Постанова № 141224403 у справі № 910/5867/25 від 09.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/5867/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Тищенко А.І.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (повне рішення складено 14.01.2026)

у справі № 910/5867/25 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 2051684,87 гривень

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ДДТ Енерджі» (надалі також позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ДП «Гарантований покупець» (надалі також відповідач) про стягнення 1583916,38 гривень основної заборгованості, 355047,00 гривень інфляційних втрат, 112721,49 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлену електричну енергію згідно з договором № 13811/01 від 30.06.2017.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 відмовлено у задоволенні позову.

Вищевказане рішення мотивоване тим, що позивач з лютого 2022 року по вересень 2023 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, з огляду на що всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії за спірний період (травень - жовтень 2022 року) є нікчемними правочинами в силу приписів ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю), а отже враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондуючого зобов`язання їх сплачувати, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ «ДДТ Енерджі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що висновок суду першої інстанції про нікчемність актів купівлі-продажу електроенергії, як правочинів не є підставою для відмови у позові, оскільки виходячи із принципу «суд знає закони» суд першої інстанції повинен був застосувати у даній справі наслідки недійсності такого правочину та стягнути з відповідача вартість поставленої позивачем електроенергії.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.06.2017 між ДП «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та ТОВ «ДДТ Енерджі» (далі - ВАД) було укладено договір № 13811/01.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод відповідно до яких внесено зміни та доповнення до договору № 13811/01 від 30.06.2017.

30.06.2019 між ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець за договором, відповідач у справі) та ТОВ «ДДТ Енерджі» (виробник за «зеленим» тарифом за договором, позивач у справі) укладено додаткову угоду № 117/01 до договору № 13811/01 від 30.06.2017 відповідно до якої сторони дійшли згоди договір № 13811/01 від 30.06.2017 викласти в новій редакції.

Відповідно до умов 1.1. договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пункту 2.4, 2.5 договору сторонами погоджено, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживача (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до пункту 4.1 договору продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Пунктом 4.5 договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зелений» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зелений» тарифом відповідно до глави 9 Порядку.

Якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 договору).

На виконання умов договору № 13811/01 від 30.06.2017 позивач за період травень - жовтень 2022 року продав, а відповідач купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії: за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 559544,51 гривень, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 537969,68 гривень, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 589437,27 гривень, за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 425374,39 гривень, за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 317806,35 гривень та за жовтень 2022 року від 31.10.2022 у розмірі 275914,15 гривень.

Постановами № 1117 від 09.09.2022, № 1190 від 20.09.2022, № 473 від 14.03.2022 та № 946 від 15.05.2024 НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у період травень - жовтень 2022 року.

Щодо вирішення апеляційним судом в процесі розгляду справи процесуальних питань

Як було встановлено колегією суддів вже в процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції на підставі відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 21.04.2026 відбулось перетворення ДП «Гарантований покупець» в АТ «Гарантований покупець» з тим самим кодом ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Частиною першою ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 108 цього ж кодексу встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Як вбачається із відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань АТ «Гарантований покупець» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Гарантований покупець».

Відповідно до частини 6 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Таким чином, оскільки перетворення є одним із видів правонаступництва, враховуючи наведені приписи ЦК України та ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для проведення заміни відповідача ДП «Гарантований покупець» його правонаступником - АТ «Гарантований покупець».

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача у зв`язку із констатацією місцевим господарським судом нікчемності актів купівлі-продажу, через призму тверджень скаржника про те, що факт встановлення нікчемності актів купівлі-продажу електроенергії, з урахуванням всіх обставин даної справи, не повинно призводити до висновків про відмову у задоволенні позову.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову потрібно відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19, пункт 7.43) від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 95), від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21, пункт 102), від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23, пункт 221).

Принцип jura novit curia («суд знає закони»), зокрема, полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує необхідні правові норми до фактичних обставин спору (da mihi factum dabo tibi ius).

Неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У зв`язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у цій справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред`явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.

Тож для суду під час визначення меж судового розгляду є визначальними фактичні підстави позову, наведені у поданій позивачем позовній заяві. На противагу фактичним підставам позову суд у його процесуальній діяльності не обмежують визначені позивачем правові підстави позову, оскільки саме суд зобов`язаний здійснити правову кваліфікацію обставин справи під час вирішення спору.

Позивач у позовній заяві та впродовж розгляду справи у суді першої інстанції звертав увагу на ті обставини, що АТ «Гарантований покупець» в порушення умов договору № 13811/01 від 30.06.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленої позивачем у спірний період електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Здійснюючи правову кваліфікацію правовідносин у цій справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо правочин є оспорюваним, то такий правочин визнається недійсним судом (якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом). Натомість нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, такий правочин не породжує будь-яких прав та обов`язків. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його вчинення, не потребує окремого судового рішення про визнання його недійсним. Суд констатує нікчемність правочину у межах розгляду конкретної справи та застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Положеннями ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статі 13-1 цього ж закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті (особисті речі громадян, евакуаційні заходи).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 цього ж закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Положеннями ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «ДДТ Енерджі» станом на момент виникнення спірних правовідносин знаходилося за адресою: 74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Першотравнева, будинок 8 Б, а з вересня 2023 року позивач змінив адресу місцезнаходження, зареєструвавши її у м. Одеса.

Відповідно до Постанови № 816 від 28.05.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ДДТ Енерджі» місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є дахова сонячна фотовольтаїчна електрична станція будинків 11, 11-а по вулиці Виробничій у селі Коробки Каховського району, Херсонської області.

Село Коробки Каховського району, Херсонської області входить до складу Каховської міської громади, яка з 24.02.2022, є тимчасово окупованою російською федерацією територією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376.

Апеляційний суд наголошує на тому, що нікчемний правочин є недійсним уже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто ні для кого не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Подібний висновок міститься у пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, у якому зазначено, що правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін; бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії за спірний період (травень - жовтень 2022 року) є нікчемними правочинами в силу приписів ст.ст. 13, 13-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

У пунктах 74,75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то зазначає про це у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Велика Палата Верховного Суду також наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу (пункт 33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша даної статті). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята даної статті).

Відповідно до ст. 1212 цього ж кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п.1) ч.3).

Отже, враховуючи все вищевказане, колегія суддів констатує, що саме застосування наслідків недійсності правочину (реституція) як юридичний наслідок констатації нікчемності договору є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі, що у свою чергу також в повній мірі відповідатиме принципу процесуальної економії.

При цьому, враховуючи специфіку спірних правовідносин, що полягає в тому, що поставлена та прийнята відповідачем електрична енергія не може станом на момент розгляду даної справи бути повернута позивачу в натурі, апеляційний суд вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати на користь позивача саме вартість переданої йому електричної енергії відповідно до приписів ст. 216 ЦК України.

На переконання колегії суддів, очевидним є те, що заявляючи вимогу про стягнення 1583916,38 гривень основної заборгованості, позивач має на меті отримати грошові кошти за поставлену ним відповідачу електричну енергію, що за своєю правовою суттю та змістовним контекстом є суміжним із вимогою про стягнення (повернення) 1583916,38 гривень за поставлену електричну енергію на підставі положень ст.ст. 216,1212 ЦК України.

На переконання колегії суддів, саме вищеописана процесуальна діяльність суду в аспекті самостійного здійснення правильної правової кваліфікації спірних правовідносин та застосування до них в процесі прийняття рішення необхідної норми матеріального права, предметом регулювання якої є спірні правовідносини і забезпечує реальне та найбільш повне досягнення в процесі розгляду справи завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

У свою чергу, суд першої інстанції дійшовши у своєму рішенні до правильних та обґрунтованих висновків про застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та лише номінально зазначивши про те, що відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондуючого зобов`язання їх сплачувати, вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не виконав в повній мірі завдання господарського судочинства.

Місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні не здійснив необхідний правовий аналіз спірних правовідносин через призму положень ст.ст. 216, 1212 ЦК України, а також не надав висновків щодо необхідності та можливості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи саме задля виконання в межах даної справи завдання господарського судочинства із дотриманням принципу процесуальної економії.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд хоч і констатував факт передачі позивачем відповідачу у спірні місяці електричної енергії на підставі нікчемних актів купівлі-продажу, та при цьому жодним чином не дослідив питання наслідків таких дій сторін, а отже не вирішив в межах даної справи спір по суті, а лише створив підґрунтя для подальших судових тяжб.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції у процесі розгляду справи в жодній мірі не був позбавлений можливості з огляду на достатність матеріалів справи встановити всю повноту спірних правовідносин, та вирішити справу у такий спосіб, аби позивач не був змушений повторно звертатись до суду із іншим позовом, що очевидно буде обґрунтований тими ж фактичними обставинами та підставами, але вже із відмінною (правильною) юридичною кваліфікацією спірних правовідносин.

Таким чином, беручи до уваги всі обставини даної справи, дослідивши фактичні підстави позову, реалізовуючи принцип jura novit curia («суд знає закони») з метою дотримання принципу процесуальної економії, а також керуючись положеннями ст. 216 ЦК України відповідно до яких суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, апеляційний суд за результатами апеляційного перегляду доходить висновку про те, що вимоги про стягнення 1583916,38 гривень основної заборгованості, у даній справі, слід кваліфікувати, як вимогу про стягнення (повернення) 1583916,38 гривень вартості поставленої електричну енергію на підставі визначених статтями 216,1212 ЦК України правових конструкцій.

Ідентичні підходи перекваліфікації пред`явлених позовних вимог згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») задля досягнення завдань господарського судочинства та дотримання принципу процесуальної економії були неодноразово використані Верховним Судом у своїй практиці.

Так, наприклад Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц незважаючи на те, що прокурор обґрунтовуючи свої позовні вимоги просив суд повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність, застосувавши приписи статті 388 ЦК України, вказала на те, що залежно від обставин справи таку вимогу суд може кваліфікувати як негаторний позов, застосувавши приписи статті 391 ЦК України.

Щодо визначення обсягу поставленої позивачем у спірний період електричної енергії відповідачу та її вартості

Згідно із абзацом першим частини шостої статті 65 ЗУ «Про ринок електричної енергії» порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.

Пунктом 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

Відповідно до пункту 1.11.1 глави 1.11 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Пунктом 8.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), визначено, що для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець повинен стати учасником ринку електричної енергії, укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, типові форми яких затверджені Регулятором, вступити на підставі цього договору до балансуючої групи гарантованого покупця, про що продавець зобов`язаний повідомити ОСР, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться, та здійснювати операції з купівлі та продажу електричної енергії лише із гарантованим покупцем.

Згідно із пунктами 8.2, 8.3 Порядку до переліку точок комерційного обліку, на підставі яких здійснюється розрахунок небалансу балансуючої групи гарантованого покупця, можуть бути включені лише точки комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць, на підставі яких здійснюється продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною (8.2). Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (8.3).

Пунктом 10.1 Порядку передбачено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.2 Порядку встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Відповідно до пункту 10.3 Порядку, після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Відповідно до підпункту 63 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311, сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.

Пунктами 9.14.1, 9.14.3 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.

Отже, як вбачається із аналізу вищенаведених норм, облік фактичного обсягу електроенергії купленої за «зеленим» тарифом здійснюється на підставі сертифікованих даних комерційного обліку щодо виробленої (відпущеної, переданої) електричної енергії отриманих від адміністратора комерційного обліку, зокрема, за допомогою системи управління ринком.

При цьому, саме на гарантованого покупця положеннями Порядку, як спеціально уповноваженого регулятором суб`єкта покладений обов`язок після отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку провести розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направити продавцю відповідні акти купівлі-продажу в електронному вигляді, підписані зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Отже, саме на основі даних комерційного обліку отриманих від адміністратора комерційного обліку щодо виробленої та поставленої позивачем відповідачу електричної енергії за «зеленим» тарифом у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2022 року, між позивачем та відповідачем були підписані акти купівлі - продажу електроенергії: за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 559544,51 гривень, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 537969,68 гривень, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 589437,27 гривень, за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 425374,39 гривень, за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 317806,35 гривень та за жовтень 2022 року від 31.10.2022 у розмірі 275914,15 гривень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сам по собі факт підписання відповідачем та позивачем вищевказаних актів купівлі-продажу беззаперечно вказує на остаточне узгодження між ними обсягу поставленої позивачем відповідачу електричної енергії у відповідні періоди та вартості такої енергії, що при цьому визначалось саме відповідачем, як ініціатором оформлення та підписання актів відповідно до положень Порядку, на підставі сертифікованих даних комерційного обліку щодо виробленої (відпущеної, переданої) електричної енергії отриманих від адміністратора комерційного обліку, зокрема, за допомогою системи управління ринком, а отже на основі об`єктивно встановлювальних та безспірних показників.

При цьому, на переконання апеляційного суду, встановлення у процесі розгляду даної справи факту нікчемності підписаних між позивачем та відповідачем актів купівлі-продажу електроенергії, жодним чином не виключає можливості розрахунку та визначення судом на основі їх змісту обсягів поставленої позивачем відповідачу електричної енергії у відповідні періоди та вартості такої енергії, враховуючи той факт, що такі дані попередньо вже перевірялись відповідачем на підставі сертифікованих даних комерційного обліку щодо виробленої (відпущеної, переданої) електричної енергії отриманих від адміністратора комерційного обліку, зокрема, за допомогою системи управління ринком, а отже є об`єктивно встановлювальними та безспірними.

Іншими словами, сама по собі нікчемність правочину означає те, що дії сторін не відповідають природі правочину, а отже такі дії (до прикладу підписання сторонами актів купівлі-продажу), не призводять у жодному разі до набуття цивільних прав та обов`язків.

Проте, факт неможливості набуття особами цивільних прав та обов`язків не нівелює відповідний документ в аспекті його змістовності та інформативності.

Крім того, дані про обсяги поставленої позивачем відповідачу електричної енергії у відповідні періоди та вартість такої енергії, що містяться у вищевказаних актах також перевірялись та верифіковувались Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, внаслідок чого регулятором були ухваленні відповідні постанови № 1117 від 09.09.2022, № 1190 від 20.09.2022, № 473 від 14.03.2022 та № 946 від 15.05.2024 про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у період травень - жовтень 2022 року.

Таким чином, перекваліфікувавши вимоги позивача про стягнення 1583916,38 гривень основної заборгованості, у даній справі, на вимоги про стягнення (повернення) 1583916,38 гривень вартості поставленої електричної енергії на підставі статей 216,1212 ЦК України, перевіривши на основі даних та відомостей, вказаних у актах купівлі - продажу електроенергії: за травень 2022 року від 31.05.2022, за червень 2022 року від 30.06.2022, за липень 2022 року від 31.07.2022, за серпень 2022 року від 31.08.2022, за вересень 2022 року від 30.09.2022 та за жовтень 2022 року від 31.10.2022, безпосередньо обсяг переданої позивачем відповідачу електричної енергії та її вартість станом на момент такого передання, колегія суддів у процесі апеляційного розгляду доходить висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1583916,38 гривень вартості поставленої електричної енергії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, як вже було вказано судом вище, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а отже сам факт отримання відповідачем електричної енергії на загальну суму 1583916,38 гривень на підставі нікчемних актів зумовило виникнення у нього одразу в силу положень ст.ст. 216, 1212 ЦК України обов`язку із відшкодування (повернення) позивачу вартості одержаної електричної енергії.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

На глибоке переконання суду апеляційної інстанції, позивач має безспірне право отримати від відповідача виконання свого обов`язку по відшкодуванню (поверненню) вартості одержаної електричної енергії в повній мірі, без матеріальних втрат, які він беззаперечно поніс від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що відбувались у економіці нашої країни зокрема і у заявлений у позові період з 16.09.2022 по 08.05.2025.

У даному контексті, колегія судів звертає увагу на те, що ніхто не може жодним чином обмежувати та зменшувати обсяг прав позивача, як в тій чи іншій мірі постраждалої сторони, а відповідач не може отримувати переваги від факту отримання електричної енергії на підставі нікчемного договору, та неналежного виконання своїх зобов`язань по відшкодуванню (поверненню) вартості одержаної електричної енергії, у зв`язку із існуванням інфляційних процесів у економіці України.

Якщо слідувати та підтримувати концепцію, відмінну від вищевказаної, то внаслідок затягування виконання своїх зобов`язань по відшкодуванню (поверненню) вартості одержаної електричної енергії, відповідач, як сторона, яка безпідставно отримала електричну енергію на загальну суму 1583916,38 гривень набуде переваги від нікчемних правочинів у зв`язку із поступовим зменшенням купівельної спроможності грошових коштів та їх знецінення, а тому в решті решт, повернуті кошти відповідачем позивачу за передану електричну енергію будуть вартувати менше ніж вони коштували станом на момент здійснення передачі, внаслідок чого навіть станом на момент остаточного виконання рішення суду, відповідач все ж в деякій мірі набуде обсяг прав з таких актів у вигляді різниці між купівельної спроможності гривні станом на момент передачі електричної енергії та купівельної спроможності гривні станом на момент відшкодування (повернення) вартості такої електричної енергії, а при цьому порушені права позивача не будуть відновлені у повному та належному обсязі, що є неприпустимим та несправедливим.

Таким чином, враховуючи все вищевказане, перевіривши здійсненні позивачем розрахунки, колегія суддів доходить до висновку, що вони є арифметично правильними, а отже необхідним та правомірним є присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 355047,00 гривень інфляційних втрат та 112721,49 гривень 3% річних.

Крім того, колегією суддів також звертає увагу на наступне.

11.03.2026 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» (надалі - Закон), яким зокрема було доповнено розділ XVII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про ринок електричної енергії» пунктом 13-6 наступного змісту.

Тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року після його припинення чи скасування, оператор системи передачі формує, підтримує в актуальному стані та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі, створити Спеціальну Комісію із залученням представників Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, оператора системи передачі, операторів системи розподілу, територія ліцензованої діяльності яких була окупована або є тимчасово окупованою, Служби безпеки України (далі - Спеціальна Комісія).

Спеціальна Комісія має в термін 45 календарних днів з дати її створення затвердити перелік об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовувалися або розташовані на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначити час припинення та відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України такими об`єктами електроенергетики та надати його для включення до реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією.

До реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією, оператором системи передачі на підставі рішення Спеціальної Комісії вносяться відомості зокрема про час припинення та відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України такими об`єктами електроенергетики.

Оператор системи передачі зберігає достовірні та верифіковані технічні відомості та іншу вичерпну інформацію, що надана Спеціальною Комісією, а в подальшому надану учасниками ринку, що підтверджує факти відсутності відпуску електричної енергії в об`єднану енергосистему України.

Оператор системи передачі на основі наданої інформації приймає рішення про включення або виключення об`єкта електроенергетики з реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією зокрема з дня, наступного за днем отримання від операторів систем відомостей про припинення або початок відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України.

Адміністратор комерційного обліку забезпечує збереження даних щодо фактичного відпуску або відбору, визначає сертифіковані дані комерційного обліку для об`єктів електроенергетики, які включені до реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією, визначає сертифіковані дані на рівні нуля з дати/години припинення та до дати/години відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України та забезпечує передачу таких сертифікованих даних адміністратору розрахунків та учасникам ринку електричної енергії за періоди, починаючи з початку введення воєнного стану в Україні.

Учасники ринку електричної енергії не здійснюють купівлю та оплату електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), які включені до реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією, за періоди з дати/години припинення та до дати/години відновлення відпуску такими об`єктами електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України.

Сплачені на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» кошти за електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), якщо такі об`єкти включені до реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією, підлягають поверненню виробниками електричної енергії за періоди з дати/години припинення та до дати/години відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України протягом одного місяця з дати виставлення коригувального рахунку відповідним учасником ринку.

Гарантований покупець здійснює оплату виробникам, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції), за електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, виключно за періоди, які не включені до реєстру по таких об`єктах електроенергетики (які не належать до періодів з дати/години припинення та до дати/години відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України), зменшену на суму заборгованості такого виробника перед гарантованим покупцем, яку було погашено шляхом одностороннього зарахування.

Як вбачається із правового аналізу вищевказаних правових норм, законодавцем у новоприйнятому законі було чітко регламентовано процедуру створення Спеціальної Комісії, на яку будуть покладені функції затвердження переліку об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії та які розташовувалися або розташовані на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також визначення часу припинення та відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України такими об`єктами електроенергетики.

Отже, одним із визначальних завдань роботи Спеціальної Комісії є встановлення моменту припинення відпуску електричної енергії об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії, оскільки відповідно до приписів Закону, саме визначення моменту припинення відпуску електричної енергії в об`єднану енергосистему України є визначальним у питанні проведення операцій із купівлі та продажу електричної енергії.

Зокрема, положеннями Закону чітко визначається, що учасники ринку електричної енергії не здійснюють купівлю та оплату електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, які включені до реєстру об`єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії та які розташовані на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією, за періоди з дати/години припинення та до дати/години відновлення відпуску такими об`єктами електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України.

У тому числі і Гарантований покупець здійснює оплату виробникам, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії, за електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, виключно за періоди, які не включені до реєстру по таких об`єктах електроенергетики (які не належать до періодів з дати/години припинення та до дати/години відновлення відпуску електричної енергії в контрольовану частину об`єднаної енергосистеми України).

Апеляційний суд у контексті вищевказаного, звертає увагу на наступне.

05.06.2023 НЕК «Укренерго» надіслало на адресу ДП «Гарантований покупець» лист № 01/27376, в якому, як Адміністратор комерційного обліку (АКО) повідомила про надходження листів від АТ «Херсонобленерго» від 01.06.2023 № 01-001280 та ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 № 007-63/3069 щодо надання переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України.

У листі від 01.06.2023 № 01-001280 АТ «Херсонобленерго» зазначило, що усі об`єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованих частинах Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей, працюють несинхронно з ОЕС України починаючи з 00:00 12.11.2022. У переліку об`єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частини Херсонської області вказано електростанцію, що належить учаснику ринку ТОВ «ДДТ ЕНЕРДЖІ», ЕІС код Х-типу 62Х187048919639Y, ЕІС код ТКО ZV-типу 62ZV87079G16993А.

В листі ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 № 007-63/3069 наведено перелік виробників, розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднанні до електричної мережі та працюють несинхронно з ОЕСУ. Зокрема, у цьому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об`єкта генерації ТОВ «ДДТ ЕНЕРДЖІ», ЕІС-код підприємства 62W742977380598Y, ЕІС код ZV-типу 62ZV87079G16993А.

13.06.2023 НЕК «Укренерго» надіслало на адресу ДП «Гарантований покупець» лист № 01/28760, в якому, як Адміністратор комерційного обліку (АКО), в доповнення до листа від 05.06.2023 № 01/27376, повідомила про надходження разом із листом АТ «Укрзалізниця» від 07.06.2023 № ЕЕЦ-15/475 листа АТ «Херсонобленерго» від 06.06.2023 № 01-001327 з оновленим переліком ресурсних об`єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України. Зокрема, у цьому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об`єкта генерації ТОВ «ДДТ Енерджі», ЕІС код Х-типу 62Х187048919639Y, ЕІС-код підприємства 62W742977380598Y, ЕІС код ZV-типу 62ZV87079G16993А.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (4). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (5). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (7).

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що обставини несинхронної роботи об`єктів генерації позивача (ЕІС-код підприємства 62W742977380598Y) з ОЕС України з 12.11.2022 вже були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/5634/23 за позовом ДП «Гарантований покупець» до ТОВ «ДДТ Енерджі» про стягнення 422637,68 гривень, з огляду на що такі обставини є доведеними і не підлягають повторному доказуванню в межах даної справи на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

При цьому, враховуючи вищевказані обставини, очевидним є висновок про те, що об`єкти генерації позивача (ЕІС-код підприємства 62W742977380598Y) працювали синхронно з ОЕС України до 12.11.2022, що підтверджується безпосередньо інформацією, викладеною у наведених вище листах Адміністратором комерційного обліку (АКО), - НЕК «Укренерго», а отже є в повній мірі достовірною.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 та у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, як на підставу для відмови у задоволенні позову є необґрунтованими та безпідставними, оскільки предметом розгляду та дослідження Верховного Суду у вищевказаних справах було виключно питання правозастосування положень частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в аспекті висновків судів про нікчемність актів купівлі-продажу електроенергії, підписаних в період часу з лютого по серпень 2022, а отже правові висновки колегії судів викладені у даній постанові у жодній мірі не суперечать їм.

Водночас, предметом розгляду та дослідження Верховного Суду у вищенаведених постановах не було питання можливості та обґрунтованості реалізації судом у спірних правовідносинах, принципу jura novit curia («суд знає закони») шляхом перекваліфікації заявлених позивачем вимог, та з власної ініціативи застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, задля дотримання принципу процесуальної економії.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 цього ж кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову, за наведених у даній постанові підстав та мотивів.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/5867/25 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі» (ідентифікаційний код: 40610227) 1583916,38 гривень основної заборгованості, 355047,00 гривень інфляційних втрат, 112721,49 гривень 3% річних, 24620,21 гривень судового збору.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі» (ідентифікаційний код: 40610227) 36930,32 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.11.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді А.І. Тищенко

О.М. Сковородіна