Судові рішення

Постанова № 141233305 у справі № 511/3444/25 від 28.10.2026

Постанова від 28.10.2026 у цивільній справі № 511/3444/25 (категорія «Про виплату заробітної плати»). Суд: Одеський апеляційний суд, суддя Громік Р. Д.

Справа№ 511/3444/25
СудОдеський апеляційний суд
СуддяГромік Р. Д.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро виплату заробітної плати
Дата ухвалення28.10.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141233305

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Номер провадження: 22-ц/813/5562/26

Справа № 511/3444/25

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовною заявою до Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просив суд: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2016 по 11.07.2025 року у розмірі 258 775,65 грн. та стягнути на його користь судові витрати.

Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1 , перебував в трудових відносинах з у період з 16 вересня 2013 року до 11 березня 2016 року з відповідачем - СП «Вітмарк-Україна» ТОВ на посаді водія навантажувача. В подальшому, під час оформлення пенсії за віком, він дізнався від Пенсійного фонду України, що за липень 2015 року роботодавцем не були сплачені внески на його загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до порушення його прав у зв`язку із чим він звернувся до суду по захист порушених прав.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року у цивільній справі №511/4120/23 за його позовом до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю стягнуто зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на його користь не нараховану та не виплачену заробітну плату за липень 2015 року в сумі 2096,43 грн. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Зобов`язано Спільне підприємство «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю нарахувати йому, виходячи з розміру заробітної плати за липень 2015 року, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку за липень 2015 року.

На виконання зазначеного вище рішення суду відповідач Платіжною інструкцією №11180 від 11.07.2025 сплатив на його користь 1614,25 грн. Разом з тим наведені обставини свідчать про порушення відповідачем його прав на своєчасне одержання винагороди за працю, передбачених статтею 43 Конституції України.

З аналізу правових норм, передбачених ст.ст.116, 117 КЗпП слідує, що відповідач, з вини якого йому не була виплачена при звільненні належна заробітна плата в сумі 2096,43 грн., зобов`язаний був виплатити йому середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку.

Проте відповідач свого обов`язку виплатити йому середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку не виконав.

Оскільки він був звільнений 11.03.2016 року, то розрахунки середньої заробітної плати слід проводити виходячи із його заробітної плати, нарахованої у січні та лютому 2016 року.

Згідно з довідки СП «Вітмарк-Україна» ТОВ від 17.11.2023 р. №476 розмір його заробітної плати за останні два місяці робот, а саме за січень і лютий 2016 року сумарно становив 4362,06 грн. (2218,56 грн. + 2143,50 грн.).

Фактично відпрацьованих робочих днів у січні 2016 року було 19, у лютому 2016-21, що загалом становить 40 днів.

Отже, його середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарно заробітку за два повні місяці роботи - 4362,06 грн. на загальну кількість робочих днів за цей період - 40 і становить 109,05 грн. Таким чином за час затримки розрахунку при звільненні з 12.03.2016 по 11.07.202 підлягає стягненню з відповідача середній заробіток у розмірі 258 775,65 грн (109,05 грн. (середньоденна заробітна плата) х 2373 (число робочих днів)).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволено. Стягнено зі СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2016 року по 11.07.2025 року в розмірі 258 775,65 гривень. Стягнено зі СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, або змінити рішення, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки, заявленого позивачем, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі врахував всі обставини справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 28 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

27 жовтня 2026 року адвокат Константінеді О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про розгляд справи без їх участі.

28 жовтня від представника СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах у період з 16 вересня 2013 року до 11 березня 2016 року з відповідачем - СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, працював на посаді водій навантажувача, що було встановлено рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року.

Цим же рішенням на користь ОСОБА_1 стягнуто зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю не нараховану та не виплачену заробітну плату за липень 2015 року в сумі 2096,43 грн з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Зобов`язано Спільне підприємство «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю нарахувати мені, виходячи з розміру заробітної плати за липень 2015 року, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку за липень 2015 року (а.с.3-7).

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду було добровільно виконано відповідачем лише 11 липня 2024 року, що підтверджується Платіжною інструкцією №11180 від 11.07.2025 про сплату на користь позивача суми у розмірі - 1 614,25 грн. (а.с.8)

Так, спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення Позивача з роботи) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас, невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнені відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

Разом з тим ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені при звільненні, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що відповідач, з вини якого позивачу не була виплачена при звільненні належна заробітна плата в сумі 2096,43 грн, зобов`язаний був виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку.

Проте відповідач свого обов`язку щодо виплатити позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку не виконав.

Верховний Суд України в постанові від 29 січня 2014 року у справі №6-144цс13 зазначив, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з пункту 1 Порядку № 100, він застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

У відповідності до наведеного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування середнього заробітку за весь час затримки, який обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємтва, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

Оскільки позивач був звільнений 11 березня 2016 року, то розрахунки середньої заробітної плати слід проводити виходячи із заробітної плати, нарахованої за останні два календарні місяці, а саме у січні та лютому 2016 року.

Так, згідно з довідки СП «Вітмарк-Україна» ТОВ від 17.11.2023 №476 розмір заробітної плати ОСОБА_1 , за останні два місяці роботи, а саме за січень і лютий 2016 року сумарно становив 4362,06 грн. (2218,56 грн. + 2143,50 грн.) Фактично відпрацьованих робочих днів у січні 2016 року - 19, у лютому 2016 -21 що загалом становить 40 днів. (а.с.9).

Таким чином середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарного заробітку за два повні місяці роботи - 4362,06 грн. на загальну кількість робочих днів за цей період - 40, і становить - 109,05 грн. Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача, з 12.03.2016 року по 11.07.2025 року і розраховується таким чином: 109,05 грн (середньоденна заробітна плата) х 2373 (число робочих днів) = 258 775,65 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції не погоджується з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, статтею 116 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина друга статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, стосується випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження №11-1210апп19).

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 (провадження № 14-623цс18).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості (2096,43 грн), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 25877 грн 56 коп., тобто 10% від заявленого позивачем розміру.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 25 877 грн 56 коп.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довело обставини, на які посилалось як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надало.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року змінити в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши її розмір з 258 775,65 гривень до 25 877,56 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144, код ЄДРПОУ 22480087) в дохід держави судовий збір в сумі 121,12 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.10.2026 Постанова № 141233309 Одеський апеляційний суд
28.10.2026 Постанова № 141233308 Одеський апеляційний суд
28.10.2026 Постанова № 141233307 Одеський апеляційний суд
17.06.2026 Ухвала № 137513496 Одеський апеляційний суд
17.06.2026 Ухвала № 137513495 Одеський апеляційний суд
17.06.2026 Ухвала № 137513493 Одеський апеляційний суд
17.06.2026 Ухвала № 137513490 Одеський апеляційний суд
05.06.2026 Ухвала № 137175197 Одеський апеляційний суд
27.05.2026 Ухвала № 136923737 без тексту Одеський апеляційний суд
25.05.2026 Ухвала № 136794497 без тексту Одеський апеляційний суд
01.05.2026 Ухвала № 136156725 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області
23.04.2026 Ухвала № 135976498 без тексту Одеський апеляційний суд
17.04.2026 Рішення № 135881565 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області
17.04.2026 Рішення № 135763856 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області
01.04.2026 Ухвала № 135338989 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області
20.03.2026 Ухвала № 135037280 без тексту Одеський апеляційний суд
19.03.2026 Рішення № 135075541 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області
19.03.2026 Рішення № 134995961 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області
10.03.2026 Ухвала № 134716102 без тексту Одеський апеляційний суд
10.03.2026 Ухвала № 134680641 без тексту Роздільнянський районний суд Одеської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 22480087. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг