Ухвала № 141111792 у справі № 160/31594/26 від 02.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у призначенні судово-медичної експертизи

02 листопада 2026 року Справа № 160/31594/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро клопотання представника позивача Когана Романа Віталійовича про призначення судово-медичної експертизи у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Когана Романа Віталійовича до відповідача-1: Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, відповідача-2: Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 02.10.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Когана Романа Віталійовича до відповідача-1: Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, відповідача-2: Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії Госпітальної ВЛК терапевтичного профілю "Національний військово-медичний клінічний центр" Головний військовий клінічний госпіталь" (код ЄДРПОУ 07773293), оформленої довідкою військово-лікарської комісії №2026-0805-1130-5122-3 від 05.08.2026 року щодо встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179) провести повторну військово-лікарську експертизу стану здоров`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою встановлення ступеня придатності до військової служби, враховуючи всю наявну медичну документацію, яка підтверджує наявність у ОСОБА_1 захворювання, яке відноситься під дію статті 57а Розкладу хвороб.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України та має низку хронічних захворювань, зокрема тяжку форму псоріазу, псоріатичний артрит, ураження суглобів та інші супутні захворювання, які, на його переконання, істотно впливають на стан здоров`я та здатність виконувати обов`язки військової служби. Позивач зазначає, що 08.02.2024 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України. На момент мобілізації він уже страждав на хронічне захворювання шкіри - псоріаз, яке, за його твердженням, було діагностовано ще у вісімнадцятирічному віці. Після проходження навчального збору та прибуття до військової частини внаслідок фізичних навантажень стан його здоров`я погіршився, посилилися больові відчуття у суглобах та значно збільшилася площа псоріатичних уражень шкірного покриву. 22.04.2026 року Гарнізонною військово-лікарською комісією №3 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 було проведено медичний огляд позивача, за результатами якого складено довідку військово-лікарської комісії №2026-0417-0945-2034-7. Відповідно до зазначеної довідки позивача на підставі статей 23б, 57б, 60в, 64в графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Не погоджуючись із таким висновком, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Зокрема, 22.05.2026 року його представником направлено до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України скаргу від 21.05.2026 року на рішення 20 Регіональної військово-лікарської комісії №1854/3901 від 15.05.2026 року. У зазначеній скарзі позивач просив скасувати рішення регіональної військово-лікарської комісії, перевірити обґрунтованість висновків Гарнізонної ВЛК № 3 військової частини НОМЕР_2 , переглянути довідку від 22.04.2026 року №2026-0417-0945-2034-7 та прийняти постанову про визнання його непридатним до військової служби відповідно до статті 57а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402. За результатами розгляду скарги Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 06.06.2026 року прийнято рішення №598/9/13898, яким командира військової частини НОМЕР_3 зобов`язано направити позивача на контрольне обстеження та медичний огляд до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" для визначення ступеня придатності до військової служби з обов`язковим оглядом лікарем-дерматовенерологом. На виконання зазначеного рішення командиром військової частини НОМЕР_3 позивачу видано відповідне направлення, після чого його госпіталізовано до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", де він перебував на стаціонарному лікуванні до 07.08.2026 року. 05.08.2026 року Госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" проведено медичний огляд позивача, за результатами якого складено довідку військово-лікарської комісії №2026-0805-1130-5122-3. Відповідно до зазначеної довідки позивача на підставі статей 57б, 60б, 23в, 61в, 64в графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Водночас позивач вважає зазначене рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки, на його переконання, військово-лікарською комісією не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження стану його здоров`я, не враховано наявну медичну документацію, яка підтверджує тяжкий перебіг захворювання, а також не виконано вимогу Центральної військово-лікарської комісії щодо обов`язкового огляду лікарем-дерматовенерологом. На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на відсутність відповідного запису лікаря-дерматовенеролога у медичній карті стаціонарного хворого № 9296, що, на його думку, свідчить про непроведення обов`язкового спеціалізованого огляду. Крім того, позивач наголошує, що під час проведення військово-лікарської експертизи не було належним чином враховано виписку з медичної карти стаціонарного хворого №9935 від 28.01.2026 року, відповідно до якої йому встановлено діагноз: поширений псоріаз з ураженням понад 70 відсотків шкірного покриву, папульозно-бляшкова форма, прогресуюча стадія, постійно рецидивуючий безремісійний перебіг, псоріатичний оніхолізис, резистентність до системної та місцевої терапії. Також у медичній документації зазначено наявність супутніх захворювань, зокрема протрузій міжхребцевих дисків L3-L5, вторинного псоріатичного деформуючого остеоартрозу обох кульшових суглобів першої стадії з больовим синдромом, вертеброгенної радикулопатії L5-S1 праворуч із вираженим м`язово-тонічним синдромом та помірним порушенням функції. Позивач звертає увагу, що відповідно до результатів рентгенографічних досліджень у нього також виявлено двобічний сакроілеїт другого ступеня, двобічний коксартроз першого ступеня, гонартроз першого-другого ступеня, хронічну псоріатичну поліартропатію другого ступеня та регіональний остеопороз. Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 24.11.2025 року площа ураження шкірного покриву позивача становила 67 відсотків (BSA), індекс поширення та тяжкості псоріазу (PASI) - 35,7, а дерматологічний індекс якості життя (DLQI) - 26. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 09.04.2026 року площа ураження шкірного покриву становила 65 відсотків, показник PASI - 27,5, DLQI - 11, PEST - 3. На переконання позивача, наведені медичні показники підтверджують наявність у нього тяжкої форми псоріазу, яка підлягає оцінюванню за статтею 57а Розкладу хвороб, а не за статтею 57б, як це визначено оскаржуваним рішенням військово-лікарської комісії. Позивач також зазначає, що ураження шкірного покриву локалізуються, зокрема, у паховій, промежинній та генітальній ділянках, що супроводжується больовими відчуттями, подразненнями, періодичними загостреннями та, за його твердженням, істотно ускладнює носіння військової форми встановленого зразка й виконання обов`язків військової служби. Окремо позивач посилається на консультативний висновок спеціаліста від 11.05.2026 року, виданий КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради, яким підтверджується наявність у нього псоріатичного артриту. Крім того, позивач наголошує, що раніше йому призначалася системна терапія препаратом "Метотрексат", а відповідно до рекомендацій лікаря від 09.04.2026 року запропоновано лікування імунобіологічним препаратом "Скафо" у зв`язку з недостатньою ефективністю попередньої терапії. На думку позивача, необхідність застосування зазначених лікарських засобів додатково підтверджує тяжкість перебігу захворювання та потребу в систематичному спеціалізованому лікуванні, що мало бути враховано військово-лікарською комісією під час визначення ступеня його придатності до військової служби. Позивач вважає, що військово-лікарська комісія обмежилася оцінкою результатів обстежень, проведених безпосередньо під час його стаціонарного лікування, не надавши належної оцінки попереднім медичним висновкам, результатам інструментальних досліджень, динаміці розвитку захворювання та ефективності призначеного лікування. Також позивач стверджує, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України під час розгляду його скарги не було здійснено належного перегляду постанови Гарнізонної військово-лікарської комісії №3 військової частини НОМЕР_2 від 22.04.2026 року, натомість прийнято рішення про проведення нового медичного огляду без надання належної оцінки доводам скарги та наявним медичним документам. На обґрунтування протиправності дій відповідачів позивач посилається на положення наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зокрема на вимоги щодо об`єктивності, неупередженості, повноти медичного обстеження та обґрунтованості постанов військово-лікарських комісій. Позивач зазначає, що Центральна військово-лікарська комісія як керівний орган із військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України наділена повноваженнями перевіряти, переглядати та скасовувати постанови підпорядкованих військово-лікарських комісій, а тому повинна забезпечити належний розгляд його скарги з урахуванням усіх медичних документів. З огляду на викладене позивач вважає, що рішення Госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", оформлене довідкою від 05.08.2026 року № 2026-0805-1130-5122-3, прийнято без повного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного визначення ступеня його придатності до військової служби, з порушенням вимог Положення №402.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2026 року зазначена вище справа розподілена та 05.10.2026 року передана судді Пруднику С.В.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.

У встановлений Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

19.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України: належним чином засвідчені копії скарги представника ОСОБА_1 від 21.05.2026 року на рішення 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 15.05.2026 року №1854/3901 з усіма додатками та матеріалів її розгляду; належним чином засвідчену копію рішення від 06.06.2026 року №598/9/13898 щодо направлення ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" з обов`язковим оглядом лікарем-дерматовенерологом; належним чином засвідчені копії документів щодо виконання рішення від 06.06.2026 року №598/9/13898, зокрема отриманих результатів контрольного обстеження та медичного огляду позивача, відповідного листування та прийнятих за результатами їх розгляду рішень; відомості про надходження скарг або інших звернень позивача чи його представника щодо постанови Госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю, оформленої довідкою від 05.08.2026 року №2026-0805-1130-5122-3, а в разі їх надходження - належним чином засвідчені копії таких звернень з додатками та матеріалів їх розгляду. Витребувано у Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь": належним чином засвідчені копії направлення ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд, медичної карти стаціонарного хворого №9296 у повному обсязі, включаючи записи оглядів лікарів, результати лабораторних та інструментальних досліджень, консультативні висновки, щоденники спостереження, призначення лікування та виписний епікриз; належним чином засвідчені копії довідки військово-лікарської комісії від 05.08.2026 року №2026-0805-1130-5122-3 та витягу з протоколу засідання Госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю в частині, що стосується огляду позивача; належним чином засвідчені копії всіх медичних документів, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, зокрема документів попереднього лікування та обстеження, наданих позивачем або отриманих від інших закладів охорони здоров`я; документи, що підтверджують проведення огляду ОСОБА_1 лікарем-дерматовенерологом на виконання рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06.06.2026 року №598/9/13898, із зазначенням дати огляду, встановленого діагнозу, об`єктивних клінічних даних та висновку спеціаліста; у разі не проведення такого огляду - письмові пояснення щодо причин його не проведення; письмові пояснення з посиланням на відповідні медичні документи щодо підстав застосування до захворювання позивача пункту "б" статті 57 графи ІІ Розкладу хвороб, а також щодо врахування виписки з медичної карти стаціонарного хворого №9935 від 28.01.2026 року та консультативних висновків спеціалістів від 24.11.2025 року, 09.04.2026 року та 11.05.2026 року; належним чином засвідчені копії документів щодо направлення результатів контрольного обстеження та медичного огляду позивача до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 13.11.2026 року. Судом попереджено Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України та Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

23.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи повернуто заявнику без розгляду.

26.10.2026 року від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України під час розгляду звернень представника позивача діяла виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок організації і проведення військово-лікарської експертизи. Відповідач-1 вказує, що представник позивача, адвокат Коган Роман Віталійович, звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, прийняте за результатами медичного огляду ОСОБА_1 . За твердженням відповідача-1, зазначена скарга була розглянута у встановленому законодавством порядку, а за результатами її розгляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України надано відповідь листом від 06.06.2026 року №598/9/13898, який направлено представнику позивача, військовій частині НОМЕР_3 та Національному військово-медичному клінічному центру «Головний військовий клінічний госпіталь». При цьому відповідач-1 наголошує, що за результатами розгляду скарги було прийнято рішення про необхідність проведення контрольного медичного огляду позивача з метою об`єктивного встановлення стану його здоров`я та визначення ступеня придатності до військової служби. Крім того, відповідач-1 зазначає, що 10.08.2026 року на адресу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України надійшов адвокатський запит адвоката Когана Романа Віталійовича щодо результатів проведеного контрольного медичного обстеження ОСОБА_1 та отримання відповідної медичної документації. Листом від 13.08.2026 року №598/626/ВихЗПІ представника позивача повідомлено, що відповідно до відомостей медичної інформаційної системи Збройних Сил України ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», за результатами якого оформлено довідку військово-лікарської комісії від 05.08.2026 року №2026-0805-1130-5122-3. Водночас Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що не є розпорядником медичної документації, яка складається та зберігається іншими закладами охорони здоров`я, зокрема Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», у зв`язку із чим для отримання відповідних документів позивачу запропоновано звернутися безпосередньо до зазначеного медичного закладу. Відповідач-1 також посилається на лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 13.08.2026 року №598/9/20827, зазначаючи, що наведена у ньому правова позиція ґрунтується на конкретних положеннях нормативно-правових актів, які визначають повноваження військово-лікарських комісій та порядок розгляду звернень військовослужбовців. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач-1 посилається на пункт 2.1 розділу I Положення №402, відповідно до якого для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які приймають відповідні постанови, що оформлюються свідоцтвами про хворобу, довідками військово-лікарських комісій або протоколами засідань військово-лікарських комісій у випадках, передбачених законодавством. Відповідач-1 наголошує, що постанови штатних та позаштатних військово-лікарських комісій є обов`язковими до виконання, а порядок їх прийняття, перегляду, затвердження та скасування визначається спеціальними нормативно-правовими актами. Посилаючись на пункт 2.2 розділу I Положення №402, відповідач-1 зазначає, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України належить до штатних військово-лікарських комісій та відповідно до пункту 2.3 цього Положення є органом військового управління, який здійснює керівництво військово-лікарськими комісіями регіонів та є керівним органом із питань військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України. Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія наділена повноваженнями щодо перевірки роботи підпорядкованих військово-лікарських комісій, витребування необхідної медичної та іншої документації, розгляду, перегляду, скасування, затвердження та контролю постанов військово-лікарських комісій, а також надання відповідних роз`яснень щодо їх формулювання. Водночас відповідач-1 звертає увагу, що згідно з підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 розділу I Положення №402 рішенням штатної військово-лікарської комісії може бути призначено повторний або контрольний медичний огляд особи. На переконання відповідача-1, саме зазначений механізм було реалізовано Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України під час розгляду скарги представника позивача, оскільки за результатами її розгляду прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на контрольний медичний огляд. Окремо відповідач-1 посилається на положення глави 3 розділу I Положення №402, якими врегульовано порядок подання та розгляду звернень штатними військово-лікарськими комісіями. Зокрема, відповідно до пунктів 3.1-3.4 розділу I Положення №402 вимоги до звернень військовослужбовців, порядок і строки їх розгляду, права заявників та обов`язки штатних військово-лікарських комісій визначаються Законом України «Про звернення громадян» та Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735. Відповідач-1 зазначає, що у разі визнання штатною військово-лікарською комісією скарги щодо перегляду або скасування постанови військово-лікарської комісії обґрунтованою відповідна комісія має право переглянути оскаржувану постанову або прийняти рішення про направлення особи на повторний чи контрольний медичний огляд. При цьому, на переконання відповідача-1, Положення №402 передбачають необхідність розмежування постанови військово-лікарської комісії як результату здійснення спеціальних експертних повноважень та рішення, яке приймається за результатами розгляду звернення особи. Відповідач-1 наголошує, що постановами військово-лікарських комісій оформлюються результати проведення військово-лікарської експертизи, зокрема щодо визначення ступеня придатності до військової служби, встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв. Натомість рішення, прийняте за результатами розгляду скарги особи, не в кожному випадку повинно оформлюватися окремою постановою військово-лікарської комісії, оскільки відповідно до пункту 3.4 Положення №402 перегляд постанови або направлення на повторний чи контрольний медичний огляд є можливими наслідками розгляду скарги за умови визнання її обґрунтованою. Отже, відповідач-1 вважає, що сам факт звернення особи зі скаргою на постанову військово-лікарської комісії не зумовлює обов`язку Центральної військово-лікарської комісії приймати нову постанову або скасовувати попереднє рішення, оскільки відповідне питання вирішується залежно від результатів розгляду скарги та встановлених обставин.На підтвердження зазначеної правової позиції відповідач-1 посилається на висновки Верховного Суду, викладені у справі №160/6661/24, щодо необхідності розмежування постанов військово-лікарських комісій та рішень, прийнятих за результатами розгляду звернень осіб. Крім того, відповідач-1 наголошує на межах судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій та зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно визначати медичні діагнози, оцінювати ступінь тяжкості захворювань або встановлювати придатність чи непридатність особи до військової служби виключно на підставі власної оцінки медичних показників. На обґрунтування зазначеної позиції відповідач-1 посилається на постанову Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20, у якій, за твердженням відповідача-1, сформульовано висновок про те, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не належить до компетенції адміністративного суду. Аналогічні правові висновки, як зазначає відповідач-1, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16 та від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, відповідно до яких оцінювання медичного діагнозу особи на предмет його відповідності конкретним статтям Розкладу хвороб виходить за межі повноважень адміністративного суду. Відповідач-1 стверджує, що визначення наявності або відсутності захворювань, встановлення медичного діагнозу, оцінювання ступеня порушення функцій органів і систем організму та визначення придатності особи до військової служби належать до спеціальних повноважень військово-лікарських комісій. У зв`язку із цим відповідач-1 вважає, що адміністративний суд не може підміняти собою військово-лікарську комісію, самостійно вирішувати питання медичного характеру або перебирати на себе повноваження спеціалізованого органу. Водночас відповідач-1 визнає, що адміністративний суд уповноважений перевіряти законність рішень військово-лікарських комісій, зокрема дотримання встановленої законодавством процедури їх прийняття, однак така перевірка, на його переконання, не повинна охоплювати самостійне визначення судом правильності медичних висновків та діагнозів. На підтвердження своєї позиції відповідач-1 також посилається на постанови Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №160/31586/23 та від 26.02.2025 року у справі №600/3273/22-а, зазначаючи, що у випадку незгоди з рішеннями госпітальних або гарнізонних військово-лікарських комісій особа має право звернутися зі скаргою до військово-лікарської комісії вищого рівня, а надалі - до Центральної військово-лікарської комісії або суду. З урахуванням викладеного відповідач-1 стверджує, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України було належним чином розглянуто скаргу представника позивача, перевірено наведені у ній доводи та прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на контрольний медичний огляд, що, на переконання відповідача-1, відповідає вимогам підпункту 2.4.6 пункту 2.4 та глави 3 розділу I Положення №402. Також відповідач-1 посилається на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На думку відповідача-1, під час розгляду звернень представника позивача Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України дотрималася зазначених конституційних вимог, діяла в межах наданої компетенції, забезпечила розгляд скарги та реалізувала передбачений законодавством механізм проведення контрольного медичного огляду. Крім того, відповідач-1 вважає, що його дії відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо законності, обґрунтованості, використання повноважень із належною метою та врахування обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення. Таким чином, відповідач-1 дійшов висновку, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не допустила протиправних дій чи бездіяльності під час розгляду звернень ОСОБА_1 та його представника, а наведені у позовній заяві доводи не спростовують правомірності прийнятих нею рішень. З огляду на викладене Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України просить суд долучити відзив до матеріалів адміністративної справи №160/31594/26, врахувати викладені у ньому доводи під час вирішення спору та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі.

26.10.2026 року від представника позивача Когана Романа Віталійовича до суду надійшло клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Аргументи даного клопотання зводяться до того, що, на переконання представника позивача, для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин адміністративної справи, зокрема встановлення фактичного стану здоров`я ОСОБА_1 на момент проходження військово-лікарської комісії, характеру, ступеня тяжкості та поширеності наявних у нього захворювань, виникла необхідність у призначенні судово-медичної експертизи, оскільки встановлення зазначених обставин потребує спеціальних знань у галузі медицини, якими суд не володіє. Представник позивача зазначає, що предметом судового оскарження є правомірність рішення госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», прийнятого за результатами медичного огляду ОСОБА_1 05.08.2026 року, відповідно до якого останнього визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони на підставі статей 57б, 60б, 23в, 61в, 64в графи II Розкладу хвороб, що є додатком до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402. На думку представника позивача, зазначений висновок військово-лікарської комісії не відповідає фактичному стану здоров`я ОСОБА_1 , оскільки під час проведення медичного огляду та визначення ступеня придатності до військової служби не було належним чином враховано всю наявну медичну документацію, яка містить відомості про тривалість, характер перебігу, ступінь тяжкості, поширеність захворювань та їхній вплив на функціональний стан організму позивача. Зокрема, представник позивача наголошує, що під час проведення військово-лікарської експертизи переважно враховувалися результати медичних обстежень, отримані під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у період з 15.07.2026 року по 07.08.2026 року, тоді як інша медична документація, яка раніше подавалася разом зі скаргами на рішення військово-лікарських комісій та, на переконання позивача, підтверджує тяжчий перебіг захворювань, не отримала належної оцінки. Представник позивача вважає, що встановлення наявності захворювань, їх характеру та перебігу, клінічної форми, ступеня тяжкості, площі й локалізації уражень, ступеня порушення функцій органів і систем організму, а також інших об`єктивних медичних характеристик стану здоров`я позивача має істотне значення для правильного вирішення спору. При цьому представник позивача звертає увагу, що суд, здійснюючи перевірку правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, не може самостійно встановлювати медичні діагнози, визначати ступінь тяжкості захворювань або оцінювати спеціальні клінічні показники без відповідних фахових знань. За твердженням представника позивача, наявні у матеріалах справи медичні документи потребують комплексного дослідження та професійної оцінки спеціалістами відповідного медичного профілю, оскільки саме від встановлення об`єктивних медичних характеристик захворювань залежить можливість перевірки обґрунтованості висновків військово-лікарської комісії. У зв`язку з викладеним представник позивача вважає, що проведення судово-медичної експертизи дозволить усунути сумніви щодо повноти проведеного медичного обстеження, забезпечить належне дослідження медичної документації та сприятиме встановленню обставин, які мають значення для вирішення адміністративної справи.

30.10.2026 року від представника позивача Когана Романа Віталійовича до суду надійшла відповідь на відзив Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. Зазначив, що предметом оскарження у цій справі є рішення Госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», оформлене довідкою від 05.08.2026 року №2026-0805-1130-5122-3, а не відповідь Центральної військово-лікарської комісії на адвокатський запит від 13.08.2026 року. Наголосив, що Центральна військово-лікарська комісія, призначивши контрольне обстеження, не надала належної оцінки доводам скарги щодо попереднього рішення ВЛК. На думку представника позивача, під час прийняття оскаржуваної постанови не було враховано всієї медичної документації позивача та забезпечено повноти обстеження його стану здоров`я. При цьому пояснив, що позивач не просить суд самостійно встановлювати діагноз або визначати ступінь придатності до військової служби, а наполягає на перевірці дотримання військово-лікарською комісією встановленої процедури та зобов`язанні провести повторну військово-лікарську експертизу з урахуванням усіх наявних медичних документів.

Суд, дослідивши подане представником позивача клопотання про призначення судово-медичної експертизи, проаналізувавши наведені на його обґрунтування доводи, дослідивши наявні матеріали адміністративної справи та врахувавши предмет і підстави заявлених позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, предметом судового контролю у справах щодо оскарження рішень військово-лікарських комісій є насамперед перевірка дотримання суб`єктом владних повноважень установленої законодавством процедури прийняття відповідного рішення, наявності належних правових підстав для його ухвалення, повноти врахування обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, та відповідності дій суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Водночас здійснення судового контролю за законністю рішень військово-лікарських комісій не передбачає наділення адміністративного суду повноваженнями самостійно встановлювати медичні діагнози, визначати ступінь тяжкості захворювань, оцінювати медичні показники замість уповноважених лікарів або вирішувати питання про придатність чи непридатність особи до військової служби.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, необхідність призначення експертизи повинна визначатися не лише наявністю між сторонами спору щодо певних обставин, а насамперед тим, чи належать відповідні обставини до предмета доказування та чи неможливо встановити їх без використання спеціальних знань.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

2. Жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Отже, призначення судової експертизи є процесуальним засобом встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, а не самостійною метою судового провадження.

При цьому наведені у статті 102 КАС України умови повинні існувати одночасно, а відсутність хоча б однієї з них виключає необхідність призначення експертизи в межах відповідного судового провадження.

Саме по собі заявлення учасником справи клопотання про призначення експертизи не створює безумовного обов`язку суду задовольнити таке клопотання.

Суд має встановити, які саме обставини необхідно з`ясувати за допомогою експертного дослідження, чи належать вони до предмета доказування, чи мають істотне значення для правильного вирішення спору та чи неможливо встановити відповідні обставини на підставі інших належних і допустимих доказів.

У цій справі предметом судового розгляду є правомірність оскаржуваних рішень та дій суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із проведенням військово-лікарської експертизи щодо ОСОБА_1 , а не самостійне встановлення судом медичного діагнозу позивача або визначення ступеня його придатності до військової служби.

Як убачається зі змісту поданого клопотання, представник позивача просить призначити судово-медичну експертизу, поставивши перед експертами питання щодо наявності у ОСОБА_1 захворювання на псоріаз, характеру його перебігу, форми та ступеня тяжкості захворювання, об`єктивних медичних показників, а також площі ураження шкірного покриву у відсотках від загальної площі поверхні тіла на дату проведення експертизи.

Наведені питання за своїм змістом стосуються встановлення та оцінювання спеціальних медичних обставин, зокрема визначення діагнозу, клінічної форми захворювання, ступеня його тяжкості та особливостей перебігу.

Суд не заперечує, що з`ясування таких питань потребує спеціальних знань у галузі медицини. Однак сама по собі необхідність спеціальних знань не є достатньою підставою для призначення судової експертизи, якщо відповідні питання не мають самостійного визначального значення для перевірки законності оскаржуваних рішень у межах заявленого предмета спору.

Суд звертає увагу, що медичний огляд військовослужбовців, встановлення діагнозів, визначення ступеня порушення функцій органів і систем організму, а також ухвалення постанов про придатність до військової служби здійснюються спеціально уповноваженими військово-лікарськими комісіями відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402.

За змістом зазначеного Положення військово-лікарські комісії є спеціальними колегіальними органами, які здійснюють військово-лікарську експертизу та приймають відповідні постанови на підставі результатів медичних оглядів, обстежень, аналізу медичної документації та застосування Розкладу хвороб.

Відтак оцінювання клінічних показників захворювання та визначення ступеня придатності особи до військової служби належать до компетенції військово-лікарських комісій, а не адміністративного суду.

Разом із тим суд зазначає, що наведене не виключає можливості судової перевірки того, чи було військово-лікарською комісією дотримано встановлену процедуру медичного огляду, чи досліджено необхідну медичну документацію, чи забезпечено проведення передбачених законодавством обстежень та чи належним чином мотивовано прийняте рішення.

Такі обставини можуть бути встановлені шляхом дослідження медичних документів, матеріалів військово-лікарської експертизи, відповідних постанов і довідок військово-лікарських комісій, документів щодо направлення на медичний огляд, результатів обстежень та інших доказів, які містяться у матеріалах справи або можуть бути витребувані судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Аналогічний підхід до визначення меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій викладено у практиці Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18 Верховний Суд зазначив, що надання судом оцінки медичному діагнозу особи з метою визначення його відповідності конкретним статтям Розкладу хвороб виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас із зазначеної постанови вбачається, що судовому контролю підлягають питання дотримання встановленого порядку проведення медичного огляду, належного оформлення його результатів та наявності юридично значущого рішення військово-лікарської комісії.

У постанові від 16.04.2025 року у справі №160/31586/23 Верховний Суд звернув увагу на спеціальний порядок перегляду постанов військово-лікарських комісій, передбачений Положенням №402, та повноваження штатних військово-лікарських комісій щодо проведення повторного або контрольного медичного огляду.

Верховний Суд виходив із необхідності розмежування повноважень суду щодо перевірки законності рішень суб`єктів владних повноважень та спеціальних повноважень військово-лікарських комісій щодо встановлення медичних обставин і визначення придатності особи до військової служби.

Наведені правові висновки підлягають врахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин цієї адміністративної справи.

Застосовуючи зазначені правові підходи до спірних правовідносин, суд виходить із того, що призначення судово-медичної експертизи не повинно призводити до фактичної підміни встановленого законодавством порядку здійснення військово-лікарської експертизи.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив медичні огляди військово-лікарськими комісіями, за результатами яких приймалися відповідні постанови щодо ступеня його придатності до військової служби.

Зокрема, 22.04.2026 року Гарнізонною військово-лікарською комісією №3 військової частини НОМЕР_2 прийнято постанову, оформлену довідкою №2026-0417-0945-2034-7.

Не погодившись із зазначеною постановою, представник позивача звернувся зі скаргою до 20 регіональної військово-лікарської комісії, яка за результатами її розгляду прийняла рішення від 15.05.2026 року №1854/3901.

У подальшому представник позивача оскаржив зазначене рішення до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

За результатами розгляду відповідного звернення Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України листом від 06.06.2026 року №598/9/13898 було ініційовано проведення контрольного медичного обстеження та медичного огляду позивача у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

За результатами проведеного медичного огляду 05.08.2026 року оформлено довідку військово-лікарської комісії №2026-0805-1130-5122-3.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що питання стану здоров`я ОСОБА_1 та визначення ступеня його придатності до військової служби були предметом розгляду спеціально уповноважених військово-лікарських комісій, у тому числі в межах процедури контрольного медичного огляду.

При цьому суд наголошує, що сам факт проведення контрольного медичного огляду не свідчить автоматично про правомірність прийнятого за його результатами рішення, однак має значення для визначення предмета судового дослідження та необхідності призначення додаткових процесуальних засобів доказування.

Зі змісту клопотання представника позивача вбачається, що поставлені ним питання спрямовані передусім на отримання нового експертного висновку щодо медичних характеристик захворювання позивача.

Водночас заявником не наведено достатнього обґрунтування того, чому саме отримання такого висновку є необхідним для встановлення конкретних порушень процедури прийняття оскаржуваних рішень та чому відповідні обставини неможливо перевірити шляхом дослідження наявних медичних документів, матеріалів військово-лікарських комісій та інших доказів.

Суд також враховує, що представник позивача просить експертів визначити площу ураження шкірного покриву псоріазом на дату проведення судово-медичної експертизи.

Однак предметом судового контролю є законність рішень, прийнятих за результатами військово-лікарської експертизи у відповідні минулі періоди, зокрема 05.08.2026 року.

З огляду на це встановлення площі ураження шкірного покриву на дату проведення майбутньої експертизи саме по собі не дозволить достовірно визначити відповідний показник на дату прийняття оскаржуваного рішення, оскільки перебіг захворювання та його клінічні прояви можуть змінюватися з часом.

Отже, запропоноване представником позивача питання щодо визначення поточної площі ураження шкірного покриву не має безпосереднього визначального значення для встановлення правомірності рішення військово-лікарської комісії станом на 05.08.2026 року.

Стосовно інших запропонованих питань суд зазначає, що визначення характеру перебігу псоріазу, його клінічної форми та ступеня тяжкості належить до сфери спеціальних медичних знань, однак необхідність встановлення таких обставин шляхом призначення судової експертизи повинна оцінюватися з урахуванням конкретного предмета доказування.

У цій справі вирішальним є питання про те, чи дотрималися відповідачі встановленого законодавством порядку проведення військово-лікарської експертизи, чи врахували належну медичну документацію, чи забезпечили необхідні обстеження та чи прийняли рішення відповідно до наданих їм повноважень.

Відповідні питання підлягають перевірці судом у межах адміністративного судочинства на підставі оцінки належних і допустимих доказів.

Крім того, суд звертає увагу, що висновок судово-медичного експерта, навіть у разі його отримання, не є постановою військово-лікарської комісії, не замінює встановленого Положенням №402 порядку визначення ступеня придатності особи до військової служби та не має наперед встановленої переваги над іншими доказами.

Разом із тим такий висновок за наявності передбачених процесуальним законом підстав може використовуватися як доказ медичних обставин, що мають значення для перевірки законності рішення військово-лікарської комісії. Проте у розглядуваному випадку заявник не довів необхідності саме такого способу встановлення обставин справи.

Суд наголошує, що відмова у призначенні судово-медичної експертизи не означає визнання правильними медичних висновків відповідачів, не свідчить про підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та не є вирішенням спору по суті.

Питання щодо законності оскаржуваних рішень, повноти проведеного медичного огляду, врахування медичної документації та дотримання вимог Положення №402 підлягають оцінці судом під час вирішення адміністративної справи по суті.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, відсутність підстав для призначення судово-медичної експертизи на цій стадії розгляду справи не позбавляє суд можливості витребувати додаткову медичну документацію, письмові пояснення відповідачів, матеріали проведених медичних оглядів та інші докази, необхідні для повного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає забезпечення учасникам справи належної можливості представляти свої докази та доводи.

Водночас зазначене право не означає безумовного обов`язку суду задовольняти кожне заявлене учасником справи клопотання про отримання додаткових доказів або призначення експертизи.

Суд повинен забезпечити справедливий баланс між необхідністю повного та всебічного з`ясування обставин справи, дотриманням процесуальних прав учасників та вимогою розгляду справи протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що призначення судово-медичної експертизи за запропонованими представником позивача питаннями не є необхідним для належного здійснення судового контролю за правомірністю оскаржуваних рішень у межах предмета цього адміністративного спору.

При цьому суд виходить не з відсутності у запропонованих питаннях медичного характеру, а з того, що заявником не обґрунтовано неможливості встановлення юридично значущих обставин справи без призначення відповідної експертизи.

Таким чином, оцінюючи доводи клопотання в їх сукупності, враховуючи предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, наявні у матеріалах справи докази, положення статей 72, 73, 90, 101, 102 КАС України, а також правові висновки Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про призначення судово-медичної експертизи.

За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання представника позивача Когана Романа Віталійовича про призначення судово-медичної експертизи у справі №160/31594/26 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 101-103, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача Когана Романа Віталійовича про призначення судово-медичної експертизи - відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя С. В. Прудник