УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №291/511/26 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О. С.
суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 291/511/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі» в особі Житомирської філії про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання відновити газопостачання
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 05 червня 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Федорчук І.В.
встановив:
03 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з заявою про забезпечення позову, разом з якою подав позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання відновити газопостачання.
В заяві про забезпечення позову просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» негайно відновити газопостачання за адресою проживання позивача шляхом відновлення механічно пошкодженого газопроводу та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії щодо газопроводу за адресою проживання позивача, що можуть перешкодити виконанню рішення суду у цій справі.
Заяву мотивує тим, що ним подано заяву до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8 300,00 грн, моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн та зобов`язання відновити газопостачання.
Так, 07.05.2026 відповідач здійснив механічне відрізання газової труби за адресою місця проживання ОСОБА_1 , позбавивши його газопостачання. Підставою для відключення слугувало повідомлення, отримане позивачем 05.05.2026 без підпису про вручення, що є грубим порушенням встановленої процедури. Позивач вказує, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з підірваним здоров`ям, який користується спеціальним захистом держави відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відсутність газопостачання становить пряму загрозу його здоров`ю та нормальним умовам проживання. Незважаючи на звернення до відповідача з претензією від 13.05.2026, скаргу до НКРЕКП від 09.05.2026 та заяву до поліції від 07.05.2026, газопостачання досі не відновлено.
Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 5 червня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову та зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії негайно відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення механічно пошкодженого газопроводу; заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії вчиняти будь-які дії щодо газопроводу за вказаною адресою, що можуть перешкодити виконанню рішення суду.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд відмовив у забезпеченні позову з посиланням на те, що заява по суті вирішує спір між сторонами. Вважає такий висновок хибним, оскільки відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або захист прав та інтересів позивача. Саме така ситуація, на думку скаржника, має місце у даній справі. Також зобов`язання відновити газопостачання як захід забезпечення позову не є тотожним, на думку апелянта, вирішенню спору по суті, оскільки носить тимчасовий характер і спрямоване виключно на збереження існуючого стану до ухвалення рішення суду.
Вказує, що суд не врахував, що відповідно до п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватись іншими заходами, передбаченими законами. Заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо газопроводу є самостійним заходом забезпечення, який суд міг задовольнити, не вирішуючи спір по суті.
Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з підірваним здоров`ям, яка користується спеціальним захистом держави відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Додає, що відсутність газопостачання з 07.05.2026 по теперішній час спричинило йому пряму шкоду здоров`ю.
Враховуючи вищезазначене, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не долучив до матеріалів справи жодних доказів співмірності вимоги забезпечення позову шляхом відновлення газопостачання, заявленим вимогам позовної заяви. Також відповідно до ч. 1 п. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Всупереч викладеному, однією з вимог позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 291/511/26 є зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання (розподіл природного газу) за адресою місцезнаходження об`єкта позивача, що є тотожним з визначеним ОСОБА_1 заходом забезпечення позову.
ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 5 червня 2026 року залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у забезпеченні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявник просив суд негайно відновити газопостачання за адресою проживання позивача шляхом відновлення механічно пошкодженого газопроводу та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії щодо газопроводу за адресою проживання позивача, що можуть перешкодити виконанню рішення суду у цій справі, тобто забезпечити позов у спосіб, який за своїм змістом вирішує спір по суті заявлених позовних вимог.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст.150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі» в особі Житомирської філії, в якому просив визнати протиправними дії ТОВ «Газорозподільні мережі» в особі Житомирської філії щодо припинення газопостачання (механічного від`єднання газового вводу) до його будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненого 07.05.2026 з порушенням встановленої законом процедури; зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі» в особі Житомирської філії відновити газопостачання (розподіл природного газу) до його будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у строк, що не перевищує три дні з дня набрання рішенням суду законної сили.
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд забезпечити позов шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ: 44907200) в особі Житомирської філії (код ВП у ЄДРПОУ: 45204957), надалі - Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» негайно відновити газопостачання за адресою проживання позивача шляхом відновлення механічно пошкодженого газопроводу та забороною Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ: 44907200) в особі Житомирської філії (код ВП у ЄДРПОУ: 45204957), надалі - Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії щодо газопроводу за адресою проживання позивача, що можуть перешкодити виконанню рішення суду у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, справа №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підміняє собою рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2023 року у справі №925/731/18 зазначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2024 року по справі №308/1493/23 виснував «апеляційний суд зробив висновок, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії на спірній межі перетину (накладання) земельних ділянок, за своїм змістом фактично є тотожними позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення спільної межі в натурі між двома суміжними ділянками, а заявлені заходи забезпечення позову не впливають на можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову про усунення перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою. Тому апеляційний суд надав оцінку вірогідності того, чи може невжиття заходів забезпечення позову у цій справі (у разі задоволення позову, з урахуванням майбутнього позову) ускладнити ефективний захист порушених прав позивача і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких має намір звернутися заявник. За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 в обраний ним спосіб».
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, що відповідно до положень ч.10 ст.150 ЦПК України є недопустимим, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги позову.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги, що зобов`язання відновити газопостачання як захід забезпечення позову не є тотожним вирішенню спору по суті, оскільки носить тимчасовий характер, є помилковими, оскільки вимога у заяві про забезпечення позову, а саме відновлення газопостачання є тотожною позовній вимогі про зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі» в особі Житомирської філії відновити газопостачання (розподіл природного газу) до його будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у строк, що не перевищує три дні з дня набрання рішенням суду законної сили.
Не заслуговують на увагу доводи скаржника, що відсутність газопостачання з 07.05.2026 по теперішній час спричинила пряму шкоду його здоров`ю, оскільки фактично стосуються встановлення обставин та підстав для відшкодування моральної шкоди, які становлять предмет розгляду справи по суті. Водночас вирішення питання про забезпечення позову не передбачає встановлення судом обставин, які становлять предмет доказування під час розгляду справи по суті, або надання їм остаточної правової оцінки. На цій стадії суд перевіряє наявність підстав для застосування відповідних заходів забезпечення позову, зокрема реальність ризику утруднення чи унеможливлення виконання можливого судового рішення, не вирішуючи наперед питання про обґрунтованість позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду, скаржником не надано.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 05 червня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 2 листопада 2026 року.
Головуючий О. С. Коломієць
Судді О. Б. Талько
К. В. Шалота