Рішення № 141196496 у справі № 523/15820/19 від 04.08.2026

Справа №523/15820/19

Провадження №2/504/165/26

Доброславський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря - Ориник М.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» (код ЄДРПОУ: 39719954, 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, буд. 30 А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ МІСЬК БУД» (код ЄДРПОУ: 39721282, 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, буд. 30 А), про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, стягнення збитків, неустойки та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

10.10.2019 року представник позивача - адвокат Веровський О.В. звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом, у якому позивач просить:

- розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № А-7.8Н-0-06062018 від 06.06.2018 року, укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача на користь позивача як відшкодування збитків сплачені за договором кошти - 36260,00 грн вартості майнових прав та 362,60 грн комісії банку, 31080,00 грн гарантійного платежу та 310,80 грн комісії банку, а всього 68013,40 грн;

- стягнути з відповідача неустойку в розмірі 145,00 грн;

- стягнути з відповідача відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.06.2018 року позивач уклав з відповідачем договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення в об`єкті будівництва у с. Фонтанка Лиманського району Одеської області. Позивач своєчасно, 11.06.2018 року, сплатив вартість майнових прав та гарантійний платіж. Відповідач у визначений договором строк - до 30.01.2019 року - об`єкт будівництва в експлуатацію не ввів, акт прийому-передачі майнових прав не підписав, документів для реєстрації права власності не передав.

Позивач скористався правом, передбаченим п. 11.5 договору, та направив відповідачу лист про розірвання договору і повернення коштів. Кошти відповідач не повернув, на лист не відповів.

Неправомірна поведінка відповідача, на думку позивача, завдала йому моральної шкоди: душевних страждань через втрату сплачених коштів, неможливість отримати майно, на яке він розраховував, і необхідність докладати значних зусиль для захисту своїх прав.

Позивач вважає себе споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір не сплачував.

Позиція відповідача та третьої особи.

Відповідач відзиву на позов не подав. Третя особа пояснень щодо позову не подала.

Рух справи.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.10.2019 року справу передано на розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області за правилами виключної підсудності, оскільки спір стосується наслідків невиконання договору, предметом якого є нерухоме майно (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2020 року апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15.10.2019 року - без змін.

Матеріали справи надійшли до Комінтернівського районного суду Одеської області (нині - Доброславський районний суд Одеської області) 16.06.2020 року.

Ухвалою судді від 20.06.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

18.10.2021 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними в справі матеріалами.

19.10.2021 року відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача просив розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином через систему ЕСІТС.

Суд звертає увагу, що відповідач достовірно знав про розгляд справи, оскільки сам звертався до суду із заявою про відкладення розгляду справи. Однак за весь час розгляду справи представник відповідача жодного разу в судове засідання не з`явився і своїм правом подати відзив не скористався.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи (ст. 280, 281 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 06.06.2018 року між ТОВ «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» в особі директора Торлюка Г.І. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № А-7.8Н-0-06062018 (далі - договір).

За умовами п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити майнові права на об`єкт нерухомості, який знаходиться в стадії будівництва, - нежитлове приміщення № 8-Н, розташоване в підвалі секції А-7, проектною загальною площею 5,18 кв.м, за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:001:3129).

Відповідно до п. 1.8 договору орієнтовний строк завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - до 30.01.2019 року.

Згідно з п. 2.1 договору майнові права передаються продавцем покупцеві шляхом підписання акта прийому-передачі майнових прав, який підписується не пізніше 30 робочих днів з дати виконання покупцем своїх зобов`язань та введення об`єкта в експлуатацію.

Вартість майнових прав становить 36260,00 грн (п. 3.1 договору). Крім того, покупець зобов`язався сплатити гарантійний платіж у розмірі 31080,00 грн (п. 3.2 договору). Згідно з розділом «Визначення термінів» договору гарантійний платіж не є частиною вартості майнових прав, повертається покупцю після виконання ним умов договору та має статус безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до графіка платежів (додаток № 1 до договору) покупець мав сплатити 67340,00 грн до 20.06.2018 року.

Суд встановив, що 11.06.2018 року позивач через АТ КБ «ПриватБанк» перерахував на рахунок відповідача 36260,00 грн з призначенням «сплата вартості майнових прав згідно договору № А-7.8Н-0-06062018» та 31080,00 грн з призначенням «сплата розміру гарантійного платежу», сплативши банку комісію відповідно 362,60 грн та 310,80 грн, що підтверджується квитанціями № 0.0.1056482068.1, № 0.0.1056482068.2, № 0.0.1056484310.1, № 0.0.1056484310.2.

Отже, суд переконаний, що позивач виконав свої зобов`язання за договором повністю і раніше встановленого графіком строку.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі порушення строків введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва продавець зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,1 % від загальної вартості майнових прав за кожний місяць прострочення, починаючи з четвертого місяця прострочки виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 11.5 договору у випадку неналежного виконання продавцем своїх обов`язків щодо терміну прийняття об`єкта капітального будівництва в експлуатацію більше ніж на 6 місяців покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку. У такому випадку фактично сплачені продавцю кошти та гарантійний платіж повертаються покупцю протягом 10 календарних днів з моменту розірвання (припинення) договору в повному обсязі.

Доказів введення об`єкта будівництва в експлуатацію, підписання акта прийому-передачі майнових прав або узгодження сторонами інших строків будівництва матеріали справи не містять. Акт прийому-передачі майнових прав у матеріалах справи наявний лише як незаповнений зразок (додаток № 3 до договору).

Шестимісячний строк прострочення введення об`єкта в експлуатацію сплив 30.07.2019 року.

Позивач листом від 10.08.2019 року, адресованим директору ТОВ «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» за адресою для листування, визначеною в договорі (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Чехова, 1/1), повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п. 11.5 договору та просив повернути фактично сплачені кошти і гарантійний платіж протягом 10 календарних днів.

Лист направлено 15.08.2019 року відправленням «Укрпошта Експрес» № 6504409782922 з описом вкладення та повідомленням про вручення. Згідно з повідомленням про вручення відправлення вручене адресату 20.08.2019 року.

Суд вважає, що посилання в листі на п. 11.6 замість п. 11.5 договору є очевидною опискою, оскільки в листі дослівно відтворено зміст саме п. 11.5 договору, і на зміст волевиявлення позивача не впливає.

Доказів повернення позивачу сплачених коштів відповідач суду не надав.

Релевантні джерела права та висновки суду.

Щодо правової природи договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру; до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру прав.

Сторони в п. 15.8 договору прямо визначили, що договір укладено на виконання ст. 656 ЦК України, він не передбачає здійснення інвестиційної діяльності та є цивільно-правовим договором купівлі-продажу між продавцем і покупцем.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Позивач придбав майнові права на нежитлове приміщення площею 5,18 кв.м у підвалі житлового будинку. Доказів того, що він придбав їх для здійснення підприємницької діяльності, матеріали справи не містять. Отже, на думку суду, позивач є споживачем у розумінні зазначеного Закону.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Верховний Суд виходить з того, що одностороння відмова від договору, якщо вона допускається законом або договором, є одностороннім правочином, адресованим іншій стороні (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 727/898/19).

Якщо сторони не визначили момент розірвання договору, ним є момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/420/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 916/667/18 зазначила, що у випадках, коли розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням, позов про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає.

Суд встановив, що право покупця на односторонню відмову від договору прямо передбачене п. 11.5 договору, підстава для його реалізації - прострочення введення об`єкта в експлуатацію більш ніж на шість місяців - настала 30.07.2019 року, а повідомлення позивача про розірвання договору відповідач отримав 20.08.2019 року.

Отже, суд переконаний, що договір купівлі-продажу майнових прав № А-7.8Н-0-06062018 від 06.06.2018 року є розірваним з 20.08.2019 року в силу ч. 3 ст. 651 ЦК України та п. 11.5 договору, тобто ще до звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне відновлення порушеного права. Розірвання судом договору, який уже припинився внаслідок односторонньої відмови позивача, жодного права позивача не відновлює.

За таких обставин вимога позивача про розірвання договору є неефективним способом захисту, а тому в її задоволенні слід відмовити. Водночас це не перешкоджає захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача коштів, обов`язок повернути які виник у відповідача внаслідок розірвання договору.

Щодо стягнення сплачених за договором коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Гарантійний платіж за умовами договору має статус безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 11.5 договору сторони прямо погодили, що у разі розірвання договору покупцем через прострочення введення об`єкта в експлуатацію фактично сплачені кошти та гарантійний платіж повертаються покупцю протягом 10 календарних днів у повному обсязі. Отже, відповідач мав повернути позивачу 67340,00 грн не пізніше 30.08.2019 року, однак цього не зробив.

Суд звертає увагу, що п. 11.4 договору, який передбачає утримання продавцем 10 % вартості майнових прав та повернення коштів лише після їх продажу третім особам, стосується розірвання договору через порушення строків оплати покупцем (п. 11.3 договору) і до спірних правовідносин не застосовується.

Позивач визначив стягувані кошти як «збитки».

Однак суд, оцінюючи зміст позовних вимог, а не їх назву, вважає, що сума 67340,00 грн - це повернення сплачених за договором вартості майнових прав та гарантійного платежу, обов`язок повернути які прямо встановлений п. 11.5 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 10.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її діями (бездіяльністю).

Сплачені позивачем банку комісії в загальній сумі 673,40 грн (362,60 грн + 310,80 грн) є витратами, яких позивач зазнав у зв`язку з виконанням договору і які внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку щодо будівництва втратили для позивача будь-яке значення.

Суд вважає, що ці витрати перебувають у прямому причинному зв`язку з порушенням відповідачем договору та підлягають відшкодуванню.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 68013,40 грн (67340,00 грн сплачених за договором коштів та 673,40 грн збитків).

Щодо неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідач прострочив введення об`єкта в експлуатацію з 31.01.2019 року до розірвання договору 20.08.2019 року. Четвертий місяць прострочення розпочався 30.04.2019 року, а договір розірвано в межах сьомого місяця прострочення. Отже, неустойка за п. 10.2 договору нараховується за чотири місяці прострочення і становить 145,04 грн (36260,00 грн ? 0,1 % ? 4).

Позивач у розрахунку помилково виходив з дати введення об`єкта в експлуатацію 30.12.2018 року, однак просить стягнути 145,00 грн, що не перевищує належної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тому з відповідача слід стягнути неустойку в розмірі 145,00 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 216/3521/16-ц дійшла висновку, що моральна шкода, завдана порушенням договірного зобов`язання, підлягає відшкодуванню, якщо таке відшкодування передбачене договором або законом, зокрема законодавством про захист прав споживачів.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові у справі № 686/6647/24, розглядаючи спір покупця майнових прав із забудовником через затримку введення будинку в експлуатацію, зазначив, що у справах про компенсацію моральної шкоди протиправність поведінки відповідача презюмується.

Суд переконаний, що відповідач, отримавши від позивача повну оплату ще у червні 2018 року, не виконав свого обов`язку щодо введення об`єкта в експлуатацію і понад сім років утримує кошти позивача, ігноруючи його вимогу про їх повернення.

Позивач був вимушений вдаватися до судового захисту, справа розглядається тривалий час, а відповідач жодного разу не з`явився в судове засідання і не висловив своєї позиції.

На думку суду, така поведінка відповідача безумовно завдала позивачу душевних страждань, пов`язаних із втратою можливості отримати майно, на яке він розраховував, тривалою неможливістю повернути власні кошти та необхідністю витрачати час і зусилля на захист своїх прав.

Водночас, визначаючи розмір відшкодування, суд враховує характер і тривалість порушення, ступінь душевних страждань позивача, відсутність доказів настання для нього інших негативних наслідків, а також вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Суд також враховує, що розмір відшкодування не повинен призводити до безпідставного збагачення позивача.

Тому суд вважає розумним і справедливим розмір відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн. У решті цієї вимоги слід відмовити.

Висновки суду.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надав.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача до суду (2019 рік) прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн. Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна майнових вимог позивача становить 118158,40 грн (68013,40 грн + 145,00 грн + 50000,00 грн), а судовий збір за них - 1181,58 грн. Суд задовольняє майнові вимоги на суму 83158,40 грн (68013,40 грн + 145,00 грн + 15000,00 грн). У задоволенні немайнової вимоги про розірвання договору суд відмовляє.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 831,58 грн (1181,58 грн ? 83158,40 / 118158,40).

Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач не надав, тому це питання судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 526, 549, 611, 615, 623, 629, 651, 655, 656, 693, 1046 ЦК України, ст. ст. 1, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ МІСЬК БУД», про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, стягнення збитків, неустойки та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» (код ЄДРПОУ: 39719954, 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, буд. 30 А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 68013,40 грн (шістдесят вісім тисяч тринадцять гривень 40 копійок), з яких 67340,00 грн - сплачені за договором купівлі-продажу майнових прав № А-7.8Н-0-06062018 від 06.06.2018 року вартість майнових прав і гарантійний платіж та 673,40 грн - збитки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» (код ЄДРПОУ: 39719954, 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, буд. 30 А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) неустойку в розмірі 145,00 грн (сто сорок п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» (код ЄДРПОУ: 39719954, 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, буд. 30 А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

У решті позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КООПЕРАТИВ «РІВ`ЄРА СІТІ» (код ЄДРПОУ: 39719954, 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, буд. 30 А) в дохід держави судовий збір у розмірі 831,58 грн (вісімсот тридцять одна гривня 58 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В. К. Барвенко