УХВАЛА
02 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 908/10/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Кібенко О. Р.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026
(суддя Азізбекян Т.А.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026
(головуючий - Андрейчук Л. В., судді: Левшина Г. В., Чус О. В.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
про стягнення збитків у сумі 998 887,19 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 998 887,19 грн збитків.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених податковим законодавством, під час здійснення господарських операцій за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041 від 27.05.2019.
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026, позов задоволено повністю.
4. Суд першої інстанції виходив із доведеності сукупності обставин, необхідних для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків; розрахунки коригування були належним чином направлені позивачем відповідачу, однак останній їх в ЄРПН не зареєстрував; будучи платником ПДВ та знаючи про наявність проблеми з реєстраційним лімітом, відповідач протягом тривалого часу не вчинив належних та достатніх дій для відновлення свого порушеного права й забезпечення виконання обов`язків щодо реєстрації отриманих від контрагента розрахунків коригування; на час вирішення спору з дня складання податкових накладних, до яких позивачем були складені спірні розрахунки коригування, минув встановлений податковим законодавством строк їх реєстрації, внаслідок чого позивач втратив можливість зменшити свої податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 998 887,19 грн. Оцінивши зазначені обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність необхідних елементів для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків та про наявність безпосереднього причинного зв`язку між невиконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації розрахунків коригування і втратою позивачем можливості зменшити податкові зобов`язання з ПДВ на суму 998 887,19 грн.
5. 19.10.2026 відповідач подав до Верховного Суду із використанням підсистеми "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Позов у цій справі подано у 2026 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328,00 грн.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Предметом позову у цій справі є стягнення 998 887,19 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 328,00 грн = 1 664 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
14. Відповідач у касаційній скарзі визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
15. Натомість норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
17. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
18. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
20. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/10/26 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кібенко