Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 2-1310/11
Номер провадження 4-с/711/57/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
представника скаржника адвоката Бобера Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», про визнання бездіяльності посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
7 вересня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бобер Д.О., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою, в якій просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладених постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.09.2011 № 26589858 (реєстраційний номер обтяження 11673416); 2) зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт та заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.09.2011 № 26589858 (реєстраційний номер обтяження 11673416) (вхідний №39498, а.с.1-3).
Обгрунтовуючи вимоги, представник скаржника зазначає, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2011 у справі № 2-1310/11 задоволено позов ПАТ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є акціонерне товариство «Укрсиббанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На виконання зазначеного рішення 29.03.2011 Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист № 2-1310.
28.09.2011 державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 26589858, на підставі якої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером 11673416 щодо усього майна ОСОБА_1 .
Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) від 19.11.2021 № С-10711 повідомлено Скібенка Б.О., що виконавче провадження № 26589858 закінчено 31.03.2014 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.
23.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття вказаного арешту.
Листом від 14.07.2026 № 103545/26.21-49 у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на відсутність законних підстав для зняття арешту, оскільки в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація про сплату боржником боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у повному обсязі.
Ураховуючи, що судове рішення, на виконання якого накладався арешт, не перебуває на примусовому виконанні понад 12 років, строк повторного пред`явлення виконавчого листа сплив і не поновлювався судом, майнових претензій з боку стягувача не заявлено, а виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, скаржник ОСОБА_1 вважає, що збереження арешту на належне йому нерухоме майно є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном, а бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо його незняття - протиправною.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2026 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бобер Денис Олександрович, про визнання бездіяльності посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; призначене судове засідання з розгляду скарги о 08 год 20 хв 30 вересня 2026 року (а.с.13).
28 вересня 2026 року представником Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бельтюковою Валерією Олексіївною поданий відзив на скаргу, в прохальній частині якого цей учасник справи просить суд залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення (вхідний №41620, а.с.20-22).
Заперечення проти задоволення скарги представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України обгрунтовує тим, що згідно з наказом Міністерства юстиції № 684/5 від 20.02.2023 реорганізовано Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом приєднання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з перейменуванням у Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Отже, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.06.2025 № 1546/5 «Про перейменування відділів державної виконавчої служби», перейменовано Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з 03.10.2025.
Таким чином, Другий ВДВС у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є правонаступником прав та обов`язків відповідного органу ДВС.
Також представник Другого ВДВС у м.Черкаси КМУ МЮУ у відзиві зазначає про те, що державним виконавцем була проведена перевірка Автоматизованої системи виконавчих проваджень та встановлено, що на виконанні перебували невиконані виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 , а саме: 1) №26589858 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1310 від 29.03.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» боргу в сумі 155312,40 грн. яке 31.03.2014 було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, а всі заходи державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 2) №26590401 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1310 від 29.03.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» боргу в сумі 1468,35 грн, яке 31.03.2014 було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, а всі заходи державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Водночас, в АСВП відсутні відомості про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у даних виконавчих провадженнях.
Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Терміни зберігання зазначених виконавчих проваджень закінчились, виконавчі провадження за № 26589858, 26590401 знищені.
За результатами перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державним виконавцем було встановлено, що за боржником ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11673416 від 30.09.2011 на підставі постанови № 2659858 від 28.09.2011 Деpжавної виконавчої служби Пpидіпpовського p-ну м.Чеpкаси, об`єкт обтяження: все майно.
Проте, як стверджує представник Другого ВДВС у м.Черкаси КМУ МЮУ, у посадових осіб Другого відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні законні підстави для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника від 28.09.2011 № 26589858 (реєстраційний номер обтяження 11673416), оскільки в АСВП відсутня інформація про сплату боржником боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у повному обсязі.
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.09.2026 розгляд скарги був відкладений до 08 год 30 хв 12 жовтня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника скаржника адвоката Бобера Д.О. про відкладення розгляду скарги у зв`язку з перебуванням на лікарняному (а.с.40).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2026 задоволено клопотання представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Бобера Дениса Олександровича про заміну заінтересованої особи (стягувача); замінено акціонерне товариство «Укрсиббанк» як неналежну заінтересовану особу (стягувача) під час розгляду справи №2-1310/11 (провадження №4-с/711/57/26) на товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» (код ЄДРПОУ: 36698193, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15); розгляд справи відкладений до 12 год 30 хв 21 жовтня 2026 року; зобов`язано скаржника направити товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» в порядку, передбаченому ч.7 ст.43 ЦПК України, копію скарги з долученими до неї копіями документів протягом двох календарних днів з дня отримання ухвали, а докази такої відправки подати до суду до наступного судового засідання (а.с.64-65).
Розгляд скарги, що був призначений о 12 год 30 хв 21.10.2026, відкладений до 14 год 10 хв 27 жовтня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.75), а також у зв`язку з надходженням заяви представника скаржника адвоката Бобера Д.О. про відкладення розгляду справи через виникнення технічних причин для невиконання ухвали суду від 12.10.2026 в частині направлення ТОВ «Кредит-Фінанс» копії скарги та долучених до неї документів (а.с.74).
У судовому засіданні 27.10.2026 представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Бобер Д.О. просив задовольнити вимоги, викладені у прохальній частині скарги, з підстав, що викладені у мотивувальній її частині.
Стягувач ТОВ «Кредит-Фінанс» явку представника у судове засідання не забезпечило, причин не прибуття представника в судове засідання суду не повідомило, про день, час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 22.10.2026 о 11 год 05 хв 25 сек, що є належним повідомленням останнього про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.2 с.8 ст.128 ЦПК України (а.с.79 зворот).
У визначений судом день та час (27 жовтня 2026 року о 14 год 10 хв) Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України явку представника у судове засідання не забезпечив, причин не прибуття представника в судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 22.10.2026 о 11 год 05 хв 25 сек, що є належним повідомленням останнього про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.2 с.8 ст.128 ЦПК України (а.с.77 зворот).
У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Водночас, представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бельтюкова В.О. в п.3 прохальної частини відзиву на скаргу виявила волю на розгляд скарги у відсутність означеного відділу ДВС (а.с.22).
Частиною 2 ст.450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У зв`язку з тим, що стягувач ТОВ «Кредит-Фінанс» та Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання, що призначено о 14 год 10 хв 27 жовтня 2026 року, явку уповноважених представників не забезпечили, однак були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, тому суд, керуючись ч.2 ст.450 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу, що занесена до протоколу судового засідання, про розгляд скарги у відсутність означених учасників справи.
Суд, заслухавши представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Бобера Д.О., з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що на виконанні в Придніпровському районному відділі державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, правонаступником якого є Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, перебували виконавчі провадження, процесуальний статус боржника в яких мав ОСОБА_1 , а саме: 1) №26589858 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1310 від 29.03.2011 щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» боргу в сумі 155312,40 грн. яке 31.03.2014 було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, а всі заходи державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 2) №26590401 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-1310 від 29.03.2011 року щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» боргу в сумі 1468,35 грн, яке 31.03.2014 було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, а всі заходи державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Дана обставина судом встановлена з роздруківки з ВП-спецрозділ від 25.09.2026, а також інформації про виконавче провадження №26589858 від 25.09.2026, що долучені представником Другого ВДВС у м. Черкаси КМУ МЮУ до відзиву на скаргу (а.с.25,26-27).
Також із роздруківки з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 25.08.2026, суд встановив, що в провадженні державної виконавчої служби або приватного виконавця не перебувають відкриті виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_1 ; водночас з означеного засобу доказування суд також встановив, що ОСОБА_1 мав процесуальний статус боржника у виконавчому провадженні №58502754, яке, станом на 25.08.2026, має статус «Завершено», а також було відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_1 на корить держави боргу (а.с.5).
Зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) від 19.11.2021 № С-10711 суд встановив, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що виконавче провадження № 26589858 закінчено 31.03.2014 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання (а.с.6-7).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №490083669 від 14.08.2026 суд встановив, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис №11673416 про арешт нерухомого майна, що зареєстрований 30.09.2011 Черкаською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, вчинений на виконання постанови про накладення арешту на майно та заборони на його відчуження №26589858 від 28.09.2011, що винесена державним виконавцем Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ Горбань Ю.М., об`єктом обтяження якого є невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_1 (а.с.8 зворот).
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Також суд встановив, що 23.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття вказаного арешту.
Листом від 14.07.2026 № 103545/26.21-49 у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на відсутність законних підстав для зняття арешту, оскільки в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація про сплату боржником боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у повному обсязі (а.с.7 зворот-8).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані учасниками справи як на підтвердження своїх вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст.447 ЦПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 447-1 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, представник боржника у виконавчому провадження №26589858 адвокат Бобер Д.О., звернувшись до суду, який розглянув цивільну справу №2-1310/11 як суд першої інстанції, зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби дотримався положень, передбачених ч.1 ст.447 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями ст.447-1 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і далі - Закон №606 у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови про завершення виконавчого провадження №26589858).
Згідно з ч.2 ст.11 Закону № 606 державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, який є чинним на момент звернення скаржника із заявою як до відділу ДВС, так і зі скаргою до суду, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 639/858/21(провадження № 61-11506св22).
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків,
встановлених статтею 22 цього Закону.
Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 606).
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає (стаття 24 Закону № 606).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (ч. 1, 2, п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1404, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Правовий аналіз зазначених положень Закону №1404 дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого листа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц (провадження №14-229цс18).
З урахування викладеного, враховуючи, що виконавчий лист №2-1310/11 був повернутий стягувачу 31 березня 2014 року, то стягувач мав право повторно пред`явити означений виконавчий документ до виконання у період часу з 1 квітня 2014 року до 31 березня 2017 року. Проте матеріали скарги не містять доказів тому, що стягувач або його правонаступник не зверталися із заявами про поновлення цього строку.
У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що оскільки з моменту завершення виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчих листів №2-1310/11, виданих Придніпровським районним судом м. Черкаси, минуло більше 12 років, виконавчі провадження вже знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, що підтверджується відзивом на скаргу (абз.4 стр.2 відзиву, а.с.21), і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказані виконавчі листи до виконання, тому подальше накладення арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.
Ураховуючи викладене, бездіяльність посадових осіб Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 є неправомірною, а тому з метою усунення означеного порушення обгрунтованим є прохання скаржника про зобов`язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт та заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.09.2011 № 26589858 (реєстраційний номер обтяження 11673416).
Означений висновок суду узгоджується з правовим висновком застосування положень Закону України «Про виконавче провадження» №606 у взаємозв`язку із положеннями Закону України «Про виконавче провадження» №1404, що викладений у постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 14-7238/2009 (провадження № 61-6085св24), що застосовується судом з метою дотримання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Частинами 1, 2 ст.451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення скарги.
Керуючись ст. 260, 261, 263, 353, 447, 447-1, 449, 450, 451 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», про визнання бездіяльності посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладених постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.09.2011 № 26589858 (реєстраційний номер обтяження 11673416).
Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт та заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.09.2011 № 26589858 (реєстраційний номер обтяження 11673416).
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Повний текст ухвали складений 2 листопада 2026 року.
Суддя: О. В. Петренко