Ухвала № 141187124 у справі № 757/16879/25 від 04.11.2026

УХВАЛА

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 757/16879/25-ц

провадження № 61-13940ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Чижика Володимира Михайловича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович

і Партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» (далі - ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило суд визнати недійсним договір дарування нежилих приміщень від 10 жовтня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 881.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року позов ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування задоволено.

Визнано договір дарування приміщення від 10 жовтня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В., зареєстрований у реєстрі за № 881, недійсним.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» судовий збір

у розмірі 1 514,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» судовий збір

у розмірі 1 514,00 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня

2026 року заяву ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 105 835,09 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2026 року залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2026 року заяву ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» 42 637,39 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

У вересні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року у зазначеній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

30 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Чижик В. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 березня

2026 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року (надійшла до суду 02 листопада 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі

у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

У касаційній скарзі представник заявників заявив клопотання про поновлення процесуального строку для подачі касаційної скарги.

Клопотання обґрунтовано тим, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримувала, а тому тридцятиденний строк для подачі касаційної скарги не порушено.

На підтвердження клопотання представник заявників не надав жодного доказу.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,

а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на наступне.

Представник заявників не надав доказів, що копія постанови апеляційного суду не була надіслана сторонам, також не надав доказів, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року зареєстрована - 15 вересня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 16 вересня 2025 року.

Тобто, вже з 16 вересня 2025 року заявники мали можливість ознайомитися

з повним текстом постанови апеляційного суду.

У касаційній скарзі зазначено, що адвокат Чижик В. М. подає касаційну скаргу в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на підтвердження надано ордер про надання правничої допомоги.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, заявники повинні були цікавитися рухом справи, оскільки суд апеляційної інстанції розглядав справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979ск24) зазначено, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити, касаційну скаргу залишити без руху та надати час для вказання поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ «АФ «Лавринович і Партнери» звернулося до суду з позовом у квітні 2025 року та заявляло 1 позовну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

При цьому суд звертає увагу заявників на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачами.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Обидва відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржують рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції у повному обсязі.

Отже, кожному заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі по 4 844,80 грн ((3 028,00*200%)*0,8=4 844,80).

Подібні правові висновки щодо порядку сплати судового збору у випадку, якщо

у справі беруть участь декілька позивачів або відповідачів, зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): [рахунок приховано], ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Чижика Володимира Михайловича про поновлення процесуального строку для подачі касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Чижика Володимира Михайловича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць