Ухвала № 141104167 у справі № 911/928/26 від 02.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"02" листопада 2026 р. м. Київ Справа №911/928/26 (911/3180/26)

Господарський суд Київської області в складі судді Третьякової О.О., перевіривши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» (09154, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Яблунівка, буд.66) в особі розпорядника майна ТОВ «Яблунівка-Агро» арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича (18001, м. Черкаси, вул. Шевченка, буд. 150, оф. 131-27)

до Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (26512, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Наливайка)

про визнання недійсною угоди про зарахування та стягнення 6 086 297,96 грн

у межах справи №911/928/26

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» (09154, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Яблунівка, буд. 66),

установив:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/928/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро» (далі - ТОВ «Яблунівка-Агро», боржник) на стадії процедури розпорядження майном боржника. Ухвалою суду від 22.06.2026 у справі №911/928/26 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича (свідоцтво №884 від 18.04.2013, адреса для кореспонденції: 18001, м. Черкаси, вул. Шевченка, буд.150, оф.131-27).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2026 попереднє засідання у справі №911/928/26 про банкрутство ТОВ «Яблунівка-Агро» відкладено на 11.11.2026.

22.10.2026 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. надійшла позовна заява про визнання недійсної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.05.2026, укладеної між ТОВ «Яблунівка-Агро» та Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, та стягнення з Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ТОВ «Яблунівка-Агро» 6086297,96 грн, надалі - позовна заява від 22.10.2026.

Перевіривши подану позовну заяву на предмет її відповідності вимогам до позову, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), суд установив, що остання не відповідає вимогам ст.164 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до абз. 3 частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Пунктом 2 частини 2 ст. 162 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір», надалі - Закон. Відповідно до частини 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст.4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви від 22.10.2026 про визнання недійсної угоди та стягнення коштів в сумі 6086297,96 грн, становить 75697,98 грн (з яких: 2662,40 грн - за одну вимогу немайнового характеру, із розрахунку 3328 х 0,8 = 2662,40; та 73035,58 грн - за одну вимогу майнового характеру, із розрахунку 6086297,96 х 0,015 х 0,8=73035,58).

Розпорядник майна ТОВ «Яблунівка-Агро» докази сплати судового збору до позовної заяви від 22.10.2026 не надав, однак в тексті вказаної позовної заяви заявив клопотання про звільнення ТОВ «Яблунівка-Агро» від сплати судового збору в сумі 75697,98 грн, а в разі відмови суду у звільненні від сплати судового збору - також клопотання про зменшення розміру судового збору до суми 100,00 грн.

Обґрунтовуючи своє клопотання про звільнення (зменшення) від сплати судового збору, розпорядник майна ТОВ «Яблунівка-Агро» зазначає, що у позивача-боржника відсутні достатні грошові кошти для сплати судового збору та/або кошти позивача-боржника на чотирьох рахунках були арештовані ухвалою від 17.04.2026 у справі №686/8783/26, доступ до рахунків позивача-боржника сам розпорядник майна не має, в той як закон не зобов`язує розпорядника майна сплачувати судовий збір за позовом боржника власними коштами.

Дослідивши вказане клопотання розпорядника майна ТОВ «Яблунівка-Агро» про звільнення та зменшення судового збору, суд зазначає наступне.

Як вказано з цього питання у постанові Верховного Суду від 23.09.2026 у справі №916/3679/25, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема, заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

З аналізу частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Суд зауважує, що звільнити (відстрочити, розстрочити, зменшити) від сплати судового збору можливо лише з урахуванням майнового стану сторони, докази чого мають бути подані заявником разом із клопотанням про таке звільнення (відстрочення, розстрочення зменшення).

Водночас звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20.

Суд враховує, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яблунівка-Агро» (боржник) перебуває на стадії розпорядження майном.

У позові від 22.10.2026 позивач-боржник посилається на те, що грошей для розрахунків станом на момент укладення оспорюваної угоди від 11.05.2026 позивач не мав, тоді як поточні зобов`язання позивача перед кредиторами (зокрема, перед ТОВ «Украгропротект», ТОВ «ПВТ», ТОВ «Плантвей» тощо) становили більше 198 млн грн. За таких обставин, як ствержує позивач у позові, оспорювана угода від 11.05.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6086297,96 грн призвела до задоволення вимог одного кредитора, надавши таким чином перевагу цьому одному кредитору за рахунок інших.

Отже, поданий розпорядником майна ТОВ «Яблунівка-Агро» - арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В. позов від 22.10.2026 про визнання угоди недійсною та стягнення коштів в сумі 6086296,96 грн, як вбачається, спрямований, насамперед, на захист прав кредиторів позивача-боржника, зокрема, самого ініціюючого кредитора - ТОВ «Украгропротект», який запропонував кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна.

Із обґрунтування позовної заяви від 22.10.2026 не вбачається, щоб вона була спрямована на відновлення виробничої діяльності боржника та/або cтосувалась захисту прав та інтересів трудового колективу боржника, соціально вразливих категорій населення чи інших осіб, які через свій майновий стан об`єктивно позбавлені можливості сплатити судовий збір. Натомість, як вбачається, позовна заява від 22.10.2026 спрямована на відновлення статус-кво, який існував до укладення оспорюваної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.05.2026, та усунення ствержуваної у позові переваги одного кредитора перед іншими. Тобто позовна заява від 22.10.2026 спрямована на захист прав та інтересів тих кредиторів, за рахунок яких, як стверджує позивач, інший кредитор боржника отримав перевагу.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 14.01.2025 №904/11028/15 (904/5476/23) зазначив про те, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні втирати належать до витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відшкодування яких врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ.

Згідно з частиною 5 статті 30 цього Кодексу кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Розпорядник майна боржника наділений повноваженнями скликати збори кредиторів боржника та винести на вирішення зборів кредиторів питання про необхідність сплати судового збору за звернення до суду із відповідною заявою, якщо така заява перш за все спрямована на захист інтересів кредиторів боржника.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).

Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, від 01.04.2026 у справі № 925/7/24(925/1011/25)), що оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26.07.2005; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26.07.2005).

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).

Суд також враховує, що законодавець визначив джерела та порядок відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі, відповідно до яких відповідні відшкодування арбітражному керуючому здійснюються періодично, а не тільки по завершенні відповідної процедури (розпорядження майном, санації, ліквідації тощо), а забезпечення джерел для оплати витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі, належить до повноважень такого арбітражного керуючого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, сам лише факт відсутності коштів у арбітражного керуючого для сплати судового збору за обставин, коли подана ним від імені позивача-боржника позовна заява спрямована на захист прав та інтересів самих кредиторів, не може вважатися підставою для звільнення (зменшення) від сплати судового збору за подання такої позовної заяви.

Тому суд залишає без задоволення клопотання арбітражного керуючого про звільнення (зменшення) від сплати судового збору за подання позовної заяви від 22.10.2026.

Враховуючи відсутність сплати судового збору, суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 2 статті 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в сумі 75697,98 грн. Реквізити для сплати судового збору містяться на сайті Господарського суду Київської області https://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/gromadyanam/tax.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 123, 162, 164, 172, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Клопотання розпорядника майна ТОВ «Яблунівка-Агро» - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича про звільнення від сплати судового збору та зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви від 22.10.2026 у справі №911/928/26 (911/3180/26) залишити без задоволення.

2. Залишити позовну заяву без руху.

3. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, а саме в сумі 75697,98 грн;

5. Попередити позивача про те, що згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Ухвала складена та підписана 02.11.2026.

Суддя О.О. Третьякова