Постанова № 141262009 у справі № 910/5867/25 від 05.11.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2026 р. Справа№ 910/5867/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Тищенко А.І.

Сковородіної О.М.

розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі»

про ухвалення додаткового рішення

подану за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (повне рішення складено та підписано 14.01.2026)

у справі № 910/5867/25 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 2051684,87 гривень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДДТ Енерджі» (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ДП «Гарантований покупець» (надалі також відповідач) про стягнення 1583916,38 гривень основної заборгованості, 355047,00 гривень інфляційних втрат, та 112721,49 гривень 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ «ДДТ Енерджі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 апеляційну скаргу ТОВ «ДДТ Енерджі» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ДДТ Енерджі» 1583916,38 гривень основної заборгованості, 355047,00 гривень інфляційних втрат, 112721,49 гривень 3% річних, 24620,21 гривень судового збору, та 36930,32 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

15.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ДДТ Енерджі» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з відповідача 80002,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

16.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Гарантований покупець» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивача, враховуючи що місцевим господарським судом не вирішувалося питання про стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості вирішувати це питання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 3) ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (1). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (3).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (3).

Положеннями ч.ч. 2-4 ст. 126 цього ж кодексу визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч.ч. 4, 5, 14 ст. 129 цього ж кодексу інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (5). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (14).

Колегія суддів беручи до уваги положення ч. 14 ст. 129 ГПК України звертає увагу на те, що оскільки апеляційний суд своєю постановою від 09.09.2026 ухвалив нове рішення у даній справі, апеляційна інстанція повинна змінити розподіл судових витрат, понесених позивачем, в тому числі і у суді першої інстанції.

У свою чергу, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).

У свою чергу потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі заяви про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у тексті позовної заяви, тобто до закінчення судових дебатів у справі, було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, заявлено про необхідність розподілу таких витрат, вказано про те, що докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також було подано протягом п`яти днів безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду відповідну заяву із доказами на підтвердження розміру понесених витрат.

Отже, враховуючи те, що позивачем було належно виконано свої процесуальні обов`язки, визначені положеннями статей 124, 129 ГПК України, та те, що саме внаслідок ухвалення апеляційним судом постанови спір у даній справі остаточно було розглянуто по суті, позивач повинен був протягом п`яти днів подати саме до апеляційного суду докази на підтвердження розміру понесених витрат, що і було ним зроблено.

Таким чином, позивач має право отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції за рахунок відповідача.

Заперечення відповідача про те, що оскільки місцевим господарським судом не вирішувалося питання про стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, у тому числі і відмови у стягненні відповідних витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості вирішувати це питання, є в повній мір безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не був зобов`язаний звертатись до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, враховуючи факт ухвалення місцевим господарським судом рішення не на його користь.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суда зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18).

Крім того, судом враховано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).

Беручи до уваги всі вищезазначені правові висновки Верховного Суду, оцінивши доводи позивача щодо заявленого ним за результатами апеляційного перегляду розміру витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши всі інші аспекти, складність та характер спору у даній справі, а також розумну необхідність судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в процесі розгляду справи у суді першої інстанції та розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), є неспіврозмірними зі складністю справи та надто завищеними щодо іншої сторони спору, а тому не підлягають компенсації за рахунок відповідача у повному обсязі.

Таким чином, оцінивши в процесі розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення доводи ТОВ «ДДТ Енерджі» щодо заявлених ним судових витрат через призму вищевказаних критеріїв їх оцінки, взявши до уваги подані АТ «Гарантований покупець» заперечення, керуючись принципами верховенства права, справедливості та розумності, а також врахувавши положення статей 126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, підлягають задоволенню в розмірі 40000,00 гривень.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДТ Енерджі» (ідентифікаційний код: 40610227) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в процесі розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 40000,00 гривень.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено і підписано 05.11.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді А.І. Тищенко

О.М. Сковородіна