ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9487/26 Справа № 171/833/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Шкарлат Я.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
26 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 у вказаній скарзі просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо невиключення відомостей щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 54500592 з Єдиного реєстру боржників;
- зобов`язати перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями №54500592 з Єдиного реєстру боржників.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що Апостолівським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області державним виконавцем Лімановою Н.О. була винесена Постанова «Про відкриття виконавчого провадження» №54500592 від 14.08.2017 року за заявою стягувана ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі виконавчого листа №171/833/16-ц від 26.07.2016 року, виданого від 10.10.2016 року Апостолівським районним судом. Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості у сумі 1219071,06 грн.
Окрім цього державним виконавцем Апостолівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області були винесені інші постанови, а саме:
14.08.2017 року Постанова про стягнення з боржника основної винагороди;
14.08.2017 року Постанова про арешт майна боржника;
03.04.2018 року Постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження ( з боржника ОСОБА_2 на ОСОБА_1 );
12.04.2018 року Постанова про передачу виконавчого документа/провадження з Апостолівського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровської області до Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області та у подальшому державним виконавцем Голубчик Ю.В. Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області були винесені постанови за виконавчим провадженням № 54500592 від 04.05.2018 року Постанова про прийняття до виконання ВП ;
05.06.2018 року Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника :
12.06.2018 року Постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні
02.11.2018 року Акт про проведені електронні торги (майна боржника яке належало на праві приватної власності ОСОБА_1 ;
13.11.2018 року Постанова про зняття арешту з майна;
13.11.2018 року Постанова про стягнення боргу з боржника витрат на проведення виконавчих дій;
31.01.2019 року Постанова про передачу виконавчого документа/провадження;
18.03.2019 року Постанова про прийняття до виконання ВП;
18.03.2019 року Постанова про передачу виконавчого документа/провадження
01.07.2019 року Постанова про прийняття до виконання ВП та постанова винесена іншим державним виконавцем Бондар Н.С. від 18.12.2019 року, а саме Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Також скаржник зазначає, що згідно із даними Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні 54500592, яке перебувало у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, який станом на теперішній час реорганізований у Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
Стягувач ПАТ «Укрсоцбанк» згідно з записом № 1068112[телефон приховано] від 03.12.2019 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) припинено, юридичною особою- правонаступником є АТ «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714).
Національний банк відкликав банківську ліцензію у АТ "Укрсоцбанк" у результаті приєднання до АТ «Альфа-Банк». Національний банк України відкликав банківську ліцензію та виключив АТ «Укрсоцбанк» з Державного реєстру банків. Відповідне рішення № 799-рш прийняте Правлінням НБУ 24 жовтня 2019 року. Прийняте рішення пов`язане із завершенням реорганізації АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою відповідно до вимог ЗУ «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків». Правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15.10.2019 року стало АТ «Альфа-Банк».
29.10.2020 року за заявою АТ «Альфа банк» про заміну сторони виконавчого провадження була винесена ухвала Апостолівським районним судом Дніпропетровської області по справі № 171/833/16-ц про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа банк» . Ухвала суду набрала законної сили 16.11.2020 року.
11.10.2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 року по справі № 171/833/16-ц Дніпровський Апеляційний суд виніс постанову про скасування ухвали суду від 29.10.2020 року та відмовив в задоволенні заяви АТ «Альфа банк» про заміну сторони виконавчого провадження. Постанова набрала законної сили 11.10.2023 року.
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 19.02.2025 року ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №54500592, яке перебувало на примусовому виконанні у Центральному ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області. Також як вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №54500592 , відкрито 14.08.2017, є завершеним.
18.12.2019 р. державним виконавцем відділу, керуючись п. 2 ст. 37 Закону № 1404-УШ, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану № 171/833/16-ц виданого від 10.10.2016 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області.
19.02.2025 року у спілкуванні за номером телефону НОМЕР_1 з працівником канцелярії державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно вищевикладених обставин було відмовлено про виключення даних ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні 54500592 та працівники ВДВС зауважили, що матеріали виконавчого провадження знищені зі строком зберігання.
20.02.2025 року у спілкуванні за номером телефону НОМЕР_2 гаряча лінія з працівником Міністерства юстиції стосовно вищевикладених обставин та відмови Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити дані ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні, надали пораду звернутися з обставинами які склалися до суду
Надати належним чином засвідчені копії матеріалів провадження № 54500592 не представляється можливим, оскільки виконавче провадження за 2019 рік знищено, у зв`язку зі спливом строку зберігання, передбаченого законодавством.
Враховуючи викладене, скаржник просить задовольнити скаргу (а.с.1-8).
13.05.2026 року на адресу суду надійшло клопотання щодо розгляду матеріалів у справі в якій скаржник просить:
- зобов`язати перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з з Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями №54500592;
- зобов`язати перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи закінчити виконавче провадження №54500592 з виконання постанови від 14.08.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 - ОСОБА_1 виконавчого збору.
Вимоги скарги обґрунтовуються протиправними діями ЦМУ МЮ (м.Київ) Першим відділ державної виконавчої служби у місті Вінниця щодо відмови у невжитті заходів виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 54500592 з Єдиного реєстру боржників. Скаржник зазначає, що наприкінці 2019 виконавчий лист № 171/833/16-ц був повернутий стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» без подальшого виконання.
Разом з тим 09.05.2023 року приватним виконавцем Дніпропетровського виконавчого округу Щигарцевим І.В. за заявою змінено стягувача з Пат «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-банк» та за зміненою назвою банку на АТ «Сенс банк» було відкрите виконавче провадження № 71777163 з примусового виконання виконавчого листа № 171/833/16-ц від 10.10.2016 на суму залишкової заборгованості у розмірі 1176467,47 грн.
Водночас приватним виконавцем винесено постанову від 09.05.2023 року про стягнення з боржника тобто скаржника, основної винагороди в сумі 117646,74 грн.
Отже скаржник зазначає про те, що на сьогодні відбувається одночасне стягнення з неї виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця, що призводить до подвійного стягнення коштів за одним й тим самим виконавчим листом.
Відтак у лютому 2024 року скаржник звернулась до Першого ВДВС у м. Вінниця з заявою (скаргою), в якій просила внести відомості про виключення з Єдиного реєстру боржників інформацію про боржника ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням виконавчого провадження № 54500592 від 18.12.2019 року та повернення виконавчого документа стягувану, окрім того зазначала, що виконавчий лист № 171/833/16-ц від 10.10.2016 року за заявою зміненого стягувана на АТ «Альфа банк» та зміненою назвою банка на АТ «Сенс банк» перебуває на виконанні у приватного виконавця та останнім винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 71777163 та постанова за виконавчим провадження про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 117646,74 грн., але листом № № 25226 від 16.02.2024 року та листом № 38229 від 05.03.2024 року отримала відмову та вимогу про сплату виконавчого збору у сумі 117638.7 грн. та реквізити і призначення платежу, окрім того отримала листом № 14430/4.2-24 від 22.03.2024 року від Міністерства юстиції України департаменту ДВС - відмову.
Отже, з вищевикладеного вбачається , що скаржник ОСОБА_1 отримала двічі повідомлення з вимогою від Центрального МУ МЮ ( Київ) Першого ВДВС у м. Вінниця щодо сплати виконавчого збору у сумі 117638.74 грн. за ВП № 54500592/ДВ -15 та останнім були надані реквізити до сплати суми коштів та зазначене призначення платежу.
Скаржник з вимогою ЦМУ МЮ ( м. Київ) не погоджується із одночасним стягненням з неї коштів як в рахунок сплати виконавчого збору, так і в рахунок оплати винагороди приватного виконавця у зв`язку з виконанням того самого виконавчого документа, та додатково звертаюсь до суду захистом своїх прав та інтересів .
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення (а.с. 104-112).
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду 1 інстанції для продовження розгляду ( а.с.115-21).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом 1 інстанції встановлено, що 14.08.2017 року Апостолівським РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровської області державним виконавцем Лімановою Н.О була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 54500592 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПА Ї «Укрсоцбанк» у сумі 1219071.06 грн. та виконавчий збір у сумі 121907.01 грн. та у подальшому винесена була постанова про передачу виконавчого провадження 54500592 до Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницької області та 04.05.2018 року державним виконавцем Голубчик Ю.В. винесена постанова про прийняття вищезазначеного виконавчого провадження.
Як видно з винесених постанов за виконавчим провадженням № 5450059, у 2018 році державним виконавцем Голубчик Ю.В. вчинялись виконавчі дії щодо реалізації майна боржника, а саме транспортного засобу маки HYUDAI модель ACCENT від 2008 року випуску та 09.08.2018 року майно боржника було реалізоване (продане) за допомогою електронних торгів ДП «Сетам» у сумі 85 816,35 грн. та проведено примусове стягнення на загальну суму 85 816,35 грн.
18.12.2019 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Бондар Н.С. була винесена за виконавчим провадження постанова про виконавчого документа стягувачу із відміткою на виконавчому листі №171/833/16-ц, залишковою сумою 1176467,47 грн.
09.05.2023 року змінена сторона стягувача у виконанні судового рішення за виконавчим листом № 171/833/16-ц від 10.10.2016 року з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа» та за зміненою назвою банка на АТ «Сенс банк» подав на ім`я приватного виконавця Щигарцева І.В. заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Апостолівського районного суду Дніпропетровської області № 171/833/16-ц від 10.10.2016 із залишковою сумою стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1176467,47 грн. Постановою вказаного приватного виконавця від 09.05.2023 року відкрито виконавче провадження № 71777163. Крім того, цього ж дня 09.05.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в розмірі 117646,74 грн. (а.с.72-84).
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд 1 інстанції виходив з того, що оскільки незаконність та протиправність державного виконавця не підтвердилась під час розгляду справи, вимоги скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
Відповідно до ст. 447 ЦПК, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`зку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
За частинами 1,2,5,6,7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:
1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;
2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця;
4) номер виконавчого провадження;
5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3,11частини 1 статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
За частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1)визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2)затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3)припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимогу виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4)прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5)скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6)письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7)закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9)фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;13) не пред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41цього Закону; 14)якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.
За частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно із п.16 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України02квітня 2012року №512/5 (далі Інструкція), постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо:
- судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;
- при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини 1 статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною 1 статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).
Також, згідно п. 23. Розділу 3 вказаної Інструкції визначено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини 1 статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною 1 статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
Відтак, законодавцем чітко регламентований порядок та випадки виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.
Водночас, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не віднесено до підстав для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5.
Відповідно до пункту 2частини 1статті 37Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 квітня 2022року (№ 242/4601/20) зробив висновок, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим. Державному виконавцю не надано права на зняття арешту з майна боржника (виключення з реєстру боржників) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим, а тому правові наслідки, передбачені частиною 7 статті 9 та частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», не настають.
Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не сплачена залишкова сума заборгованості та витрати виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу, та виконавчий збір, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні.
Заборгованість не погашена у повному обсязі, судове рішення фактично не виконане, що боржником не заперечується, доказів на спростування цього факту не надано.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
Оскільки судове рішення фактично не виконане, відсутні підставі для закриття виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що законодавством не передбачено право державного виконавця на виключення боржника з Єдиного реєстру боржників у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано. Відтак, відсутні правові підстави для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, оскільки виконавче провадження не може бути визнано таким, що закінчено.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до абз. 5 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Враховуючи вищевикладене, судом 1 інстанції не встановлено порушення державним виконавцем законодавства, державний виконавець діяв діяв в межах своїх повноважень та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», порушення у його діях в частині відмови у знятті арешту з майна боржника, а також виключення відомостей про останню з ЄРБ - відсутні, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги
Таким чином, суд 1 інстанції встановивши, що діях державного виконавця відсутні порушення прав ОСОБА_1 , оскільки такі дії вчинені в межах Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов обґрунтованого, правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.
Оскільки аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, підстави для скасування ухвали відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2026 року.
Судді: