Судові рішення

Рішення № 141226003 у справі № 904/4093/26 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 у господарській справі № 904/4093/26 (категорія «Енергоносіїв»). Суд: Господарський суд Дніпропетровської області, суддя Дупляк Степан Анатолійович.

Справа№ 904/4093/26
СудГосподарський суд Дніпропетровської області
СуддяДупляк Степан Анатолійович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЕнергоносіїв
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру05.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141226003

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 м. Дніпро Справа № 904/4093/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Бєльчикової М.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Шепетовська К.С. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Григор`єв М.І. (в режимі відеоконференції),

дослідивши матеріали справи №904/4093/26

за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"

до Комунального закладу "АКАДЕМІЧНИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ.ЛЕСІ УКРАЇНКИ М. КАМ`ЯНСЬКОГО" КАМ`ЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального закладу "АКАДЕМІЧНИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ.ЛЕСІ УКРАЇНКИ М. КАМ`ЯНСЬКОГО" КАМ`ЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за листопад та грудень 2025 року, а також за лютий та березень 2026 року за договором про постачання теплової енергії №78т/25 від 14.01.2025 у розмірі основного боргу в сумі 1.837.050,77 грн, пеню у розмірі 214.885,65 грн, три проценти річних у розмірі 21.388,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 60.169,04 грн, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка ухвалою від 08.09.2026 прийнята до розгляду.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4093/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026.

Ухвалою від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, про які зазначено в тексті ухвали.

Через систему "Електронний суд" 15.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними доказами.

Через систему "Електронний суд" 16.07.2026 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків з відповідними доказами.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електронний суд" 21.07.2026 від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд провести розгляд справи №904/4093/26 за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін.

Ухвалою від 27.07.2026 суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почати спочатку. Замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 11.08.2026.

Через систему "Електронний суд" 27.07.2026 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.06.2026 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через систему "Електронний суд" 04.08.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Через систему "Електронний суд" 05.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату, після 01.09.2026.

Ухвалою від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання до 08.09.2026.

Через систему "Електронний суд" 02.09.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за листопад та грудень 2025 року, а також з лютого по березень 2026 року за договором про постачання теплової енергії №78т/25 від 14.01.2025 у розмірі основного боргу у сумі 1.837.050,77 грн, пеню у розмірі 214.885,65 грн, три проценти річних у розмірі 21.388,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 60.169,04 грн, а також судовий збір у розмірі 15.897,41 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4093/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2026.

Через систему "Електронний суд" 03.09.2026 від відповідача надійшла заява відкладення підготовчого судового засідання, у якій відповідач, зокрема, просить суд надати Театру час для ознайомлення з додатковими документами, поданими позивачем, підготовки та подання заперечень на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 08.09.2026 заяву позивача (вх. 02.09.2026) про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, підготовче засідання відкладено до 06.10.2026.

Через систему "Електронний суд" 14.09.2026 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.09.2026 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через систему "Електронний суд" 29.09.2026 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.10.2026 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через систему «Електронний суд» 05.10.2026 від відповідача надійшли заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 06.10.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 21.10.2026.

Через систему «Електронний суд» 15.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копій платіжних інструкцій від 21.09.2026 №391 і №392 з відмітками про оплату.

Через систему «Електронний суд» 15.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії платіжної інструкції від 20.10.2026 №31.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2026, до 04.11.2026.

Ухвалою від 22.10.2026 учасників процесу повідомлено про те, що наступне засідання у справі відбудеться 04.11.2026.

Через систему «Електронний суд» 26.10.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Через систему «Електронний суд» 30.10.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач повідомив, що станом на 28.10.2026, відповідачем частково сплачена заборгованість за лютий 2026 року у сумі 810.904,29 грн та за березень 2026 року у сумі 342.701,33 грн.

Таким чином актуальною заборгованістю станом на 30.10.2026 є загальна заборгованість у розмірі 808.708,93, з яких:

683.445,77 грн основної заборгованості;

81.173,75 грн пені;

8.105,00 грн трьох процентів річних;

35.984,41 грн інфляційних втрат, а також відшкодуванню підлягає судовий збір у розмірі 15.897,41 грн.

Через систему «Електронний суд» 04.11.2026 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №904/4093/26 копії платіжної інструкції Театру від 03.11.2026 №47, оскільки 03.11.2026 Театр додатково здійснив часткове погашення боргу перед АТ «Дніпровська ТЕЦ» за договором №78т/25 про постачання теплової енергії від 14.01.2025 і Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі №904/5409/25 в сумі 50.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.11.2026 №47.

В судовому засіданні 04.11.2026 представники позивача і відповідача відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

14.01.2025 між сторонами укладено договір №78т/25 про постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов`язується протягом 2025 року поставити споживачеві (відповідачу) теплову енергію (товар) в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до акту про постачання теплової енергії №11-00078 у листопаді 2025 року відповідачу було поставлено теплової енергії в кількості 29,103800 Гк на суму 160.462,75 грн.

Відповідно до акту про постачання теплової енергії №12-00078 від 31.12.2025 у грудні 2025 року відповідачу було поставлено теплової енергії в кількості 95,341900 Гк на суму 522.983,02 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач наголошує, що позивач застосовує надмірно великі штрафні санкції до театру, який є комунальним закладом, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, та є об`єктом критичної інфраструктури, як спосіб отримання додаткових надмірно високих доходів, що є більш вигідним для позивача порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за надані послуги; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії від 14.01.2025 №78т/25 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого виконавець зобов`язується протягом 2025 року поставити споживачеві теплову енергію (товар) зазначений у п. 1.2 договору в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Найменування товару: код ДК 021-2015: 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія) (п. 1.2 договору).

Теплова енергія поставляється споживачу у кількості 417,3982 Гкал (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 ціна цього договору становить 1.600.000,00 грн, в т. ч. ПДВ 266.666,66 грн.

Вартістю теплової енергії є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 3.2 договору).

Цей договір, відповідно до п. 9.1, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Керуючись ст. 631 ЦК України сторони прийшли до згоди, що умови договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2025.

Поставка позивачем на користь відповідача теплової енергії підтверджується актами про відпуск теплової енергії від 27.11.2025, від 27.12.2025, від 25.02.2026, від 27.03.2026.

Для сплати заборгованості позивач виставив відповідачу рахунки.

Оскільки відповідач заборгованість за отриману теплову енергію не сплатив, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати і звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.837.050,77 грн основної заборгованості (з яких заборгованість за листопад 2025 року становить 160.462,75 грн, заборгованість за грудень 2025 року становить 522.983,02 грн, заборгованість за лютий 2026 року становить 810.904,29 грн, заборгованість за березень 2026 року становить 342.701,33 грн). Крім цього позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 214.885,65 грн, три проценти річних у розмірі 21.388,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 60.169,04 грн.

Суд наголошує, що у заяві про збільшення позовних вимог (вх. 02.09.2026) позивач вказав, що у зв`язку з наявною заборгованістю споживача за теплопостачання за лютий та березень 2026 року на підставі укладеного договору №78т/25 від 14.01.2025 про постачання теплової енергії у загальній сумі 1.153.605,62 грн (за лютий 2026 року - 810.904,29 грн, за березень 2026 року - 342.701,33 грн), позивач вимушений нарахувати пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, які входять до складу грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 8.3 вище наведеного договору, яким передбачена відповідальність споживача за невиконання умов договору, відповідно до якого у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну виконання зобов`язань.

Для суду під час визначення меж судового розгляду є визначальними фактичні підстави позову, наведені у поданій позивачем позовній заяві. На противагу фактичним підставам позову суд у його процесуальній діяльності не обмежують визначені позивачем правові підстави позову, оскільки саме суд зобов`язаний здійснити правову кваліфікацію обставин справи під час вирішення спору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16.04.2025 у справі №924/971/23 (п. 132).

Фактичною підставою позову є договір №78т/25 від 14.01.2025 зі строком дії до 31.12.2025.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Законів України Про теплопостачання, Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, Про природні монополії; Про ліцензування видів господарської діяльності, Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 Про затвердження Правил користування тепловою енергією.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд встановив, що між сторонами був укладений договір про постачання теплової енергії від 14.01.2025 №78т/25 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого виконавець зобов`язується протягом 2025 року поставити споживачеві теплову енергію (товар) зазначений у п. 1.2 договору в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Факт поставки теплової енергії підтверджується актами про відпуск теплової енергії від 27.11.2025, від 27.12.2025, від 25.02.2026, від 27.03.2026.

Таким чином за листопад 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 160.462,75 грн, за грудень 2025 року становить 522.983,02 грн, за лютий 2026 року становить 810.904,29 грн, за березень 2026 року становить 342.701,33 грн.

Відповідно до п. 3.7 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим місяцем, що є граничним строком внесення плати за спожиту теплову енергію.

Отже строк оплати спожитої послуги є таким, що настав.

Відповідач заперечив наявність заборгованості перед позивачем та повідомив у поясненнях (вх. 25.10.2026), що Театр не має заборгованості перед позивачем за договором №78т/25 про постачання теплової енергії від 14.01.2025 за листопад і грудень 2025 року, оскільки згідно з п. 1.1 договору №78т/25 про постачання теплової енергії від 14.01.2025 виконавець (позивач) зобов`язався протягом 2025 року поставити споживачеві - Театру теплову енергію - товар, зазначений у п. 1.2 договору, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно з п. 1.3 договору теплова енергія поставляється споживачу у кількості 417,3982 Гкал.

З метою належного виконання умов зазначеного договору, згідно зі ст. 49 БК України, Театр прийняв рішення про оплату отриманої теплової енергії та подав до Державної казначейської служби України реєстри бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 12.02.2025 №6 і від 13.03.2025 №12. Також Театр постійно вживає заходи щодо виділення асигнувань на оплату теплової енергії. Зокрема, листами від 22.08.2024 №193 і від 26.08.2025 №221 Театр звертався до Управління культури Кам`янської міської ради з проханням надати сприяння у вирішенні зазначеного питання. Між тим, грошові кошти для оплати вказаної суми за договором відповідачу виділені не були.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 10.04.2026 у справі №904/5409/25, яке набрало законної сили, як вказує відповідач, зазначена сума боргу за вказаним договором була стягнута з Театру на користь позивача.

Відповідач повідомив, що станом на цей час Театр частково виконав зазначене судове рішення, сплатив позивачу 1.100.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.09.2026 №375, від 28.09.2026 №27 і від 20.10.2026 №31, копії яких додані до матеріалів справи та разом з поясненнями надаємо повторно.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки предметом судового розгляду у справі №904/5409/25 Господарського суду Дніпропетровської області була заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року.

Предметом судового розгляду у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла за надані послуги у листопаді та грудні 2025 року та у лютому і березні 2026 року, тобто за інший період.

Отже платіжні інструкції від 09.09.2026 №375, від 28.09.2026 №27 та від 20.10.2026 №31 та від 03.11.2026 №47 на суму 50.000,00 грн (долучена до справи 04.11.2026) не мають жодного відношення до даної справи.

З огляду на викладене заборгованість відповідача перед позивачем за період листопад - грудень 2025 року у загальному розмірі 683.445,77 грн (160.462,75 грн + 522.983,02 грн) визнається підтвердженою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

В подальшому, у зв`язку з наявною заборгованістю споживача за теплопостачання за лютий та березень 2026 року, як вказує позивач, на підставі укладеного договору №78т/25 від 14.01.2025 про постачання теплової енергії у загальній сумі 1.153.605,62 грн (за лютий 2026 року у розмірі 810.904,29 грн та за березень 2026 року у розмірі 342.701,33 грн), позивач вимушений був нарахувати пеню, інфляційні втрати та три річних, які входять до складу грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 8.3 вище наведеного договору, яким передбачена відповідальність споживача за невиконання умов договору, відповідно до якого у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну виконання зобов`язань.

Відповідач визнав, що дійсно у лютому і березні 2026 року Театр спожив теплову енергію на загальну суму 1.153.605,62 грн (у лютому 2026 року на суму 810.904,29 грн, у березні 2026 року на суму 342.701,33 грн), але поставка теплової енергії, як вказує відповідач, здійснювалась позивачем за договором №78т/26 про постачання теплової енергії від 14.01.2026, а не за договором №78т/25 про постачання теплової енергії від 14.01.2025.

Оцінивши позиції сторін та взявши до уваги наявні у справі докази суд доходить таких висновків.

Фактичною підставою позовних вимог є договір про постачання теплової енергії від 14.01.2025 №78т/25.

Цей договір, відповідно до п. 9.1, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Керуючись ст. 631 ЦК України сторони прийшли до згоди, що умови договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2025.

Отже договір про постачання теплової енергії від 14.01.2025 №78т/25 регулює відносини поставки теплової енергії позивачем відповідачу протягом 2025 року, а не протягом, в тому числі, 2026 року.

Докази продовження строку дії договору про постачання теплової енергії від 14.01.2025 №78т/25 після 31.12.2025 в матеріалах справи відсутні.

Відповідач в якості доказів оплати заборгованості за лютий 2026 року долучив платіжну інструкцію №391 від 21.09.2026 на суму 810.904,29 грн та в якості доказів оплати заборгованості за березень 2026 року долучив платіжну інструкцію №392 від 21.09.2026 на суму 342.701,33 грн.

Суд доходить висновку, що заборгованість 2026 року (лютий, березень) виникла на іншій фактичній підставі, аніж на підставі договору 2025 року. З роздруківок по об`єктам договору за лютий та березень 2026 року вбачається здійснення розрахунків за договором №78т/26, тобто договором іншим, аніж договір №78т/25. Оскільки договір №78т/26 фактичною підставою позовних вимог позивачем не визначався та до справи його копія не долучалася, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за лютий та березень 2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3).

Пунктом 8.3 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання зобов`язань.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 81.173,75 грн, з яких за період з 01.01.2026 до 18.06.2026 на суму 22.284,44 грн була нарахована пеня на заборгованість листопада 2025 року та за період з 01.02.2026 до 18.06.2026 на суму 58.889,31 грн була нарахована пеня на заборгованість грудня 2025 року.

У відзиві відповідач заперечив проти позову та просив суд врахувати вказані ним (відповідачем) обставини та судову практику і звільнити Театр від сплати надмірно великих штрафних санкцій, зокрема, пені.

Відповідач у відзиві контррозрахунку не надав.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків погашення заборгованості, яка виникла за поставку теплової енергії у лютому та березні 2026 року, то дана вимога є похідної від вимоги про стягнення основної заборгованості за теплову енергію поставлену у лютому та березні 2026 року, у задоволенні якої суд відмовив, а тому відмовляє і у задоволенні вказаної похідної вимоги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних у загальному розмірі 8.105,00 грн, з яких за період з 01.01.2026 до 18.06.2026 на суму 2.216,00 грн були нараховані три проценти річних на заборгованість листопада 2025 року та за період з 01.02.2026 до 18.06.2026 на суму 5.889,00 грн були нараховані три проценти річних на заборгованість грудня 2025 року. Також позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 35.984,41 грн, з яких за період з січня 2026 року до травня 2026 року на суму 9.351,85 грн були нараховано інфляційні втрати на заборгованість листопада 2025 року та за період з лютого 2026 року до травня 2026 року на суму 26.632,56 грн були нараховані інфляційні втрати на заборгованість грудня 2025 року.

У відзиві відповідач заперечив проти позову та просив суд врахувати вказані ним (відповідачем) обставини та судову практику і звільнити Театр від сплати надмірно великих штрафних санкцій, зокрема, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві контррозрахунку не надав.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення строків погашення заборгованості, яка виникла за поставку теплової енергії у лютому та березні 2026 року, то дана вимога є похідної від вимоги про стягнення основної заборгованості за теплову енергію поставлену у лютому та березні 2026 року, у задоволенні якої суд відмовив, а тому відмовляє і у задоволенні вказаної похідної вимоги.

Щодо клопотання відповідача про звільнення Театру від сплати надмірно великих штрафних санкцій (пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат).

Відповідач вважає, що позивач застосовує надмірно великі штрафні санкції до Театру, який є комунальним закладом, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, та є об`єктом критичної інфраструктури, як спосіб отримання додаткових надмірно високих доходів, що є більш вигідним для позивача порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно зі Статутом Театр є комунальним унітарним театрально-видовищним закладом культури Кам`янської міської ради, засновником та власником якого є Кам`янська міська територіальна громада в особі Кам`янської міської ради (п. 1.1, 1.2 Статуту). Фінансування Театру здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. Заклад не має на меті отримання прибутку і є неприбутковим закладом (п. 6.2, 6.3 Статуту). Згідно зі ст. 8 Закону України «Про театри і театральну справу» та Статутом Театру метою основної діяльності Театру є розвиток театрального мистецтва і театральної справи, формування та задоволення потреб населення в театральному мистецтві. Основна діяльність Театру не має на меті одержання прибутку. Також наш заклад визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, оскільки є єдиним у м. Кам`янське комунальним театральним закладом.

Розглянувши клопотання відповідача, суд доходить таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Матеріалами справи доводиться, а відповідачем не заперечується невиконання зобов`язань з оплати теплової енергії поставленої, зокрема, у листопаді та грудні 2025 року.

Станом на листопад 2026 року докази сплати спірної заборгованості відсутні.

Проте суд вбачає, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими.

Право суду зменшувати неустойку є дієвим способом забезпечення балансу інтересів сторін у разі порушення зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, суд, діючи у межах наданих законом дискреційних повноважень із врахуванням обставин конкретного спору та поведінки сторін, дійшов висновку зменшити розмір пені з 81.173,75 грн до 40.000,00 грн.

Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі №904/5409/25.

Нарахування процентів річних, передбачене ст. 625 ЦК України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

З огляду на викладене заявлене відповідачем клопотання про зменшення трьох відсотків річних не підлягає задоволенню, оскільки їх розмір відповідає мінімальному законодавчо визначеному рівню.

Щодо інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що вони є способом захисту майнового права кредитора та спрямовані на відшкодування знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки їх розмір визначається відповідно до офіційних показників індексу інфляції, встановлених законом, підстав для його зменшення за клопотанням відповідача колегія суддів не вбачає.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року №519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають внаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою не є мірою відповідальності у вигляді штрафної санкції чи платою за користування чужими грошовими коштами. Їх нарахування має на меті компенсацію знецінення грошових коштів кредитора внаслідок інфляційних процесів за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки інфляційні втрати є складовою грошового зобов`язання та визначаються відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції, підстави для зменшення їх розміру судом відсутні.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі №902/43/24.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості частково.

Відповідач довів неправомірність застосування фактичної підстави позову (договір 2025 року) до правовідносин сторін, які виникли у 2026 році.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 9.704,51 грн, з урахуванням того, що 37,90% позовних вимог позивача судом задоволено.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі №904/406/26, Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 03.04.2018 у справі №902/339/16 від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "АКАДЕМІЧНИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ.ЛЕСІ УКРАЇНКИ М. КАМ`ЯНСЬКОГО" КАМ`ЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 51925, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, ПЛОЩА 250 РІЧЧЯ МІСТА, будинок 2; ідентифікаційний код 05509464) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" (Україна, 51925, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 2; ідентифікаційний код 00130820) 683.445,77 грн (шістсот вісімдесят три тисячі чотириста сорок п`ять грн 77 к.) основної заборгованості, 40.000,00 грн (сорок тисяч грн 00 к.) пені, 8.105,00 грн (вісім тисяч сто п`ять грн 00 к.) трьох процентів річних, 35.984,41 грн (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн 41 к.) інфляційних втрат, 9.704,51 грн (дев`ять тисяч сімсот чотири грн 51 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 1.153.605,00 грн основної заборгованості, 174.885,65 грн пені, 13.283,00 грн трьох процентів річних, 24.184,63 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 05.11.2026.

Суддя С.А. Дупляк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
22.10.2026 Ухвала № 140829270 Господарський суд Дніпропетровської області
06.10.2026 Ухвала № 140486545 Господарський суд Дніпропетровської області
05.10.2026 Ухвала № 140345670 Господарський суд Дніпропетровської області
21.09.2026 Ухвала № 139922016 Господарський суд Дніпропетровської області
08.09.2026 Ухвала № 139588597 Господарський суд Дніпропетровської області
11.08.2026 Ухвала № 138913127 Господарський суд Дніпропетровської області
29.07.2026 Ухвала № 138572810 Господарський суд Дніпропетровської області
27.07.2026 Ухвала № 138499767 Господарський суд Дніпропетровської області
17.07.2026 Ухвала № 138290152 Господарський суд Дніпропетровської області
13.07.2026 Ухвала № 138138917 Господарський суд Дніпропетровської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 00130820. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг