"04" листопада 2026 р.
Справа №489/2047/26
Провадження №2-о/489/87/26
УХВАЛА
04 листопада 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, заінтересована особа - Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради
встановив.
ОСОБА_1 , через свою представницю - адвокатку Чуб Т.В., звернулася до суду з заявою, якою просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме не менш як з січня 2018 на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер співмешканець заявниці ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , який ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і яка фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який був батьком ОСОБА_2 . ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, від приватного нотаріуса отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови є необхідність доведення у судовому порядку права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , а саме встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 , але фактично постійно проживав за адресою - АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, дітей не мав, заповіту не залишив. Заявниця ОСОБА_1 у шлюбі не перебувала. З 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно мешкали разом однією сім`єю за адресою - АДРЕСА_1 . Всі ці роки вони жили однією сім`єю і вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, тобто між ними склалися відносини, які притаманні поняттю сім`я, визначеному ст. 3 Сімейного кодексу України. ОСОБА_2 отримував пенсію, ОСОБА_1 підробляла. Кошти вони використовували на спільні потреби: придбання ліків, продуктів харчування, одягу. Разом робили хатні справи, поточні ремонтні роботи. Встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідно для реалізації своїх спадкових прав.
Від представниці ММР надійшли пояснення по справі, відповідно до яких просить розглядати справу за її відсутності з урахуванням позиції, викладеної у поясненнях. Зазначає, що в заяві зазначено, що всі ці роки вони жили однією сім`єю і вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, тобто між ними склалися відносини, які притаманні поняттю сім`я, визначеному ст. 3 Сімейного кодексу України. ОСОБА_2 отримував пенсію, ОСОБА_1 підробляла. Кошти вони використовували на спільні потреби: придбання ліків, продуктів харчування, одягу. Разом робили хатні справи, поточні ремонтні роботи. Водночас заявницею не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наведені нею обставини. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Вважає, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Ухвалою суду від 12.03.2026, заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового засідання в порядку окремого провадження, витребувано спадкову справу.
Ухвалою суду від 13.08.2026, залучено в якості третьої особи ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представниці заявниці надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Від представниці заінтересованої особи надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких, зокрема, просила розглядати справи за її відсутності з урахуванням позицій, викладених в поясненнях.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц).
Таким чином, у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, які тягнуть за собою юридичні наслідки, від яких залежить, зокрема, виникнення особистих немайнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20)).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить - виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
Тож справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі №641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).
З наведеного вбачається, що звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення, має на меті захист майнових прав заявника.
При цьому, з матеріалів спадкової справи № 11/2026 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається наступне.
14 січня 2026 ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинської К.Т. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином наявна інша особа, яка претендує на спадщину.
Також заінтересована особа Миколаївська міська рада, заперечує проти задоволення заяви, що свідчить про відсутність безспірності заявленої вимоги.
16 січня 2026 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинської К.Т. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що встановлення факту родинних відносин заявнику є необхідним для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки під час під час розгляду цієї справи з`ясувалось, що має місце спір про право, то слід залишити заяву без розгляду та роз`яснити заявниці, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Керуючись ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, заінтересована особа - Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради - залишити без розгляду.
Роз`яснити заявниці її право подати до суду позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул.. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573
Повний текст судового рішення складено «04» листопада 2026.
Суддя Н.О. Рум`янцева