ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2026 р. Справа№ 920/1045/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Нагулко А.Л.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мороз Н.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Роменської міської ради Сумської області
на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026, повний текст якого складено та підписано 22.04.2026
у справі №920/1045/25 (суддя Короленко В.Л.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
до Роменської міської ради Сумської області
про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. 22.07.2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - Позивач, РВ ФДМУ) звернулося через систему «Електронний суд» до Господарського суду Сумської області з позовом до Роменської міської ради Сумської області (далі - Відповідач, Міська рада) про зобов`язання вчинити дії, у якому просило суд:
- зобов`язати Роменську міську раду Сумської області без будь-яких умов прийняти до комунальної власності Роменської міської територіальної громади об`єкт державної власності протирадіаційне укриття № 68841, за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37 Е/1;
- стягнути з Роменської міської ради Сумської області (бульвар Шевченка, буд. 2, м. Ромни, Роменський район, Сумська область 42000; код ЄДРПОУ 35425618) до Державного бюджету України (рахунок [рахунок приховано], код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
1.2. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що під час приватизації державного підприємства та його перетворення у відкрите акціонерне товариство «Роменський завод автоматичних телефонних станцій» (далі - ВАТ «Роменський завод АТС») до статутного капіталу товариства не увійшов об`єкт цивільного захисту державної форми власності - протирадіаційне укриття № 68841 (далі - ПРУ № 68841), а після ліквідації ВАТ «Роменський завод АТС» у процедурі банкрутства у 2019 році та реєстрації у 2021 році права державної власності на це укриття за Позивачем Відповідач відмовився прийняти зазначений об`єкт цивільного захисту до комунальної власності територіальної громади.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:
- захисні споруди цивільного захисту державної форми власності законодавчо заборонено приватизувати та передавати в оренду, у зв`язку з чим єдиним допустимим способом управління спірним ПРУ № 68841 після ліквідації підприємства-балансоутримувача є його безоплатна передача у комунальну власність із збереженням функціонального призначення;
- у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого перебувала захисна споруда цивільного захисту державної власності, на орган місцевого самоврядування законом покладено прямий обов`язок прийняти рішення про її подальше використання;
- Позивач як уповноважений орган управління державним майном неодноразово звертався до Відповідача з пропозиціями прийняти ПРУ № 68841 у комунальну власність, проте Відповідач протиправно ухиляється від виконання свого обов`язку, посилаючись на обмежений доступ до споруди та відсутність інформації про її технічний стан.
1.4. Нормативне обґрунтування позовної заяви становлять приписи пунктів 26, 27, 29 частини другої статті 19, частини дванадцятої статті 32 КЦЗ України, статей 4, 20, 27, 162, 171 ГПК України, статей 3, 4, пункту 11 частини першої статті 6, підпункту «й» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», статті 1, пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 09.12.2011 № 4107-VI «Про Фонд державного майна України», пункту 51 частини першої статті 26, пункту 3 частини першої статті 36 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», частини другої статті 4 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна», пункту 2 частини другої статті 3 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна», частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», пункту 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138), а також пунктів 1.3, 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 (далі - Положення № 908/68).
2. Короткий зміст позицій інших учасників справи у суді першої інстанції
2.1. 07.08.2025 Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву (вх. № 3737), а після скасування судами апеляційної та касаційної інстанцій ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у справі та початку розгляду справи спочатку - 27.01.2026 повторно подав відзив на позовну заяву (вх. № 452), у яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову повністю.
2.2. Відзиви на позовну заяву обґрунтовано такими доводами:
- обов`язок щодо утримання захисної споруди у готовності до використання за призначенням та проведення щоквартальних періодичних оглядів стану обладнання і будівельних конструкцій лежить на Позивачі як власнику майна, проте Позивач не надав інформації про технічний стан ПРУ № 68841 та не забезпечив комісії міської ради доступу до зачиненого укриття для його обстеження;
- передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється виключно за наявності згоди відповідної міської ради, надання якої є виключною компетенцією пленарних засідань ради, а вирішення питання про подальше використання захисної споруди за пунктом 14 Порядку № 138 потребує погодження з місцевою державною адміністрацією та центральними органами виконавчої влади, якого Позивач до міської ради не направляв;
- вимога зобов`язати міську раду прийняти майно «без будь-яких умов» є неправомірним втручанням суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки суд компетентний лише спонукати розглянути подане клопотання без визначення змісту самого рішення ради, а задоволення позову у запропонованій Позивачем редакції призведе до неможливості виконання судового рішення через іншу законодавчу процедуру передачі об`єкта.
2.3. Відзиви на позовну заяву обґрунтовано статтею 19 Конституції України, пунктом 26 частини другої статті 19, статтею 32 КЦЗ України, статтями 7, 165, 236 ГПК України, пунктом 51 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», частиною другою статті 4 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», пунктом 14 Порядку № 138 та розділом ІІІ Вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.
2.4. 11.08.2025 Позивач подав до суду першої інстанції відповідь на відзив (вх. № 3797, вих. № 979-134-163), а 29.01.2026 - письмові пояснення (вх. № 490), у яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
2.5. Відповідь на відзив обґрунтовано такими доводами:
- чинне законодавство не покладає на РВ ФДМУ обов`язку направляти на адресу Відповідача інформацію про технічний стан захисної споруди або лист, попередньо погоджений з місцевою державною адміністрацією, а сам Відповідач із запитами щодо технічного стану споруди до Позивача не звертався;
- приписи пункту 26 частини другої статті 19 КЦЗ України як спеціального закону вищої юридичної сили покладають на орган місцевого самоврядування прямий імперативний обов`язок прийняти рішення про подальше використання захисної споруди у разі ліквідації балансоутримувача та надати на пленарному засіданні згоду на її прийняття у комунальну власність, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/9685/13.
2.6. Відповідь на відзив обґрунтовано пунктом 26 частини другої статті 19 КЦЗ України, пунктом 51 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядком № 138.
2.7. 19.08.2025 Відповідач подав до суду першої інстанції заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3954, вих. № 02.1-23/2842), у яких зазначив, що наведені Позивачем аргументи не спростовують доводів відзиву на позовну заяву, вважав позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними належними доказами і просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
3. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 (повний текст складено та підписано 22.04.2026) у справі № 920/1045/25 позов задоволено повністю: зобов`язано Роменську міську раду Сумської області без будь-яких умов прийняти до комунальної власності Роменської міської територіальної громади об`єкт державної власності - протирадіаційне укриття № 68841 за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1; стягнуто з Роменської міської ради Сумської області на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 2 422,40 грн судового збору за подання позову та 2 422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
3.2. Суд першої інстанції виходив із того, що спірне ПРУ № 68841 площею 997,8 кв. м не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Роменський завод АТС» під час приватизації у 1998 році та до ліквідаційної маси підприємства під час процедури банкрутства, а після припинення товариства-балансоутримувача 13.11.2019 право власності на укриття зареєстровано 24.02.2021 за державою в особі Позивача як уповноваженого органу управління державним майном, проте Відповідач всупереч прямому законодавчому обов`язку органу місцевого самоврядування відмовився прийняти захисну споруду до комунальної власності громади, чим порушив вимоги законодавства у сфері цивільного захисту та управління державним майном.
3.3. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов таких висновків:
- Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як орган управління об`єктами державної власності, що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації та залишилися після ліквідації підприємств, діяло в межах наданих повноважень, ініціювавши безоплатну передачу захисної споруди у комунальну власність в порядку Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»;
- законодавцем у пункті 26 частини другої статті 19 КЦЗ України та пункті 14 Порядку № 138 прямо передбачено вчинення обов`язкових дій щодо передачі спірного майна у комунальну власність, а на міську раду покладено прямий імперативний обов`язок прийняти рішення про подальше використання захисної споруди цивільного захисту після ліквідації (банкрутства) її балансоутримувача;
- Позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, на які він посилався як на підставу позовних вимог, тоді як заперечення Відповідача щодо технічного стану та обмеженого доступу не звільняють орган місцевого самоврядування від виконання встановленого законом обов`язку.
3.4. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами пунктів 26, 27, 29 частини другої статті 19, частини дванадцятої статті 32 КЦЗ України, статей 13, 73, 74, 76- 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, статей 3, 4, пункту 11 частини першої статті 6, підпункту «й» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», абзацу першого статті 1, пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 09.12.2011 № 4107-VI «Про Фонд державного майна України», пункту 51 частини першої статті 26, пункту 3 частини першої статті 36 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», пункту 14 Порядку № 138 та пунктів 1.3, 1.4 Положення № 908/68.
4. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
4.1. 07.05.2026 Відповідач (Роменська міська рада Сумської області) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № 02.1-22/1742), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 (повний текст складено та підписано 22.04.2026) у справі № 920/1045/25 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
4.2. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:
- формулювання резолютивної частини рішення суду першої інстанції про зобов`язання прийняти протирадіаційне укриття «без будь-яких умов» суперечить приписам частини другої статті 4, статей 6, 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», які передбачають обов`язкову наявність згоди міської ради, створення комісії з питань передачі, наявність технічної документації, складання акта приймання-передачі та взяття органом місцевого самоврядування зобов`язання використовувати об`єкт за цільовим призначенням і не відчужувати у приватну власність;
- зобов`язуючи міську раду прийняти об`єкт до комунальної власності без її згоди, суд першої інстанції порушив принцип розподілу влади, перебрав на себе функції органу місцевого самоврядування та неправомірно втрутився у виключну дискреційну компетенцію ради (стаття 143 Конституції України, статті 26, 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»), не врахувавши правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 та від 05.09.2023 у справі № 925/1846/21, щодо неприпустимості підміни судом дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування;
- суд першої інстанції не дослідив технічний стан ПРУ № 68841 та не врахував, що зобов`язання прийняти захисну споруду «без будь-яких умов» без одночасної передачі фінансових ресурсів (субвенцій) або визначення джерел фінансування для її утримання порушує статтю 85 БК України та створює незабезпечені видатки місцевого бюджету;
- оскаржуване судове рішення є неможливим для виконання та порушує принцип правової визначеності, оскільки у Роменської міської ради Сумської області відсутній вичерпний перелік технічної документації, необхідний для державної реєстрації права комунальної власності та подальшої експлуатації укриття.
4.3. Апеляційну скаргу обґрунтовано приписами статей 19, 124, 143 Конституції України, статті 85 БК України, статей 6, 116, 236, 241, 255- 259 ГПК України, частини другої статті 4, статей 6, 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», статей 26, 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та наступних заяв сторін
5.1. 05.06.2026 Позивач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях) подав через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вих. № 979-134-3841), у якому просить апеляційну скаргу Роменської міської ради Сумської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1045/25 - залишити без змін (вимог про відшкодування додаткових судових витрат у суді апеляційної інстанції не заявлено).
5.2. У відзиві на апеляційну скаргу Позивач наводить такі доводи:
- оскаржуване рішення місцевого господарського суду не скасовує та не змінює порядок передачі майна, встановлений Законом України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», а передбачені статтею 7 цього Закону умови (використання за цільовим призначенням та невідчуження у приватну власність) є імперативними нормами закону, які діють незалежно від їх дослівного зазначення в резолютивній частині рішення суду;
- у спірних правовідносинах у зв`язку з ліквідацією балансоутримувача ВАТ «Роменський завод АТС» Міська рада не має дискреційних повноважень відмовлятися від прийняття захисної споруди цивільного захисту, оскільки за приписами пункту 26 частини другої статті 19 КЦЗ України, статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та пункту 14 Порядку № 138 прийняття та подальше використання такого укриття є прямим обов`язком органу місцевого самоврядування, а ухилення від його виконання становить протиправну бездіяльність, що створює загрозу життю та здоров`ю мешканців громади і підлягає судовому примусу;
- приписи БК України не містять заборони на прийняття захисних споруд, а відсутність чи недостатність бюджетних коштів не звільняє орган місцевого самоврядування від виконання обов`язку, визначеного спеціальним законом, тим більше, що абзацом дванадцятим пункту 31 Порядку № 138 прямо передбачено планування суб`єктами забезпечення цивільного захисту видатків на утримання об`єктів фонду захисних споруд під час щорічного формування бюджетів;
- посилання скаржника на неможливість реєстрації права комунальної власності через відсутність документації є надуманими, оскільки державна реєстрація речового права здійснюється на підставі акта приймання-передачі, а технічна документація на ПРУ № 68841 наявна у Позивача і передається Відповідачу у процесі оформлення приймання-передачі на виконання судового рішення.
5.3. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано приписами абзацу другого частини першої статті 6, пункту 26 частини другої статті 19 КЦЗ України, БК України, статей 2, 46, 236, 263, 276 ГПК України, статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 14, абзацу дванадцятого пункту 31 Порядку № 138.
5.4. 10.06.2026 Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вих. № 02.1-22/2182), у якій просив врахувати наведені аргументи та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
5.5. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу Відповідач додатково зазначає, що за приписами статті 129-1 Конституції України та статті 326 ГПК України обов`язковість виконання судового рішення поширюється виключно на сформований судом текст рішення, а тому якщо резолютивною частиною рішення від 15.04.2026 зобов`язано прийняти ПРУ № 68841 «без будь-яких умов» без вказівки на зобов`язання використовувати його за цільовим призначенням і не відчужувати згідно зі статтею 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», то не визначені судом обов`язки не можуть вважатися частиною судового акта та самостійно розширювати його обсяг поза текстом рішення. Скаржник спирається на статтю 129-1 Конституції України, статті 42, 166, 170, 326 ГПК України та частину другу статті 4, статтю 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».
5.6. 15.06.2026 Позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву (заперечення на відповідь на відзив, вих. № 979-134-4049), у якій просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
5.7. У запереченнях на відповідь на відзив Позивач наголосив, що ВАТ «Роменський завод АТС» ліквідовано як юридичну особу у 2019 році, предметом спору є не ініціативна передача майна органом влади на загальних підставах, а усунення безпідставної відмови органу місцевого самоврядування від виконання встановленого пунктом 26 частини другої статті 19 КЦЗ України та пунктом 14 Порядку № 138 обов`язку щодо прийняття захисної споруди, при цьому посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 910/6322/20 та №925/1846/21 не містять обґрунтування подібності правовідносин зі справою № 920/1045/25. Позивач посилається на статтю 129-1 Конституції України, пункт 26 частини другої статті 19 КЦЗ України, статті 42, 167, 170, 326 ГПК України, частину другу статті 4, статтю 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та пункт 14 Порядку № 138.
6. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи
6.1. 07.05.2026 Роменська міська рада Сумської області через систему «Електронний суд» подала до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1045/25.
6.2. Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 для розгляду справи № 920/1045/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Корсака В.А., суддів Євсікова О.О., Алданової С.О.
6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1045/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних із рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
6.4. Після надходження матеріалів справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Роменської міської ради Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1045/25, закінчено проведення підготовчих дій, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, всіх заяв і клопотань у письмовій формі до 06.07.2026 (включно) та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.07.2026 о 15:40 год.
6.5. Під час апеляційного провадження до суду надійшли та долучені до матеріалів справи: відзив Позивача на апеляційну скаргу від 05.06.2026 (вих. № 979-134-3841), відповідь Відповідача на відзив на апеляційну скаргу від 10.06.2026 (вих. № 02.1-22/2182) та заява (заперечення на відповідь на відзив) Позивача від 15.06.2026 (вих. № 979-134-4049).
6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 задоволено клопотання представниці Позивача Мороз Н.В. (від 24.06.2026) про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.07.2026 о 15:40 год, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
6.7. У судове засідання 13.07.2026 представники сторін не з`явилися. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в місті Суми та Сумському районі, загрозою для життя та безпеки учасників процесу і технічною неможливістю налагодження каналів зв`язку для проведення відеоконференції розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.09.2026 о 15:40 год із забезпеченням участі представника Позивача в режимі відеоконференції.
6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 задоволено клопотання Позивача (від 01.09.2026) про забезпечення участі представниці Попової М.Ю. у судовому засіданні 07.09.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
6.9. У судовому засіданні 07.09.2026 представниця Позивача Попова М.Ю. (в режимі відеоконференції) надала усні пояснення у справі та підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу; представник Відповідача у судове засідання не з`явився. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору через необхідність додаткового дослідження матеріалів справи у судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2026 о 14:20 год.
6.10. У судове засідання 07.10.2026 з`явився представник Позивача та надав письмові пояснення; представник Відповідача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. За підсумками судового засідання 07.10.2026 на підставі статті 219 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 920/1045/25 до 12.10.2026 о 14:45 год, про що повідомлено учасників справи.
6.11. У судовому засіданні 12.10.2026 за участю представниці Позивача Мороз Н.В. (в режимі відеоконференції) колегією суддів Північного апеляційного господарського суду відповідно до статей 240, 282 ГПК України прийнято постанову та проголошено її вступну і резолютивну частини.
7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
7.1. Наказом Фонду державного майна України від 31.07.1997 № 33-ДП «Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта» було прийнято рішення про приватизацію Роменського заводу автоматичних телефонних станцій.
7.2. 30.10.1998 Головою Фонду державного майна України затверджено план приватизації майна Роменського заводу автоматичних телефонних станцій (далі - План приватизації). У пункті 4.2.2 розділу IV «Оцінка вартості об`єкта приватизації» Плану приватизації визначено перелік об`єктів, що не підлягають приватизації, до якого, зокрема, включено об`єкт цивільної оборони під інвентарним номером 20048 залишковою вартістю 178 000,00 грн. Підпунктом 1 пункту 7.1.3 розділу VII «Порядок використання майна, що не підлягає приватизації» Плану приватизації встановлено, що об`єкти цивільної оборони вартістю 178 000,00 грн залишаються у державній власності на балансі акціонерного товариства, використовуються за призначенням і утримуються за рахунок коштів акціонерного товариства.
7.3. Наказом Фонду державного майна України від 30.11.1998 № 56-АТ Державне підприємство «Роменський завод АТС» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Роменський завод автоматичних телефонних станцій», а наказом Фонду державного майна України від 28.12.1998 № 69-КПА розпочато продаж акцій товариства.
7.4. Згідно з довідкою з інформаційно-пошукової підсистеми супроводження процесів приватизації господарських товариств ІППС «Етап-майно» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, під час приватизації до статутного капіталу ВАТ «Роменський завод АТС» не увійшов об`єкт державної власності - протирадіаційне укриття № 68841, яке розташоване у підвалі інженерно-лабораторного корпусу за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1.
7.5. 11.10.2011 Комунальним підприємством «Роменське БТІ» на замовлення Позивача виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони), відповідно до якого об`єкт - протирадіаційне укриття № 68841 літера «А-6 п/д» загальною площею 997,8 кв. м розташований за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Пролетарської солідарності (перейменована на вул. Гостиннодвірську), 37-Е/1.
7.6. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.04.2019 у справі № 354-15/10 про банкрутство ВАТ «Роменський завод АТС», яка набрала законної сили 08.04.2019, встановлено преюдиційні обставини, згідно з якими на балансі ВАТ «Роменський завод АТС» обліковувалося державне майно - об`єкти цивільного захисту (захисні споруди ПРУ № 68841 та № 68839), розташовані у підвалі інженерно-лабораторного корпусу за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1; зазначені захисні споруди не увійшли до ліквідаційної маси банкрута, не підлягали продажу в ході ліквідаційної процедури та не були передані до комунальної власності територіальної громади м. Ромни.
7.7. 13.11.2019 ВАТ «Роменський завод АТС» припинено як юридичну особу у зв`язку з визнанням його банкрутом у справі № 354-15/10, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.06.2025 № 39714912006.
7.8. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2021 № 246059900, 24.02.2021 за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях зареєстровано право державної власності на нежитлове приміщення (об`єкт цивільного захисту ПРУ) загальною площею 997,8 кв. м за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1.
7.9. З метою вирішення питання щодо подальшого використання захисної споруди після ліквідації балансоутримувача Позивач направляв офіційні звернення до Роменської міської територіальної громади (листи від 09.11.2023 № 05-211-01973 та від 02.07.2024 № 05-212-01285), які залишилися без відповіді, а у подальшому неодноразово звертався безпосередньо до Роменської міської ради Сумської області з листами від 10.03.2025 № 05-212-00596, від 04.04.2025 № 05-212-00904 та від 02.05.2025 № 05-212-01173 щодо передачі ПРУ № 68841 у комунальну власність Роменської міської територіальної громади та визначення потреби в об`єктах фонду захисних споруд цивільного захисту.
7.10. Листом від 17.04.2025 № 02.1-23/1300 Роменська міська рада Сумської області повідомила Позивача про те, що Виконавчий комітет Роменської міської ради не має можливості включити зазначений об`єкт до переліку захисних споруд цивільного захисту, придатних для укриття населення, оскільки обмежений доступ, відсутність інформації про технічний стан та неможливість оперативного використання споруди у разі надзвичайної ситуації унеможливлюють її розгляд як ефективного засобу захисту мирного населення.
7.11. Крім того, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що під час первинного розгляду цієї справи Господарський суд Сумської області ухвалою від 21.08.2025 задовольнив заяву Відповідача (вх. № 4298 від 06.08.2025) та закрив провадження у справі № 920/1045/25 з посиланням на ухвали Господарського суду Сумської області від 08.04.2019 та від 25.06.2019 у справі про банкрутство № 354-15/10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 920/1045/25, апеляційну скаргу Позивача задоволено, ухвалу місцевого господарського суду від 21.08.2025 скасовано, справу № 920/1045/25 передано для продовження розгляду по суті до Господарського суду Сумської області, а розподіл судового збору за подання апеляційної скарги (сплаченого Позивачем у розмірі 2 422,40 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.08.2025 № 900) доручено здійснити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
8. Джерела права та норми матеріального і процесуального права, які застосовує суд апеляційної інстанції
Щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції
8.1. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо правового режиму захисних споруд цивільного захисту та повноважень органів місцевого самоврядування у разі ліквідації балансоутримувача
8.2. Згідно з абзацом другим частини першої статті 6 КЦЗ України суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації.
8.3. Відповідно до пунктів 26, 27 частини другої статті 19 КЦЗ України (у редакції Закону України від 29.07.2022 № 2486-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить:
- прийняття рішень про подальше використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд;
- ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, створення загальнодоступних інформаційних ресурсів та доведення до населення інформації про об`єкти такого фонду, у тому числі у доступній для осіб з порушеннями зору та слуху формі.
8.4. За приписами пункту 2 частини першої, частин восьмої та дванадцятої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, протирадіаційне укриття - негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів. Утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Приватизація (відчуження) споруд подвійного призначення державної та комунальної власності здійснюється за умови збереження їх функціонального призначення для укриття населення. Власник (балансоутримувач) споруди подвійного призначення зобов`язаний забезпечити збереження функціонального призначення такої споруди для укриття населення. У разі зміни власника новим власником має бути збережено функціональне призначення такої споруди для укриття населення.
8.5. Пунктом 14 Порядку № 138 встановлено, що у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача захисних споруд державної та комунальної форми власності, а також виявлення безхазяйних захисних споруд органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності, приймають рішення про їх подальше використання.
8.6. Згідно з абзацом дванадцятим пункту 31 Порядку № 138 об`єкти фонду захисних споруд мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення, що передбачає планування суб`єктами забезпечення цивільного захисту видатків на будівництво, створення, експлуатацію, утримання об`єктів фонду захисних споруд під час щорічного планування та затвердження бюджетів і кошторису витрат.
Щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, та порядку його передачі у комунальну власність
8.7. Відповідно до частини першої статті 1 та пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 09.12.2011 № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України у сфері управління об`єктами державної власності погоджує (приймає) відповідно до законодавства рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погоджує рішення про передачу об`єктів комунальної власності в державну власність.
8.8. За приписами частини першої статті 3, абзацу п`ятого частини першої статті 4, підпункту «й» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України, який відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна погоджує (приймає) рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність.
8.9. Згідно з абзацом шістнадцятим частини другої статті 4 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають захисні споруди цивільного захисту. Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 частини другої статті 3 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об`єктами оренди захисні споруди цивільного захисту.
8.10. Пунктами 1.3 та 1.4 Положення № 908/68 передбачено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципів забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, одним із яких є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (підпункт 3 пункту 1.4).
8.11. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
8.12. Частиною першою статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов`язання використовувати за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність, зокрема, захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ті, що перебувають у складі об`єктів незавершеного будівництва (підпункт «є» частини першої статті 7).
8.13. Пунктом 51 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності. Водночас статтею 36-1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено власні та делеговані повноваження у сфері цивільного захисту, зокрема здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту (підпункт 5 пункту «б» частини першої статті 36-1).
8.14. Частиною другою статті 85 БК України визначено, що забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості бюджетних установ з оплати праці і комунальних послуг та енергоносіїв.
9. Правова позиція суду апеляційної інстанції
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність згоди міської ради, втручання у дискреційні повноваження та неправомірність зобов`язання прийняти об`єкт «без будь-яких умов»
9.1. В апеляційній скарзі та відповіді на відзив Відповідач наполягає на тому, що місцевий господарський суд протиправно перебрав на себе виключні дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування (стаття 143 Конституції України, пункт 51 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні») та зобов`язав Міську раду прийняти ПРУ № 68841 «без будь-яких умов», що, на думку скаржника, суперечить частині другій статті 4 та статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», а також порушує вимоги статті 129-1 Конституції України і статті 326 ГПК України через неможливість застосування законодавчих умов щодо збереження цільового призначення об`єкта поза текстом резолютивної частини судового рішення.
9.2. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 та від 05.09.2023 у справі № 925/1846/21, а також зазначає про відсутність попереднього погодження передачі з місцевою державною адміністрацією згідно з пунктом 14 Порядку № 138.
9.3. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях зазначає, що після ліквідації балансоутримувача ВАТ «Роменський завод АТС» прийняття захисної споруди у комунальну власність є імперативним обов`язком Міської ради за пунктом 26 частини другої статті 19 КЦЗ України, який виключає дискрецію на відмову, а імперативні приписи статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» діють у силу закону незалежно від їх дослівного відтворення у резолютивній частині рішення.
9.4. Оцінюючи наведені аргументи сторін, колегія суддів зазначає, що за встановленими у справі та не спростованими скаржником обставинами ПРУ № 68841 площею 997,8 кв. м за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1 є захисною спорудою цивільного захисту державної форми власності, яка під час приватизації у 1998 році не увійшла до статутного капіталу ВАТ «Роменський завод АТС», перебувала на балансі цього товариства, в силу законодавчої заборони не увійшла до ліквідаційної маси банкрута у справі № 354-15/10, а саме товариство-балансоутримувач 13.11.2019 було ліквідовано (припинено як юридичну особу).
9.5. Як обґрунтовано зазначив Позивач, відповідно до частини дванадцятої статті 32 КЦЗ України, частини другої статті 4 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» та пункту 2 частини другої статті 3 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» захисні споруди цивільного захисту не підлягають ні приватизації (відчуженню), ні передачі в оренду.
9.6. За таких умов після ліквідації підприємства-балансоутримувача РВ ФДМУ як уповноважений суб`єкт управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу господарського товариства (статті 3, 4, 7 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», підпункт 3 пункту 1.4 Положення № 908/68), правомірно обрав єдиний передбачений законодавством спосіб управління ПРУ № 68841 - його безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Ромни.
9.7. Спірні правовідносини щодо долі захисної споруди цивільного захисту після ліквідації (банкрутства) її балансоутримувача врегульовані спеціальною імперативною нормою пункту 26 частини другої статті 19 КЦЗ України, якою безпосередньо до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено прийняття рішень про подальше використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває.
9.8. Водночас частина друга статті 4 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» містить пряме законодавче застереження про те, що передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад здійснюється за наявності згоди відповідних рад, «якщо інше не передбачено законом». У взаємозв`язку з підпунктом «є» частини першої статті 7 цього ж Закону (який передбачає безоплатну передачу захисних споруд цивільного захисту з державної у комунальну власність) та пунктом 26 частини другої статті 19 КЦЗ України законодавець встановив спеціальне правило, за якого у разі ліквідації (банкрутства) балансоутримувача прийняття захисної споруди цивільного захисту до комунальної власності для забезпечення захисту населення відповідної територіальної громади є не правом (вільним розсудом), а прямим обов`язком органу місцевого самоврядування.
9.9. Більше того, за обставин повного припинення у 2019 році юридичної особи - балансоутримувача ВАТ «Роменський завод АТС» та волевиявлення Позивача як органу управління державним майном на передачу ПРУ № 68841 територіальній громаді виконання Відповідачем обов`язку щодо визначення подальшого використання та належного утримання захисної споруди на території міста Ромни є юридично та фактично неможливим без прийняття такого об`єкта до комунальної власності територіальної громади.
9.10. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про втручання місцевого господарського суду у дискреційні повноваження Роменської міської ради Сумської області, оскільки поняття адміністративної дискреції передбачає наявність у суб`єкта владних повноважень законної можливості вибору між кількома альтернативними і при цьому однаково правомірними варіантами поведінки (прийняти майно або відмовитися від його прийняття).
9.11. Натомість у спірних правовідносинах після припинення у 2019 році юридичної особи - балансоутримувача ВАТ «Роменський завод АТС» та неодноразових офіційних звернень Позивача у 2023- 2025 роках (листи від 09.11.2023 № 05-211-01973, від 02.07.2024 № 05-212-01285, від 10.03.2025 № 05-212-00596, від 04.04.2025 № 05-212-00904, від 02.05.2025 № 05-212-01173) Відповідач не мав законного права залишити ПРУ № 68841 без належного муніципального управління та утримання на території своєї громади в умовах воєнного стану.
9.12. Ухилення органу місцевого самоврядування від виконання покладеного на нього законом імперативного обов`язку не охоплюється поняттям дискреції і підлягає припиненню у судовому порядку шляхом зобов`язання вчинити відповідні дії.
9.13. Такий правовий підхід повністю узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеними у пунктах 17, 18, 20, 21 постанови від 19.09.2019 у справі № 904/9685/13 (на яку обґрунтовано посилався Позивач у відповіді на відзив від 11.08.2025). У зазначеній справі Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про зобов`язання міської ради прийняти до комунальної власності без додаткових умов захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття), яка обліковувалася на балансі підприємства-банкрута, констатувавши у пункті 17 постанови, що законодавець «визначив органи місцевого самоврядування як такі, що відповідальні за прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту населення як державної, так комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача такої споруди», а в абзацах третьому та четвертому пункту 21 постанови прямо виснував: «Зазначене рішення судів про передачу спірного об`єкта саме до комунальної власності громади міста Дніпро прийнято з врахуванням компетенції органів місцевого самоврядування згідно з пунктом 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, про прийняття рішень щодо подальшого використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
9.14. За таких обставин, законодавцем прямо передбачено можливість передачі спірного майна у комунальну власність, а на скаржника покладено прямий обов`язок щодо прийняття рішення про подальше використання захисної споруди цивільного захисту, що не виключає можливості зміни форми власності з передачею цього об`єкта компетентному державному органу та зміни форми власності на державну».
9.15. Більше того, у справі № 920/1045/25 на відміну від обставин справи № 904/9685/13 (де орган місцевого самоврядування заперечував проти прийняття укриття з мотивів невстановлення позиції Фонду державного майна України як органу управління державним майном) саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях виступає Позивачем та ініціатором безоплатної передачі ПРУ № 68841 у комунальну власність територіальної громади м. Ромни після ліквідації балансоутримувача ВАТ «Роменський завод АТС».
9.16. Водночас посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 та від 05.09.2023 у справі № 925/1846/21 суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.
9.17. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у пунктах 25- 27, 31, 32, 39, 96, 97 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності; з цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії; «з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права,яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт» (пункт 97 постанови).
9.18. Оцінюючи згадані скаржником судові рішення за вказаними критеріями, колегія суддів зазначає, що у справі № 910/6322/20 предметом спору за позовом ТОВ «ТСКНОВ» до Антимонопольного комітету України було визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (оформленого листом від 17.02.2020 № 128-29/07-2523) про відмову в розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», де висновок Верховного Суду у пункті 8.3 постанови стосувався неприпустимості перебирання господарським судом виключних дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо проведення розслідувань та встановлення в діях суб`єктів господарювання ознак порушення конкурентного законодавства, тобто спірні правовідносини у справі № 910/6322/20 та у справі № 920/1045/25 є кардинально відмінними як за змістовим, так і за суб`єктним та об`єктним критеріями.
9.19. У свою чергу, у справі № 925/1846/21 за позовом Канівської міської ради Черкаської області до Черкаської районної ради розглядався спір про зобов`язання районної ради на виконання імперативного припису абзацу четвертого пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передати у комунальну власність територіальної громади об`єкти спільної власності територіальних громад ліквідованого району.
9.20. При цьому у постанові від 05.09.2023 у справі № 925/1846/21 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про примусове зобов`язання органу місцевого самоврядування передати майно та прямо відхилив посилання скаржника на постанову від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20, констатувавши, що суди попередніх інстанцій не здійснили втручання в дискреційні повноваження ради, оскільки обов`язок передати майно виник безпосередньо з імперативної норми закону.
9.21. Отже, правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.09.2023 у справі № 925/1846/21 не лише не підтверджує доводів апеляційної скарги Роменської міської ради Сумської області, а навпаки доводить правомірність судового зобов`язання органу місцевого самоврядування вчинити дії, які є його прямим законодавчим обов`язком за пунктом 26 частини другої статті 19 КЦЗ України.
9.22. Так само необґрунтованим є посилання Відповідача на відсутність попереднього погодження з місцевою державною адміністрацією за пунктом 14 Порядку № 138, оскільки, по-перше, за буквальним змістом пункту 14 Порядку № 138 обов`язок прийняти рішення щодо подальшого використання захисної споруди (та ініціювати необхідні узгоджувальні процедури під час такого прийняття) покладено саме на орган місцевого самоврядування, а по-друге, підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати чи нівелювати прямий обов`язок міської ради, закріплений у пункті 26 частини другої статті 19 КЦЗ України як законі вищої юридичної сили.
9.23. Надаючи оцінку доводу Відповідача (викладеному в апеляційній скарзі та у відповіді на відзив від 10.06.2026) про те, що словосполучення «без будь-яких умов» у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду суперечить частині першій статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», статті 129-1 Конституції України та статті 326 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
9.24. У контексті спірних правовідносин формулювання резолютивної частини рішення про зобов`язання Міської ради прийняти ПРУ № 68841 «без будь-яких умов» (аналогічне формулюванню «прийняти до комунальної власності без додаткових умов», яке було застосоване як в ухвалах Господарського суду Сумської області від 08.04.2019 та від 25.06.2019 у справі про банкрутство № 354-15/10 щодо цього ж ПРУ № 68841, так і в судових рішеннях у справі № 904/9685/13, залишених без змін постановою Верховного Суду від 19.09.2019) спрямоване виключно на унеможливлення висування Відповідачем до Позивача зустрічних передумов (зокрема вимог щодо попереднього ремонту споруди, покращення її технічного стану до моменту передачі чи перерахування додаткових коштів) як приводу для подальшого ухилення від прийняття укриття.
9.25. При цьому імперативний припис частини першої статті 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та частини дванадцятої статті 32 КЦЗ України щодо обов`язку нового власника (органу місцевого самоврядування) використовувати захисну споруду цивільного захисту за цільовим призначенням і не відчужувати її у приватну власність є нормою прямої дії, яка визначає законодавчий правовий режим самого об`єкта цивільного захисту і обов`язкова до виконання в силу закону (стаття 19 Конституції України) незалежно від її дослівного дублювання у резолютивній частині судового рішення.
9.26. Отже, жодного порушення статті 129-1 Конституції України чи статті 326 ГПК України судом першої інстанції не допущено, а наведені у цій частині доводи скаржника є необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував зазначені обставини та надав їм правильну правову оцінку в оскаржуваному рішенні.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення статті 85 БК України, невідомий технічний стан захисної споруди та неможливість виконання рішення суду
9.27. Скаржник стверджує, що оскаржуване рішення порушує приписи статті 85 БК України, оскільки покладає на Роменську міську територіальну громаду тягар нецільових і незабезпечених видатків на утримання ПРУ № 68841 без передачі відповідних фінансових ресурсів (субвенцій) з державного бюджету. Крім того, Відповідач посилається на те, що Позивач всупереч вимогам частини восьмої статті 32 КЦЗ України та розділу ІІІ Вимог, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579, не проводив оглядів укриття та не надав доступу комісії міської ради для перевірки його технічного стану, а відсутність у Міської ради технічної документації унеможливлює державну реєстрацію права комунальної власності та фактичне виконання рішення суду.
9.28. Позивач заперечує проти цих доводів, вказуючи, що бюджетне законодавство не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку прийняти захисну споруду, планування видатків на її утримання прямо передбачено абзацом дванадцятим пункту 31 Порядку № 138, а технічний паспорт на ПРУ № 68841 наявний у Позивача і передається Відповідачу під час підписання акта приймання-передачі на стадії виконання рішення суду.
9.29. Перевіривши наведені доводи скаржника крізь призму норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.
9.30. Посилання Відповідача на статтю 85 БК України ґрунтується на помилковому ототожненні процедури делегування державою нових бюджетних повноважень та виконання органом місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень у сфері цивільного захисту населення своєї територіальної громади, які вже закріплені законом (стаття 19 КЦЗ України, стаття 36-1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»). Більше того, абзацом дванадцятим пункту 31 Порядку № 138 прямо встановлено, що об`єкти фонду захисних споруд мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення, що передбачає планування суб`єктами забезпечення цивільного захисту (до яких згідно з абзацом другим частини першої статті 6 КЦЗ України належать органи місцевого самоврядування) видатків на будівництво, створення, експлуатацію та утримання об`єктів фонду захисних споруд під час щорічного планування та затвердження бюджетів. За усталеною практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, заява № 63134/00) органи публічної влади не можуть посилатися на відсутність чи недостатність бюджетних асигнувань як на підставу для невиконання своїх прямих зобов`язань, покладених на них законом.
9.31. Так само не спростовують законності оскаржуваного рішення посилання Відповідача на невідомий технічний стан ПРУ № 68841 та приписи розділу ІІІ Вимог, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579. За правилами статей 74, 76- 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами. Матеріали справи не містять жодних доказів фізичного знищення ПРУ № 68841 або втрати ним статусу захисної споруди цивільного захисту внаслідок виключення його в установленому законом порядку з фонду захисних споруд цивільного захисту за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту відповідно до пункту 29 частини другої статті 19 та частини одинадцятої статті 32 КЦЗ України.
9.32. Як підтверджено правовою позицією Верховного Суду у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/9685/13 (пункти 9.1- 9.3, 19, 21), навіть документально встановлена актом огляду неготовність протирадіаційного укриття до прийняття осіб, що укриваються, та необхідність виконання робіт із приведення його у готовність до використання за призначенням за умови, що об`єкт не виключений із фонду захисних споруд цивільного захисту, не є законною підставою для відмови міської ради від прийняття такої споруди у комунальну власність без додаткових умов. Навпаки, як слушно вказав суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, саме після прийняття ПРУ № 68841 до комунальної власності Роменська міська рада Сумської області як повноправний власник та суб`єкт забезпечення цивільного захисту на території громади набуває всіх повноважень обстежити технічний стан споруди і прийняти рішення щодо її подальшого використання як об`єкта цивільного захисту або ініціювати у встановленому законом порядку її ремонт чи виключення з переліку об`єктів цивільного захисту.
9.33. Твердження скаржника про неможливість виконання рішення суду та неможливість державної реєстрації права комунальної власності через відсутність у Міської ради технічної документації прямо спростовуються матеріалами справи.
9.34. Як встановлено судами та підтверджується доданими до позовної заяви доказами, на ПРУ № 68841 площею 997,8 кв. м за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Е/1 ще 11.10.2011 Комунальним підприємством «Роменське БТІ» виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (додаток 11 до позовної заяви), а 24.02.2021 на цей об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право державної власності за РВ ФДМУ (витяг від 26.02.2021 № 246059900, додаток 12 до позовної заяви). Наявна у Позивача технічна документація підлягає передачі Відповідачу під час оформлення та підписання комісією акта приймання-передачі об`єкта у процесі виконання судового рішення (стаття 6 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»), що є підставою для державної реєстрації переходу права власності до територіальної громади.
9.35. Таким чином, оскаржуване рішення повністю відповідає критерію правової визначеності та виконуваності, а суд першої інстанції правильно і повно надав оцінку цим обставинам.
10. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судових витрат
10.1. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
10.2. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10.3. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку на підставі досліджених у сукупності доказів та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги Роменської міської ради Сумської області висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1045/25 слід залишити без змін.
10.4. Перевіряючи правильність розподілу судових витрат судом першої інстанції згідно зі статтею 129 ГПК України, апеляційний суд зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та арифметично вірно стягнув із Відповідача на користь Позивача 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру в електронній формі (3 028,00 грн Ч 0,8, сплаченого за платіжною інструкцією від 23.12.2024 № 1645) та 2 422,40 грн судового збору за подання попередньої апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження (сплаченого за платіжною інструкцією від 29.08.2025 № 900, розподіл якого постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 було доручено здійснити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті).
10.5. При цьому зазначення Позивачем у прохальній частині позовної заяви про стягнення судового збору до Державного бюджету України не перешкоджало місцевому господарському суду виконати свій процесуальний обов`язок щодо розподілу судових витрат відповідно до імперативних приписів частини першої статті 129 та пункту 5 частини п`ятої статті 238 ГПК України, оскільки Позивач не був звільнений від сплати судового збору, а фактично сплатив його власними коштами згідно з платіжною інструкцією від 23.12.2024 №1645, у зв`язку з чим документально підтверджені витрати зі сплати судового збору правомірно присуджені до відшкодування безпосередньо на користь Позивача як сторони, яка їх фактично понесла.
10.6. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги Роменської міської ради Сумської області на рішення суду першої інстанції відмовлено, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі №920/1045/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, порядку та строки, передбачені статтями 286, 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 29.10.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова