у якому затверджено розміри посадових окладів поліцейських - листопад 2015 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції») (арк. спр. 17-18).

Листом ГУНП у Волинській області від 06.04.2026 №45318-2026 зауважено, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ вищенаведеного Порядку, поліцейським які проходять службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, посадові оклади можуть підвищуватись до 100 відсотків. Цим же пунктом передбачено, що відсоток підвищення посадового окладу встановлюється кожній особі індивідуально залежно від ступеня ризику та складності виконання завдань із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, покладених на підрозділ поліції особливого призначення, на підставі мотивованого подання керівника. Підставою для виплати підвищень посадового окладу є наказ по особовому складу із зазначенням відсотка підвищення. Подання про установлення підвищення посадового окладу до ГУНП у Волинській області не надходило, тому така виплата не призначалась та не виплачувалась (арк. спр. 19).

Також листом ГУНП у Волинській області від 11.02.2026 №19760-2026 повідомлено, що за період з березня по червень 2020 року додаткова доплата не встановлювалась та не виплачувалась, оскільки ОСОБА_1 не залучався до проведення заходів, за які установлювалась доплата, зокрема до забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з населенням пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. За період з 17.02.2021 по липень 2023 року вказана додаткова доплата поліцейським не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки асигнування за окремою бюджетною програмою КПКВК-1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» для ГУНП у Волинській області не виділялись (арк. спр. 20-21).

Листом ГУНП у Волинській області від 10.02.2026 №19223-2026 зазначено, що під час служби в поліції нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейським, а також нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні здійснювалось не на підставі Кодексу законів про працю України, а відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Зокрема, пунктом 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. На підставі вимог цієї статті наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок). Вказаним Порядком визначено умови нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейських при звільненні зі служби, а також компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні. Звертаємо увагу, що вказаним Порядком не визначено строки виплати грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку при звільненні, лише зазначено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження (арк. спр. 22).

Окрім того, листом ГУНП у Волинській області від 07.04.2026 №45642-2026 вказано, що згідно книг нарядів ГУНП у Волинській області у період з 01.01.2022 по 01.06.2023 позивач 12 залучався до несення добового чергування (у т.ч. в нічний час) в якості заступника відповідального по ГУНП у Волинській області (04.01.2022, 05.03.2022, 05.04.2022, 05.05.2022, 16.08.2022, 20.10.2022, 21.11.2022, 14.01.2023, 03.02.2023, 17.03.2023, 09.04.2023 та 22.05.2023). Окрім того, в період з 01.06.2023 по 12.06.2024 ОСОБА_1 10 разів ніс службу в складі наряду слідчо-оперативної групи ГУНП у Волинській області (22.08.2023, 30.09.2023, 28.10.2023, 30.11.2023, 30.12.2023, 26.01.2024, 22.02.2024, 29.03.2024, 25.04.2024 та 24.05.2024). Відповідно до пункту 11 розділу ІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу. Повідомлено, що у період з 01.01.2022 по 01.12.2025 довідка обліку служби в нічний час до фінансового підрозділу ГУНП у Волинській області не надходила, тому така виплата не здійснювалась (арк. спр. 23).

Уважаючи таку бездіяльність відповідачів щодо неналежної виплати грошового забезпечення протиправною, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно частин першої, третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 60 Закону № 580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України від 06.04.2016 за № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 січня 2021 року в справі № 160/10875/19, від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено пунктом 12 статті 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, припиняється.

Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Суд враховує під час розгляду цієї справи правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а, які стосуються компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій.

Так, зокрема, Верховний Суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд враховує, що листом від 11.02.2026 №19760-2026 повідомлено, що під час проходження служби в ГУНП у Волинській області (з 20.02.2017 по 01.12.2025) відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» позивачу було надано: додаткову відпустку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) на 14 діб, як учаснику бойових дій, за 2021 рік; за додаткову відпустку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2025 рік виплачено грошову компенсацію при звільненні.

Тоді як при звільненні, відповідно до наказу ГУНП у Волинській області «По особовому складу» від 01.12.2025 №729 о/с підполковнику поліції ОСОБА_1 зазначено про компенсацію за невикористані 178 діб відпустки, серед яких додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки не входить (арк. спр. 16).

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки та необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів необхідності нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні щодо грошової компенсації за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій - в сумі, розрахованій з урахуванням фактичних днів затримки з 02.12.2025 і до дати винесення судом рішення по суті даного позову суд зазначає наступне.

При звільненні позивача зі служби з ГУНП у Волинській області з позивачем не було проведено повний розрахунок, а саме не було виплачено грошову компенсацію за невикористані 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги статті 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, недостатньо встановити факт затримки розрахунку при звільненні, оскільки передбачений статтею 117 КЗпП України спосіб захисту вимагає також, щоб орган, який вирішує спір щодо суми заборгованості при звільненні (зокрема суд), визначив також і суму, яка підлягатиме стягненню на користь позивача. А оскільки з позивачем ще не здійснено повного розрахунку при звільненні, є неможливим установлення розміру усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин і правового регулювання, суд приходить до висновку, що перерахунок грошового забезпечення на виконання судового рішення у цій справі позивачу не проведено, внаслідок чого у суду відсутні фактичні дані, на підставі яких можливо було б розрахувати належну до сплати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що свідчить про передчасність заявленої вимоги щодо зобов`язання ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 02.12.2025 і до дати винесення судом рішення по суті даного позову.

За таких обставин, суд уважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до проведення повного та остаточного розрахунку з ним по грошовому забезпеченню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні після проведення з ним остаточного розрахунку та чіткого визначення суми грошового забезпечення, яка йому належала при звільненні.

Дана позиція узгоджується із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі № 440/11073/25.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, та компенсацією втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з листопада 2015 року по день її фактичної виплати суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону № 580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частино першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-XII для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з частини другої статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Приписами пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Разом з тим, статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

В контексті наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 від 14.12.2000).

Крім того, в силу положень частини другої статті 8 Закону № 1282-XII, за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 у справі № 823/2249/18.

Таким чином, доводи відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, та держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань є необґрунтованими, так як вказані відповідачем обставини у відповіді на звернення позивача не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.

Оскільки загальновідомо, що Національна поліція України є новоствореним у 2015 році органом, для всіх її працівників вперше були визначені посадові оклади з листопада 2015, тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів, тобто з грудня 2015 року.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103%. У квітні 2016 року та складала 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації у червні-листопаді 2016 року становив 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року 7,7%; березні-травні 2017 року 11,8%; червні-серпні 2017 року 16%; вересні-листопаді 2017 року 19,6%.

Таким чином, місяцем, з якого повинна була початися виплата індексації, є червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після опублікування індексу споживчих цін перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.

Як вже зазначалося судом, позивачу індексація грошового забезпечення за спірний період з 07.11.2015 не нараховувалася і не виплачувалася.

З огляду на підвищення індексу споживчих цін загальна сума індексації грошового забезпечення позивача мала бути нарахована та виплачена за період з червня 2016 року до жовтня 2017 року.

Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року є протиправною.

При цьому, виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі №140/2596/26.

Що стосується вимог про нарахування і виплату позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми. При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.

Аналіз наведених норм дає підстави суду для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Враховуючи те, що виплата суми індексації грошового забезпечення в належному розмірі на час розгляду справи позивачу не проведена, відповідно відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

При цьому, використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Однією із визначальних обставин для виплати особі компенсації є факт здійснення виплати вказаних доходів з порушенням строків її виплати, що дозволить визначити період затримки кінцевого розрахунку по грошовому забезпеченню.

Із врахуванням того, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем ще не проведено нарахування і фактичної виплати усіх належних позивачу сум грошового забезпечення і період затримки кінцевого розрахунку ще невідомий, тому являються обґрунтованими доводи відповідача про те, що є передчасними і безпідставними позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 у справі № 140/7373/25.

Щодо позовних вимог в частині щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 29.04.2020 №342 (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

За приписами пункту 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

При цьому, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2024 №375 Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (надалі Постанова №375) поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з пунктами 2-5 вказаної Постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї Постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосереднього зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 встановлено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до п.3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів У країни з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03.06.2020 №431 Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (п.1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (п.2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (п.3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у п.1 цього наказу (п.4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків, забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним.

Як видно з листа ГУНП у Волинській області від 07.04.2026 №45748-2026 що відповідно до наказів ГУНП у Волинській області в період з 01.03.2020 по 31.07.2023 ОСОБА_1 проходив службу на таких посадах:

з 20.02.2017 по 28.05.2020 - заступник начальника управління - начальник організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП у Волинській області (наказ ГУНП у Волинській області від 27.02.2017 № 38 о/с);

з 28.05.2020 - 27.07.2020 - начальник Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (наказ ГУНП у Волинській області від 28.05.2020 № 164 о/с);

з 27.07.2020 - 28.07.2023 - заступник начальника відділу дізнання ГУНП у Волинській області (наказ ГУНП у Волинській області від 17.07.2020 № 213 о/с).

За період служби тимчасово виконували обов`язки на таких посадах:

з 17.03.2020 - 29.03.2020 - тимчасово виконуючий обов`язки начальника Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (на період відпустки майора поліції ОСОБА_3 ) (наказ ГУНП у Волинській області від 13.03.2020 № 96 о/с);

з 30.03.2020 - 27.05.2020 - тимчасово виконуючий обов`язки начальника Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (на період відсутності ОСОБА_3 ) (наказ ГУНП у Волинській області від 30.03.2020 № 112 о/с).

При цьому, судом встановлено, що позивачу проведено нарахування та виплату додаткової доплати на підставі постанови №375 у період: липень-грудень 2020 року; липень 2021 року з квітня 2020 по грудень 2020 року; у липні 2021 року, що підтверджується відповідними розрахунковими листами (арк. спр. 26-28).

Крім того, листом від 11.02.2026 №19760-2026 повідомлено, що за період з 17 лютого 2021 року по липень 2023 року вказана додаткова доплата поліцейським не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки асигнування за окремою бюджетною програмою КПКВК-1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» для ГУНП у Волинській області не виділялись (арк. спр. 20-21).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виплата позивачу доплати на підставі постанови №375.

Як вбачається, за роботу, яка виконувалась позивачем за період з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023, враховуючи перебування позивача на тій же самій посадах (заступник начальника відділу дізнання ГУНП у Волинській області) і виконання тих же самих службових обов`язків (враховуючи тимчасове виконання обов`язків начальника Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (на період відсутності ОСОБА_3 )), відповідачем не було здійснено вказаної доплати.

Наведене підтверджує позицію позивача, що у період з 17.03.2020 до 27.07.2020, коли він тимчасово виконував обов`язки за посадою начальника Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області, відповідачем проведено нарахування і виплату ОСОБА_1 доплати згідно з Постановою № 375 за липень 2020 року в сумі 10181,08 грн, чим підтверджено те, що ним в період дії карантину, зокрема упродовж липня 2020 року, в дійсності забезпечувалась життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків він мав безпосередній контакт з населенням.

У той же час, відповідачем не доведено, що зазначена посада у спірний період не передбачала виконання позивачем обов`язків із забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх функцій, позивач не мав безпосереднього контакту з населенням.

Більше того, нараховуючи та виплачуючи позивачу додаткову доплату за періоди липень-грудень 2020 року; липень 2021 року з квітня 2020 по грудень 2020 року; у липні 2021 року, відповідач фактично підтвердив право ОСОБА_1 на нарахування та виплату спірної доплати.

При цьому, суд враховує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ) відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України постановив: Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22.07.2020 №641 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити спірну доплату за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023.

Щодо визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Волинській області з приводу нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, та зобов`язання здійснити відповідні нарахування та виплати суд зазначає наступне.

Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Абзацом п`ятим підпункту 1 пункту 4 Постанови №988 встановлено підвищення за службу в поліції особливого призначення (особам, які безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян) у розмірі до 100 відсотків посадового окладу.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським затверджено наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260).

У відповідності до абзацу п`ятнадцятого пункту 2 розділу II Порядку №260 поліцейським, які проходять службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, посадові оклади підвищуються до 100 відсотків посадового окладу.

Відсоток підвищення посадового окладу встановлюється кожній особі індивідуально залежно від ступеня ризику та складності виконання завдань із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, покладених на підрозділ поліції особливого призначення, на підставі мотивованого подання керівника.

Підставою для виплати підвищень посадового окладу є наказ по особовому складу із зазначенням відсотка підвищення.

Стаття 59 Закону № 580-VIII передбачає, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, установлення посадових окладів; установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковнику поліції ОСОБА_1 , позивач у період з 12.06.2024 по 01.12.2025 позивач перебував у батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Волинській області (арк. спр. 24-25).

Разом із тим позивачем не спростовано твердження ГУНП у Волинській області, що подання про установлення ОСОБА_1 підвищення посадового окладу до ГУНП у Волинській області не надходило, наказ начальника ГУНП не видавався, у зв`язку з чим виплата не призначалась та не виплачувалась.

Суд враховує, що позивачем не наведено підстав для нарахування саме 100 відсотків посадового окладу, так як вказане підвищення застосовується до 100 відсотків посадового окладу.

Як вірно зауважує відповідач 1, встановлення відсоткового розміру доплати поліцейським, які проходять службу в поліції особливого призначення входить до дискреційних повноважень керівника органу поліції.

Оскільки пунктом 2 розділу II Порядку №260 чітко визначено, що підставою для виплати підвищень посадового окладу є виключно накази по особовому складу із зазначенням відсотка підвищення, а докази існування таких наказів відсутні, позовна вимога позивача щодо необхідності підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян є безпідставною.

Щодо виплати доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20 Розділу І Порядку №260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22:00 до 06:00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

У відповідності до листа ГУНП у Волинській області № 45642?2026 від 07.04.2026, згідно книг нарядів відповідача 1 у період з 01.01.2022 по 01.06.2023 позивача 12 разів залучали до несення добового чергування (у т.ч. в нічний час) в якості заступника відповідального по ГУНП у Волинській області (04.01.2022, 05.03.2022, 05.04.2022, 05.05.2022, 16.08.2022, 20.10.2022, 21.11.2022, 14.01.2023, 03.02.2023, 17.03.2023, 09.04.2023 та 22.05.2023). Окрім того, в період з 01.06.2023 по 12.06.2024 він 10 разів ніс службу в складі добового наряду слідчо-оперативної групи ГУНП у Волинській області (22.08.2023, 30.09.2023, 28.10.2023, 30.11.2023, 30.12.2023, 26.01.2024, 22.02.2024, 29.03.2024, 25.04.2024 та 24.05.2024) (арк. спр. 23).

ГУНП у Волинській області зазначає, що доплата за службу в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася у зв`язку з ненадходженням до фінансового підрозділу довідок обліку несення нею служби в нічний час.

Відповідно до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата в розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час. Облік фактичного часу такої служби здійснюється керівником відповідного підрозділу шляхом оформлення довідки за встановленою формою.

Оцінюючи надані докази в сукупності, суд бере до уваги, що відомості Книги нарядів підтверджують залучення позивача до несення служби за період з 01.01.2022 по 01.12.2025, тоді виплата такої доплати не здійснювалась. За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для захисту права позивача на отримання відповідної доплати за підтверджений доказами період.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час і зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку доплату в розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025.

Щодо позовної вимоги про виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020: 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025, суд зазначає наступне.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-XII).

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону № 3855-XII.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону № 3855-XII надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною першою статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини пенсії та частини другої статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 3855-XII скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 3855-XII громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі за текстом - Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.

Судом встановлено, що відповідно до листа ГУНП у Волинській області від 07.04.2026 №45642-2026 (арк. спр. 23) ОСОБА_1 за період служби в поліції в ГУНП у Волинській області я мав допуск до державної таємниці за формою 2 до 18.04.2017, за формою 3 з 18.04.2017 до 12.05.2020, за формою 2 з 12.05.2020 до 13.10.2020, за формою 3 з 13.10.2020 по даний час. Документи на скасування допуску до державної таємниці за формою 3 будуть надіслані до УСБУ у Волинській області 27.05.2026, у зв`язку із відсутністю протягом шести місяців після припинення доступу до державної таємниці обґрунтованої потреби в такій діяльності. Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у період з січня 2022 року по грудень 2025 року виплачувалась позивачу відповідачем 1 щомісячно в розмірі 10% посадового окладу в сумі 310 грн лише з січня 2022 року по 27.07.2023, тобто по день перебування на посаді, за якою вона була установлена.

Як вже було встановлено судом, допуск до державної таємниці за формою 2 надається для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно», а за формою 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно».

Зазначені обставини є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на відповідних посадах.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у спірний період позивачу не виплачувалась.

За змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється 15 відсоткова надбавка, а за «таємно» - 10 відсотків.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-XII та прийняте урядом на його виконання Положення.

Кабінетом Міністрів України постановлено виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірах та порядку, визначених законодавством (підпункт 2 пункту 5 Постанови № 988).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які, зокрема, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Згідно з пунктом 7 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Таким чином, за роботу в умовах режимних обмежень, зокрема з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «таємно» та «цілком таємно», поліцейським встановлюється надбавка, у визначеному розмірі. При цьому установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення та надання допуску до державної таємниці.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-XII, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.05.2020 у справі №806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, що враховується судом в силу приписів статті 242 КАС України.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем роботи/завдання, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, проте вважає, що позивач не на постійній основі працював з матеріальними носіями секретної інформації.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності відповідних рапортів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, позивач мав допуск до державної таємниці.

Посилання відповідача на те, що наявність допуску до державної таємниці не є безумовним доказом фактичного виконання громадянином такої роботи, суд вважає також необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.

Отже, той факт, що у спірний період не видавалися рапорти та накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Також суд уважає безпідставними доводи відповідача про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.09.2023 у справі №520/18808/21.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Волинській області з приводу не включення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, підвищення посадового окладу поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян у розмірі 100 відсотків посадового окладу, винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу VIІІ Порядку № 260, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Згідно з абзацом десятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відповідно до приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, обрахованих та виплачених військовослужбовцю при звільненні з військової служби суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» чітко і однозначно передбачає, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць у залежності від виконання завдань та часу приймання участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.

Враховуючи, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, так як установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивача зі служби в поліції, додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168.

Разом із тим, зважаючи на викладене, а також наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та грошової компенсації за не використані дні відпустки не в повному обсязі, зобов`язавши відповідача перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та грошову компенсацію за не використані дні відпустки, виходячи із розміру грошового забезпечення з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, з урахуванням раніше виплачених сум.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи та наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 20.02.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44; зобов`язати ГУНП в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 20.02.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.02.2017 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44; зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.02.2017 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення; зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/ змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025; зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025; визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025; зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи грошового забезпечення, передбаченого абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та зобов`язати ГУНП у Волинській області включити до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплату за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час та здійснити належне нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, з урахуванням раніше виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604), Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 40108798) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зобов`язати Головне управління національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 20.02.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 20.02.2017, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.02.2017 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Головне управління національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.02.2017 по 31.10.2017, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2024 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2024 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/ змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025.

Зобов`язати Головне управління національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025.

Зобов`язати Головне управління національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи грошового забезпечення, передбаченого абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зобов`язати Головне управління національної поліції у Волинській області включити до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплату за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час та здійснити належне нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням раніше виплачених коштів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович